Suchasny_literaturny_protses

11

Франція. «Література і зло» Ж. Батая, «Простір літератури» М. Бланшо. Вплив на теорію і практику структуралізму і постструктуралізму, естетику «нового роману». А. Роб-Гріє. Романи «Ревнощі», «В лабіринті», «Проект революції в Нью-Йорку», «Топологія міста-привиду», «Джинн», «Анжеліка». Від «предметності» до текстів гри. Використання архетипів масової культури, підсвідомості. Н. Саррот. Романи «Золоті плоди», «Ви чуєте їх», «Ти себе не любиш». Зображення світу через відбиття його в підсвідомості. С. Беккет – ірландець за походженням, що писав англійською та жив і друкувався у Франції. Драми «Очікуючи Годо», «Стільці», «Кінець гри», «Катастрофа». Песимізм і надія «театру абсурду». Переклик «з театром очікування» Метерлинка. Творчість Б. Віана – перший вияв нонконформістського «молодіжного бунту» 50 – 70 рр. Патетика і пародія, «чорний» гумор романів «Осінь у Пекіні», «Червона трава» та п’єс «Сніданок генералів», «Будівники імперії». Р. Мерль. Антифашистський роман «Смерть – моє ремесло», антиколоніальний – «Острів», нонконформістський – «За склом», утопістський – «Мальвіль», романпопередження – «Мадрапур». Філософське осмислення буття. А. Лану. Трилогія «Безумна Грета». Приреченість сучасного світу М. Юрсенар. Історичні стилізації «Спогади Андріана», «Філософський камінь». Цикл «Східні новели». Філософізм і гостросюжетність прози. Е. Базен. Трилогія «Сім’я Резо». Цикл «сімейних романів» «В ім’я сина», «Подружнє життя». Філософський роман «Щасливці з острову «Відчаю». Іронічний психо-логізм прози. М. Дрюон. Цикл історичних романів «Прокляті королі». Ф. Саган. Психологічні романи «Здрастуй, смутку», «Чи любите ви Брамса?», «Трохи сонця у холодній воді». Мелодійна меланхолічність прози.

12

Англія. Ґ. Ґрін. Романи «Сила і слава», «Почесний консул», «Суть справи». Спроба проникнення в парадокси і трагічні колізії сучасності. Використання детективної фабули. В. Ґолдінг. «Володар мух» як антиутопія і як філософська притча. Роман-алегорія «Шпиль». Тема гріха та перемоги творчого генія. Собор як метафора подвійності буття. Далеке єгипетське минуле в повісті-

притчі «Бог-скорпіон». Людина ХХ ст. в романі-притчі «Вільне падіння». П. Вудхауз. «Псміт – журналіст». Звільнення від стерео-

типів. Англійський гумор І. Во. Романи «Мерзенна плоть», «Чорна біда», «Повернення в Брайдсхед». Повісті «Незабутня», «Нова Європа Скотт-Кінга». Синтез сатири і лірики. М. Спарк. Морально-психологічні романи «Memento mori», «Міс Джин Броуді у розквіті літ». Е. Берджес. «Механічний апельсин». Чорний гумор, гротеск. Ідея виховання в романі. А. Мердок.

Екзистенційний неспокій «Скромної троянди» та «Чорного принца». Т. Стоппард. «Розенкранц і Гільденстерн мертві».

Шекспірівські ремінісценції. Дж. Фаулз. Психологічно-філософські романи «Колекціонер», «Жінка французького лейтенанта», «Вежа з чорного дерева», «Черв’як», «Волхв», «Мантиса». Майстерність пародійної стилізації. Інтер-текстуальна заданість. Можливість інтерпретації в категоріях філо-софії екзистенціалізму Гра з читачем. Багатошарові численні літературні, філософські історичні алюзії та паралелі. Ідея гри в Бога в романі «Волхв». Проблема становлення і самопізнання особистості як магістральна для всієї творчості письменника.

Італія. А. Моравіа, І. Кальвіно, Л. Малєрба у збірці філософських алегорій «Історії з передісторії». У. Еко. «Ім’я троянди». «Маятник Фуко». «Острів напередодні». «Баудоліно». Історикодетективна, філософсько-етична, іронічна проза. Багатозначність і історична мінливість ключових понять людського досвіду Тонка значеннєва гра. Еклектика. Руйнування звичних літературних схем. Ідея лабіринту – різоми, детективу, у якому мало що з’ясовується. Реконструкція подій минулого з позицій сучасної філософії і культури.

