Suchasny_literaturny_protses

51

Авангардизм – безапеляційне заперечення традиції, афішування епатажу

Авантюрний роман – твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризикованими ситуаціями.

Алегорія – спосіб двопланового художнього зображення. Алітерація – стилістичний прийом, який полягає у повторенні

однорідних приголосних задля підвищення виразності тексту Анакреонтична поезія – жанр лірики, в якому панує життє-

радісне світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, гедонізму, любові.

Анотація – коротка узагальнювальна характеристика твору Антироман («новий роман») – жанровий різновид французь-

кого модерного роману 40-70 років ХХ ст., якому властиві прийоми безгеройності і безфабульної розповіді, нагромадження самоцінних речей, фетишизації предметів, внутрішньої діалогічної стихії підсвідомого.

Антиутопія («роман-попередження») – зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов’язаних з експериментуванням над людством задля його «поліпшення».

Античність – сукупність історичних і культурних надбань давніх греків і римлян, яка склала фундамент європейських літератур.

Архетип – прообраз, первісний образ, ідея.

Байронізм – тираноборство, волелюбність, бунтарство, демонізм, абсолютизоване заперечення недосконалої дійсності.

Бароко – художній метод літератури XVII-XVIII ст. з надзвичайно складною художньою системою, котрій властиві мінливість, поліфонічність, складна метафоріка.

Бестіарій – літературний твір, де звірі-персонажі постають втіленням людських рис.

Бестселер – книга, що видається великим тиражем.

Бульварна література – псевдохудожні літературні твори про злочинців, любовні пригоди, розраховані на низький читацький смак.

Відчуження – філософський термін для характеристики позиції особи щодо суспільства, в якому вона почувається зайвою, самітності.

Вічні образи – літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття.

52

Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту

Гомериди – спадкоємці Гомера.

Деконструкція – теоретична концепція, що базується на виявленні в художніх творах опорних понять і шару метафор, котрі вказують на несамтожність тексту, на перегук його з іншими.

Есе – невеликий за обсягом літературно-критичний твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження і не претендує на вичерпне трактування теми.

Єдність змісту і форми – твердження аксіоматичного характеру, яке характеризує структуру, цілісність завершеного твору і водночас виступає принципом його аналізу, критерієм естетичної оцінки.

Інтерпретація – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору

Інтертекстуальність – межтекстові співвідношення літературних творів.

Інтрига – спосіб організації подій у художньому творі.

Класицизм – художній метод європейської літератури XVIIXVIII ст., котрому властиві строга нормативність, ієрархія жанрів, закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця), ясна і чиста мова.

Колізія – гостра суперечність, джерело конфлікту та форма його реалізації у літературному творі.

Компаративістика – порівняльне вивчення національних літератур, процесів їх взаємозв’язку

Куртуазна література – лицарська література європейського середньовіччя з мотивами культу дами.

Лапідарність – виняткова стислість і чіткість стилю, економне використання художніх засобів.

Лейтмотив – головна тема чи ідея, що пронизує твір або творчість автора.

Література – сукупність творів певного народу, епохи, людства; мистецтво слова, що відображає дійсність в художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси.

Література «потоку свідомості» – література, в якій відтворюється безпосередній плин духовного життя людини як калейдоскоп відчуттів, уявлень, переживань, роздумів, вражень.

Літературна дискусія – публічні обговорення назрілих та спірних питань про шляхи розвитку літератури.

53

Літературна доба (епоха) – фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури.

Літературна критика – самостійний вид творчої діяльності, що спирається на практичний тип мислення задля поцінування художньої своєрідності нових літературних творів, їх естетичної вартості, виявлення провідних тенденцій літературного процесу

Літературний процес – перебування та рух літератури в історії.

Літературно – критичний огляд – літературно-критична стаття, в якій оглядово характеризується й оцінюється низка літературних явищ, об’єднаних за певним принципом.

Магічний реалізм – реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого.

Міфологія – сукупність функціональних міфів в обробці певної культури.

Мова художньої літератури (поетична мова) – мовна система, яка функціонує в художній літературі як засіб створення естетичної реальності.

Модернізм – загальна назва літературних тенденцій неміметичного ґатунку на межі ХІХ-ХХ ст., що виникли як заперечення реалізму і яким притаманні творча інтуїція, втаємничення у трансцендентну сутність буття, загадкові аспекти «філософії життя», сприйняття поезії як вищого знання.

Натуралізм – крайній прояв реалізму, що характеризується фактографічним зображенням дійсності, трактуванням детермінованості людського характеру біологічними, спадковими чинниками та соціально-матеріальним середовищем.

Національна специфіка літератури – органічна якість художньої літератури певного народу, відмінна від якостей інших літератур.

Орієнт-окцидент – парадигма, що визначає різність світосприйняття літератур Сходу і Заходу

Орієнталістика (сходознавство) – наука, що займається комплексним вивченням історії, мов, літератури, мистецтва, філософії Сходу

Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення художньої цінності літературного твору

54

Парабола – повчальне інакомовлення, близька до притчі жанрова різновидність, в якій за стислою розповіддю про певну подію приховується кілька інших планів змісту

Поетика – цілісна система творчих засобів.

Постмодернізм – загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у літературі, що виникли після модернізму, яким властиві перетрушування «багажу» культури, переоцінювання традицій попередніх методів, гра культурними кодами, еклектика, елітарність і егалітарність одночасно.

Реалізм – головний метод літератури ХІХ ст., якому властиві художнє відтворення життя у формах самого життя, типізація дійсності.

Реалізм Відродження – метод доби Відродження (XIV-XVI ст.), котрому властиві універсальний антропоцентризм, ясність естетичного мислення, простота та конкретність.

Ремінісценція – відчутний у літературному творі відгомін іншого літературного твору

Рецензія – один з провідних жанрів літературної критики, що розглядає й оцінює твори художньої літератури, визначає їх вартість та недоліки.

Романтизм – художній метод літератури початку ХІХ ст., якому властиві апологія особистості, неприйняття буденності, звеличення «життя духу».

Сентименталізм – художній метод європейської літератури другої половини XVIII – першого десятиліття ХІХ ст., що розвивався як утвердження чуйності, ірраціональної стихії на противагу жорстким нормативам класицизму та властивому добі просвітництва культу абсолютизованого розуму

Символізм – одна із стильових течій модернізму, в якій за допомогою символу відображаються таємниці буття і свідомості.

Стиль – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника.

Театр абсурду – умовна назва художніх творів, що змальовують життя у вигляді хаотичного нагромадження випадковостей, підкресленого алогізму, ірраціоналізму, гротеску, буфонади.

Тема – головна проблема твору, предмет авторської зацікавленості. Хронотоп – зображені у творі час і простір. Художньо-літературний метод – зумовлений закономірностями

раціональний спосіб осягнення та перетворення дійсності засобами мистецтва слова.

55

Фабула – реальна послідовність подій художнього твору

Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершення літературно-художнього твору

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ Питання до заліку

1.Предмет і структура теорії літературного процесу

2.Поняття літературного процесу Складові літературного процесу

3.Поняття творчого методу Художні методи в історії світової літератури.

4.Художня література як мистецтво слова.

5.Загальне і різне в науці і художній літературі в підходах до дослідження дійсності.

6.Література й інші види мистецтва.

7.Літературний твір як органічна цілісність.

8.Форма і зміст у художній літературі.

9.Переважно змістовні елементи організації літературно-худож- нього твору

10.Переважно формальні елементи організації літературнохудожнього твору

11.Тематика сучасних літературних творів.

12.Ідея твору

13.Пафос та його різновиди.

14.Проблема типовості в художній літературі.

15.Взаємовідношення загального й індивідуального в типових явищах.

16.Функції художньої літератури.

17.Історизм, народність, соціальність, загальнолюдські ідеали в художній літературі.

18.Основні засоби виразності та образності художньої мови.

19.Інтонаційно синтаксична виразність художньої мови.

20.Модернізм як метод світової літератури.

21.Постмодернізм як метод світової літератури.

Питання до іспиту

1.Предмет і структура теорії літературного процесу

2.Поняття літературного процесу Складові літературного процесу

3.Поняття творчого методу Художні методи в історії світової літератури.

4.Художня література як мистецтво слова.

5.Загальне і різне в науці і художній літературі в підходах до дослідження дійсності.

56

6.Література й інші види мистецтва.

7.Літературний твір як органічна цілісність.

8.Форма і зміст у художній літературі.

9.Переважно змістовні елементи організації літературно-худож- нього твору

10.Переважно формальні елементи організації літературнохудожнього твору

11.Тематика сучасних літературних творів.

12.Ідея твору

13.Пафос та його різновиди.

14.Проблема типовості в художній літературі.

15.Взаємовідношення загального й індивідуального в типових явищах.

16.Функції художньої літератури.

17.Історизм, народність, соціальність, загальнолюдські ідеали в художній літературі.

18.Основні засоби виразності та образності художньої мови.

19.Інтонаційно синтаксична виразність художньої мови.

20.Модернізм як метод світової літератури.

21.Постмодернізм як метод світової літератури.

