4. Знецінення грошової маси як дестабілізуючий фактор економічного розвитку.
Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямком державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення і правильне визначення грошової маси в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.
Знецінення грошової маси – інфляція.
Внаслідок інфляції у соціальному та економічному житті країни відбуваються значні зміни: У соціальній сфері відбувається перерозподіл доходів та багатства між різними верствами суспільства:
між тими, хто має фіксовані доходи (працівники, які одержують заробітну плату з бюджету, пенсіонери, студенти тощо) та фіксований відсоток від доходів, і тими, хто має товари та нерухомість на користь останніх;
від кредиторів до боржників;
борги уряду перекладаються на платників податку;
скорочуються заощадження населення.
Усе
це призводить до зростання безробіття,
зниження життєвого рівня всіх верств
населення, посилення соціальної
напруженості в суспільстві.
В
економічній сфері галопуюча інфляція
й особливо гіперінфляція деформують
ринковий механізм, систему цій, кредитні
відносини та грошовий обіг. Наслідки
такої інфляції наведено на
рисунку.
Соціальні
та економічні втрати, спричинені
гіперінфляцією, можуть спричинити
деградацію національного господарства,
вияви сепаратистських тенденцій у
регіонах, прихід до влади тоталітарних
режимів.
5. Інфляція і фактори, що на неї впливають. Основні методи боротьби з інфляцією.
Інфляцію слід розглядати як:
· порушення дій законів грошового обігу, що викликає розлад державної кредитно-грошової системи;
· явне або приховане зростання цін;
· натуралізацію процесів обміну;
· зниження життєвого рівня населення.
В цілому, чинники розвитку інфляції можна класифікувати у вигляді двох груп –зовнішні і внутрішні.
До внутрішніх чинників відносять:
1. Незбалансованість бюджету, що виявляється в його дефіциті або криза державних фінансів;
2. Надмірні військові витрати, що сприяє втраті частини суспільного багатства, створює додатковий грошовий попит за рахунок військових асигнувань без відповідного надходження товарів в оборот породжує дефіцит державного бюджету і збільшення державного боргу;
3. Надмірні інвестиції;
Деякі автори об'єднують останні два чинники в одні. Надмірні військові витрати - це і є по суті інвестиції держави у ВПК.
4. Необгрунтоване підвищення цін і заробітної платні. Цей чинник може бути сформульований інакше. Це є результат прояву в першому випадку монопольної влади фірм, що визначають свої витрати і ціни, а в другому випадку профспілкової монополії задаючої розмір і тривалість того або іншого рівня заробітної платні.
5. Кредитна експансія - розширення масштабів банківського кредитування понад реальні потреби господарства, що веде до емісії грошей в безготівковій формі;
6. Надмірна емісія грошей в наявній і безготівковій формах, збільшення швидкості їх обігу;
7. Інфляційні очікування.
Зовнішні чинники обумовлені зростанням цін на товари, що експортуються і імпортуються, обміном банком іноземної валюти на національну, світовими кризами.
До зовнішніх чинників відносяться:
1. Структурні світові кризи (сировинний, енергетичний, екологічний), що супроводяться багатократним зростанням цін на сировину, паливо, імпорт яких став приводом для різкого підвищення цін монополіями. Дія цього чинника посилюється при зростанні відвертості економіки.
2. Обмін банками національної валюти на іноземну, що викликає потребу в додатковій емісії грошей, що поповнює канали грошового обігу і веде до інфляції.
Основні методи боротьби з інфляцією.
антиінфляційні заходи
Антиінфляційна політика – комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією.
Напрямки:
Кейнсіанський (полягає у стабілізації сукупного попиту)
Монетпрний (прийнято поділяти на політику шокової терапії, адаптивну політику, політику доходів)
Політика шокової терапії (активна політика) –передбачає зменшення дефіциту бюджету за рахунок: скорочення витрат на соціальні програми, збільшення відсоткової ставки, зменшення податкових ставок, обмеження грошової маси тощо. Негативним наслідком цього методу можна вважати погіршення добробуту громадян.
Адаптивна політика –проводиться за рахунок: стабілізації інфляційних очікувань, поступового обмеження грошової пропозиції, індексації грошових доходів громадян.
Політика доходів – припускає контроль над цінами і зарплатою шляхом повного їх заморожування або встановленням меж їх зростання.
Уряд проводить політику градуалізму, політику *золотого індика*.
В чому полягає суть політики градуалізму?
Уряд вживає заходів щодо скорочення грошової маси заходами монетарної політики.
1) Політика гра дуалізму розпочинається з незначного зниження темпу зростання грошової маси, яка зменшить сукупний попит (АD зміститься на AD1). Сукупна пропозиція поки що не реагує і крива AS залишиться незмінною.
2) Ціни знизяться від Р до Р1 і крива AS зміститься на AS1(зниження цін знижує пропозицію).
3) Подальше зменшення грошової маси змістить AD на AD2, рівновага переміститься в точку Е2, ціни впадуть до Р2.
Так триватиме доти, поки ціни не знизяться до бажаного рівня (Р´)і рівновага не досягатиметься в точці Е´, при стані повної зайнятості у YF .
При цьому в періоді узгодження цін не буде спостерігатися крупної рецесії, хоча рівень безробіття перевищить нормальний.
Розкрийте суть політики “золотого індика”
В цьому випадку уряд прагне збити високу інфляцію швидко.
1) Уряд різко зменшує кількість грошової маси в обігу, в результаті чого крива АD суттєво зменшується вниз. Ціни різко знижуються, рівновага встановлюється в точці Е1.
2) Крива AS відповідно різко знижується, ціни знову різко спадають до Р2.
3) Ця політика справляє тиск на економіку шляхом збереження темпів зростання грошової маси на низькому рівні. В кінці кінців інфляція спадає настільки, що виробництво і зайнятість знову починають зростати, економіка повертається в точку Е´ з повною зайнятістю уF та низьким рівнем інфляції Р´.
4) Політика золотого індика породжує крупну рецесію; вона може викликати соціальне потрясіння.
Також при інфляції здійснюють грошові реформи.
Грошові реформи використовуються для ліквідації зайвих грошей в обігу. Основними прийомами грошових реформ є:
· Нуліфікація - оголошення про анулювання сильно знеціненої грошової одиниці введення в обіг нової. Прикладами такої ситуації були Німеччина в 1925 р., Угорщина 1946 р., а також Україна 1994 р..
· Ревальвація - процес збільшення вартості національної валютно-грошової одиниці порівняно з валютами інших країн.
· Девальвація - процес офіційного зниження курсу національної валюти стосовно валют інших країн.
· Деномінація - процес укрупнення національної грошової одиниці шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові