42. Поняття та види робочого часу. Нормальний неповний та скорочений робочий час.

Робочий час – є сукупність юрид. норм які регулюють тривалість робочого часу, його види, режими та облік

Це відрізок календарного часу, протягом якого працівник зобов»язаний виконувати роботу, відповідно до труд. дог. або законом про працю.

Робочий час поділ:

1. Основний

• норм. робочий час

• скорочений

• неповний

2. Неосновний

• надурочний роб. час

• роб. час у святкові та не роб. дні

Нормальний робочий час – це час, визначений законом як норма робочого дня, для працівників зайнятих у звичайних умовах праці, незалежно від виду,характеру.

Скорочений робочий час – це час, який знижений із порівняно із нормальною нормою робочого часу

Непо́вний робо́чий час — вид робочого часу, який менший від нормованого (менший за 40 годин на тиждень) і встановлюється за особистою угодою між працівником і роботодавцем

43. Неосновний робочий час

Розрізняють основний та неосновний робочий час. Основний — це встановлена законом або трудовим договором тривалість робо­чого часу, яку безумовно повинен відпрацювати працівник. До цього виду робочого часу належить: нормальний, скорочений та неповний робочий час. Неосновним робочим часом вважається законодавчо закріплене відхилення від основного робочого часу. Це передусім — надурочні роботи, тривалість робочого часу у ви­хідні, святкові та неробочі дні.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення іх можливе у виняткових випадках, визначених законодавством.

Законодавством України про працю передбачені такі святкові дні:

1 січня — Новий рік;

7 січня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня — День Перемоги;

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України.

Робота також не проводиться і в дні великих релігійних свят. Такі дні, згідно зі ст. 73 КЗпП, називаються "неробочими", чим наголошується на їх недержавному характері. Проте держава, шануючи релігійні традиції більшості населення, закріпила це положення у законі:

7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Пасха (Великдень); один день (неділя) — Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, особам, які сповідують відповідні релігії, надається до трьох днів відпочинку впродовж року для святкування їхніх великих свят із відпрацюванням за ці дні.

Робота у святкові й неробочі дні допускається у виняткових випадках, аналогічно як і у вихідні дні та на тих же умовах. Робота у ці дні компенсується або подвійною оплатою, або наданням іншого дня відпочинку.

44. Режим та облік робочого часу.

Режим робочого часу—це розподіл робочого часу в межах певного календарного періоду (дня, тижня, місяця).

Режим робочого часу включає: а) тривалість робочого тижня; б) роботу на умовах ненормованого робочого дня; в) тривалість щоденної роботи (зміни); г) кількість змін на добу; г) час початку і закінчення роботи; д) чергування робочих та неробочих днів. Режим робочого часу визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіками змінності та іншими локальними актами. Незалежно від режиму робочого часу, що застосовується, норма робочого часу, встановлена законодавством або визначена відповідно до нього є обов'язковою.

Режим робочого часу поділяється на загальний та спеціальний.

Режим робочого часу поділяється на загальний та спеціальний. Загальний режим робочого часу. Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджуєроботодавець за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства з додержанням установленої тривалості робочого тижня. На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою депутатів. Час початку і закінчення щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.