5. Методи навчання у вищій школі

Одна з найважливіших проблем дидактики - проблема методів навчання - залишається актуальній як в теоретичному, так і безпосередньо в практичному плані. У залежності від її рішення знаходяться сам учбовий процес, діяльність викладача і студентів, а отже, і результат навчання у вищій школі в цілому.

Термін "метод" походить від грецького слова "methodos", що означає шлях, спосіб просування до істини.

У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо ролі і визначення поняття "метод навчання". Так, І. Ф. Харламов дає наступне визначення суті цього поняття: "Під методами навчання слід розуміти способи повчальній роботи вчителя і організації учбовий-пізнавальної діяльності що вчаться за рішенням різних дидактичних завдань, направлених на оволодіння матеріалом, що вивчається".

Ю. К. Бабанській вважає, що "методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладача і навчених, направленій на рішення задач освіти". Т. А. Ільїна розуміє під методом навчання "спосіб організації пізнавальної діяльності учнів".

Зупинимося ще на одній класифікації - класифікації методів по характеру діяльності навчених. Цю вельми продуктивну класифікацію ще в 1965 р. запропонували І. Я. Лернер і М. Н. Ськаткин. Вони справедливо відзначили, що багато колишніх підходів до методів навчання ґрунтувалися на відмінності їх зовнішніх структур або джерел. Оскільки ж успіх навчання у вирішальній ступені залежить від спрямованості і внутрішньої активності навчених, характеру їх діяльності, то саме характер діяльності, ступінь самостійності, прояв творчих здібностей і повинні служити важливим критерієм вибору методу. І. Я. Лернер і М. Н. Ськаткин запропонували виділити п'ять методів навчання, причому в кожному з подальших ступінь активності і самостійності в діяльності навчених наростає .

1. Пояснювально-ілюстративний метод. Що вчаться одержують знання на лекції, з учбової або методичної літератури, через екранну допомогу в "готовому" вигляді.

Сприймаючи і осмислюючи факти, оцінки, висновки, студенти залишаються в рамках репродуктивного (відтворюючого) мислення. У вузі даний метод знаходить найширше застосування для передачі великого масиву інформації.

2. Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого на основі зразка або правила. Діяльність навчених носить алгоритмічний характер, тобто виконується по інструкціях, розпорядженням, правилам в аналогічних, схожих з показаним зразком ситуаціях.

3. Метод проблемного викладу. Використовуючи самі різні джерела і засоби, педагог, перш ніж висловлювати матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доказів, порівнюючи точки зору, різні підходи, показує спосіб рішення поставленої задачі.

Студенти як би стають свідками і співучасниками наукового пошуку. І в

минулому, і в сьогоденні такий підхід широко використовується.

4. Частково-пошуковий, або евристичний, метод. Полягає в організації активного пошуку рішення висунутих в навчанні (або самостійно сформульованих) пізнавальних завдань або під керівництвом педагога, або на основі евристичних програм і вказівок. Процес мислення набуває продуктивний характер, але при цьому поетапно прямує і контролюється педагогом або що самими вчаться на основі роботи над програмами (у тому числі і комп'ютерними) і навчальними посібниками. Такий метод, один з різновидів якого - евристична бесіда, - перевірений спосіб активізації мислення збудження інтересу до пізнання на семінарах і колоквіумах.

5. Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем і завдань і короткого усного або письмового інструктажу навчанні самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спостереження і вимірювання і виконують інші дії пошукового характеру. Ініціатива, самостійність, творчий пошук виявляються в дослідницькій діяльності якнайповніші. Методи учбовій роботи безпосередньо переростають в методи наукового дослідження.

Отже, в педагогічній літературі представлений широкий спектр методів навчання. Але які методи навчання використовувати? Які узяти за основу? Які з них містять оптимальні повчальні можливості?

Відомий підхід, в якому вдало узагальнений в алгоритмі "оптимальний вибір методу навчання" (Ю. До. Бабанській). Він складається з семи кроків:

1. Рішення про те, чи буде матеріал вивчатися самостійно або під

керівництвом педагога; якщо студент може без зайвих зусиль і витрат часу достатньо глибоко вивчити матеріал самостійно, допомога педагога виявиться зайвою. Інакше в тій або іншій формі вона необхідна.

2. Визначення співвідношення репродуктивних і продуктивних методів. Якщо є умови, перевага повинна віддаватися продуктивним методам.

3. Визначення співвідношення індуктивної і дедуктивної логіки, аналітичного і синтетичного шляхів пізнання. Якщо емпірична база для дедукції і аналізу підготовлена, дедуктивні і синтетичні методи цілком під силу для дорослої людини. Вони, безперечно, переважно як строгіші, економні, близькі до наукового викладу.

4. Заходи і способи поєднання наочних, практичних методів.

5. Рішення про необхідність введення методів стимулювання діяльності

студентів.

6. Визначення "крапок", інтервалів, методів контролю і самоконтролю.

7. Продумування запасних варіантів на випадок відхилення реального процесу навчання від запланованого.