29. Аналіз динаміка складу та структури джерел формування активів.

За джерелами формування капітал поділяють на власний і позиковий.

Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов’язаннями. Власний капітал складається зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку.

Позиковий капітал — це частка вартості майна підприємства, сформованого за рахунок зобов’язань, які в майбутньому мають бути погашені. До складу позикового капіталу входять довго- та короткострокові зобов’язання.

При аналізі джерел власних та позикових коштів загальній сумі джерел активу виділяють:

1. Власний капітал

   1. Наявність власних обігових коштів

2. Зобовязання п/п

   1. Забезпечення наступних витрат і платежів

   2. Довгострокові зобов’язання

   3. Поточні зобовязання

3. Доходи майбутніх періодів

Методы анализа:

Горизонтальный – используется для расчета абсолютных и относительных отклонений фактического уровня от базового.

Вертикальный –изучает структуру эк.явлений и процессов через расчет удельного веса отдельных частей в общем целом, а также влияние факторов на уровень результативности показателей, сравнение их величины до и после изменения факторов.

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів;

-відволікання частини поточних активів на кредитування

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Залежно від ступеня строковості позикові кошти поділяють на довгострокові та короткострокові.

До довгострокових зобов’язань належать усі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу зі строком його використання більше від одного року.

До короткострокових зобов’язань відносять усі форми залученого на позиковій основі капіталу зі строком його використання до одного року.

Аналіз джерел формування капіталу починають з оцінки динаміки їх складу та структури.

Важливе значення в аналізі структури джерел коштів має оцін­ка раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза різкого зменшення джерел фінансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних. Зменшення позикових коштів може бути обумовлено високим ризиком вкладення, а власних — їх «проїданням». Отже, збільшення частки позикових коштів посилює фінансову нестійкість підприємства та підвищує ступінь його фінансових ризиків.

30. Аналітичне оцінювання фінансової стійкості підприємства.

Сама стійкість підрозділяється на такі види:

Внутрішня стійкість – це такий загальний фінансовий стан п/п при якому забезпечується стабільно високий результат його фінансування, в основі його досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх та зовнішніх факторів.

Зовнішня стійкість – обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється діяльність п/п. Вона досягається відповідною системою управляння ринковою економікою в масштабах всієї країни.

ЗАГАЛЬНА СТІЙКІСТЬ підприємства - це такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження засобів (доходів) над витратами.

Фін. стійкість – це такий стан фін. ресурсів п/п, який забезпечує розвиток п/п на основі зростання прибутку (капіталу) при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Фін. Стійкість забезпечує вільне маневрування коштами і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції, тому фін. стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльність і є головним компонентом загальної стійкості п/п.

Заставою загальної стабільності п/п служить його стійкість, яка обумовлена наступними чинниками:

- положення п/п на ринку;

- виробництво та випуск продукції, яка користується попитом;

- потенціал п/п у діловому співробітництві;

- наявність неплатоспроможних дебіторів;

- ефективність господарських і фінансових операцій

Фінансова стійкість забезпечує вільне маневрування коштами підприємства й шляхом ефективного їхнього використання, сприяє безперебійному процесу виробництва й реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Заходи зміцнення фінансової стійкості підприємства

1. Усунення неплатоспроможності підприємства;

2. Відновлення фінансової стійкості підприємства;

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення екомічного зростання.

Усунення неплатоспроможності підприємства можливо тільки за рахунок досягнення оперативних цілей, серед яких найважливішими є:

1. Зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов"язань підприємства;

2. Зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов"язань підприємства

3. Збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов"язань.

Відновлення фінансової стійкості підприємства можливе лише за умови досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення обсягу позитивного грошового потоку;

2. Зниження обсягів соживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання підприємства залежить від досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;

2. Перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства.