3. Метод фінансового аналізу.

Метод фінансового аналізу - діалектичний спосіб дослідження фінансового стану підприємства в його становленні та розвитку.

Метод фінансового аналізу складається з таких етапів: 1 . Вивчення і розрахунок абсолютних і відносних показників, зведення їх до порівнянного вигляду. 2.Систематизація, порівняння, групування, деталізація чинників,вивчення впливу їх на господарську діяльність підприємства. 3.Побудова висновків і рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Для проведення аналізу використовують різні способи, прийоми, які називаються елементами методу.

З метою аналізу фінансової діяльності підприємства найчастіше застосовують традиційні технічні прийоми економічного аналізу: порівняння; групування інформації; балансовий спосіб; табличний спосіб та інше. Крім цих традиційних технічних прийомів застосовують інші, докладне вивчення яких є предметом інших економічних наук.

Прийом порівняння використовують у 2 напрямках:

горизонтальний — використовується для розрахунку абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня від базового;

вертикальний — вивчає структуру економічних явищ і процесів через розрахунок питомої частки окремих частин у загальному цілому (наприклад, питома частка необоротних і оборотних активів у загальній сумі активів підприємства), відношення частин цілого між собою, наприклад, власного і позиченого, основного і оборотного капіталу, а також вплив чинників на рівень результативних показників порівнянням їх величини до і після зміни чинника.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

У фінансовому аналізі широко застосовується метод аналітичних коефіцієнтів. Коефіцієнти дозволяють вивчити залежності між різними складовими частинами - зобов' язаннями, витратами та доходами, а також їх динаміку. Коефіцієнти можуть змінюватись, але їх основна група відбиває головні аспекти діяльності.

4. Аналітичні процедури фінансового аналізу.

Прийом порівняння використовують у 2 напрямках:

горизонтальний — використовується для розрахунку абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня від базового; вертикальний — вивчає структуру економічних явищ і процесів через розрахунок питомої частки окремих частин у загальному цілому (наприклад, питома частка необоротних і оборотних активів у загальній сумі активів підприємства), відношення частин цілого між собою, наприклад, власного і позиченого, основного і оборотного капіталу, а також вплив чинників на рівень результативних показників порівнянням їх величини до і після зміни чинника.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Трендовий аналіз — застосовується у випадках, коли вивчаються відносні темпи росту і приросту показників за декілька років до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

У фінансовому аналізі широко застосовується метод аналітичних коефіцієнтів. Коефіцієнти дозволяють вивчити залежності між різними складовими частинами - зобов'язаннями, витратами та доходами, а також їх динаміку. Коефіцієнти можуть змінюватись, але їх основна група відбиває головні аспекти діяльності.

Факторний аналіз прибутку – це методика комплексного системного вивчення та виміру впливу факторів (прямого чи зворотного) на величину результативних показників. Факторний аналіз використовується для комплексного аналізугосподарської діяльності,пошукуі класифікаціїфакторів, що впливають наекономічні явищаіпроцеси, з виявленням причинно-наслідкових зв'язків, що впливають на зміну конкретнихпоказниківгосподарської діяльності.