4. Медичний супровід соціальної реабілітації.
Медичний супровід – система заходів відновлення повного або часткового фізичного та психічного здоров’я дітей – інвалідів з метою повернення їх до активної життєвої позиції та інтеграції в суспільство адекватно їх здібностям та фізичним можливостям.
Медичний супровід передбачає:
1. Проведення медичного огляду та тестування дитини - інваліда на основі об'єктивного обстеження, оцінки його загального стану та функціональних можливостей, готовності до зміни режиму навантажень.
2. Визначення фізичної, соматофізіологічної, сенсорної та психічної спроможності дитини - інваліда за даними результатів обстеження лікарями Центру (невролог дитячий, педіатр, ортопед-травматолог дитячий, лікар ЛФК).
3. Додаткові методи обстеження (визначення стану нервової та м’язової системи за допомогою електронейроміографії).
4. Розробку рекомендацій відповідно до розподілу фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, що відповідають фізичним, соматичним та психічним можливостям дитини - інваліда та сприяють утворенню позитивного адекватного ставлення до навколишнього середовища.
5. Визначення адекватності та послідовності реабілітаційних заходів.
6. Здійснення постійного нагляду та контролю за фізичним, соматичним та психічним станом дітей – інвалідів.
7. Організацію та контроль виконання в Центрі санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та профілактичних заходів, здійснення санітарно-просвітницької роботи.
Напрямки роботи медичного супроводу:
1. Масаж:
1.1 Ручний масаж:
- класичний масаж;
- сегментарно-рефлекторний масаж;
- точковий масаж;
- аромамасаж.
1.2 Апаратний масаж („Релакс”).
1.3 Гідромасаж:
- водоструменевий масаж;
- підводний душ-масаж.
2. Лікувальна фізкультура:
2.1 Лікувальна гімнастика (використання індивідуально підібраних комплексів вправ при різних нозологіях).
2.2 Метод динамічної пропріоцептивної корекції з використанням рефлекторно-навантажувального пристрою „Гравістат” (заснований на формуванні (відновленні) або нав’язуванні нового моторного стереотипу шляхом впливу на функціональну систему антигравітації).
2.3 Використання апарату еквівалентної ходьби „Параподіум”.
2.4 Спортивно-прикладні вправи (прогулянки, теренкур, веслування, теніс, волейбол, баскетбол та ін.).
3. Механотерапія.
4. Ортопедичні укладки.
5. Фізіотерапія:
5.1 Електролікування:
- лікувальний електрофорез;
- гальванізація;
- ампліпульстерапія;
- електростимуляція;
- магнітотерапія;
- ультразвукова терапія.
5.2 Світлолікування:
- тубус-кварц;
- інфрачервоне випромінювання;
- ультрафіолетове випромінювання.
5.3 Теплолікування (парафін-озокеритові аплікації).
5.4 Саунотерапія.
5.5 Водолікування:
- душ;
- ванни.
6. Фітотерапія.
7. Ароматерапія.
8. Протезування.
9. Іпотерапія – лікувальна верхова їзда (використовується для дітей з фізичними, розумовими вадами, порушеннями рівноваги тіла та координації рухів).
У відділенні змішаного типу (Сумський р-н, с. Рибці) діти-інваліди отримують комплексну реабілітацію з використанням природних факторів.
Це – аеротерапія, озонотерапія, геліотерапія, водолікування, лікувальна верхова їзда на конях, саунотерапія.
Відділення змішаного типу надає комплекс заходів направлених на реабілітацію та оздоровлення дітей-інвалідів області.
Основними форматами і методами реабілітації є: лікувальна фізкультура, масаж, саунотерапія, гідромасаж, іпотерапія, трудова терапія. Для оздоровлення дітей-інвалідів у відділені застосовується різноманітні традиційні та інноваційні методики оздоровлення, а саме: аромотерапія, фітотерапія, апітерапія, дихальна гімнастика.
Відповідні методики застосовуються у постійно діючому фітобарі «Цілюща краплина», де кожного дня готується напій з цілющих трав, та аромат чарівних аромомасел. Є в фітовітальні куточок здоров’я «Ліки з підвіконня», саме тут надаються практичні поради по використанню лікарських властивостей кімнатних рослин та зібранню понад 20 видів кімнатних лікарських рослин.