22.Пошук героєм свого шляху в реалістичній прозі другої половини XX – початку ХХI ст.

23.Герой і героїня в модерністській прозі другої половини XX ст.

24.Художня концепція світу й людини в літературі XX - XXI ст.

25.Мотив самотності у світовій літературі XX - XXI ст.

26.Категорія краси в літературі XX - XXI ст.

27.Біблійні ремінісценції у світовій літературі XX - XXI ст.

28.Тема «Людина та війна» у світовій літературі XX - XXI ст.

29.Жанр антиутопії у світовій літературі XX - XXI ст.

30.Головні тенденції розвитку сучасної літератури.

31.Основні літературознавчі методи XX-XXI ст.

32.Теорія літературного твору.

33.Критерії оцінки літературно-художнього твору

34.Напрями, шляхи та види аналізу літературного твору.

35.Системно-цілісна організація літературного твору.

36.Критерії оцінки художності літературного твору.

37.Жанри сучасної літературно-художньої критики.

38.Жанр творчого портрету.

39.Портрет – бесіда.

40.Стаття – есе.

57

41.Полемічна стаття.

42.Жанрові «зсуви» сучасної літературної критики.

43.Жанр «листа».

44.Жанр «літературно-критичних діалогів».

45.Анкета як одна з форм колективного обговорення.

46.Час як першооснова літературно – критичної творчості.

47.Основні тенденції в розвитку літературної критики кінця XX – початку XXI століття.

48.Протиріччя межі століть – суперечливість творчих позицій сучасних критиків.

49.Зміна художньої та соціальної суті письменника.

50.Щорічні огляди літератури.

51.Літературно-критичні позиції різних журналів.

52.Літературна критика як засіб регулювання і корекції літературного процесу, спілкування письменників з читачами.

Вільні питання

1.Основні літературознавчі методи XX-XXI ст.

2.Метод феноменології.

3.Метод онтологічної герменевтики.

4.Метод психоаналізу.

5.Метод архетипної критики.

6.Метод семіологічного аналізу.

7.Метод структуралістичного аналізу

8.Метод екзістенціалістичного аналізу

9.Метод «нової критики».

10.Метод рецептивної естетики.

11.Метод постмодерністського аналізу

12.Метод деконструктивного аналізу.

13.Метод феміністичної критики.

14.Метод інтертекстуального аналізу

15.Теорія літературного твору.

16.Цілісність літературного твору Мікро-, макрота мегаобрази.

17.Метафора «організм літературного твору».

18.Методика визначення оптимальності художнього прийому. Проблема «необов’язкових» елементів.

19.Критерії оцінки літературно-художнього твору

20.Аксіологічний підхід до гуманістичної змістовності.

21.Текст як інструмент пізнання себе та світу

22.Природа естетичної реакції.

23.Енергетика художнього твору, її природа і джерела.

24.Напрями, шляхи та види аналізу літературного твору.

58

25.Загальнокультурне значення високопрофесійного підходу до аналізу літературного твору

26.Напрями аналізу: науково-академічний, літературно-критичний, шкільний та вузівський.

27.Шляхи аналізу: прообразний, проблемно-тематичний, послідовно-цілісний.

28.Види аналізу: соціологічний, психологічний, естетичний.

29.Метод «повільного читання».

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З КУРСУ

1.Визначте хибне тлумачення предмету «Історія світової літератури». Поясніть свій вибір.

1)історія світової літератури вивчає типи мислення – науковий, філософічний, художній.

2)історія світової літератури вивчає закономірності розвитку мови художньої літератури, особливості віршування.

3)історія світової літератури (від грецьк. ίστορία – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її походження й до наших днів.

4)історія світової літератури вивчає особливості написання літер у різні періоди розвитку мови того чи іншого народу, почерки, своєрідність паперу кожної доби.

5)історія світової літератури займається вивченням, обліком і

систематизацією друкованих творів художньої літератури.

2.Закінчіть визначення: літературний процес – це

3.Наведіть риси, що створюють художні світи:

Маркеса ________________________________________; Кортасара _______________________________________; Борхеса _________________________________________.

4. Наведіть риси, що створюють художні світи:

Кундери ________________________________________; Павіча _______________________________________; Паланіка _________________________________________.

5.Заповніть клітинки невизначених складників літературного процесу Дайте їх тлумачення.

59

ВПЛИВ

ЛІТЕРАТУРНИЙ ВИДАТНИХ

ПРОЦЕС ПИСЬМЕННИКІВ

СТАН

ЛІТЕРАТУРНОЇ

КРИТИКИ

ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ І ВЗАЄМОВПЛИВ НАЦІОНАЛЬНИХ ЛІТЕРАТУР

60