1) Демографічна ситуація

За кількістю населення Україна посідає 6 місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 28 місце у світі. На її долю припадає 7,3% населення Європи i 1% населення Землі.

Протягом тривалого часу територія України була розчленована між сусідніми державами, кожна з яких проводила політику денаціоналізації українців, прагнучи до їхньої повної асиміляції. Відновлення незалежності у 1991 році створило умови для консолідації українців, розвиткові їх етнічної самосвідомості, згуртуванню усіх, хто відчуває свою приналежність до української нації, навколо історичної батьківщини.

Динаміка чисельності

Систематичне проведення переписів населення протягом ХХ століття дає змогу достовірно відтворити найбільші зміни чисельності населення України за цей періоду.

У 1913 році в межах cучасної України проживало 35,2 млн. осіб. За приблизними підрахунками під час Першої світової і громадянської воєн, колективізації сільського господарства, репресій, штучного голодомору, Другої світової війни Україна втратила близько 20 млн. осіб.

У післявоєнний період відбувався приплив в Україну населення з інших республік колишнього СРСР, проте він був меншим за масову міграцію українців на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, цілинні землі Казахстану. Довоєнного рівня населення (40,6 млн. осіб) держава досягла лише у 1956 році.

Чисельність населення в другій половині XX ст. поступово збільшувалася переважно за рахунок природного приросту. Пік її зростання припадає на початок 1993 року, коли в Україні було зафіксовано 52 244,1 тис. осіб.

Кризові процеси 90-х років негативно вплинули на демографічну ситуацію в Україні. Бурхлива міграція населення, викликана появою можливостей вільного переміщення у межах і за межі території країни, зниження народжуваності та зростання смертності внаслідок економічних і соціопсихологічних чинників спричинили загальне скорочення чисельності населення України. Лише у 2003 році, внаслідок стабілізаційних процесів та стабільного зростання економіки країни, в Україні намітилася низка позитивних тенденцій, які в подальшому здатні були вплинути на покращення демографічної ситуації. Проте за даними Державного комітету статистики України кількість наявного населення станом на 1 квітня 2010 р. становила 45905,3 тис. осіб. У 2009 р. цей показник знаходився на рівні 45962,9 тис. осіб. У переважній більшості областей зареєстровано скорочення населення. Так, загальний показник по всій Україні за січень–березень 2010 р. становить – 57 606 осіб, або – 5,1 на 1000 жителів. Хоча зберігається позитивна тенденція щодо уповільнення темпів скорочення населення, яка і відображається у показниках поточного року порівняно з аналогічним періодом 2009 р., коли цей показник становив – 63 256 осіб. У 2008 році чисельність населення України скоротилася на 0,5%, або на 229,0 тис. людей у порівнянні з початком року. У 2009 році чисельність населення України скоротилася на 0,1%, або на 62,6 тис. людей у порівнянні з початком року. Показник скорочення населення пов’язаний із переважанням кількості померлих над такою народжених, що продовжує залишатися характерною рисою природного руху населення України. При цьому в минулі роки відзначалося поступове збільшення кількості народжених та зменшення такої померлих. Останні ж дані Держкомстату свідчать про те, що в Україні знову почав знижуватися рівень народжуваності, що, вірогідно, пов’язано з поточною економічною кризою.

Густота та розміщення населення територією країни

Як і більшість європейських країн, Україна має високу щільність населення - 77 осіб/км2. Найнижчий показник щільності на півночі, в Чернігівській області - 39 осіб/км2. Найвищий - у Донецькій області - 183 особи/км2. Східні області мають дещо вищий за середній показник - 90 осіб/км2.

Україна залишається переважно урбаністичною країною, з чисельною перевагою міського населення над сільським: 32 млн. 754 тис. городян (або 68%) проти 15 млн. 883 тис. (або 32%) сільського. Найменш сільськими є такі області України, як Донецька - 10%, Луганська - 14%, Дніпропетровська - 17%, Харківська - 21%, Запорізька - 24% (селян). Найбільш сільськими є Тернопільська і Закарпатська області - по 59% сільського населення, Івано-Франківська і Чернівецька - по 58%, Вінницька - 56% і Рівненська - 55%. Водночас найвищий рівень урбанізації в Донецькій області, в якій мешканці міста становлять 90% населення, Луганській - 86% та Дніпропетровській - 83%.

В Україні збільшилась кількість міст, їх нині нараховується 454. З них 37 - це міста з кількістю населення від 100 до 500 тисяч. Дев’ять міст мають понад півмільйона жителів, а у п’яти кількість населення перевищує 1 млн. осіб. У Києві, столиці України понад 2,6 млн. жителів.

Статевий склад населення

В Україні спостерігається перевищення кількості жіночого населення над чоловічим: 22 млн. 441 тис чоловіків (або 46,3%) проти 26 млн. 16 тис. жінок (або 53,7%). Найбільший відсоток жінок - 55 в Чернігівській області, найменший - 52 в Закарпатській, у решті регіонів коливається в діапазоні 53-54%.