13

Швейцарія. М. Фріш. Романи «Homo Faber», «Назвуся Ґантенбайном». Зіткнення моральних цінностей з прагматизмом та технократією. Людина в пошуках себе. Мотив відплати, покарання за зрадництва дрібні і серйозні. Проблема самоідентифікації особистості в сучасному світі. Ф. Дюрренмат. Трагікомедія «Візит літньої дами». Соціально-песимістичні концепції всесвітньої історії в драмах «Фізики», «Співучасник», «Ахберлоо». «Світлабіринт» в п’єсах «Двійник», «Портрет планети». Реквієм за нерозумним людством.

Швеція. П. Ф. Лагерквіст. Антифашистські повісті «Кат», «Карло». Людина в пошуках себе в романі «Пілігрим».

Фінляндія. М. Ларні. Збірки «Про це у голос не говорять», «Сократ у Гельсінкі і інші оповідання». Роман «Четвертий хребець, або шахрай мимоволі». Сатира на сучасний світ.

Польща. С. Лем. «Соляріс». «Едем». «Катар». Аналіз біологічних та соціальних наслідків розвитку науки та цивілізації. Саркастичні

притчі «Зоряні щоденники Іона Тихого», «Кіберіада», «Пілот Піркс». С. Мрожек. Збірки оповідань «Слон», «Дощ», «Два листа».

П’єси «Емігранти», «Портрет», «Стриптиз», «Танго», «Любов в Криму». Абсурдізм і пародійність. Висміювання історико-культурних міфів, стереотипів демагогічного мислення. Спотворений світ і особистість у полоні стереотипів. Контекст з п’єсами Горького («На дні») і Беккета («Очікуючи Годо»).

Германія. Л. Фейхтванґер. Історичний роман «Гойя». Торжество розуму, таланту в боротьбі з бездуховністю. Г. Белль. «Більярд о пів на десяту». Трагічна доля Германії першої половини ХХ ст. Непереборене минуле, провина всіх і кожного у скоєному нацизмом. Кати і жертви. Роман-стан, роман-настрій «Очами клоуна». Пошук альтернативи цінностям батьків. Наскрізний настрій доби «розсердженої молоді» у Белля і Селінджера («Ловець у житах»).

Ґ. Ґрас. «Бляшаний барабан». Гротескна історія карлика Оскара Мацерата як пережита самим автором історія його країни. В. Кеппен.

Соціально-психологічний роман «Смерть у Римі». Майстерність використання внутрішніх монологів. З. Ленц. Романи «Урок німецької», «Краєзнавчий музей». Духовне протистояння війні, фашизму, неонацизму Пошук ідеального героя.

14

Росія. В. Некрасов. «В окопах Сталінграду» як етапний твір про Велику Вітчизняну війну і як початок традиції «лейтенантської

прози». Свобода від казенного оптимізму Тема моральної відповідальності. «Чесний погляд на війну» (за В. Биковим). М. Гудзенко. Вірш

«Перед атакою». Разюча точність, нещадна правда, «поезія зсередини війни». В. Биков. «Сотніков». «Дожити до світанку». «Знак біди». Моральні аспекти поведінки людини в воєнні часи. Г. Бакланов. «Мертві сорому не ймуть». «Липень 41 року». «Навіки – дев’ятнадця-

тирічні». Правдиве зображення жахів війни і судьб її рядових учасників («окопна правда»). Ю. Бондарєв. «Батальйони просять

вогню». «Гарячий сніг». Власна гідність людини у складних воєнних ситуаціях. Б. Васильєв. «А зорі тут тихі…». «В списках не значився». Трагізм і героїка війни. К. Симонов. Вірш «Жди мене, і я повернусь». Інтонації молитви і присяги одночасно як ключ універсалізму і автентичності. Трилогія «Живі і мертві». Цикл повістей «З записок Лопатіна». Спроба розповісти не тільки

про самовідданість людини, але й про трагізм воєнних поразок, людську слабкість. В. Гроссман. Дилогія «Життя і судьба».

