Розділ 4. Привід керування зчепленням

Привід зчеплення служить для керування зчепленням, тобто для ввімкнення, вимкнення та утримання у вимкненому стані.

Привід зчеплення може бути механічним, гідравлічним, пневматичним, електромагнітним, автоматичний та неавтоматичний.

Привід зчеплення повинен забезпечувати зручність та легкість керування, зручність компонування, доступність, простоту та легкість регулювання, а також мати високий ККД.

Зручність керування зчепленням досягається обмеженням повного ходу педалі зчеплення, найбільше значення якого не повинне перевищувати 150…180 мм. Такий хід педалі забезпечується шляхом застосування обмежувача, що запобігає сильному навантаженню важелів вимкнення зчеплення при великому зусиллі на педалі.

Легкість керування зчепленням забезпечується обмеженням зусилля, що прикладається до педалі при вимкненні зчеплення. Зусилля на педалі повинне бути не більше 200Н. Для зменшення зусилля застосовуються підсилювачі приводу зчеплення.

Високий ККД та зручність компонування досягається шляхом застосування приводу керування відповідної конструкції (наприклад, гідравлічного).

Доступність, простота та легкість регулювання пров0оду забезпечується його компонуванням та конструкцією. Регулюванням проводу досягається чисте вимикання та повне вмикання зчеплення, а також зберігається постійне зусилля натискних пружин по мірі зношування фрикційних накладок веденого диску зчеплення у процесі експлуатації.

На автомобілях найбільше застосування отримали механічні та гідравлічні приводи зчеплення. Для полегшення керування зчепленням у приводах часто використовуються механічні підсилювачі у вигляді сервопружин, а також пневматичні та вакуумні підсилювачі. Наприклад, сервопружини зменшують зусилля вимкнення на 20…40%[2].

4.1 Механічний привід зчеплення

Механічний привід являє собою систему тяг та важелів, що передають зусилля від водія до важелів вимикання зчеплення. В привід (рис 13, а) входить педаль(6), тяга(5), вилка вимкнення(4) і муфта вимкнення зчеплення з витискним підшипником(3). При вимиканні зчеплення при натисненні на педаль(6) зусилля передається на вилку(4) і від неї на муфту з підшипником(3). Муфта переміщується і підшипник натискає на внутрішні кінці важелів вимкнення(2), які відводять своїми зовнішніми кінцями натискний диск(1) від веденого диску. При цьому зчеплення вимикається та не передає крутний момент.

Механічний привід у порівнянні з гідравлічним простіший за конструкцією та надійніший у роботі. Проте механічний привід має менший ККД, забезпечує гіршу ізоляцію кабіни чи салону у місці встановлення педалі зчеплення. При механічному приводі складніше здійснювати передачу зусилля від педалі керування до зчеплення, так як двигун встановлюється на пружних опорах та може мати перекоси відносно несучої частини автомобіля (рами,кузова) при русі, що впливають на нормальну роботу зчеплення[2].

а-механічний; б-гідравлічний; 1-натискний диск; 2-важіль;

3-підшипник; 4-вилка; 5-тяга; 6-педаль; 7,9-циліндри;

8-трубопровід

Рисунок 13 - Приводи зчеплень