На базі відділення створені умови для проведення оздоровчих заходів природно-кліматичними факторами – ландшафтна, аеротерапія, пісочна терапія; катання на човнах.
Напрямок Іпотерапія є визнаним засобом реабілітації для хворих соматичними чи психічними захворюваннями, після травматичного періоду. Коло захворювань, при яких застосовують лікувальну верхову їзду, дуже широке:
- порушення рухової сфери в наслідок паралічів, поліомієліту тощо;
- ураження органів чуттів – сліпота, глухота;
- психічні захворювання – артизм, неврози, деякі форми шизофренії;
- розумова відсталість – олігофренія, хвороба Дауна тощо;
- різні порушення соціальної адаптації;
- післяопераційна реабілітація.
Іпотерапія досить широке поняття, що містить в собі від верхової їзди та комплексу вправ верхом на тварині, догляду за нею (в залежності від поставлених цілей).
Основні задачі:
- протидіяти негативному впливу гіпокінезії, зумовленої хворобою;
- розвивати фізичну активність хворої дитини;
- сприяти відновленню порушень функції;
- покращувати та/або відновлювати втрачені функції;
- забезпечувати професійну орієнтацію, формувати нові або втрачені навички.
Трудова терапія проводиться за напрямками: сільськогосподарська праця, швейна праця, соціально-побутовий напрямок.
У відділенні ведеться робота з організації культурно-масових заходів, дозвілля, проведення розважальних та виховних заходів: театрально-ігрова діяльність, проведення традиційних та календарних свят.
Сьогодні Центр приділяє велику увагу професійній та трудовій орієнтації дітей - інвалідів.
Створені гуртки та навчальні класи «Чистюля», «Кулінарія», «Сільськогосподарська праця», «Комп’ютерна справа», «Кераміка», «Художньо-рельєфне ліплення»
Психолого-соціальна реабілітація.
Заходи з психологічної реабілітації:
1. Психологічна діагностика – психологічне обстеження дитини-інваліда, визначення її індивідуального психологічного стану з метою виявлення можливих відхилень у психофізичному розвитку та прогнозування можливостей її інтеграції в суспільство.
2. Психологічна корекція – це спрямований і обґрунтований психологічний вплив на психічні структури особистості (пізнавальну, мотиваційну, емоційно-вольову, комунікативну) з метою виправлення наявних відхилень та забезпечення повноцінного розвитку й функціонування особистості.
3. Психологічне консультування – організоване спілкування, взаємодія між двома людьми шляхом бесіди, у ході якої психолог надає допомогу, спрямовану на підтримку дитини, на роботу з її станами, переживаннями, взаєминами, проблемами, конфліктами.
4. Психологічна профілактика – своєчасне попередження відхилень у сприйманні та поведінці дітей-інвалідів та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктних ситуацій.
5. Психологічне прогнозування – це передбачення шляху і характеру подальшого розвитку дитини-інваліда на основі всіх пройдених до певного часу етапів дослідження, яке складається з урахуванням загальної динаміки розвитку дитини та її компенсаторних можливостей.
Педагогічна реабілітація – застосування засобів спеціального навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями здоров’я з метою формування особистості, яка володіє певним рівнем знань.
Методики: М. Монтессорі, Глена Домана, Й. Ривкінда «Сходинки до інформатики», ігротерапія, сенсорна інтеграція, музикотерапія, логокорекція.
Войта-терапія (система лікування за методикою рефлекс – локомоцій (вроджені реакції рефлекторного повзання і рефлекторного перевертання), що передбачає можливість у дітей раннього віку, переважно з групи ризику, «перетворити» патологічні реакції у фізіологічний руховий стереотип і, тим самим, запобігти формуванню органічного ураження ЦНС).
Бобат-терапія (нейророзвиваюча терапія, яка спрямована на пригнічення активності патологічних тонічних рефлексів, постуральних реакцій та рухових стереотипів із подальшим відновленням статики і моторних навичок залежно від віку хворого (повзання, стояння, хода).