Сталінградська епопея з точки зору універсальних всеобіймаючих категорій людського буття. Ф. Абрамов. Трилогія «Прясліни» як

гостроконфліктна проза колоритної мови. Діла і долі людини північного села під час війни і післявоєнні роки. В. Астафьєв.

«Цар-риба». «Останній уклін». «Печальний детектив». Протистояння кореневих устоїв національного буття моральному розладу

Жорстокий діагноз соціального стану сучасного суспільства. В. Распутін. «Останній строк». «Живи і пам’ятай». «Прощання з

Матерою». Кризові ситуації, трагічні долі на тлі минаючої селянської Русі. Символіка патріархальної цілісності світу В. Шукшин. Збірки оповідань «Сільські жителі», «Там, у далині», «Характери». Правдиві картини життя. Типи «диваків-чудиків». Драматизм конфліктів в поєднанні з гумором і ліризмом. Ф. Іскандер. Цикл новел «Сандро з Чегему». Міфологія Чегема. Яркі та колоритні

людські типи. Своєрідний гумор. Іронічна парабола «Кролики й удави». О. Вампілов. Гостроконфліктні морально-психологічні драми

«Старший син», «Качина охота». А. Бітов. Збірка оповідань «Аптекарський острів», «Дні людини», «Недільний день». Внутрішній світ інтелігента 60–80 рр. Майстерність аналітичної прози. Роман «Пушкінський дім». Спадкоємність та несхожість доль різних поколінь російської інтелігенції у драматичному конфлікті російської історії. Рефлексії оповідача і рефлексії героїв. Рух часу

15

крізь людську долю. Пушкін як осереддя життєвої сили, вищий прояв реальності.

«Повернута Росія». Г. Газданов. «Вечір у Клер» як спогади про Росію і як подорож без зупинок. Складність асоціативних рядів. Контекст з прозою Пруста і літературою «потоку свідомості». Оповідання «Бістро». Мотив самотності людини в сучасному світі. В. Набоков. «Захист Лужина». «Запрошення на страту». «Дар». «Лоліта». «Камера Обскура». «Ада». Художні трансформації автора. Принцип змістовної амбівалентності, інтертекстуальна гра, лінгвістична еквілібристика, фарс і гротеск стилю письменника.

Оповідання «Пан Пільграм». Мотив самотності людини в сучасному світі. Б. Пастернак. «Доктор Живаго». Доля російської інте-

лігенції до і після революції. Осмислення історії людства у світі християнських ідеалів. В. Шаламов. «Колимські оповідання» – табірна проза з автобіографічними сюжетами. Тема Ґулаґу Ірраціональний світ Колими. Підкреслена документальність і близькість до екзистенційної прози («екзистенція небуття»). О. Солженіцин. «Один день Івана Денисовича». «Раковий корпус». «В крузі першому». Цикл «Архіпелаг Ґулаґ». Досвід художнього дослідження позбавлення прав людини та її знищення тоталітарною державою.

Контекст з прозою Г Владимова («Вірний Руслан») та С. Довлатова («Зона»). С. Довлатов. Повість «Ремесло». Цикли новел

«Компроміс», «Валіза». Театр масок. Голос здорового глузду Автор і його ліричний двійник. Ю. Домбровський. Романи «Хранитель

стародавностей», «Факультет непотрібних речей». Типи поведінки людей у критич-них ситуаціях. Мотив незламності людини, її духовного сход-ження. В. Войнович. «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна». Сатиричне висміювання тоталітаризму у цілому і літе-ратури соцреалізму зокрема. Контекст з казкою «Як один мужик двох генералів прокормив» Салтикова-Щедріна і романом Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка». В. Єрофеєв. Сатирично-гро-тескна повість «Москва – Пєтушки». Соціальнопобутові та полі-тичні реалії. Традиції сюрреалізму і літературної буфонади. Кризовий стан світу, неможливість соціальної адаптації героїв.

Російська поезія. А. Ахматова. М. Цвєтаєва. А. Тарковський. О. Твардовський. Є. Євтушенко. О. Вознесенський. Б. Окуджава. Д. Самойлов. Б. Ахмадуліна. Р Рождественський. В. Висоцький. Й. Бродський.

Самостійна робота: Російська поезія другої половини ХХ ст. Ліричне опанування світу

16

США. Д. Стейнбек. «Грона гніву» як епопея про американський народ. «На схід від раю». Притча про боротьбу добра і зла в

людській натурі. К. Портер. Філософсько-алегоричний роман «Корабель дурнів». Етичні корні фашизму Д. Селінджер. «Ловець

у житах». Хвороба як знак конфліктності героя з середовищем, метафора його відчуження від суспільства (в контектсі з романом

К. Кізі «Над гніздом зозулі»). Символіка назви твору, вплив естетики дзен-буддизму на творчість. Д. Керуак як лідер «бітників»

(«розбитого покоління»). Романи «На дорозі», «Бродяги Джарми». Концепції контркультури і дзен-буддизму У. Берроуз як один із

лідерів руху «бітників», творець специфічної техніки колажу Галюцинаторні образи розпаду світу в романах «Голий сніданок», «Міста червоних ночей», «Кіт в середині». Д. Апдайк. Трилогія: «Кролику, біжи», «Кролик повертається», «Кролик розбагатів». Криза гуманістичних цінностей в житті американського середнього класу Міфологічний роман «Кентавр». Безсмертя добра і траге-

дійності його судьб. Роман «Версія Роджера» як «спроба наукового доказу буття божого». С. Беллоу. Романи «Планета містера

Сомлера», «Дар Гумбольдта». Збірка «Ловкачі і другі оповідання». Усвідомлення антагонізмів сучасної цивілізації. «Вічні» теми життя, смерті і спокути. У. Стайрон. Роман «Підпали свій дім». Екзистенційні мотиви. Роман «Софі робить вибір». Соціальнопсихологічна анатомія злочинів і страждань в Освенцимі. Т. Капоте. «Сніданок у Тіфані». Самотність романтичної душі у світі діловитості і жорстокості. Роман «З холодним серцем» як документальна проза про звичайну злочинність. І. Шоу. Роман про другу світову війну «Молоді леви». Дилогія «Багатий, бідняк», «Жебрак, злодій». Романи «Вечір в Візантії», «Спогад втрати».

Поєднання гостросоціальної проблематики з темою моральних шукань особистості. К. Воннегут. Гротескно-фантастичні романи-

притчі «Утопія 14», «Механічне піаніно», «Колиска для кішки», «Бойня №5», «Галапагос». Парадокси НТР, розвінчання концепції

технократії і сцієнтизму Ідея морального виродження людини, можливих соціальних катаклізмів. Е. Л. Доктороу. Панорамне

зображення Америки кінця ХІХ – початку ХХ ст. в романах «Регтайм», «Гагаче озеро», «Всесвітня виставка». Оплата прогресу

ціною людяності. Д. Гарднер. «Світ восени». Тема «контркультури» в романі. Т. Моррісон. Романи «Піснь Соломона», «Кохана».

Проблеми національного та індивідуального визначення. Жінка у сучасному світі. Р. Бредбері. Роман «Древо подяки». Антиутопія

«451º за Фаренґейтом». Збірка оповідань «Вино з кульбаб». Поєднання

17

наукової фантастики та казки з елементами соціально-психологічного дослідження впливу НТП на культуру і людство загалом. А. Азімов. Цикл науково-фантастичних романів «Фундамент». Крах галактичної імперії і народження нового світу Роман «Самі боги». Збірка «Я – робот». Тема зла від раціоналізму без моральності. Соціальна фантастика К. Саймака (романи «Вибір», «Заповідник гоблінів», оповідання «Смерть у домі») та С. Кінга (романи «Сіяючий», «Мізері», «Зелена миля»).

Самостійна робота: Друга світова війна у літературному опануванні.

Новий латиноамериканський роман. Естетика «магічного реалізму» (за А. Карпентьєром). Головна тема – пошук національної самобутності. Прагнення до культурної самоідентифікації, вибір свого істинного шляху

Бразилія. Ж. Амаду. Громадське звучання романів «Країна карнавалу», «Безкраї землі», «Повернення блудної дочки».

Гватемала. М. А. Астуріас. Магічний реалізм романів «Сеньйор президент», «Ураган». Поєднання елементів індіанського фольклору з реалістичним зображенням політичних і суспільних явищ.

18

Куба. А. Карпентьєр. «Загублені сліди», «Вік просвітництва», «Весна священна». Проблема «людина і історія».

