38. Аналіз ефективності використання оборотних коштів.

Ефективне використання оборотних коштів визначається їхньою оборотністю. Прискорення оборотності оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану:

По-перше – прибуток і обсяг реалізованої продукції безпосередньо залежать від швидкості обороту;

По-друге – від швидкості обороту залежить розмір річного обороту, оскільки підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективно їх використовує, здатне робити такий же оборот, як і підприємства з великим обсягом засобів, але меншою швидкістю обороту;

По-третє – з оборотністю пов'язана відносна величина витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції;

По-четверте – прискорення обороту на тій або іншій стадії кругообігу засобів веде до прискорення на інших стадіях.

Оборотність оборотних коштів оцінюється:

1) швидкістю обороту – кількість оборотів, що роблять оборотні активи за аналізований період( коефіцієнт оборотності К):

2) оборотність у днях – час повного кругообігу оборотних коштів:

Прискорення оборотності приводить до додаткового вивільнення коштів з господарського обороту (одноденна виручка * число днів прискорення).

Уповільнення оборотності веде до додаткового залучення коштів у господарський оборот (одноденна виручка * число днів уповільнення).

На зміну оборотності впливають два фактори:

- зміна середньорічних залишків оборотних коштів;

- зміна обсягу реалізації.

Тому, для розрахунку необхідно визначити оборотність за попередній рік, за звітний рік та оборотність при середньорічних залишках звітного року і обсязі реалізації попереднього.

На уповільнення оборотності обігових коштів можуть вплинути:

А) збільшення середньорічних залишків оборотних коштів;

Б) зменшення обсягу реалізації.

В результаті уповільнення оборотності необхідно додаткове залучення засобів у господарський оборот.

На прискорення оборотності обігових коштів можуть вплинути:

А) зменшення середньорічних залишків оборотних коштів;

Б) збільшення обсягу реалізації.

Резерв прискорення оборотності оборотних коштів (По):

По = Офакт - О’,де

Офакт – оборотність фактична;

О’ – оборотність умовна:

ОК- середньорічні залишки оборотних коштів;

ОК’- резерви мобілізації оборотних коштів;

Рф- фактичний обсяг реалізації;

Р’- резерв збільшення обсягу реалізації.

Резерв мобілізації фінансових ресурсів (ФР’) за умов мобілізації резерву прискорення оборотності оборотних коштів:

ФР’ = По * (Рф + Р’) / 365

39. Аналіз власного капіталу.

Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов’язаннями. Власний капітал складається зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку.

Аналіз джерел формування майна починають з дослідження його структури та динаміки її змін.

Власний капітал складається з двох складових: інвестованого капіталу, тобто капіталу, вкладеного власниками в підприємство, та накопиченого, тобто створеного на підприємстві крім того, що був спочатку авансований власниками.

Інвестований капітал включає номінальну вартість простих та привілейованих акцій, а також додатково сплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. Перша складова інвестованого капіталу відображена в балансі підприємства статутним капіталом, друга — додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу).

Накопичений капітал знаходить своє відображення у вигляді статей, які виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, фонд накопичення).

До складу власного капіталу відносять:

1. Статутний капітал, який характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування активів на початку його створення. Його розмір визначається статутом підприємства. Для суб’єктів господарювання окремих сфер діяльності та організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Додатковий капітал являє собою приріст вартості майна підприємства в результаті його дооцінки відповідно до встановленого порядку, безоплатного отримання майна в процесі здійснення капітальних вкладень, отриманого емісійного доходу.

3. Резервний капітал формується згідно із встановленим законом порядком за рахунок прибутку підприємства і має суворо цільове призначення. Він являє собою зарезервовану частину власного капіталу, що призначена для внутрішнього страхування господарської діяльності підприємства.

4. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, отриманого в попередньому періоді та не використаного на споживання власниками і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. За своїм економічним змістом він є однією з форм резерву власних фінансових коштів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у наступному періоді.

Джерелами формування власного капіталу є власні фінансові ресурси, які поділяють на внутрішні (прибуток, амортизаційні відрахування) та зовнішні (залучення підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків коштів у статутний капітал) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу; безоплатна фінансова допомога).

Слід зауважити, що оцінку складу та структури власного капіталу підприємства слід здійснювати в динаміці за низку років, щоб виявити основні тенденції змін.

Якщо поряд зі збільшенням величини власного капіталу відбувається падіння обсягів виробництва і реалізації продукції, то така тенденція обумовлена інформаційними процесами, що підвищує ризик потенційних партнерів.

Аналіз змін у складі та структурі власного капіталу проводиться за даними I розділу пасиву балансу.