125. Післязабійна діагностика фасціольозу:

виявляють ураження печінки; хронічний запальний процес у жовчних ходах, що призводить до потовщення їх стінок, а за хронічного перебігу – збільшення і звапнування жовчних ходів;

ураження печінки, жовтяничність слизових оболонок. Запалення нирок;

множинні крововиливи на паренхіматозних органах, запальні процеси в печінці і жовчних ходах;

у печінці виявляють прозорі міхурці сірувато-білого кольору, овальної форми. Всередині посвідчується паразит, сколекс якого має 4 розвинені присоски.

126 Для дослідження на вміст залишкових кількостей токсикантів, залежно від підозри на отруєння, у державну лабораторію ветеринарної медицини направляють:

середні проби м’язової тканини, мозку, печінки і нирок, вмістиме шлунку, кормів. Трупи птиці направляють цілими тушками;

проби м’язової тканини, масою не менше 200 г, та вмістиме шлунку;

частину згинача або розгинача передньої та задньої кінцівок туші, вкриту фасцією, або шматок м’язової тканини; лімфатичні вузли;

шматочки м’язової тканини, масою 300–400 г і внутрішні органи.

127. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин у випадку, якщо не встановлено причину отруєння:

проварюють і використовують на корм тваринам;

направляють на утилізацію або знищення;

переробляють на варені ковбаси;

випускають без обмеження.

128. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин, забитих у результаті отруєння натрію хлоридом:

направляють на переробку та виготовлення варених ковбас;

утилізують;

направляють на промислову переробку за умови задовільних результатів хімічних та мікробіологічних досліджень;

випускають без обмеження.

129. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі дикроцеліозу:

утилізують;

проварюють;

уражені частини органів утилізують, а неуражені частини органів і тушу випускають без обмежень;

випускають без обмежень.

130. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі виявлення ознак виснаження тварин:

випускають після проварювання;

знищують спалюванням;

використовують залежно від результатів бактеріологічного дослідження;

тушу і внутрішні органи утилізують.

131. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від тварин, хворих на клінічний мастит, із вираженими патологоанатомічними змінами у тканині вим’я і надвименних лімфовузлах:

утилізують;

направляють на промислову переробку;

вим’я утилізують, а інші продукти використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження;

випускають без обмежень.

132. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин за наявності запальних процесів у матці:

направляють на промислову переробку;

за відсутності виснаження продукти забою використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження; у разі виснаження тушу і внутрішні органи утилізують;

матку утилізують, а тушу та інші внутрішні органи випускають без обмеження;

випускають без обмежень.

133. Санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від тварин, хворих на цироз печінки:

направляють на промислову переробку;

печінку утилізують, а інші продукти забою випускають без обмеження;

всі продукти забою направляють на технічну утилізацію;

випускають без обмежень.

134. Під час ветеринарно-санітарної експертизи туш і продуктів вимушеного забою обов’язково проводять:

органолептичні, мікробіологічні, хімічні дослідження, пробу варіння;

тільки органолептичні;

тільки пробу варення;

тільки хімічні дослідження.

135. Обов’язково потрібно досліджувати на цистицеркоз продукти забою тварин:

великої рогатої худоби, свиней;

коней, великої рогатої худоби, свиней;

дрібної рогатої худоби, коней;

екзотичні породи тварин.

136. Досліджують на ехінококоз органи та тканини:

легені та всі паренхіматозні органи;

печінку, легені, серце, селезінку, м’язи, мозок;

органи сечостатевої системи;

органи травного каналу.

137. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів тварин у разі виявлення 4-х і більше живих або загиблих цистицерків:

утилізація туш і внутрішніх органів;

тушу і внутрішні органи відправляють на промислову переробку;

тушу і внутрішні органи використовують без обмежень;

тушу, голову і внутрішні органи (окрім кишечника) утилізують, внутрішній і зовнішній жир знімають і направляють на витоплювання для харчових цілей.

138. До м’якушевих субпродуктів відносять:

губи і п’ятачки, ніжки свинячі, ноги і путовий суглоб яловичі, конячі, вуха яловичі і свинячі, голови свинячі;

шлунки великої рогатої худоби і дрібної рогатої худоби, свиней;

язик, печінка, нирки, серце, м’ясна обріз, легені, м’ясо стравоходу, селезінка, мозок, калтик, діафрагма, трахея, вим’я;

голови конячі, яловичі, хвости яловичі і баранячі.

139. Порядок технології обробки кишкової сировини, це:

знежирення, очищення від вмісту, шламування, розбирання комплекту;

розбирання комплекту, очищення від вмісту, знежирення, шламування;

шламування, знежирення, очищення від вмісту, розбирання комплекту;

очищення від вмісту, знежирення, розбирання комплекту, шламування.

140. За позитивної реакції на пероксидазу з витяжкою з м’яса утворюється колір:

рожевий;

блакитно-зелений;

фіолетовий;

жовтий.

141. До субпродуктів 1 категорії належать:

вим’я яловиче, серце, печінка, селезінка, свинячі м’ясо-кісткові хвости, серце, діафрагма;

язик, мозок, серце, печінка, діафрагма, нирки, хвости яловичі і баранячі;

серце, печінка, шлунки, легені, калтик, мозок, діафрагма;

вим’я яловиче, голови яловичі, свинячі, легені, стравохід, калтик, селезінка, вуха.

142. Консервування кишкової сировини проводять:

формаліном, сіллю, висушуванням, лугом;

заморожуванням, лугом, сіллю, кислотами;

сіллю, висушуванням, заморожуванням;

висушуванням, сіллю, спиртом.

143. До ендокринної сировини належить:

підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів великої рогатої худоби

і свинячих шлунків, сичуги телят і ягнят;

кров, жовч, печінка та спинний мозок;

підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів, епіфіз, щитоподібна залоза, котиледони;

гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, паращитоподібна залози, наднирники, сім’яники, яєчники і котиледони.

144. Дослідження м’яса на свіжість починають із:

огляду поверхневих лімфатичних вузлів;

органолептичних досліджень;

голови;

внутрішніх органів.

145. Парне м'ясо характеризується:

м’якою консистенцією, м’язова тканина розслаблена, високою вологозв’язувальною здатністю, недостатнім ступенем перетравлення;

низькою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;

високою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;

високим ступенем перетравлення.

146. Густина молока всіх ґатунків має бути не нижче:

1026 кг/м³ ;

1027 кг/м³ ;

1028 кг/м³ ;

1032 кг/м³ ;

147. Масову частку білка у молоці визначають за допомогою:

рефрактометричного методу;

методу формольного титрування;

титрометричного методу;

кислотного методу.

148. Фізико-хімічні зміни, що відбуваються в молоці у разі маститу?

підвищення густини, титрованої кислотності, масової частки жиру;

зниження густини, титрованої кислотності, масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання), масової частки казеїну;

підвищення масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання);

зниження масової частки сироваткових білків і хлоридів.

149. Густина натурального молока – це:

відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води

при 4°С;

відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води

при 4°С;

відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води

при 0°С;

відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води

при 10°С.

150. Згідно з ДСТУ 3662-97 ґатунок молока визначають за показниками:

температурою, термостійкістю, загальним бактеріальним обсіменінням

і масовою часткою сухих речовин;

ступенем чистоти, густиною, масовою часткою жиру, інгібувальними речовинами;

кислотністю, ступенем чистоти, загальним бактеріальним обсіменінням, температурою, масовою часткою сухих речовин і кількістю соматичних клітин;

кількістю соматичних клітин, інгібувальними речовинами, термостійкістю, густиною.

151. Відповідно до показників розставити їхні визначення:

1. Показник свіжості молока 2. Показниксанітарно-гігієнічних умов отримання 3. Показник натуральності молока 4. Показник натурального незбираного молока

А. Густина молока Б. Кислотність молока В. Чистота молока Г. Масова частка жиру

Відповідь: 1-Б; 2-В; 3-А; 4-Г.

152. Правильними є визначення терміна збірного молока:

молоко з високим вмістом жиру;

молоко, отримане від групи тварин;

молоко після пастеризації;

частина молока, яку одержують після відокремлення вершків.

153. Розрізняють кислотність молока:

активну;

активну і титровану;

титровану;

активну і пасивну;

154. Забезпечує молочнокисле бродіння компонент молока:

Фруктоза;

Лактоза;

Галактоза;

Маноза.

155. Густина молока залежить від:

породи, віку, періоду лактації, фізіологічного стану, температури, годівлі, хімічного складу;

тільки температури;

тільки годівлі;

тільки фізіологічного стану.

156. Густина молока згідно з ДСТУ 3662-97 за температури 20 °С становить:

1016–1020 кг/м³;

1026–1032 кг/м³;

1031–1034 кг/м³;

не менше, ніж 1027 кг/м³.

157. Органолептичні показники молока:

досліджують за необхідності;

досліджують обов’язково у кожній партії молока;

досліджують 1 раз на тиждень;

досліджують 1 раз на квартал.

158. До органолептичних показників молока відносять визначення:

густини, консистенції, кольору, кислотності;

консистенції, чистоти, термостійкості;

запаху, зовнішнього вигляду, консистенції, смаку;

чистоти, кольору, смаку, густини.

159. Групу чистоти молока встановлюють за:

наявністю осаду;

наявністю на фільтрі механічних часток;

кольором;

консистенцією.

