Розділ 1. Загальні відомості про зчеплення

1.1 Історія створення зчеплення

Історія зчеплення починається з того що Карл Бенц застосував на своєму першому трьохколіснику пасовий вузол, тобто два з’єднаних шкіряним пасом шківа, розсовуючи які, водій розмикав та замикав зчеплення. Пізніше з’явився шків холостого ходу, на який під час зупинки перекидали пас. Паси тих часів були цікаві тим, що вони були з’єднані так, як ми зараз зчіплюємо папірці степлером, тільки скоба була набагато більша. Така передача викликала багато нарікань у водіїв того часу, тому що пас розтягувався від вологи або зсихався від холоду, у дощову погоду проковзував а часто взагалі зіскакував і його приходилось повертати на своє місце.

Карл Бенц

25.11.1844 - 4.04.1929

Готліб Даймлер

17.03.1834 - 6.03.1900

Загалом, що не-будь схоже на нормальне зчеплення у 1889 році придумав творчий дует Готліба Даймлера та Вільгельма Майбаха. Вони зробили конусне зчеплення, причому конус входив всередину маховика, для цього була потрібна потужна пружина і довговічність цього продукту була одним з найбільших недоліків. Пробувалось усе від верблюжої шерсті до шкіри китоподібних, кашалотів.

Вільгельм Майбах

9.02.1846 - 29.12.1929

Що саме цікаве щоб змінити пружину її потрібно було звільнити, що було часом досить небезпечно адже часто пружина вистрілювала з такою силою що пробивала дах конюшні, які часто використовували в якості гаражів.

Вистачало конусного зчеплення ненадовго і зрозуміло що таке зчеплення потребувало трансмісійних гальм, тому що інакше поєднати інерцію не синхронізованої КП було практично неможливо.

Вільгельм Майбах

9.02.1846 - 29.12.1929

Але в 1909 році інженерна думка не спала. Британський інженер Ненлі Седле Хеде зробив багатодискове зчеплення, потужність що передається таким вузлом залежить тільки від кількості ведених дисків. Тобто чим більше дисків, тим більше потужності. Але через свою жахливу інерційність даний механізм застосовувався погано. Проте саме він послужив праобразом у нинішніх багатодискових системах і муфтах, що застосовуються у мотоциклах, в автоматичних КП, також у муфтах повного приводу і в якості блокувальних систем у диференціалах.

Схема сухого однодискового зчеплення, до якої ми звикли, була запропонована фірмою «Де Дион-Бутон и Трепарду (De Dion-Bouton et Trepardoux)» у 1904 році. Дана фірма багато чого на придумувала, але вони зіткнулись із проблемою: у них не було матеріалів, які могли б реалізувати передачу великої потужності.

І вийшло так що до товарного вигляду концепцію з одним веденим диском, корзиною та радіальними пружинами, довели тільки у 20-х роках минулого століття у США. А довершила еволюцію звичного нам зчеплення фірма «Адам Опель»[1].

1.2 Основні поняття та терміни

Муфта зчеплення - це дискова муфта, у якій крутний момент передається за рахунок сили сухого тертя. Призначена для короткочасного відділення двигуна від трансмісії, та плавного їх з’єднання, що необхідно у разі перемикання передач та плавного рушання з місця.

Ведуча частина - це частина зчеплення, яка сприймає крутний момент від двигуна, та передає його на ведену частину. Включає в себе кожух, прикріплену до нього, за допомогою опорних кілець дискову натискну пружину і натискний диск. Кожух кріпиться до маховика двигуна, який виконує роль ведучого диску зчеплення.

Ведена частина - це частина зчеплення що сприймає крутний момент від ведучої частини та передає його на первинний вал коробки передач. До неї входить: ведений диск з фрикційними накладками, що маточиною встановлюється на шліцах первинного валу коробки передач.

Механічний привід зчеплення - це система тяг та важелів, що передають зусилля від водія до важелів вимикання зчеплення.

Демпфер - пружинно-фрикційний гасник коливань, встановлений у веденому диску зчеплення.

Кожух зчеплення - сталева, штампована деталь зчеплення, що захищає зчеплення від ушкоджень. Разом з прикріпленими до нього деталями ведучої частини зчеплення встановлюється на маховик на штифтах і кріпиться болтами.

Натискний диск - рухома в осьовому напрямку, деталь дискового зчеплення, притискаюча під дією натискного пристрою ведений диск до маховика чи до проміжного диску.

Маховик - масивний диск чи колесо з масивним ободом, встановлюється на валу. Призначений для зниження нерівномірності обертання валу і т. п.

Фрикційна накладка - деталь, що прикріпляється до одного із контактуючих елементів фрикційного механізму для підвищення коефіцієнту тертя.

Натискний підшипник - підшипник циліндричної форми, що не потребує обслуговування при експлуатації, призначений для вмикання-вимикання зчеплення , шляхом тиску на пелюстки чи важелі.

Гідромуфта - гідродинамічна передача, що має два крильчатих колеса: насосне і турбінне. Крутний момент передається від одного до іншого колеса без змін.

Однодискове зчеплення - фрикційна муфта, у якій для передачі крутного моменту застосовується один ведений диск.

Дводискове зчеплення - дводисковим називається зчеплення у якому для передачі крутного моменту застосовуються два ведених диска.

Багатодискове зчеплення - це зчеплення у якому для передачі крутного моменту застосовуються кілька ведених дисків.

Гідравлічний привід зчеплення - це тип приводу в якому зусилля від педалі керування до важелів вимикання зчеплення передається за допомогою гідростатичного напору рідини.

Напіввідцентрове зчеплення - це фрикційне зчеплення, в якому стиснення ведучих і ведених деталей відбувається спільно пружинами і відцентровими тягарцями.

Відцентрове зчеплення - це фрикційне зчеплення, в якому стиснення ведучих і ведених деталей відбувається відцентровими тягарцями.

Гідравлічне зчеплення - це гідромуфта, в котрій крутний момент передається гідродинамічним напором рідини, що циркулює між ведучими та веденими її частинами.

Електромагнітне зчеплення - це зчеплення у якому стиснення ведучих і ведених деталей здійснюється електромагнітними силами.