Аргентина. Х. Кортасар. «Гра в класики», «Книга про Мануеля». Збірки оповідань «Історії про хронотопів і фамів», «Восьмигранник». Мовні і літературні експерименти. Заперечення бінарного принципу західноєвропейської антропології, відторгнення готових моделей особистості. Між розумом та грою. Спроба подолання кордонів жанру Х. Л. Борхес. Збірки оповідань «Вимисли», «Алеф», «Всесвітня історія безчестя». Метафоричний пошук смислу та смислів, кордонів людського розуміння, трансформацій і інтерпретацій.

Мексика. К. Фуентес. «Смерть Артеміо Круса», «Terra Nostra» як діалоги минулого, сучасного і майбутнього («він» – «я» – «ти»). Строга внутрішня логіка психологічного аналізу Поєднання літературного експерименту з глибоким аналізом соціальних проблем.

Перу. М. Варґас Льоса. «Зелений будинок». «Тітка Хуліо і писака». «Цуцик». Тема насильства. Пристрасть до натуралістичних деталей. Просторово-часовий устрій новаторських форм. Багатозначність метафори.

Колумбія. Ґ. Ґарсія Маркес як найвище досягнення магічного реалізму «Сто років самотності». «Осінь патріарха». «Полковникові ніхто не пише». «Кохання в часи холери». «Спогади моїх сумних подруг». Реалізм і фантастика. Філософсько-притчевий характер оповіді. Архетипічний образ диктатора. Міфологізм. Роман «Сто років самотності» як сміхова енциклопедія.

Японія. Я. Кавабата. Повість «Тисячокрилий журавель». Роман «Стогін гори». Інтерес до старовини. Психологізм, ліризм прози. Стильова естетика дзен. К. Ое. «Спізніла молодь». «Обійняли мене води до душі моєї». «Гри сучасників». Змішання тимчасових шарів. Парадокс. Гострота моральних метань. Страх перед ядерним апокаліпсисом. Моральна відповідальність за іншу людину та за долю людства. Екзистенційність прози. Ю. Місіма. Роман «Золотий храм». Оповідання «Патріотизм». Драми «Мій друг Гітлер», «Дружина маркіза де Сада». К. Абе. Романи «Жінка у пісках», «Чуже обличчя», «Людина-коробка», «Ковчег «Сакура». Трагічна самотність людини в сучасному світі. Гротеск і фантастика. Контекст з Кафкою («Процес», «Замок»).

Самостійна робота: Мотив самотності у літературі ХХ ст.

Самостійна робота: Література ХХ ст. в театрі, кіно й на телебаченні.

Сучасний літературний процес.

Тенденції розвитку Постмодернізм як ведучий метод. Сучасна література – свідоцтво формування універсальної синтезуючої мови.

19

Сучасний роман – аналог сучасному знаттю. Розважальність як один із принципів сучасної прози. Футурологічні, історико-філо- софські, пригодницько-інтелектуальні напрями. Лінійні і нелінійні істини пара- (тривіальної) літератури. Пожвавлення художнього матеріалу, наукова і «ненаукова» строгість, неохайна мовна метафорика як риси масової літератури.

Італія. У. Еко. «Таємниче полум’я цариці Лоани» як роман нового типу Тексти – ілюстрації, скарбниці «паперової» пам’яті, середньовічні трактати та книжки – комікси як власна історія героя і як історія цілого покоління.

Франція. М. Уельбек. «Елементарні частки». «Платформа». «В очікуванні острова». Історії любові і смерті. Ф. Бегбедер. «14,99 €». Блискучий світ європейського гламуру Герой-блазень у світі реклами. Навіжені сюжети, літературні провокації автора в романах «Windows on the world», «Романтичний егоїст», «Ідеаль». А. Гавальда. Романи «36 кіло надії», «Я її кохав / я його кохала», «Просто разом». Ніжний Уельбек сучасної прози. П. Брюкнер. «Викрадачі красоти». Красота як вища несправедливість. Есе «Вічна ейфорія». Ідея примусового щастя. Контекст з «Колекціонером» Фаулза. Романи «Мій маленький чоловік», «Любов до ближнього». Глибокий підтекст за маскою модного роману Роздуми, що охоплюють декілька векторів.

