Тема №5 Етнічний профайлінг

Під профайлінгом ми розуміємо «практику патрульної служби, згідно якої визначений набір характеристик (профілів) використовується для пошуку та затримання особи, яка вчинила злочин (кримінальний профайлінг), або для виявлення осіб, які вірогідно мають відношення до злочинної діяльності (поведінковий профайлінг)».

Кримінальний та поведінковий профайлінг є допустимими й законними інструментами, які дозволяють найбільш ефективним способом розподіляти обмежені ресурси правоохоронних органів при здійсненні ними своєї робити. Таким чином, кримінальний та поведінковий профайлінг - це абсолютно прийнятна й цілком законна форма роботи правоохоронних органів, спрямована на ефективну боротьбу із злочинністю та забезпечення громадського порядку. До тих пір, поки патрульна служба використовує в своїй роботі профілі, які базуються на інформації про індивіда, або фактори, які є об’єктивними та статистично обґрунтованими в якості суттєвих індикаторів злочинної діяльності, профайлінг є законним.

Однак профайлінг, який базується лише на окремій ознаці особи, може викликати цілком обґрунтовані побоювання та призводити до дискримінаційного розрізнення. В найбільш широкому розумінні під етнічним профайлінгом розуміється будь-яка дія, вчинена представником влади відносно особи або групи осіб з метою забезпечення безпеки або громадського порядку, яка базується на її фактичному або уявному членстві в групі і визначається за расовою ознакою, кольором шкіри, етнічним чи національним походженням або релігією, без фактичних підстав чи обґрунтованої підозри, що призвело до нерівного поводження з цією особою або групою осіб. В своїй Загальнополітичній рекомендації №11 Європейська комісія проти расизму та нетерпимості (ЄКПРН) визначає расовий (етнічний) профайлінг як використання правоохоронними органами без об’єктивних і розумних підстав таких ознак, як раса, колір шкіри, мова, релігія, громадянство, національне чи етнічне походження під час контролю, стеження чи проведення розслідування.

На практиці, етнічний профайлінг базується на припущенні про наявність зв’язку між схильністю до вчинення правопорушень та етнічним походженням особи. Зазначений підхід описує практику використання працівниками правоохоронних органів узагальнень, які ґрунтуються на національності, етнічному походженні, релігії осіб, а не на об’єктивних поведінкових критеріях, в якості підстав для підозри в причетності до злочинної діяльності. Етнічний профайлінг проявляється в більш прискіпливій увазі працівників правоохоронних органів до осіб, які відрізняються своєю зовнішністю від представників так званої «титульної» нації:

• більш частій перевірці документів,

• вуличних оглядах,

• затримані та доставлені осіб до підрозділів патрульної служби без достатніх на те підстав.

У зв’язку з вищезазначеним доречно буде згадати, що «ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними» є прямою дискримінацією згідно статті 1 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації». Крім того, згідно того ж самого Закону працівники правоохоронних органів в своїй роботі повинні дотримуватися принципу недискримінації. Таким чином, можна зробити цілком очевидний висновок про те, що етнічний профайлінг є різновидом дискримінаційної практики, тому що відмінність між об’єктами профайлінгу в даному випадку обумовлена виключно їх приналежністю до різних етнічних спільнот, національностей чи рас. Етнічний профайлінг, як і будь-яка інша дискримінаційна практика, заперечує один з базових принципів прав людини, а саме: рівність людей у своїй гідності та правах, адже використання цього підходу припускає можливість необґрунтованих обмежень прав певних груп людей лише на підставі їх етнічного походження.

Практика використання етнічного профайлінгу (проведення перевірок осіб базуючись виключно на зовнішніх характеристиках особи, без відповідного індивідуального профілю порушника та/чи орієнтування на пошук певної особи підозрюваної в скоєнні правопорушення на певній території та в обмежений часовий строк) є забороненим методом роботи поліцейських. До заборонених практик відносяться такі дії як:

- безпідставна перевірка документів осіб на вулиці;

- безпідставна перевірка наявності посвідки на проживання/візи у осіб, що не є резидентами/громадянами;

- масова перевірка документів та/чи дактилоскопіювання осіб в місцях компактного перебування/проживання.

Практика використання етнічного профайлінгу правоохоронними органами є дуже поширеною не тільки в Україні, але й у країнах розвинутої демократії, попри її заборону як національними законами, так і міжнародними нормативно-правовими актами. Як свідчать результати численних досліджень, правоохоронні органи таких країн, як Сполучені Штати Америки, Канада, Великобританія, Іспанія, Німеччина, Нідерланди, Угорщина та інші, використовують етнічно-вибірковий підхід у своїй діяльності. Жертвами такої практики переважно стають іммігранти, національні етнічні меншини, іноземні студенти та туристи. Після терористичних атак 11 вересня 2001 року у США, практика використання етнічного профайлінгу різко збільшилася. Численні перевірки документів у мусульман, обшуки в їх помешканнях, масові рейди до місць їх компактного проживання стали досить поширеною практикою як в США, так і в країнах Євросоюзу.

1 Витяг з Декларації принципів толерантності, 1995