64. Особливості розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку. Дослідження з проблеми.

65. Підготовка вихователя до занять з художньої літератури, методика їх проведення.

66. Вимоги до зразка розповіді вихователя. Скласти зразок розповіді з власного досвіду, проаналізувати його відповідність визначеним вимогам.

67. Особливості розвитку комунікативної діяльності у дітей дошкільного віку. Взаємозв'язки між становленням спілкування і розвитком мовлення.

68. Види бесід за змістом художніх творів, методика їх проведення.

69.Скласти план-конспект заняття для дітей 7-го року життя, спрямований на навчання дітей невербальним засобам спілкування.

70. Теоретичні основи методики навчання дітей грамоти.

71. Завдання і зміст роботи з розвитку діамонологічної компетенції в різних вікових групах.

72.Скласти план тематичного заняття з виховання звукової культури мовлення для дітей 4-го року життя

73. Принципи організації мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми

Спеціалізоване спілкування вихователя з дітьми висту­пає комунікативним чинником їхнього мовленнєвого розвитку, основ­ними функціями якого є: 1) входження в контакт з дитиною, залучення її до мовленнєвого спілкування з навколишніми; 2) налагодження прак­тичної взаємодії з дітьми; 3) створення оптимального розвивального мовленнєвого середовища; 4) стимулювання комунікативної активності дітей; 5) підтримка позитивної атмосфери спілкування, орієнтація ди­тини на правильність її мовленнєвих дій. До професійного спілкуван­ня вихователя, орієнтованого на розвиток комунікативно-мовленнєвої сфери дітей, висуваються як загальні (мотивація, стиль, функції), так і спеціальні вимоги, що визначають його специфіку, якісні характеристики мовлення. Розгляньмо спеціальні принципи організації мовленнєвого спілкування з дітьми¹. Гуманізація комунікативних настанов педагога передбачає повагу до дитини-співрозмовника, її особистості, інтересів, уподобань. Вияв­ляється цей принцип у бажанні педагога зрозуміти дитину, у прагненні задовольнити її потреби та ставленні до дитячих проблем, запитань і пропозицій. Задоволення потреб дітей у спілкуванні, розвиток мотивів спілку­вання з дорослими й однолітками. Цей принцип орієнтований на реа­лізацію особистісного підходу до дитини. Вихователь організовує своє спілкування так, щоб задовольнити потреби дитини у спілкуванні, сприяти формуванню інтересів, нових мотивів спілкування з дорослими й одно­літками.

Діалогічна орієнтація у спілкуванні і діалогічність мовлення пе­дагога, добір оптантивних мовленнєвих форм передбачає рівноправ­ність позицій педагога і дитини у спільному пошуку правильної відповіді, способу розв'язання комунікативної проблеми, навчання дітей відстоюва­ти свої погляди, сумніватись у готових відповідях, формулювати проб­лемно-пошукові запитання. Цей принцип протистоїть монологічному спілкуванню педагога. Добір оптантивних, тобто ІІобажальних мовлен­нєвих форм (порада, пропозиція, запрошення, непряма вимога) сприяє емоційній розкутості дітей, створенню позитивної атмосфери для фор­мування мовленнєвих висловлювань у дітей.

Дотримання професійної та мовленнєвої етики. Спілкування вихователя з дітьми здійснюється на професійних засадах. Він не по­винен «ображатися на дітей», виявляти гнів, у будь-якій ситуації діяти за правилом «Нічого не говорити з того, чого не можна було б залиши­ти назавжди в душі дитини». Дотримання мовленнєвого етикету є не­від'ємною складовою професійної етики. Це - ввічливість, тактовність, стриманість у різноманітних ситуаціях професійних взаємин з дітьми, а також вираження відповідними знаками уваги до дітей: доброзичли­вий тон, погляд, посмішка під час спілкування з дитиною. Встановлення емоційної довіри і підтримка позитивної атмосфе­ри спілкування визначаються віковими особливостями мовленій воївзаємодії з дошкільниками. Діти вступають у контакт з дорослими за умови виникнення емоційної прихильності до них, інакше вони не ви­являтимуть ініціативи під час спілкування, не відповідатимуть на їхні запитання.

Досягнення розвивального ефекту в процесі мовленнєвого спілку­вання вихователя з дітьми. Втілення цього принципу передбачає до­сягнення комунікативного успіху, позитивного педагогічного результату. Це залежить від правильного цілепокладання, прогнозування наслідків впливу, добору індивідуальних способів і засобів реалізації цілей сто­совно кожної дитини.

