2.2 Огляд існуючих варіантів побудови інформаційної системи для торгівельного підприємства
Найпоширеніша схема Інтернет-магазину - це створення сайту системою, яка вже має організовану Offline торгову схему. І мета створення сайту - підвищити рівень вже існуючих продажів за допомогою Інтернет технологій. Значить, вимоги до функціональності Інтернет-магазину можна розділити на кілька пунктів :
Створення добре організованого Інтернет-каталогу пропонованих товарів.Наявність сторінок докладного опису кожної позиції (з зображеннями, характеристиками, тощо).
Створення функціональності проведення замовлення товарів на сторінках Інтернет-магазину. Розробка форми замовлення (інформація, надана клієнтом обов'язкова для заповнення).
Створення системи управління асортиментом Інтернет-магазину. Створення зручної системи для поповнення або оновлення каталогу товарів і додавання сторінок описів. Створення засобів для розміщення зображень в каталозі. Створення зручних засобів для публікації змін. Створення системи управління, для якої не потрібно кваліфікований персонал.
Організація способів доставки товару та його оплати.
Розміщення сайту в Інтернет і проведення комплексу заходів з просування сайта (реклама).
Так само, слід враховувати існуючий феномен якісного дизайну сайту. Статистика показує, що якісний дизайн сайту допомагає завоювати довіру покупців і реально ще більше підвищити відсоток продажів. А значить, існує і зворотна ситуація!
2.3 Комп'ютерна мережа в торгівельному підприємстві
Створення комп’ютерних мереж відкрило нові можливості для електронного зв’язку. Сьогодні люди, що мають комп’ютери, можуть спілкуватися між собою, незважаючи на відстань. З появою комп’ютерних мереж комп’ютер став своєрідним вікном у величезний світ інформації.
Основне призначення всіх комп’ютерних мереж — це спільний доступ до мережних ресурсів (апаратного забезпечення комп’ютерів, периферійних пристроїв), спільне використання даних і швидкий обмін ними, спільне використання програмного забезпечення.
Мережна взаємодія передбачає віддалений доступ до мережних ресурсів за певною технологією.
Залежно від повноважень комп’ютери мережі розподіляють на сервери й клієнти.
Клієнт — це комп’ютер користувача, який здійснює запит.
Сервер — комп’ютер, що обробляє цей запит і відправляє його на клієнт.
Сервером і клієнтом називають, як комп’ютери у мережі, так і програмне забезпечення, що працює на цих комп’ютерах відповідно для опрацювання чи створення запиту.
Централізована мережа — це мережа, в якій виділено один потужний комп’ютер — виділений сервер, що виконує основні функції з організації роботи мережі. Такі мережі ще називають клієнт-виділений сервер. У такій мережі всі клієнти отримують доступ до ресурсів мережі через сервер.
На сервері встановлюють спеціальну операційну систему для організації і контролю за роботою комп’ютерів і користувачів у мережі, надавати кожному користувачеві певні права доступу до ресурсів і даних цієї мережі. Для цього кожен користувач отримує ім'я користувача (логін) та пароль для входу до мережі. Прикладами такої мережі можуть бути комп’ютерні мережі банків, корпорацій, навчальних закладів.
Рисунок 1 – Централізована комп’ютерна мережа
Переваги централізованої комп’ютерною мережі: висока швидкість обміну даними і можливість розподіляти права доступу користувачів у них. Але істотним недоліком є те, що при виході з ладу сервера вся мережа перестає працювати.
Децентралізована мережа — це мережа, у якій немає виділеного сервера, а будь-який комп’ютер може бути як сервером, так і клієнтом. Такі мережі ще називають одноранговими.
Рисунок 2 – Децентралізована комп’ютерна мережа
В одноранговій мережі всі комп’ютери мають однакові права (ранги) щодо доступу до ресурсів кожного й до периферійних пристроїв. Кожен користувач мережі може на своєму жорсткому диску визначити теки й файли, які він надає для загального користування.
У таких мережах на всі комп’ютери встановлюють операційні системи, які забезпечують їм рівні можливості.
Перевага однорангової мережі — працездатність мережі при виході з ладу будь-якого з комп’ютерів, а недолік — неможливість розподіляти права клієнтів щодо роботи у мережі. Прикладом однорангової мережі може бути мережа комп’ютерного класу більшості шкіл.
Робоча група — сукупнiсть користувачiв, що мають спільні данi, периферiйнi пристрої й iншi обчислювальнi ресурси, а також права на їх використання.