160. Величина нормальної титрованої кислотності молока:

17–23 ⁰Т;

16–18 ⁰Т;

30–40 ⁰Т;

40–50 ⁰Т.

161. Титрована кислотність молока вимірюється в:

Градусах Цельсія;

Градусах Тернера;

Градусах ареометра;

Нормальних градусах.

162. За ступенем чистоти молоко ділять на таку кількість груп:

чотири (1, 2, 3, 4);

три (1, 2, 3);

п’ять (1, 2, 3, 4, 5);

дві (1, 2).

163. У разі зростання кількості жиру густина молока:

знижується;

збільшується;

не змінюється;

збільшується в 2 рази.

164. Визначення, яке характеризує показник титрованої кислотності молока:

концентрація в молоці іонів водню або, так званий, водневий показник (рН);

являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м);

це маса його при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в кг/м³, або в °А;

відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т).

165. Молоко від клінічно хворих на лейкоз корів:

пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;

забороняється вживати людям та згодовувати тваринам;

знищують після знезараження;

знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.

166. Молоко (вершки) від тварин, які негативно реагують на бруцельоз, з неблагополучного стада:

знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і з дозволу державної служби ветеринарної медицини здають на молокопереробні підприємства або використовують у господарстві;

знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і переробляють безпосередньо в господарстві;

утилізують;

кип’ятять і знищують.

167. Молоко, отримане від хворих на лістеріоз корів:

знищують;

дозволяють використовувати після кип'ятіння в господарстві для згодовування тваринам;

пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод;

пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам.

168. Молоко, одержане з чвертей вим'я, уражених клінічним маститом:

пастеризують при 70 °С протягом 20 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам;

після кип'ятіння або інших методів знешкодження знищують;

після кип’ятіння згодовують тваринам;

знезаражується пастеризацією при температурі 85 °С протягом 30 хв. або кип’ятінням протягом 5 хв.

169. Базисна жирність молока:

певна визначена жирність молока;

мінімальна жирність молока, що допускається під час приймання на молокозавод, встановлена Міністерством аграрної політики України;

відсоток жиру в молоці, встановлений на основі породності корів даної області чи району;

масова частка жиру в молоці, яка відповідає базисній нормі, затвердженій Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку

170. Коров’яче молоко має злегка жовтуватий відтінок:

це залежить від санітарно-гігієнічних умов його отримання;

це залежить від наявності в молоці каротину;

це залежить від наявності в молоці вітамінів групи В;

це залежить від наявності в молоці вітаміну Д.

171. З кобилячого молока виготовляють твердий сичужний сир:

так;

ні;

за деяких умов;

лише з молока кобил окремих порід.

172. Титрована кислотність молока – це показник:

санітарно-гігієнічних умов отримання молока;

натуральності;

тільки сиропридатності;

свіжості молока.

173. До показників безпечності молока та молочних продуктів належать:

органолептичні;

радіологічні;

хімічний склад;

хіміко-токсикологічні.

174. До первинної відносять мікрофлору молока, що:

потрапила у молоко під час доїння;

розмножується під час зберігання;

потрапила у молоко під час первинної обробки;

розмножується під час транспортування.

175. Молоко тварин, що найближче за хімічним складом до жіночого:

Козине;

Буйволиць;

Кобиляче;

Овець.

176. Ґатунок молока встановлюють за:

одним із кращих показників, за якими визначають ґатунок;

одним із найгірших показників;

важливими показниками;

масовою часткою жиру і густиною молока.

177. Молоко доставляти на агропродовольчі ринки в оцинкованому та пластиковому посуді:

не дозволяється;

дозволяється, але в чистому посуді;

з дозволу лікаря ветеринарної медицини;

дозволяється тільки взимку.

178. Смак молока на агропродовольчих ринках визначають:

змочуючи ротову порожнину і не проковтуючи його;

після кип’ятіння;

змочуючи ротову порожнину і проковтуючи його;

після підігрівання до 40–42 °С.

179. Молоко корів належить до:

альбуміно-глобулінового типу;

альбумінового типу;

глобулінового типу;

казеїнового типу.

180. В умовах агропродовольчих ринків визначають наступні показники молока:

масову частку жиру;

кислотність;

вміст макро- та мікроелементів;

густину.

181. Завдяки якому компоненту молоко корів володіє різноманітними технологічними властивостями (його кип’ятять, виготовляють значний асортимент кисломолочних продуктів тощо):

казеїну;

альбуміну;

глобулінів;

лактозі.

182. Час, який має тривати етап підготовки корів до доїння (підмивання вим’я, легкий масаж, здоювання перших цівок, одягання доїльних стаканів):

не більше 2-х хвилин;

не більше 3-х хвилин;

не більше 1-ї хвилини;

не більше 6-ти хвилин.

