3. Психологія навчання, її завдання

Одне з основних завдань сучасної школи - зробити учбовий процес не тільки процесом засвоєння знань, але й процесом розвитку мислительних процесів та виховання особистості кожного учня. Перед педагогічною психологією постають такі нагальні проблеми: підвищення якості навчання; критерії і показники розумового розвитку дитини кожного вікового періоду; зміст, методи навчання; контроль і оцінка; розвиток творчого мислення.

Научіння - процес і результат здобування індивідуального досвіду. Шляхом научіння може здобуватися будь-який досвід у людини і нові форми поведінки в тварин.

Навчання - цілеспрямовано організоване научіння. Це процес взаємодії між тим, хто навчає і тим, кого навчають, в результаті якого появляються знання, уміння, навички, здійснюється психічний і особистісний розвиток учнів.

Учіння - цілеспрямоване засвоєння соціального досвіду, це діяльність особистості, ціль якої на учіння.

Учбова діяльність - це учіння школяра, що відбувається в умовах навчання. Учбова діяльність формується в процесі навчання. Це один із основних видів діяльності особистості, спеціально спрямований на оволодіння способами предметних і пізнавальних дій, узагальнених за формою теоретичних знань.

Основні завдання психології навчання:

1) пошук і створення умов, які сприяють управлінню процесом навчання;

2) забезпечення якості знань, умінь, навичок;

3) з'ясування впливу різних теорій навчання на психічний розвиток особистості.

4) формування усвідомленого ставлення до навчання як до необхідності, якає джерелом самореалізації;

5) вивчення потенційних можливостей уроків як засобів психічного розвитку.

4.Структура та механізми навчання

Процес навчання складається з цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-дійового, емоційно-вольового, контрольно-регулюючого, оціночно-результативного компонентів.

Цільовий компонент. Забезпечує усвідомлення педагогами і передачу учням мети викладання кожного предмета, його конкретних розділів і тем.

Стимулюючо-мотиваційний компонент. Є продовженням цільового, але тільки за усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності.

Змістовий компонент. При підготовці до заняття вчителю необхідно ретельно обміркувати, яким повинен бути зміст навчального матеріалу, конкретизувати обсяг теоретичних положень.

Операційно-дійовий компонент. Охоплює всі методи та їх складові — прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності, форми організації навчання.

Емоційно-вольовий компонент. Виявляється через напруження волі учня у процесі пізнавальної діяльності. Воля, емоційні процеси інтенсифікують пізнавальну діяльність школярів.

Контрольно-регулюючий компонент. Містить методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими користується вчитель паралельно з викладанням нового матеріалу.

Оціночно-результативний компонент. Передбачає оцінювання якості знань учнів, яке здійснюють як педагоги, так і вони самі. Воно є ефективним чинником, коли результати оцінювання є об'єктивними, послідовними, узгоджуються між собою