2. Основи дидактики вищої школи

1. Загальне поняття про дидактику

По своєму походженню термін "дидактика" сходить до грецької мови, в якому "didaktikos" означає повчальний, а "didasko" - що вивчає. Вперше ввів його в науковий обіг німецький педагог Вольфганг Ратке (1571-1635), в курсі лекцій під назвою "Короткий звіт з дидактики, або мистецтво навчання Ратіхия". У тому ж значенні спожив це поняття і великий чеський педагог Ян Амос Коменській (1592-1670), опублікувавши в 1657 р. в Амстердамі свою знамениту працю "Велика дидактика, що представляє універсальне мистецтво навчання всіх всьому".

У сучасному розумінні дидактика є найважливішою галуззю наукового знання, яка вивчає і досліджує проблеми розвитку н навчання.

Дидактика - теоретична і одночасно нормативно-прикладна наука. Дидактичні дослідження своїм об'єктом роблять реальні процеси навчання, дають знання про закономірні зв'язки між різними його сторонами, розкривають сутнісні характеристики структурних і змістовних елементів процесу навчання. У цьому полягає науково-теоретична функція дидактики.

Одержане теоретичне знання дозволяє вирішувати багато проблем, пов'язаних з навчанням, а саме: приводити у відповідність з метою, що змінюється, зміст освіти, встановлювати принципи навчання, визначати оптимальні можливості повчальних методів і засобів, конструювати нові освітні технології, і ін. Все це риси нормативно-прикладної (конструктивній) функції дидактики.

Дидактика як педагогічна дисципліна оперує загальними поняттями педагогіки: "виховання", "педагогічна діяльність", "освіта", "педагогічна свідомість" і ін. Але як теорія освіти і навчання дидактика має свої специфічні поняття. До них відносяться навчання, викладання, учення зміст освіти, метод навчання і ін.

2. Розглянемо базові поняття дидактики.

Навчання - цілеспрямоване, наперед запроектоване спілкування, в ході якого здійснюються освіта, виховання і розвиток навчаного, засвоюються

окремі сторони досвіду людства, досвіду діяльності і пізнання.

Навчання як процес характеризується спільною діяльністю викладача і навчених, що має на своїй меті розвиток останніх, формування у них знань, умінь, навиків, тобто загальну орієнтовну основу конкретної діяльності.

Викладач здійснює діяльність, що позначається терміном "викладання", навчений включений в діяльність учення, в якій задовольняються його пізнавальні потреби. Процес учіння значною мірою породжується мотивацією.

Зміст освіти - спеціально відібрана і визнана суспільством (державою) система елементів об'єктивного досвіду людства, засвоєння якою необхідно для успішної діяльності в певній сфері.

Зміст освіти - той кінцевий результат, до якого прагне учбовий заклад, той рівень і ті досягнення, які виражаються в категоріях знань, умінь, навиків, особистісних якостей.

Природно припустити, що дидактика, у зв'язку з інтенсивними інтеграційними процесами оперує поняттями з інших галузей знання - "система", "елемент", "структура", "функція", "організація", "формалізація" і ін.

Нарешті, в дидактичних дослідженнях часто можна зустріти такі поняття з психології, як "сприйняття", "засвоєння", "розумовий розвиток", "мислення" "запам'ятовування" і ін. З кібернетики до обороту дидактики увійшли поняття "зворотний зв'язок", "динамічна система" і ін.

Поняття, запозичені з інших наук, відображають окремі сторони навчання, дають дидактиці матеріал для теоретичного осмислення її власного предмету дослідження. Власне понятійний апарат дидактики виступає як впорядкована система і шикується навколо головних категорій "викладання" і "учення", виступаючих в своїй єдності.

Дидактика вищої школи - наука про вищу освіту і навчання у вищій школі - галузь педагогічного знання, що інтенсивно розвивається.

Необхідність дидактичних досліджень у області вищої освіти викликана тими проблемами, які накопичила сучасна вища школа, а саме:

• дидактичне дослідження явища вищої школи;

• виявлення закономірностей процесу навчання у вищій школі;

• подальша розробка теорії вищої освіти;

• конструювання (модернізація) освітніх технологій;

• вдосконалення педагогічного інструментарію і багато інших.

На відміну від загальної дидактики, яка в своїх дослідженнях частіше орієнтована на загальноосвітню школу, дидактика вищої школи покликана поставити на наукову основу рішення наступних проблем:

1. Обгрунтування специфічних цілей вищої освіти.

2. Обгрунтування соціальних функцій вищої школи.

3. Обгрунтування змісту освіти.

4. Наукове Обгрунтування способів конструювання педагогічного процесу в

вищій школі і здійснення учбової діяльності.

5. Визначення оптимальних шляхів, вибір змісту, методів, форм, технологій навчання.