Словник:

Ґендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Ґендерно-обумовлене насильство – насильство, яке стосується чоловіків і жінок і жертвами якого переважно є жінки. Воно виникає як наслідок нерівних владних стосунків між жінками і чоловіками. Це насильство, яке спрямоване проти жінки, тому що вона жінка, чи непропорційно впливає на жінок. Воно стосується (але не вичерпується) фізичної, сексуальної і психологічної шкоди включно із залякуванням, стражданнями, примусом та/чи позбавленням свободи в сім’ї чи в суспільстві взагалі. Це також стосується насильства, яке чинить чи не зупиняє держава.

Ґендерно-чутливий підхід в роботі – один з критеріїв оцінки, планування змін, проектів, методів дослідження і аналізу. Зміни, що плануються, методи, чутливі в ґендерному відношенні, якщо вони враховують існуюче становище жінок і чоловіків, не погіршують їх становище, сприяють становленню ґендерного балансу.

Рівні можливості жінок і чоловіків – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків.

Рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі.

Сексуальні домагання – дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Тема №4 Злочини на ґрунті ненависті

У чому різниця між злочинами на ґрунті ненависті та дискримінацією? Проведення різниці між дискримінацією та злочинами на ґрунті ненависті варто розпочати з визначення останніх. Хоча зміст поняття злочинів на ґрунті ненависті присутній в національній нормативно-правовій базі, термін «злочин на ґрунті ненависті» як такий не вживається і жодного визначення йому, в українському законодавстві поки не дається. Тому для цілей цього курсу та враховуючи розвиток дослідницької та практичної думки в цьому напрямі в Україні, скористаймося відповідним визначенням Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ):

«Злочини, які вчинено на ґрунті ненависті, можуть бути визначені як (А) будь-який злочин, зокрема проти життя, здоров'я або приватної власності, об’єкт якого був обраний через дійсний або уявний зв'язок потерпілого з групою, що характеризується спільними ознаками ідентичності, як-от раса, національне або етнічне походження, мова, колір шкіри, релігія, стать, вік, психічні або фізичні особливості, сексуальна орієнтація або будь-який інший аналогічний фактор».

На що потрібно звернути увагу в кожному окремому випадку, коли потрібно встановити, чи ми говоримо про дискримінацію чи про злочин на ґрунті ненависті:

1. захищені ознаки/характеристики потерпілої особи або групи осіб;

2. правопорушення щодо особи або групи осіб становить склад злочину, визначений кримінальним законодавством;

3. суспільний ефект (вплив окремого злочину на всю громаду, до якої належить жертва).

Злочин на ґрунті ненависті – це завжди діяння, що становить склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена кримінальним законодавством. Водночас інші види дискримінації, на відміну від злочину на ґрунті ненависті, майже ніколи не мають характеру кримінального злочину та переважно відбуваються в контексті цивільних або адміністративних правовідносин.

Головною соціальною особливістю злочинів на ґрунті ненависті є повідомлення ненависті, яке ці злочини транслюють усій громаді, кожен член якої може асоціювати себе із жертвою. Це повідомлення говорить про те, що жодна особа, певна ознака якої є подібною до тих, які мала жертва злочину, не може почувати себе захищеною. Адже скоюючи злочин на ґрунті ненависті, нападник висловлює свою нетерпимість не тільки і не стільки до конкретної жертви, скільки до всієї спільноти. Саме тому злочини на ґрунті ненависті є особливо суспільно-небезпечними та потребують ретельного розслідування, відповідної ідентифікації та більш суворого покарання. Забезпечуючи належне фіксування, визнання, розслідування та покарання за такі злочини, правоохоронні органи та держава передають своєрідне повідомлення до груп меншин про те, що їхні права належно захищаються. З іншого боку, коли державні органи замість ефективного документування та розслідування злочинів на ґрунті ненависті вдаються до замовчування чи применшення проблеми, меншини почуваються незахищеними та втрачають довіру до правоохоронних органів.

Нормативно-правове регулювання злочинів на ґрунті ненависті в рамках українського законодавства:

В українському законодавстві не міститься окремого визначення для злочинів на ґрунті ненависті, але є певний перелік інструментів для притягнення до відповідальності за подібні злочини в рамках Кримінального Кодексу:

1. Стаття 67 Кримінального Кодексу України – перелік обтяжуючих обставин при скоєні кримінального злочину:

«3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату»

2. Стаття 161 Кримінального Кодексу України не дає окремого визначення злочину, скоєного на ґрунті ненависті, а говорить про:

«Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками…»

3. Статті 115, 121, 122, 126, 127 та 129, які містять формулювання «з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості» в якості кваліфікуючої ознаки. З одного боку, зміни до статей, які передбачають покарання за тілесні ушкодження та вбивство, виключають необхідність використання статті 67 ККУ для визначення окремо обтяжуючих обставин та дозволяють уникати використання статті 161 ККУ у тих випадках, коли розслідуються справи із тілесними ушкодженнями чи вбивства.

Як відрізнити злочини на ґрунті ненависті?

Злочини на ґрунті ненависті вчиняються як організованими групами, які бачать свої дії як виконання певної місії чи слідування ідеології, так і окремими людьми, які зазвичай мотивують це особистими переконаннями або наявністю загрози зі сторони групи/уявної групи. Проблемою в ідентифікації таких злочинів є те, що жертви часто уникають розголошення та не звертаються у правоохоронні органи за захистом.

При оцінці злочину, для того аби визначити, чи цей злочин може бути злочином на ґрунті ненависті, потрібно звертати увагу на такі особливості:

Обов’язкові складові злочину на ґрунті ненависті: базовий злочин та мотив ненависті.

Базовий злочин - вбивство, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, вандалізм та/або пошкодження майна, заклики до скоєння злочинів та/або насильства, тощо.

Мотивом може бути: уявна необхідність «захисту» від представників інших рас, етнічних груп, релігій; бажання показати «перевагу» представників однієї раси над іншими; ненависть до представників інших рас, націй або віросповідань.

Злочини на ґрунті ненависті та інші прояви ненависті особливо часто проявляються у формі:

Агресивного поводження водіїв під час водіння транспортним засобом у стосунку до водіїв та інших учасників транспортного руху, які мають видимі або уявні ознаки приналежності до певної групи;

Вандалізму на кладовищах, меморіалах та інших місцях пам’яті;

Погромів в публічних місцях, особливо місцях дозвілля і відпочинку (клуби, бари, спортивні майданчики, сквери);

Психологічного насильства та переслідування у навчальних закладах;

Різних типів переслідувань (вербальні, через Інтернет і соціальні мережі, психологічний тиск тощо).

Фізичному насильстві на вулицях (напади, пограбування, побиття, зокрема з використанням підручних засобів, ножів, кастетів, бейсбольних біт, ланцюгів; психологічний тиск, вербальні образи тощо);

Графіті та інших настінних зображення, які містять відповідні символи або висловлювання;

Інших дій, які носять відкритий демонстративний характер щодо вразливих груп.

У фокусі моніторингу злочинів Європейської комісії протидії расизму і нетолерантності в Україні в якості особливо уразливих груп визначалися роми, кримські татари, іноземні студенти, мусульмани, мігранти, біженці та шукачі притулку.

Особливо небезпечним типом злочинів на ґрунті ненависті є такі, які вчинені організованими групами людей, які об’єднані в формальну або неформальну організацію чи мережу. До таких груп належать різного типу молодіжні кримінальні групи, вуличні банди, а також групи з чітко визначеною ідеологією – скінхеди, неонацисти, неофашисти та інші ультраправі радикальні об’єднання. Злочини таких груп є зазвичай елементами ідеології або програмної діяльності, попередньо спланованими, особливо демонстративними та агресивними.

Для патрульних важливим є в першу чергу попередження злочинів на ґрунті ненависті.

Приклад: В країні було національне свято з числа тих, які викликають підвищену активність ультраправих. По вулиці йшов молодий чоловік «неслов’янської зовнішності», а на зустріч йому – натовп людей із правими гаслами та символікою. Міліціонер, який стояв поруч, покликав до себе молодого чоловіка. Той налаштувався на неприємну розмову на кшталт «Де ваша реєстрація?», «Пройдемо до відділку, там розберемось» тощо. Але міліціонер взагалі мовчав, молодий чоловік також. Натовп пройшов мимо, після цього міліціонер сказав: «А тепер можете йти!»

В цьому випадку міліціонер: