- •Мовознавство як наука.
- •Місце мовознавства в системі наук.
- •Методи вивчення мов.
- •Мова і суспільство.
- •Функції мови.
- •Мова як історичне явище.
- •Специфіка мови як соціального явища.
- •Давні спроби пояснення походження мов і їхня наукова неспроможність.
- •Наукові дані про походження людини і мови.
- •Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мов.
- •Диференціація й інтеграція – основні процеси розвитку мов.
- •Інтеграція мов. Субстрат, суперстрат і адстрат.
- •Мови в епоху рабовласницького ладу і феодалізму.
- •Утворення національних мов і різні шляхи їх формування.
- •Національна мова – основа духовного життя народу.
- •Літературна мова і літературна норма.
- •Значення школи в утвердженні норми літературної мови.
- •Структурні рівні мови: фонетика, лексика і граматика.
- •Нерівномірність розвитку різних структурних елементів мови.
- •Творення звуків людської мови (мовний апарат і цнс)
- •Артикуляція звука і артикуляційна база.
- •Акустичні властивості звуків. Тембр.
- •Фонетичне членування мовленнєвого потоку (фраза, такт, склад, звук).
- •Склад, типи складів.
- •Наголос і його типи.
- •Принципи класифікації голосних звуків.
- •Принципи класифікації приголосних звуків.
- •Поняття про фонеми. Співвідношення між звуком і фонемою.
- •Диференційні й інтегральні ознаки фонем.
- •Алофони фонем.
- •Комбінаторні уподібнювальні зміни звуків.
- •Комбінаторні розподібнювальні зміни звуків
- •Позиційні й фонетично не зумовлені зміни звуків.
- •Асиміляція й дисиміляція звуків (регресивна і прогресивна, контактна і дискантна).
- •Поняття про фонетичні закони, їх особливості.
- •Порівняльна характеристика фонетичних систем рідної та виучуваної мов.
- •Звукова мова і письмо. Значення письма в розвитку суспільства.
- •Основні етапи розвитку до фонологічного письма.
- •Фонографічне письмо, його виникнення і розвиток.
- •Грецький алфавіт, латинське і кириличне письмо.
- •Орфографія, її основні принципи.
- •Розділи лексикології: семасіологія, описова лексикологія, фразеологія, етимологія, ономастика і лексикографі.
- •Слово – основна значуща одиниця мови.
- •Лексичне значення слова.
- •Як предмети і явища навколишньої дійсності одержують свої назви?
- •Слова мотивовані і немотивовані.
- •Багатозначність слова. Пряме й переносне значення.
- •Розвиток значення слова.
- •Різні способи переносу назв: за подібністю, за функцією, за суміжністю.
- •Основні шляхи збагачення словникового складу мови. Табу й евфемізми.
- •Різні шляхи і способи лексичних запозичень.
- •Мовний пуризм, його позитивні і негативні сторони.
- •Історичні зміни словникового складу мови. Історизми й архаїзми.
- •Етимологія. Принципи і прийоми етимологічних досліджень.
- •Лексико-семантичні групи слів.
- •Терміни й загальновживані слова. Джерела термінології
- •Стилістичне розшарування словникового склад.
- •Синонімія. Типи синонімів.
- •Антоніми й антонімічне вживання слів.
- •Омоніми, їх типи. Пароніми.
- •Фразеологія. Класифікація фразеологізмів.
- •Принципи поділу слів за частинами мови.
- •Лексикографія. Основні типи лінгвістичних словників.
- •Будова словникових статей у словниках різного типу.
- •Граматика, її роль у мові.
- •Граматичні значення і граматичні категорії.
- •Лексичне і граматичне значення, їх відмінність.
- •Типи граматичних значень.
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •Типи афіксації: аглютинація і фузія.
- •Види морфем.
- •Історичні зміни в морфемному складі слова.
- •Типи зв’язку слів у підрядному словосполученні.
- •Речення, його основні ознаки.
- •Структура речення як основного мовного знака.
- •Класифікація речень.
- •Порівняльно-історичний метод вивчення мов.
- •Ознаки генеалогічної спорідненості мов.
- •Генеалогічна класифікація мов.
- •Загальна характеристика індоєвропейської сім’ї мов.
- •Слов’янська і балтійська групи мов.
- •Германська група мов.
- •Романська група мов.
- •Морфологічна класифікація мов.
- •Мови синтетичні й аналітичні, номінативні й ергативні.
-
Порівняльна характеристика фонетичних систем рідної та виучуваної мов.
В українській та англійській мовах спостерігаються явища лабіалізації, дзвінкості – глухості, тривалості звучання та наявності африкатів у системах приголосних звуків, а також явища лабіалізованості – нелабіалізованості в системах голосних звуків. В мовах спостерігаються явища лабіалізації, дзвінкості – глухості, тривалості звучання та наявності африкатів у системах приголосних звуків, а також явища лабіалізованості – нелабіалізованості в системах голосних звуків. Лабіалізація в англійській мові відбувається тільки із приголосним [w], але подібно до української мови проявляється під час впливу лабіалізованого голосного [u]. Наприклад: winner [´winə], bull [bul]. Порівняємо системи приголосних у протиставленні за дзвінкістю – глухістю. До шумних приголосних української мови відносять: [б], [д], [з], [ж], [дз], [дж], [г], [ґ], [п], [ф], [т], [с], [ш], [ц], [ч], [к], [х]. Шумними називають ті, які утворюються за допомогою шуму і тону або голосу, але в яких переважає шум. Вони діляться на дзвінкі та глухі. Дзвінкі творяться із шуму і голосу, при їх артикуляції голосові зв’язки напружені і дрижать. До шумних дзвінких належать: [б], [д], [з], [ж], [дз], [дж], [г], [ґ]. Глухі творяться тільки з шуму. Голосові зв’язки при їх творенні менш напружені і не дрижать. Шумні глухі: [п], [ф], [т], [с], [ш], [ц], [ч], [к], [х]. Дзвінкі і глухі приголосні становлять співвідносні пари: [б]-[п], [д]-[т], [з]-[с], [ж]-[ш], [дз]-[ц], [дж]-[ч], [ґ]-[к], [г]-[х]. Приголосні англійської мови також поділяють на дзвінкі: [b], [d], [g], [m], [n], [ŋ], [v], [z], [ʒ], [dʒ], [ð], [r], [j], [w], [l] та глухі: [p], [t], [k], [f], [θ], [s], [ʃ], [h], [tʃ. Приголосні української та англійської мов характеризують також за тривалістю звучання. Вивчення відносної тривалості звучання звуків дає змогу зіставити окремі групи приголосних. В українській мові африкати [дз], [дж], [ц], [ч] також є найтривалішими (дзвін, ходжу, цікавий, чому). В англійській мові найбільш тривалі – це африкати [tʃ], [dʒ] (choice, edge). Після африкат найдовшими приголосними звуками української мови – шумні [ш], [ж], англійської мови – [ʃ], [ʒ]. Спільним для мовних систем є також наявність африкатів. Африкати – це складні звуки, що утворюються поєднанням двох звукових Елементів. В українській та англійській мовах є однаковий африкат [дж] – [dʒ] (бджола – joy). Спільним африкатом для 2 мов є глухий [ч] – [tʃ] – [tʃ] (чоловiк – champion). В українській, англійській мовах голосні звуки характеризують за лабіалізованістю – нелабіалізованістю. В українській мові при творенні лабіалізованих голосних [о], та [у] губи витягуються вперед і заокруглюються. До нелабіалізованих належать [і], [и], [е], [а]. Отже, розглянуті нами вище випадки однакового у системах приголосних і голосних звуків мов можна вивчати з опорою на рідну мову, а також на першу іноземну. Особливе місце при порівнянні приголосних та голосних звуків української та англійської мов займає частково подібне. Частково подібними називатимемо ті явища, які мають багато спільного, а в деяких випадках і повністю збігаються.