83. Методи та прийоми формування граматичної будови мовлення у дітей.

Методи і прийоми розвитку та навчання рідної мови в дошкільному закладі. Загальне поняття про методи й прийоми. Наочні методи навчання, їх характеристика. Взаємозв’язок слова і наочності. Словесні методи навчання, їх характеристика. Практичні та ігрові методи навчання, їх характеристика. Взаємозв’язок і взаємозалежність методів навчання.

Прийоми навчання дітей рідної мови. Зразок мовлення вихователя й вимоги до нього. Запитання вихователя й вимоги до них. Вимоги до відповідей дітей.

Методика формування граматичної будови мовлення у дітей.

Загальне поняття про граматичну будову мови. Значення засвоєння граматичної будови мови для мовленнєвого розвитку дітей та підготовки їх до школи.

Становлення граматичної будови мови у дітей. Пасивне та активне засвоєння граматики (Д. Ніколенко). О. Гвоздєв про періоди становлення граматичної будови мови. Особливості засвоєння дітьми речень. Оволодіння флексіями, узгодженнями й керуванням (О. Гвоздєв, М. Феофанов, В. Ядешко).

Закономірності засвоєння граматичних значень дітьми дошкільного віку. Типові помилки в мовленні дітей та їх причини. Дослідження формування граматичної правильності мовлення в дітей (Ф. Сохін та інші).

Дитяче словотворення, його характеристика, види, типи, причини цього явища. Книга К. Чуковського «Від 2 до 5». Словесна творчість, її характеристика.

Завдання й зміст формування граматичної правильності мовлення в  дітей. Умови, необхідні для засвоєння дітьми норм граматики (А. Богуш). Шляхи й методи формування граматичної правильності мовлення. Дидактичні ігри, вправи, мовленнєві ситуації, казки, їх місце у формуванні граматичної будови мови. Методика проведення спеціальних занять з формування граматичної правильності мовлення.

Формування граматичної правильності мовлення у процесі режимних моментів та на заняттях з інших розділів програм.

84. Створити розробку дидактичної гри, метою якої є розвиток умінь діалогічного спілкування.

Гра «Телефон»

Мета: ініціювати і розвивати уміння дітей вступати в діалог з дорослим;підтримувати ігрову і мовну взаємодію з однолітками. Закріпляти у мовленні форму наказового відмінку;розвивати мовну увагу.

Матеріал: іграшки(зайчик,білка,лисиця,ведміть,їжак,іграшковий телефон).

Хід гри: вихователь заносить у групу кошик з іграшками. По мірі того як діти відгадують загадки, іграшки виставляються на стіл. Діти і вихователь повторюють їх назви.

Зараз ми разом з вами будемо відгадувати загадки:

• Біжить чимчик

• По долинці у сіренькій кожушинці.

• Хто це? Правильно, заєць. Приложіть ручки до вушок і пострибайте, як зайчик. А це хто?

А тепер, діти,давайте подивимося які іграшки зібралися на столі. Їм дуже хочеться поспілкуватися один з одним, але зробити вони це можуть тільки за допомогою телефону.,

85. Теоретичні основи методики формування оцінно-контрольних дій у навчально-мовленнєвій діяльності.

У навчально-виховній діяльності дошкільних закладів оцінні еталони є зразком для формування оцінок і оцінних дій у дітей. Вони представлені насамперед в оцінках педагогів.

Педагогічна оцінка-це позитивне або негативне судження педагога про процес діяльності або вчинки дитини. Під впливом оцінки педагога формується перші оцінки й контрольні дії дітей. Педагогічна оцінка поведінки й мовлення впливає на оцінку й оцінні судження дітей щодо людей,які їх оточують.

Методика поетапного формування оцінно-контрольних дій сприяла усвідомленню дитиною правильності чи неправильності мовленнєвого висловлювання, засвоєння оцінних еталонів(зразка правильної вимови,побудови речення,узгодження слів у реченні тощо).

Самоконтролю і самооцінка в мовленнєвій діяльності дошкільників передбачає вміння:складати розповідь або переказувати за своїм або пропонованим планом;перевіряти себе під час викладу думок і своєчасно виправляти мовленнєві помилки чи запобігати їм;зіставляти складну розповідь з вимогами,зразком,планом;виправляти помилки після висловлювання(констатувальний,підсумковий самоконтроль);адекватно оцінювати свою розповідь.

Під час навчання у дошкільників істотно підвищився рівень адекватності оцінно-контрольних дій, що запобігає появі нових помилок в активній практиці, формує своєрідний імунітет,виховує звичку граматично правильного мовлення і позитивно впливає на оволодіння дитиною писемним мовленням у школі,підвищує її грамотність.

Завдання вихователя – сформувати у дітей старшого дошкільного віку оцінно- контрольні дії під час навчально-мовленнєвої діяльності.

У навчально-мовленнєвій діяльності оцінно-контрольні дії виконують подвійну функцію;по-перше,вони є необхідною умовою і засобом засвоєння елементарних лінгвістичних знань,формування відповідних мовленнєвих умінь і навичок;по-другу-важливою умовою використання засвоєних знань, сформованих мовленнєвих умінь і навичок у мовленнєвій практиці дитини.