183. Здоювання перших цівок під час підготовки корів до доїння проводять:

на підлогу;

в окремий посуд;

у посуд для основного доїння;

перші цівки молока не здоюють.

184. Первинна обробка молока на фермах включає:

фільтрування;

зберігання;

пастеризацію;

охолодження.

185. Обробка доїльного обладнання після доїння корів включає (правильний порядок):

. Споліскування теплою водою. 1

Заключне споліскування. 4

Дезінфекція. 3

Циркуляційне промивання гарячим розчином мийного засобу. 2

186. Під час санітарної обробки доїльного обладнання споліскування теплою водою (30 ± 5 С) проводять для:

видалення залишків молока;

зняття білково-жирової плівки;

зняття білкової плівки;

зняття вапняного нальоту;

187. Під час санітарної обробки доїльного обладнання кислотну обробку проводять для:

зняття білково-жирової плівки;

видалення „молочного каменю”;

зняття білкової плівки;

зняття жирової плівки.

188. Під час санітарної обробки доїльного обладнання його заключне споліскування проводять:

водою будь-якої якості;

технічною водою;

водопровідною водою, яка за якістю відповідає питній;

водопровідною або технічною водою.

189. Молоко, отримане від серопозитивних на лейкоз тварин:

утилізують;

пастеризують у господарстві при температурі не нижче 80 ⁰С і згодовують телятам або здають на молокозавод;

пастеризують у господарстві при температурі 70–72 ⁰С і згодовують телятам або здають на молокозавод;

згодовують телятам без пастеризації.

190. Молоко, отримане від серонегативних щодо лейкозу корів, які утримуються окремо від серопозитивного поголів’я на неблагополучній фермі:

можна здавати на молокопереробні підприємства без попередньої пастеризації;

пастеризують у господарстві при температурі 80 ⁰С і згодовують телятам або здають на молокозавод;

згодовують телятам тільки після пастеризації;

можна здавати на молокопереробні підприємства тільки після попередньої пастеризації.

191. У випадку, коли серопозитивні на лейкоз тварини не відділені від загального стада:

молоко від серонегативних тварин можна здавати на переробні підприємства без попередньої пастеризації, а від серопозитивних – після пастеризації;

молоко від усього поголів’я ферми підлягає пастеризації при температурі не нижче 80 ⁰С протягом 30 хв. або кип'ятінню 5 хв.;

молоко від усього поголів’я згодовують телятам після пастеризації;

молоко від усього поголів’я згодовують телятам без пастеризації.

192. Молоко, отримане від умовно здорових тварин щодо туберкульозу

неблагополучного господарства та від реагуючих на туберкулін

корів благополучного господарства:

використовують без обмежень;

переробляють на топлене масло;

знезаражують методом пастеризації у пастеризаторах при 85 ⁰С протягом 30 хв. або при 90 ⁰С протягом 5 хв. у межах господарствах, після чого направляють на молокопереробне підприємство;

утилізують.

193. Молоко, отримане від клінічно хворих на туберкульоз корів:

пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;

забороняють вживати людям та згодовувати тваринам, після знезараження знищують;

утилізують;

знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.

194. З метою визначення якості пастеризації молока проводять:

пробу на фосфатазу;

пробу на редуктазу;

пробу на пероксидазу;

бензидинову пробу.

195. Показник титрованої кислотності молока характеризує визначення:

концентрація в молоці іонів водню, або так званий водневий показник (рН);

відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т);

це маса молока при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в г/см³, або в °А;

являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м).

196. Позначте реакції, які використовують для визначення домішок соди в молоці:

проба з фенолротом;

проба з розоловою кислотою;

проба з резазурином;

проба з метиленовим блакитним.

197. Установіть відповідність між назвами хвороби та ветеринарно-санітарним оцінюванням молока, відповідно:

1. Молоко від хворих тварин у разі некробактеріозу вимені. 2. Молоко від хворих на сальмонельоз корів. 3. Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу ферми (стада, гурта, отари). 4. Молоко від хворих на лістеріоз корів.

А. Знищують після кип'ятіння протягом 30 хв або додаванням засобів для дезінфекції. Б. Знезаражується пастеризацією при температурі 85 ^0С протягом 30 хв. або кип'ятінням протягом 5 хв. В. Незалежно від щеплень дозволя-ється використовувати в їжу або на корм тваринам після пастеризації при температурі 80–85 ^0С протягом 30 хв. або після кип'ятіння протя- гом 5 хв. Г. Хворих корів, як правило, не доять або, за необхідності, отримане молоко знезаражують кип’ятінням чи іншими методами і знищують.

Відповідь: 1-Г, 2-Б, 3-Б, 4-В.