2. Постанова про порушення справи про банкрутство

- Призначення керівника майном;

- Призначення дати проведення підготовчого засідання суду;

- Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

3. Підготовче засідання господарського суду

- Оцінка відповіді боржника;

- Призначення проведення експертизи фінансового стану підприємства;

- Визначення ознак неплатоспроможності боржника;

- Зобов'язання позивача подати в офіційних друкованих виданнях оголошення про порушення справи про банкрутство;

- Визначення: дати складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів; дати попереднього засідання, дати скликання перших загальних зборів кредиторів; дати засідання суду, на якому буде прийнято постанова про санацію боржника або про визнання його банкрутом.

4. Попереднє засідання господарського суду

- Розгляд реєстру вимог кредиторів і вимог, по яких були заперечення боржника і які не були внесені в реєстр;

- Визначення розміру визнаних судом вимог кредиторів включених розпорядником майна в реєстр кредиторів і затвердження реєстру.

5. Проведення зборів кредиторів і створення комітету кредиторів. Звернення в господарський суд з наступними питаннями:

- Початок процедури санації;

- Складання мирової угоди;

- Визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури.

6. Заключне засідання господарського суду

- Постанова про проведення санації боржника і призначення керівника санацією;

- Постанова про складання мирової угоди;

- Постанова про визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам України і розглядаються за місцезнаходженням боржника. Провадження у справі здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Господарський суд приймає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду у разі дотримання наведених нижче вимог.

По-перше, боржник як суб'єкт підприємницької діяльності має бути включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (для юридичної особи) чи Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності (для фізичної особи).

По – друге право на подання заяви кредитор отримує через три місяці з моменту настання встановленого строку виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо здійснення обов'язкових платежів.

По-третє, вимоги до боржника повинні бути грошовими. Такими зобов’язаними можуть бути заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів, борг до бюджету та вимоги щодо виплати заробітної плати. Не включає до числа таких кредиторів особи з вимогами щодо заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, а також деякі інші категорії кредиторів.

По-четверте, необхідною умовою прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство є безспірність вимог. Безспірними вимогами вважаються вимоги кредиторів, визнані боржником або підтвердженні виконавчими розрахунковими документами, за якими відповідно до чинного законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Відповідно, доказом сплати боргу можуть бути лише платіжні документи, які свідчать про перерахування боржником коштів на рахунок кредитора із зазначенням мети платежу. Крім того, у цьому ж листі говориться, що кредитор має право відмовитись від стягнення заборгованості у заяві на ім'я господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, або переоформити строки виконання боргових зобов'язань.

По-п'яте, не можуть подаватися заяви по зобов'язаннях, за якими досягнуто згоди про їх припинення чи заміну, - такі зобов'язання вважаються погашеними. Заяви, побудовані на таких вимогах до боржника, суд має відхиляти.

По-шосте, справа про банкрутство порушується господарським судом у тому разі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Заява кредиторів може ґрунтуватися на сукупній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед кредитором. Тому у випадку коли вимоги заявника є меншими за встановлені законодавством про банкрутство кредитори можуть об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду зі спільною заявою. Таку заяву підписують усі кредитори, які об'єднали свої вимоги.

Крім того, правом на подання заяви до господарського суду наділені податкові органи, а також інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов’язкових платежів. До них можуть бути віднесені державні цільові фонди, державні органи у справах нагляду за страховою діяльністю тощо.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором до господарського суду у письмовій формі. Заява повинна бути підписана керівником або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами підприємства-боржника або кредитора, чи громадянином-заявником.

Згідно з Законом про банкрутство, заява повинна містити:

- найменування суду, до якого подається зава;

- найменування (прізвище, ім'я та по батькові підприємця) боржника, його поштову адресу;

- номер (код), що ідентифікує заявника як платника податків і обов'язкових платежів;

- виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені).

До заяви також додаються документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника з фіксацією дати прийняття документів банківською установою до виконання.

Коли з заявою до суду звертається боржник, в ній повинна міститися ще й така інформація:

- сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, що не оспорюється боржником;

- розмір заборгованості по податках і обов'язкових платежах;

- розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;

- відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

- найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються такі документи:

- рішення власника майна (якщо таке рішення прийняла така особа чи особи);

- бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

- за наявності заставленого майна його перелік і повний опис із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

- протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в судовому процесі під час провадження у справі про банкрутство.

Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. Крім того, коли провадження ініціює боржник, він зобов'язаний одночасно з заявою подати план санації.

Певні особливості існують у разі порушення заяви про банкрутство боржника за ініціативою кредитора.

Заява кредитора повинна містити крім зазначених вище й такі відомості:

- вимоги кредитора до боржника із зазначенням їх розміру;

- підтвердження наявності зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

- докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати;

- докази обґрунтованості вимог кредитора.

До заяви кредитора додаються документи, які підтверджують йоги вимоги. Це можуть бути рішення суду, господарського суду, що розглядали вимоги кредитора до боржника, копії неоплачених розрахункових документів, за якими здійснюється списання коштів з розрахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цих документів до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), а також інші документи.

Якщо вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, що забезпечена цією заставою, кредитор повинен подати докази цього.

У разі надходження кількох заяв про визнання банкрутом одного і того самого боржника провадження у справі про банкрутство порушується за заявою, що надійшла першою.

Суддя господарського суду протягом п'яти днів з дня отримання заяви та документів, доданих до неї, повинен винести рішення про прийняття чи відмову у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, яке оформляється ухвалою.

Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:

- боржник не є суб'єктом банкрутства або така юридична особа вже ліквідована чи реорганізована;

- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

- вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;

- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У разі відмови господарського суду прийняття заяви всі отримані судом матеріали повертаються заявнику.

Суддя господарського суду також може повернути заяву про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду, якщо не було дотримало формальних вимог процесуального законодавства. Таке може статися, коли:

- заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посада якої не вказана;

- у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші зазначені вище відомості;

- не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення недоліків.

Після залишення заяви першого заявника без розгляду господарський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження до господарського суду.

Процедура розпорядження майном

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів у судовому провадженні зі справи про банкрутство господарський суд встановлює процедуру розпорядження майном боржника з призначенням розпорядника майна вже в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні.

Розпорядження майном є першою із передбачених Законом про банкрутство процедурою, яка до того ж є обов'язковою.

Функції розпорядника майна може виконувати фізичну особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, має ліцензію арбітражного керуючого і повинна бути незаінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів у відповідній справі.

Розпорядник майна, так само як й інші арбітражні керуючі (керуючий санацією, ліквідатор), які призначаються в інших процедурах, є ключовою особою у справі з досить суттєвими повноваженням. Тому рекомендується уважно ставитись до обговорення та вибору кандидатури розпорядника майна.

Практика свідчить, що кредитори у справах про банкрутство користуються правом, яке надає законодавство про банкрутство і пропонують кандидатуру розпорядника майна із осіб, до яких у них існує довіра або впевненість у їх неупередженості та професіоналізмі.

У процесі підбору кандидатури для виконання функцій розпорядника майна, так само як і інших арбітражних керуючих, може брати участь і Агентство з питань банкрутства.

Розпорядник майна призначається на строк не більше шести місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядник майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Розпорядник майна має право:

- скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

- аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

- звертатися до господарського суду з різними клопотаннями;

- залучати на договірних засадах спеціалістів з оплатою їх діяльності із коштів боржника.

Але за певних умов та з метою збереження майна боржника, яке потім повинно піти на задоволення майнових вимог кредиторів, комітет кредиторів може прийняти рішення про заборону залучати додаткових спеціалістів з оплатою їх послуг.

Виконуючи свої повноваження, розпорядник майна може:

- розглядати разом із посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство;

- вести реєстр вимог кредиторів;

- вживати заходи для захисту майна боржника.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника, але після призначення розпорядника майна орган управління боржника діють з певними обмеженнями - вони не мають права приймати рішення із важливих питань діяльності підприємства-боржника, наприклад:

- реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення чи перетворення) і ліквідації боржника;

- створення юридичних осіб, філій та представництв, участь в інших юридичних особах;

- виплати дивідендів, якщо боржник виступає у формі акціонерного товариства;

- проведення боржником емісії цінних паперів;

- виходу зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

Хоча розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, але керівник або орган управління боржника тільки за погодженням з розпорядником майна укладає угоди про:

- передачу нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

- одержання та видачі позик, кредитів, поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачу в довірче управління майна боржника;

- розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника (значні угоди).

У разі виявлення у діях керівництва підприємством-боржником ознак, які можна кваліфікувати як порушення положень законодавства про банкрутство або умисне порушення прав кредиторів, це може стати підставою для внесення клопотання про припинення повноважень такого керівництва. Таким правом можна скористатися, наприклад, якщо органом управління боржника не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи припускаються інші порушення законодавства. З таким клопотанням до суду може звернутися комітет кредиторів. У разі припинення повноважень керівника боржника його функції тимчасово покладаються на розпорядника майна до призначення нового керівника божника.

Розпорядник майна зобов'язаний надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для створення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство, а комітету кредиторів - відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника та інші.

Оплата праці, відшкодовування витрат розпорядника майна, так само як і інших арбітражних керуючих (керуючого санацією та ліквідатора), спеціалістів, залучених арбітражним керуючим для забезпечення виконання своїх повноважень, здійснюються за рахунок коштів інвесторів або коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних в результаті виробничої діяльності боржник на стадії провадження до ліквідації боржника.

Оплата праці арбітражного керуючого за виконання своїх функцій на всіх стадіях судового провадження встановлюється та виплачується за кожний місяць роботи в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Оплата праці арбітражних керуючих та залучених спеціалістів є найбільш складною проблемою здійснення провадження у справі. Законодавством встановлений граничний розмір винагороди призначених осіб (очевидно, це зроблено з метою захисту майнових інтересів кредиторів у праві). З одного боку, їх робота оплачується за рахунок майна боржника з коштів кредиторів. З іншого - від стимулювання роботи цих осіб у провадженні справи про банкрутство залежить успіх здійснення провадження у справі, а зрештою й задоволення майнових вимог всіх кредиторів.

Кредитори та інвестори можуть створювати фонд для оплати праці, відшкодування витрат та винагороди арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а також спеціалістів, залучених арбітражним керуючим для за печення виконання своїх повноважень.

Додаткову винагороду арбітражному керуючому і спеціалістам встановлюють і сплачують кредитори та/або інвестори.

Слід мати на увазі, що у разі встановлення такої форми стимулювання роботи арбітражних керуючих, а саме: за рахунок окремих кредиторів та інвесторів, можуть скластися умови, сприятливі для зловживань функціями арбітражного керуючого на користь таких осіб.

Звіт про оплату праці, винагороду, відшкодування витрат арбітражного керуючого та спеціалістів, залучених ним для забезпечення виконання своїх повноважень, затверджується ухвалою господарського суду.

Невиконання або незалежне виконання своїх обов’язків розпорядником майна, а в інших процедурах керуючим санацією чи ліквідатором, може бути підставою для припинення його повноважень у справі про банкрутство. Крім того, невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх повноважень відповідно до Закону про банкрутство, що завдало збитків боржнику чи кредиторам, може бути підставою для позбавлення його ліцензії.

Арбітражний керуючий виконує функції розпорядника майна до дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або ліквідатора. Розпорядник майна може подати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.

Публікація

З метою встановлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій заявник зобов'язується подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Публікація розміщується в офіційних друкованих засобах інформації, якими згідно з Законом про банкрутство, є газети „Голос України” „Урядовий кур'єр".

Газетне оголошення повинно містити інформацію про боржника (повне найменування, поштову адресу, банківські реквізити), найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство має важливі наслідки - кредитори боржника, проти якого порушено справу про банкрутство, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до такого боржника. При цьому не має значення, чи настав строк виконання зобов'язань.

Цей день є початком дії процесуального строку для подання майнових вимог кредиторів до відповідного боржника. Після завершення терміну, встановленого для подання таких заяв, особи, що пропустили цей строк, втрачають право на входження у відповідну справу зі своїми вимогами до боржника.

Виявлення кредиторів і інвесторів

Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають у господарський суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Фізичні чи юридичні особи, які виявляють бажання взяти участь у процедурі санації боржника як інвестори, подають розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника. Копії зазначених заяв та доданих до них документів повинні бути надіслані боржнику та розпоряднику майна.