Систематичне навчання дітей дошкільного віку оцінно-контрольних дій дасть можливість успішно підготувати їх до школи,розвивати у них правильне мовлення,сформувати передумови навчальної діяльності у школі.

86. Завдання і зміст роботи з розвитку художньо-мовленнєвої компетенції в різних вікових групах.

У кожній віковій групі залучати дітей до високохудожньої усної народної творчості та вітчизняної і зарубіжної класичної та сучасної літератури. Знайомити з кращими зразками у жанрі прози (казки, оповідання, легенди) і поезії (вірші, віршовані байки), малими фольклорними формами (загадки, лічилки, мирилки, пісеньки-потішки, колискові, обрядові пісні – колядки, щедрівки, веснянки, заклички, посівальні та обжинкові пісні тощо), формувати уявлення про характерні ознаки цих видів літературних творів, вчити розрізняти їх. Систематично читати і розповідати дітям літературні твори різних жанрів і тематики. Підтримувати дитячу ініціативу щодо читання і розповідання їм, орієнтувати при виборі літературного репертуару. Формувати художній і читацький смак. Використовувати можливості відтворення літературних творів засобами кіно -, відео -, фотомистецтва, анімації, , комп’ютерної графіки. Прилучати до обговорення змісту, персонажів, висловлення власних оцінних суджень і ставлень, участі в етичних бесідах за прочитаним чи розказаним та визначенні моральної цінності твору, а також до пошуку і аналізу засобів художньої виразності у творах, співвіднесенню їх із жанром. Сприяти свідомому запам’ятовуванню почутих від дорослих творів, вчити впізнавати назву, автора, героїв твору за його фрагментом, ілюстраціями або слайдами. Спонукати до постановки питань про те, що було незрозумілим у творі. Заохочувати дітей до запам’ятовування віршованих текстів та їх виразного розповідання. Вчити інтонаційної виразності при читанні віршів напам’ять, користуванню природними інтонаціями голосу, логічними паузами, наголосами. Звертати увагу дітей на особливості поетичного мовлення (певний ритм, мелодійність звучання, повторення звуків, рими, образні вирази тощо). Підтримувати інтерес дітей до поетичного слова і бажання декламувати, самостійно складати вірші. Розвивати образотворчі акторські й режисерські задатки і здібності дітей засобами літературного мистецтва. Залучати дітей до дій в уявлюваних ситуаціях, участі в інсценуваннях знайомих творів, драматизаціях, в перегляді і розігруванні постановок за мотивами літературних творів у пальчиковому, іграшковому, тіньовому, ляльковому та інших видах дитячих театрів.

87. Розробити діагностичну методику обстеження граматичної правильності мовлення дітей 5-го року життя.

1. 30 Особливості сприймання дітьми художніх творів. Джерела і жанри художнього читання.

Активність дошкільника у сприйманні художнього твору проявляється в тому, що він легко приймає позицію героя, подумки діє разом з ним, імітує жестами деякі його дії, бореться з його ворогами. Образи художніх творів викликають у дітей почуття співпереживання, співчуття. Слухаючи оповідання, казку, дитина дошкільного віку виявляє особливу внутрішню активність, стає немовби співучасником подій, що описуються і сприймаються. Реалістичні розповіді, казки, є для дітей однією із форм пізнання світу. Вони допомагають дитині уточнити уявлення про світ. Дитина довіряє художньому слову. Слухаючи розповіді або казки, вона живе життям героя, ніби сама стає учасником подій, співчуває добру, засуджує зло.

Народна казка захоплює дитину не тільки сюжетом, поетичною формою, але й своєю ідейною сутністю. Характерне для казки торжество справедливості, перемога добра над злом викликають співчуття дитини.Позитивний герой казки завжди працьовитий, він захищає слабших, долає перешкоди, досягає поставленої мети. У казках діють типові персонажі,взяті з життя і діяльності народу, тому казкові сюжети допомагають дитині краще орієнтуватися в навколишньому житті, уявляти предмети в різному

співвідношенні, глибше розуміти і наслідувати поведінку героя.

Отже, сприймання художніх творів – це складна пізнавальна

діяльність дітей, що передбачає слухання, уявлення, усвідомлення прослуханого, розуміння. Розуміння викликає в дитини емоційні переживання,співчуття героям літературних творів, стає регулятором поведінки дитини.

Навчити дитину сприймати і розуміти художній твір у єдності думки і почуття – це означає виховати в майбутньому талановитого читача. Чим більш глибоким буде сприймання дітьми змісту художнього твору, тим більшим буде його виховний вплив на дитину.

Джерелом художньої літератури для дітей є твори класиків і сучасних письменників, центральне місце в роботі з дітьми посідають твори таких письменників: Тичини,Шевченко,Леся Українка та інші.

Жанри

1)тексти створені дорослими для дітей;

2)твори,які перейшли у дитячий фольклор із гогольного фольклорного доробку;

3)твори самих дітей.