Врахування індивідуальних особливостей і ситуативного стану дитини у процесі мовленнєвої взаємодії. Перш ніж розпочати спілку­вання, педагог має з'ясувати психологічний стан дитини, її бажання спілкуватися у цей момент, щоб «діяти в єдиному з нею емоційно-чуттє­вому діапазоні» (І. Бех). Щоб викликати у дитини мовленнєву реак­цію, педагогу потрібно індивідуалізовувати своє спілкування. Мовленнєвий супровід предметне-практичної взаємодії з дітьми, використання прийомів активного слухання і зворотного зв'язку в процесі спілкування. Реалізація цього принципу залежить від створення вихователем розвивального мовленнєвого середовища, з якого дитина залучатиме потрібні їй мовленнєві зразки. Педагог супроводжує мов­ленням свої дії і дії дітей, називає, описує, порівнює предмети, явища, використовує різні способи для досягнення мовленнєвої взаємодії. Засто­совуючи спеціальні прийоми, він підтримує дитину в різних комуніка­тивних і навчально-мовленнєвих ситуаціях. Врахування вихователем вікових особливостей дітей, рівнів роз­витку комунікативно-мовленнєвих умінь, навчальних завдань роз­витку мовлення при виборі способів спілкування, планування і по­будови власного мовлення. У своєму мовленні вихователь використовує все розмаїття мовних засобів, етикетних формул, способів розв'язання різноманітних комунікативних завдань. Залежно від індивідуальних особливостей дитини, навчально-методичних вимог він по-різному форму­лює запитання, мовленнєво стимулює до спільної розмови або наво­дить розгорнутий зразок мовленнєвого висловлювання, змінює форму, обсяг, якісні характеристики свого мовлення. Вирішення завдань розвитку мовлення, діяльності мовленнєвого спілкування у процесі організації різних видів дитячої діяльності потребує від вихователя виконання мовленнєвих завдань, збагачення словника дітей словами, поняттями, що позначають типові дії, ситуації, знаряддя, необхідні для виконання певного виду діяльності. Особливу увагу він приділяє організації мовленнєвої взаємодії між дітьми. Втілення у педагогічне спілкування традицій українського ро­динного спілкування з дітьми І мовленнєвого етикету, збагачення професійного мовлення кращими зразками усної народної творчості. Родинному спілкуванню українців, національним способам повчання і навчання притаманні пестливість, емоційність, образність і мовленнєвий супровід спільних з дитиною дій. Збагачення професійного мовлення українськими прислів'ями, приказками, фразеологічними зворотами дає можливість із властивою українському народові влучністю, образністю оцінювати певну педагогічну ситуацію, виражати педагогічне доцільні

почуття. Вплив власного стилю мовленнєвого спілкування вихователя на розвиток комунікативно-мовленнєвої сфери дітей. Контроль за якіс­тю педагогічного мовлення. Уміння вихователя оперативно відстежу-вати свої комунікативні й комунікативно-навчальні дії з наступним їх коригуванням є важливою умовою мовленнєвого розвитку дітей. Педагогічна рефлексія сприяє розумінню того, що певні негаразди у мовленнєвому спілкуванні дітей можуть бути пов'язані з тим, як спіл­кується педагог, які мовленнєві помилки допускає.

74. Методика заучування віршів в різних вікових групах.

У теорії психології пам’яті розрізняють два основні шляхи запам’ятовування:

1) мимовільне запам’ятовування, тобто запам’ятовування, що відбувається без вольових зусиль з боку людини – в процесі діяльності, що має інші цілі;

2) довільне запам’ятовування, що є результатом свідомого наміру запам’ятати.

Так, описані вище заняття з читання художніх творів у різних вікових групах проводяться з метою ознайомити дітей зі змістом даних творів, доставити їм естетичне задоволення, вселити певні моральні поняття, виховати благородні почуття. На цих заняттях діти слухають, обговорюють, переказують художні твори і мимоволі запам’ятовують їх цілком або частково, хоча мети запам’ятати перед ними не ставиться. Це – мимовільне запам’ятовування. Пропоновані методичні прийоми читання художніх творів у дитячому саду мають забезпечити дітям мимовільне запам’ятовування.

Але дітей необхідно і вчити запам’ятовування, саме навчати, оскільки дитина раннього і молодшого дошкільного віку не вміє сам докладати вольових зусиль для довільного, навмисного запам’ятовування.

Довільне запам’ятовування – це внутрішня, інтелектуальна робота, корисна дитині в трьох відношеннях: вона допомагає більш швидкому, ніж при мимовільному запам’ятовуванні, збагаченню мовлення дитини; інтенсивніше розвиває естетичні почуття – почуття поезії, почуття прекрасного в мові; зміцнює пам’ять – образну пам’ять, пов’язану з уявою, і вербальну (словесну) пам’ять, пов’язану з мисленням, яка, на думку психологів, є найбільш досконалим видом пам’яті.

Діти дошкільного віку можуть спеціально заучувати художні твори нескладних жанрів, починаючи з потешек в 1-й і 2-й молодших групах і кінчаючи більш важкими в тематичному плані віршами про Батьківщину. Як же вчать дітей запам’ятовування? Перш за все, їм пояснюють саме значення (лексичне значення) слова пам’ятати, запам’ятовувати. Спочатку це слово виступає як синонім слова повторити.

Отже, прийоми довільного запам’ятовування:

1) повторення тексту,

2) пригадування тексту.

Але дитина може не хотіти повторювати і тим більше пригадувати.

Для активізації дітей в повторенні і пригадування вихователь має у своєму розпорядженні наступними засобами:

1) саме художнє поетичний твір має подобатися дітям (своєї музикальністю, барвистістю образів, етичним змістом); воно повинно приносити дітям естетичне задоволення, приносити моральну задоволеність (діти повинні полюбити героїв, чекати з ними нової зустрічі, їм повинно бути приємно пережити знову і знову ті почуття, які викликало у них вірш);

2) діти можуть виконувати прохання вихователя з любові до самого вихователя – з прагнення порадувати його, заслужити його похвалу.

Додатковим стимулом до запам’ятовування дітьми художніх текстів може бути відчуття змагання з товаришами (хто краще?).

Організація занять з заучування художніх текстів. У кожній віковій групі вихователь завчає з дітьми 1-2 твори на місяць.

При заучуванні великого за обсягом твору допускається пригадування його по частинах.

Заняття зазвичай будується за планом:

1. вступна репліка (або невелика бесіда) вихователя;

2. читання вихователем всього тексту,

3. повторення всього тексту дитиною з хорошою пам’яттю,

4. повторення всього тексту дитиною з поганою пам’яттю.

Дітям з поганою пам’яттю вихователь допомагає: підбадьорює поглядом, жестом, підказує слова, підказує (на перших порах просто змушує імітувати) інтонацію.

Щоб дітям не нудно було багато разів повторювати один і той же текст, вихователь включає в роботу елементи гри:

У середній і старших групах вихователь, повторюючи, як звичайно, читання тексту 2-3 рази, може заздалегідь попередити дітей, щоб вони постаралися запам’ятати. Час від часу він звертається то до одного, то до іншого дитині: «Саша, ти намагаєшся запам’ятати? Намагайся, Сашенька! Зараз я спитаю тебе ». Потім починаються вправи в заучуванні (як описано вище): читання разом з вихователем «шматків» різної величини.

Для кращого запам’ятовування усього вірша старшими дошкільниками вихователь задає їм запитання по тексту, і діти відповідають цитатами з цього вірша. У всіх вікових групах спочатку потрібно викликати дитини з гарною пам’яттю, а потім дітей, менш розвинених. Великі труднощі викликає у дошкільнят розуміння алегоричного сенсу байки. Діти люблять слухати байки, але сприймають їх як казку про тварин. Алегорія байки не доходить до малюків без допомоги вихователя. Щоб допомогти їм зрозуміти алегорія, вихователь нагадує який-небудь відомий їм факт і проводить аналогію зі змістом байки.

75. Скласти план-конспект тематичного заняття з словникової роботи для дітей 5-го року життя.

Тема: ПРОФЕСІЇ.

Мета: збагачувати словник дітей на основі уявлень про довкілля. Продовжувати формувати розуміння вживання узагальнювального поняття – професії, праця. Продовжувати вчити дітей співвідносити слова за смислом, пояснюючи їх.

Ключові слова: професії, комік, бізнесмен, працювати, досвідчений, висококваліфікований.

Іменники: професія, інженер, бібліотекар, перукар, бізнесмен, швачка.

Дієслова: працювати, керувати, шити, підшивати, перешивати, програмувати, видавати(книжки).

Прикметники: висококваліфікований, досвідчений, талановитий.

Завдання :Вправляти у вживанні іменників-назв людей за фахом або характерною ознакою, утворюваних різним способом: будівельник, художник, перукар, швачка, футболіст, піаніст, програміст тощо. Учити утворювати назви людей за фахом жіночого роду від іменників чоловічого роду: касир-касирка, лікар-лікарка, перукар-перукарка, співак-співачка, продавець-продавщиця. Продовжувати збагачувати словник дітей українськими прислів'ями: "Хочеш їсти калачі-не сиди на печі", учити дітей розуміти його і доречно використовувати. Продовжувати вчити дітей складати розповіді за серією сюжетних картинок, зосереджуючи увагу на культурі мовленнєвого спілкування.

Хід заняття

1 частина. Комунікативна діяльність

– Доброго ранку, діти.

Далі діти вітаються з вихователем і Розумничкою.

(П.В. – Доброго здоров'я Наталіє Іванівно.

– Доброго дня, Розумничко.

– Привіт, Розумничко.)

– Діти, подивиться, Розумничка щось нам принесла, спитайте її про це.

(П.В. – Розумничко, що ти нам принесла?

– Розумничко, що ти тримаєш у руках?

– Сьогодні Розумничка принесла подарунок, який вам дарують діти старшої групи. Вони восени вже йдуть до школи і хотіли на згадку про себе подарувати цей альбом. Які слова треба тут сказати?

(П.В. – Дякуємо, Розумничко.

– Дякуємо дітям старшої групи.

– Ми раді що отримали у подарунок альбом).

– Мені цікаво, а що ж там, а вам?

(П.В. – Дуже цікаво. Так цікаво).

– Запитайте про це у Розумнички.

(П.В. – Розумничко, будь люб'язна, про що альбом?

– Розумничко, будь ласка, скажи, про кого альбом?)

– Розумничка каже, що у альбомі не тільки фото дітей старшої групи, а і фото їхніх батьків, що саме цікаво – ці фото зібрали по професіям батьків.

Тривалість заняття 23-25хв.