- •Тема 1. Предмет, методи та завдання курсу 7
- •Тема 1. Предмет, методи та завдання курсу
- •Предмет, методи та завдання курсу
- •Передумови розміщення продуктивних сил
- •Контрольні питання
- •Нові парадигми та концепції регіону
- •Контрольні питання
- •Принципи розміщення продуктивних сил
- •Фактори розміщення продуктивних сил
- •Контрольні питання
- •Територіальна організація виробництва
- •Економічне районування України
- •Контрольні питання
- •Методи аналізу рівнів економічного розвитку регіонів
- •Контрольні питання
- •Сільське і міське розселення
- •Контрольні питання
- •Економічна оцінка основних видів природних ресурсів України
- •Контрольні питання
- •Виробничий потенціал
- •Науковий потенціал
- •Контрольні питання
- •Економічне обґрунтування галузевого розміщення виробництва
- •Форми територіальної організації промисловості
- •Контрольні питання
- •Завдання на самостійну роботу
- •Література
- •Тема 10. Міжгалузеві комплекси та їх роль у розвитку економіки україни
- •Паливно-енергетичний комплекс
- •Металургійний комплекс
- •Хіміко-лісовий комплекс
- •Промисловість будівельних матеріалів
- •Агропромисловий комплекс (апк)
- •Комплекс по виробництву непродовольчих товарів народного споживання
- •Транспортний комплекс та зв’язок
- •Контрольні питання
- •Специфіка регіональних програм сталого розвитку
- •Поняття та особливості проблемних регіонів
- •Контрольні питання
- •Придніпровський економічний район
- •Східний економічний район
- •Центральний економічний район
- •Поліський економічний район
- •Подільський економічний район
- •Карпатський економічний район
- •Причорноморський економічний район
- •Контрольні питання
- •Завдання державної регіональної економічноїполітики України
- •Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів
- •Контрольні питання
- •Спільний економічний простір та еквівалентність обміну
- •Контрольні питання
- •Список рекомендованої літератури
- •1. Голиков а.П., Дейнека а.Г., Казакова н.А. Размещение производительных сил и регионалистика. Учебное пособие. - Харьков: ооо "Олант", 2002. - 320 с.
- •Додаткові джерела
Поняття та особливості проблемних регіонів
Сутність поняття „проблемний регіон" полягає в тому, що ця територія (район, область), самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми чи реалізувати свій високий потенціал і потребує активної підтримки зі сторони держави. Отже, проблемний регіон - це категорія державної фінансової підтримки.
Головними типами проблемних регіонів є:
відсталі чи (слаборозвинуті);
депресивні;
прикордонні.
До групи відсталих або слаборозвинених належать регіони, які традиційно мають низький рівень життя порівняно з більшістю регіонів країни. Слаборозвинуті регіони ніколи не впливали на економіку країни. В більшості випадків такі регіони розмішуються на периферії.
Держава може надавати допомогу економічно відсталим регіонам у формі розвитку виробничої інфраструктури, стимулювання потоків інвестицій, деяких податкових і кредитних пільг, селективного надання дотацій підприємствам з метою забезпечення мінімальної зайнятості. Внаслідок обмеженості фінансових ресурсів держави, основним напрямом є забезпечення саморозвитку регіонів на основі використання власного потенціалу і конкурентних переваг. Збільшення суми між бюджетних трансфертів на користь відсталих регіонів відбуватиметься по мірі прискорення економічного росту в країні.
Депресивні регіони — це такі просторово локальні утворення, в яких через економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші причини перестають діяти стимули саморозвитку, отже, немає підстав розраховувати на самостійний вихід з кризової ситуації. Депресивними слід вважати регіони, в межах яких темпи спаду виробництва, рівня життя, зростання негативних тенденцій у сфері зайнятості, демографії, екології, соціальних послуг вищі за макрорегіональні, загальнодержавні.
Тривалість і масштаб (глибина) регіональної депресії визначаються, як правило, структурою галузей виробництва, де криза стала основною причиною розповсюдження депресії на всю економіку регіону. За цією ознакою депресивні регіони поділяються на:
старопромислові;
аграрно-промислові;
добувні.
Перспективи виходу регіонів із депресії залежать від зміни макроекономічної ситуації та соціально-економічної політики, яку впроваджують на національному і регіональному рівнях. Більшість проблем має вирішуватися на рівні регіону та підприємства шляхом диверсифікації, конверсії, модернізації, реорганізації, реструктуризації, стимулювання розвитку малого бізнесу, поліпшення місцевого клімату, пошуку нових ринків збуту.
Прикордонні регіони відіграють важливу роль у забезпеченні безпеки і міжнародного співробітництва. Прикордонні регіони мають потенціал для активного залучення до інтеграційних процесів, які охоплюють на сьогоднішній день увесь континент. Поняття "прикордонний регіон" означає, що територія, яка до нього відноситься, перебуває під впливом державного кордону. Основними функціями такого регіону є бар'єрна, фільтруюча, контактна.
Завдяки підвищенню ролі прикордонних регіонів на світовій арені збільшуються повноваження місцевих влад, розширюється їх компетенція у співробітництві з органами влади відповідних територій сусідніх країн. Прикордонне співробітництво дає змогу вирішити конкретні економічні та соціальні питання безпосередньо для прикордонних областей, зокрема поступово долати нижчий рівень економічного розвитку цих периферійних територій.
Вищою формою прикордонного співробітництва у країнах ЄС стали євро регіони. Єврорегіони — це міждержавні транскордонні регіональні асоціації, які охоплюють прикордонні області та розвиваються за погодженими планами та проектами. Співробітництво тут відбувається у вигляді розробки спільних комплексних програм економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, конкретних транскордонних економічних проектів, розв'язання проблем зайнятості, інфраструктури, екології. В Україні існує можливість створення та ефективного функціонування ще однієї форми регіонального співробітництва — вільних економічних зон на прикордонних територіях.