Віковий склад

У віковій структурі збільшилася частка людей пенсійного віку, яка складає понад 15.9% (чоловіки 2 422 311 осіб/жінки 4 831 110 осіб), і зменшилася частка дітей, яка становить 13.8%. Середня тривалість життя людей в Україні становить приблизно 68 років, зокрема жінок - 75 роки, чоловіків - 62 роки. Старіння населення є характерним явищем для всіх європейських держав.

Громадянство, національний склад населення

У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) - росіянами. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Вперше після другої світової війни в Україні відбулося зростання питомої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох областях (Запорізька, Одеська та Харківська) кількість осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.

Основним фактором етнічних трансформацій стали міграційні процеси та зміна самосвідомості - якщо за радянського періоду частина українців (як і багатьох інших народів) відносила себе до росіян, то нині вони усвідомлюють себе представниками основного етносу незалежної України.

Рівень освіти

Останніми роками спостерігається тенденція до підвищення рівня освіти населення, тобто зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіті.

Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15-18 років Україна поступається в Європі тільки країнам Балтії та Угорщині. Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про істотне поліпшення освітнього складу населення. Значно (на 26 %) зросла і чисельність випускників вузів, що дозволяє оптимістично оцінювати подальші зміни. Більш освіченим є міське населення, яке значною мірою поповнюється за рахунок навчальної та післянавчальної міграції сільської молоді.

Сучасні тенденції

За даними Державного комітету статистики України кількість наявного населення станом на 1 квітня 2010 р. становила 45905,3 тис. осіб

Природний приріст населення у 2010 році складає -0.619%.Показник скорочення населення пов’язаний із переважанням кількості померлих над такою народжених, що продовжує залишатися характерною рисою природного руху населення України. При цьому в минулі роки відзначалося поступове збільшення кількості народжених та зменшення такої померлих. Останні ж дані Держкомстату свідчать про те, що в Українізнову почав знижуватися рівень народжуваності, що, вірогідно, пов’язано з поточною економічною кризою. Так, у січні–березні 2009 р. було зареєстровано 125 834 народжених, тоді як в аналогічний період 2010 р. кількість народжених становила 120 884 особи. Хоча тенденція до зменшення кількості померлих зберігається (182 996 осіб у цьому році; 193 043 особи за аналогічний період минулого року).

Водночас відбувається скорочення міграції населення. Його рівень у січні–лютому 2004 року виявився майже втричі меншим, ніж у той же період 2003 року. Це відбулось за рахунок зниження (з 9,3 тис. до 6,9 тис.) числа вибулих за межі країни. Хоча прийнято вважати, що на заробітки за кордон їдуть представники найбідніших верств населення, дослідження доводять, що у 58% тих, хто збирається за кордон, є робота в Україні. Близько 80% трудових мігрантів працюють за кордоном нелегально, хоча із 13 країнами світу Україна підписала двосторонні міждержавні угоди щодо працевлаштування мігрантів, а з 15 ведуться переговори. По суті, трудова міграція українського населення не відрізняється від подібних процесів Центрально-Східної Європи, громадяни яких виїжджають на заробітки до країн Західної Європи, де їхня праця оплачується дорожче, ніж на батьківщині.

Демографічна ситуація на Хмельниччині

На 1 травня 2010р. чисельність населення області, за оцінкою, становила 1331,8 тис. осіб. Упродовж січня–квітня 2010р. чисельність наявного населення скоротилась на 2,2 тис. осіб, що у розрахунку на 1000 жителів становило 5 осіб.

Зменшення населення відбулось виключно за рахунок природного скорочення (2,5 тис. осіб), водночас зафіксований міграційний приріст (0,3 тис. осіб).

Протягом січня–квітня на Хмельниччині народилось 4,7 тис. немовлят. Рівень народжуваності в цілому по області становив 10,7 народжених на 1000 жителів. Цей показник значно різниться по районах та містах: від 13,6 народжених на 1000 жителів у Славутському районі до 7,5 – у Віньковецькому.

За цей же час пішло з життя 7,2 тис. осіб, що на 9 відсотків менше, ніж за січень–квітень 2009р. Основними причинами смерті населення області залишились хвороби системи кровообігу, новоутворення та зовнішні причини смерті.

Протягом січня–квітня 2126 пар уклали шлюб, а майже півтори тисячі сімей розпались. Порівняно з січнем–квітнем 2009р. кількість зареєстрованих шлюбів зросла на 15 відсотків, а розлучень –на 6%.

Міграція населення у січні-квітні 2010р.

У січні–квітні п.р., як і у січні–квітні 2009р. в області спостерігався міграційний приріст населення. У містах та селищах міського типу населення зросло на 335 осіб, у сільській місцевості – на 32 особи.