- •7. Мовний, мовленевий і спілкувальний етикет
- •8. Види і форми спілкування
- •11.Гендерні аспекти спілкування
- •17. Мистецтво перемовин
- •18. Збори як форма прийняття колективного рішення. Дискусія
- •19. Нарада. Типи нарад.
- •20. Вимоги до складання й оформлення документів. Реквізити.
- •21. Характеристика
- •22. Візитна картка. Види візитних карток.
- •23. Оформлення сторінки документа
- •24. Класифікація документів
- •25. Текст документа. Вимоги до його оформлення.
- •26. Адресат, адресант. Правила оформлення.
- •27. Гриф затвердження. Гриф погодження. Правила оформлювання.
- •28.Заява. Види заяв.
- •29. Резюме. Вимоги до складання
- •30.Автобіографія. Вимоги до тексту автобіографії
- •31. Трудовий договір. Трудовий контракт. Трудова угода.
- •32. Трудова книжка. Особовий листок з обліку кадрів
- •35. Звіт.Вимоги до тексту звіту
- •36. Пояснювальна записка.
- •37. Доповідна записка.
- •39. Класифікація листів. Реквізити листа та їх оформлювання. Печатка
- •40. Службове листування. Супровідний лист.
- •41.Етикет ділового листування
- •45. Листи, що потребують відповіді.
- •46. Конспект. Види конспектів.
- •47. План. Тези.
- •48. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань.
- •49. Анотування і реферування наукових текстів.
- •50, 51. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, Відгук, вимоги до виконання та оформлювання дипломної роботи.
- •52. Термін та його ознаки. Класифікація.
- •53. Проблеми сучасного термінознавства. Способи творення термінів
- •54. Суть і види перекаду.
- •55. Особливості редагування наукового тексту.
53. Проблеми сучасного термінознавства. Способи творення термінів
Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нор- мування ускладнює та обставина, що серед теоретиків і практиків термінотвору є прихильники принаймні двох термінотворчих тра- дицій, кожна з яких передбачає різний національнокультурний ви- бір: одні зорієнтовані на використання усіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російської мови.
Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років констатують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження націо- нального духу української термінології за умов широких глобалізацій- них процесів сучасності. Полеміка відбувається з приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з низки дублетних найменувань, а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов, насамперед російської.
Чимала кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й досі базові фахові знання з російської наукової літератури. Разом зі здобуванням нових знань учені запозичають і мовні форми, забуваючи про те, що пропонований термін має органічно вписуватися за формою і звучанням в українську мову, підлягати внутрішнім її законам.
Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В. Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови.
Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або утворені за її взірцями, активно поповнили лексику української мови наприкінці XX століття. Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівновартісний відповідник. У науковій сфері вони найбільше вплинули на терміно- логію гуманітарних наук, менше - природничих.
Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізаційні процеси висунули на перше місце в світовій комунікації мову англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, але й витісняє з нього питомі слова і вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її неспроможності обслуговувати найвищі прояви людського духу, до яких, безсумнівно, належить і наукова сфера.
Страх українського вченого перед українською мовою породжений невмінням чи небажанням засвоювати її засоби, щоб перекодовувати новітні наукові інформаційні потоки. Мислення мовними кліше, відсут- ність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського ученого, робить його піддатливим до наукових схем та ідей, нав'язаних іззовні. Способи творення термінів
Для термінологічної системи характерні такі способи творення: 1) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями); 2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови; 3) різні типи запозичень (слово- твірне та семантичне калькування).
Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:
Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сати- новий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (над- виробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, галь- ванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріа- ломісткість), скороченням слів (СЕЗ — спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший. Синтаксичний - використання словосполук для називання на- укових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне за- мовлення, капітале дефіцитні країни. 4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним сло- вом: контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція.
Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни переділяють на: • однокомпонентні терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика. • двокомпонентні терміни — найчастіше це словосполучення імен- ник + іменник, наприклад: ректифікація кордону, стратегія спілкування, дискурс культури, універсали культури; або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідальність; • трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: щілинні приго- лосні звуки, вільна економічна зона, центральна виборча комісія; б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, адитивний синтез кольору, маскультурний код мови, пасивний словник мовця; в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: форма релігійного світогляду,реченнязодноріднимичленами,ревізіяміжнародного договору, теорія лінгвістичної відносності; г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа імен- ника, позолота обрізів видання; * багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрій, визначення авторських і суміжних прав.