6. Культура Іnternet.

Коли вчені вперше почали вивчати проблеми розвитку глобальної мережі, у ході було кілька подань про те, якою повинна бути така мережа і які будуть її можливі розміри. Розроблювачі ARPANET вважали, що мережа повинна служити співробітництву в дослідницькій і науковій діяльності, надаючи вченим можливість легко обмінюватися інформацією або користуватися ресурсами вилучених машин. Деякі із мережі були здивовані, коли згодом електронна пошта стала однієї із самих популярних з мережі ARPANET.

До того моменту поки комп'ютерні мережі не досягли широкого поширення, діяльність учених сильно залежала від надходження друкованої інформації (журналів, технічних звітів, листів і т.д.), участі в конференціях, особистих зустрічей з колегами, де вони могли б обмінятися думками й інформацією з тем своєї роботи. Тому вчені жили по суті в дуже ізольованому світі, маючи лише нечасті контакти з колегами, що працюють в інших наукових центрах або лабораторіях. Нерідкої є ситуація, коли дослідники в різних кінцях країни працювали над однією й тією же проблемою, не знаючи, що їхні зусилля дублюються, або не могли оперативно ділитися інформацією, що допомагає співробітничати в дослідженнях і порівнювати результати.

Однієї з головних цілей створення мережі ARPANET було надання вченим таких умов, при яких обмінюватися інформацією можна було б у багато разів частіше й не залишаючи робітника місця. Завдяки наявності засобів передачі файлів звіти й зібрані дані могли бути легко передані від одного дослідника до іншого протягом декількох годин або навіть хвилин. Програмні засоби, створені в одному з наукових центрів, могли відразу ж почати застосовуватися у всіх інших, працюючих у цьому ж напрямку. Ресурси супер комп’ютерів стали доступні для невеликих лабораторіях, які ніколи не змогли б дозволити собі придбання таких машин.

Все це стало реальністю в Іnternet, але сам Іnternet став набагато більше масштабним явищем, чим просто засобом надання цих послуг.

7. "Іnternet" і деякі інші загадкові слова.

Почнемо з визначення ряду найважливіших понять. Ці визначення не будуть вичерпними, ми постараємося описати насамперед розходження між поняттями.

"Локальна мережа" - з'єднання декількох комп'ютерів за допомогою таких технічних засобів (каналів зв'язку) і таких програмних засобів, які дозволяють поєднувати файлові системи вхідних у неї комп'ютерів (не обов'язково всіх з усіма). При цьому користувальницькі програми не повинні відчувати якісну різницю між компонентами файлової системи, що перебувають фізично на власних дисках комп'ютера, і компонентами, розміщеними на інших комп'ютерах (кількісна різниця, що виражається в неоднаковій швидкості доступу, зрозуміло, буде).

Як правило, у локальну мережу поєднують комп'ютери, що перебувають фізично дуже близько (в одній кімнаті або, у крайньому випадку, у сусідніх будинках). Число комп'ютерів у локальній мережі обмежено звичайно десятками або сотнями.

"Глобальна мережа" - таке з'єднання комп'ютерів, при якому можливе використання інформації, що фізично перебуває на інших комп'ютерах мережі (однак, на відміну від того, як це буває в локальній мережі, користувальницьким програмам не надається безпосередній доступ до файлової системи інших комп'ютерів).

У глобальній мережі може брати участь необмежене число комп'ютерів, розташованих по усьому світі.

Із цього місця ми будемо називати "мережею" (без визначень) глобальну мережу, що є організацією (як правило, юридичною особою) з більш-менш фіксованим членством. Комп'ютер (або локальну мережу), приєднану до якої-небудь мережі, будемо називати "машиною".

Склад учасників - машин, підключених до мережі, - регулюється компанією - власником на основі договору про надання послуг. Кожна машина одержує від компанії унікальний номер. Для обміну інформацією клієнти (власники машин) одержують від компанії спеціальні програми, що забезпечують необхідні операції по прийому й відправленню інформації. Ці програми можуть бути різними для різних комп'ютерів і ОС, однак всі вони дотримують єдиного формату переданої інформації й запитів на операції (протокол обміну). Нарешті, ми підходимо до настільки популярному слову Іnternet.

Іnternet - це сукупність мереж, що застосовують єдиний протокол обміну (точніше, велике сімейство із сотень і тисяч протоколів) для передачі інформації. Крім того, мережі, що входять в Іnternet, використовують єдину систему адресації: кожна мережа, приєднуючись до Іnternet, одержує у своє розпорядження безліч адрес, які розподіляє серед клієнтів.

Таким чином, протоколи Іnternet повністю регулюють технічну сторону: обмін інформацією між будь-якими двома машинами - членами мереж, що належать до Іnternet, так що програмному забезпеченню машин зовсім не обов'язково "знати", до однієї або до різного (і до яким саме) мережам належать машини. Зрозуміло, це може бути не байдуже з фінансової точки зору. З конкретною мережею (точніше, з її власником, якого називають "провайдером" мережних послуг) клієнт перебуває в юридичних відносинах.

Отже, "бути користувачем Іnternet" означає бути користувачем мережі (і, відповідно, клієнтом компанії - провайдеру), що повністю дотримує протоколи Іnternet.