Робочу групу створюють у локальнiй мережi для виконання комплексу завдань, визначених функцiональними обов’язками користувачiв.
Доменна модель мережi, яку використовує компанiя Microsoft, дозволяє централiзовано виконувати всi адмiнiстративнi роботи. Модель робочої групи (Workgroup) не дозволяє централізувати роботу адмiнiстратора, бо вимагає виконання основних дій у керуваннi правами доступу користувачiв з консолi кожного комп’ютера мережi.
Отримання доступу до мережних ресурсiв здійснюють за допомогою файлових менеджерів чи програм керування локальною мережею. Якщо комп'ютер підключено до локальної мережі, то ці прогами відображають об'єкти, розташовані на інших комп'ютерах і надані у спільне мережне користування.
Мережне оточення — усі ресурси локальної мережі, до яких можна отримати доступ з комп'ютера. Об'єктами мережного оточення можуть бути комп'ютери, відкриті для спільного доступу теки, принтери, диски тощо.
Запис шляху до ресурсу, розташованого на іншому комп'ютері мережі, — інший, ніж для шляху до теки чи файлу на даному комп'ютері: на початку замість імені диска і символу двокрапки записують дві зворотні похилі риски (\\) та ім'я комп'ютера. Наприклад \\Sho0Ter\download - це шлях до папки download на комп’ютері Sho0Ter. Щоб користувачі мережі мали доступ до певного комп'ютера, диска, теки, файлу, принтера, сканера, цей об'єкт потрібно надати у спільне мережне користування. Інакше кажучи, перетворити на мережний ресурс — мережний диск, мережну папку, мережний принтер тощо. Тут не йдеться про зміну фізичного способу підключення пристрою до мережі. Усі дії щодо надання об'єкта у спільне користування виконують у програмному середовищі. При цьому адміністратор або власник ресурсу (користувач) надає об'єкту назву, під якою той буде відомий у мережі, та визначає, хто матиме доступ до нього. Інколи повний доступ до теки бажано відкрити лише для певних користувачів, а іншим надати можливість лише переглядати її вміст.
Якщо відкрито мережний доступ до диска певного комп'ютера, то користувачі можуть переглядати, редагувати та зберігати файли на цьому диску, створювати й видаляти на ньому теки. Така централізація файлів спрощує обмін даними та спільну роботу користувачів. Вони можуть, зокрема, окрім власних тек створити мережну тека — теку для файлів, над якими спільно працюватимуть. Можливість спільного використання ресурсів зручна ще й тоді, коли з усіх комп'ютерів мережі лише один має дисковод для читання компакт-дисків або лише до одного буде підключено принтер.
Надання спільного доступу до певного об'єкта здійснюють вказівкою Властивості контекстного меню об'єкта, яке викликають натисканням правої кнопки миші з подальшим переходом на вкладку Доступ.
Як усталено віддалений доступ до комп'ютера відключено. Тому, коли вперше надавати у спільне користування певний ресурс, потрібно налаштувати параметри віддаленого доступу до комп'ютера (для ОС Windows — за допомогою майстра налаштування мережі, який запускають однойменним посиланням на вкладці Доступ вікна властивостей теки).
Прикладом мережі, розташованої в кількох спорудах, може бути мережа торговельного підприємства (центральний офіс, магазин, склад). У ній централізовано можна зберігати відомості про товари та їхню вартість, опрацьовувати дані щодо продажу, які надходять з комп’ютерів, встановлених у різних відділах підприємства, вести облік товарів. Спеціальні мережні програми дозволяють автоматизовано планувати роботу підприємства. Директор може перевірити, які товари ще є на складі або у торговій залі, а які відсутні, чи виконано доручення, які він розіслав мережею тощо. І шкільна мережа, й мережа торговельного підприємства об’єднують комп’ютери, що розміщені на невеликих відстанях у межах одного приміщення або сусідніх приміщень. Такі мережі називаються локальними.
Локальна мережа (Local Area Network, LAN) — це комп’ютерна мережа, що об’єднує комп’ютери, розташовані в одному приміщенні або в кількох приміщеннях на невеликій відстані одне від одного, і під одним адміністративним контролем.
Але локальні мережі не дозволяють забезпечити спільний доступ до даних користувачам, розташованим, наприклад, у різних частинах міста. Їм на допомогу приходять регіональні мережі, що об’єднують комп’ютери у межах одного регіону (району, міста, країни).