Англія. Й. Пірс. Арт-детективи «Загадка Рафаеля», «Комітет Тіциана», «Рука Джотто». Злочини у світі мистецтва. Історичні романи-розслідування «Перст вказуючий», «Сон Сципіона». Феномен інтелектуального детективу Г. Нормінтон. Роман «Корабель дурнів». Багаторівневість, багатоплановість. Контекст з «Кентерберійськими оповіданнями» Чосера. Й. Бенкс. Романи «Осина фабрика», «Кроки по склу», «Вулиця відчаю», «Канал мрій», «Пособник». Народження «нового британського» роману Три плани дії: романтичний, параноїчний, фантастичний. Д. Лессінг. Лауреат Нобелівської премії (2007). Роман «Золотий зошит». Почуття жінки, жіноча агресія, обурення, образа і прикрість.

Германія. П. Зюскінд. Психолог, містифікатор, оповідач. Повість «Контрабас». Тип розчарованого індивідуума у запрограмованому на успіх суспільстві. Повісті «Голубка», «Історія пана Зомера». Збірка оповідань «Три історії… і одне спостереження». Роман «Парфуми». Багатогранність творів. Можливість широкого філософського підґрунтя.

Австрія. Е. Єлінек. «Піаністка». Роман про спрагу болю, конфлікт тіла і зору, реальності і мистецтва. «Бембіленд». Роман як музикальний твір.

20

Іспанія. А. Перес-Реверте. Романи «Клуб Дюма», «Севільське причастя», «Фламандська дошка». Повісті «Тінь орла», «Вчитель фехтування». Історія і сучасність, релігія і наука, література і мистецтво як ключові центри прози. Інтелектуальна творчість і моральна відповідальність за її результати.

Росія. Т. Толстая. Збірки оповідань «День», «Ніч», «Ізюм». Душевна смута сучасної людини, її розлад з дійсністю, утрата моральних орієнтирів. Спостережливість і вишуканість стилю. «Босхосіада» романів «Кись» і «Атикись». Л. Петрушевська. Збірки «Пісні східних слов’ян», «По дорозі бога Ероса». Самотність сучасної людини в марноті повсякденності. Л. Улицька. Повісті «Сонечка», «Наскрізна лінія». Збірки оповідань «Дівчата», «Бідні родичі», «Перший і останній». Роман «Медея та її діти». Любов і чутка увага до своїх героїв. Тонкий психологізм. Талант оповідача. В. Пелевін. Романи «Generation П», «ДПП (NN)», «Шолом Мінотавра», «Empire «V», «t». «Турбореалізм» прози. Художнє дослідження трансформацій сучасного мислення. В. Єрофеєв. Збірки оповідань «Лабіринт Один», «Лабіринт Два». Подорож у самі таємничі глибини внутрішнього світу сучасної людини. Енергія творення і руйнування. Шлях віри, розпачі і знання. Є. Попов. Романи «Душа патріота», «Справжня історія зелених музикантів». Веселий постмодернізм автора. Літературна свідомість гіпертексту Всесвітня література як казка без кінця. Ю. Мамлеєв. Романи «Чорне дзеркало», «Блукаючий час», «Світ і регіт». Постмодерністський жах як всепроникаюча субстанція. Досвід контакту з трансцендентним. Е. Лімонов. «Книга води». Вода як об’єднуюча структура всього людства. Саша Соколов. Повісті «Школа для дурнів», «Між собакою та вовком», роман «Полісандрія». Ліричний постмодернізм автора. Б. Акунін. Серія повістей «Пригоди Ераста Фандоріна». Інтриги російської історії у детективному обрамленні. Стилізації під Шекспіра («Гамлет. Версія»), Достоєвського («Ф.М.»), Чехова («Чайка»). Є. Гришковець. П’єси «Як я з’їв собаку», «Одночасно», «Дредноути», «Планета», «Зима». Невимушеність, ліризм і іронія. Тонка спостережливість автора. П. Крусанов. Романи «Укус ангела», «Американська дірка», оповідання «Безсмертник». Історія. Культура. Сучасність.

Чехія. М. Кундера. Романи «Нестерпна легкість буття», «Безсмертя», «Жарт». Повісті «Неспішність», «Автентичність». Неблагополуччя духовної і політичної ситуації в сучасному світі. Іронічна критика тоталітарних режимів. Інтелектуальність прози. Гра з читачем.