За надання таких заяв також справляється мито у такому самому розмірі, як і за подання заяви про порушення справи про банкрутство, - п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання зазначених умов або пропуск встановленого строку спричиняє серйозні незгоди - вимоги таких конкурсних кредиторів не розглядаються і вважаються погашеними.

Підготовче засідання

Проведення підготовчого засідання повинно відбуватися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи. Заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника щодо вимог кредиторів.

Для визначення фінансового становища боржника в підготовчому засіданні господарського суду чи під час розгляду справи про банкрутство на подальших етапах суддя може призначити експертизу. За інформацією щодо осіб, які можуть провести експертизу діяльності неплатоспроможного боржника з метою виявлення причин банкрутства та розробки заходів з метою подолання скрутного фінансового стану боржника, можна звернутися до Агентства з питань банкрутства, яке надає професійні послуги відповідного характеру.

Якщо з заявою до суду звернувся боржник, на підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора. У цьому випадку такий кредитор повинен дати згоду на проведення аудиту за свій рахунок.

Оскільки, за своєю суттю, на цій стадії відбуваються певні дії підготовчого характеру, то за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у поточному засіданні визначаються, дата складення розпорядником майна, реєстру вимог кредиторів та дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше як через три місяці і десять днів після дати проведення підготовчого засідання суду.

Також на цьому засіданні встановлюється дата засідання суду, на якому буде прийняте рішення про санацію чи ліквідацію.

На цій стадії здійснення провадження у справі про банкрутство господарський суд може припинити провадження, якщо:

- боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- подано заяву про визнання банкрутом ліквідаційної або реорганізаційної юридичної особи;

- у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

- укладено та затверджено мирову угоду;

- боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

- кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за завою боржника.

З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи-боржника приймається у межах провадження у справі про банкрутство за правилами, встановленими Законом про банкрутство.

Мораторій

Одним із найефективнішим засобів збереження майна боржника у справі про банкрутство є запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій запроваджується на задоволення вимог кредиторів, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Як правило, мораторій запроваджується одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Запровадження мораторію спричиняє призупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та обов'язкових платежів, а також призупинення дій, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосовуваних до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється здійснення стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими відбувається стягнення відповідно до чинного законодавства. Важливим наслідком мораторію є також те, що неустойка (штраф, пеня), інші фінансові і економічні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та обов'язкових платежів не нараховуються.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторського гонорару, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями боржника у процедурах розпорядження майном боржника та санації. Крім того, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, які здійснює керуючий санацією, згідно з затвердженим планом санації, або ліквідатор у ліквідаційній процедурі.

Дія мораторію завершується з припиненням провадження у справі про банкрутство.

Попереднє засідання господарського суду

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше як через три місяці після проведення підготовчого засідання суду.

Основною подією в цьому засіданні є затвердження реєстру вимог кредиторів. Для цього на попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, а також вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру. У засіданні також визначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися інформація про кожного кредитора, розмір вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати обов'язкових платежів, включаючи й розмір неустойки (штрафу, пені).

Крім того, на цій стадії визначається черговість задоволення вимог кожного кредитора, що встановлюється згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство.

Крім визначення кредиторів, які внесені у реєстр і братимуть участь у розподілі виторгу від продажу майна, реєстр також виконує іншу важливі функцію - він є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредиторові при прийнятті рішення на засіданнях зборів (комітету) кредиторів. Голосування стає серйозним у прийнятті рішень у справі про банкрутство. На попередньому засіданні також призначається дата проведення зборів кредиторів.

Створення органів кредиторів

Протягом десяти днів після проведення попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повинен повідомити кредиторів, які включені у реєстр вимог кредиторів, про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів.

Важливими питаннями, що розглядаються на зборах кредиторів, є визначення кількісного складу комітету кредиторів (до семи осіб), визначення повноважень та умов дострокового припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів.

До комітету кредиторів переходять важливі функції, серед яких, наприклад, прийняття рішення про:

- підготовку та укладення мирової угоди;

- внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

- звернення до господарського суду з клопотанням про початок процедури санації, визнання боржника банкрутом, припинення повноважень розпорядника майна (керуючого санацією, ліквідатора на інших стадіях здійснення провадження у справі), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість присутніх на зборах (комітеті) кредиторів.