Хронологія вартості проїзду[ред.]
Радянські 5 копійок, що використовувались замість жетонів з 12 вересня 1961 по 14 квітня1991 року
Радянські 15 копійок, що використовувались замість жетонів з 14 квітня 1991 по 1 січня 1992 року
Жетони для проїзду в Київському метрополітені, що використовувались з 19 березня 2000 по 4 листопада 2008 року
Жетони для проїзду в Київському метрополітені, що використовувались з 20 квітня 1994 по 19 березня 2000 року, а також з4 листопада 2008 року по наш час
Послугами Київського метрополітену у перший тиждень після відкриття могли скористатися лише ті громадяни, які отримали спеціальні перепустки. Регулярний рух поїздів розпочався 12 листопада 1960 року. З цього дня всі бажаючі могли проїхати, купивши квиток вартістю 50 копійок. Після грошової реформи 1961 року та десятикратної деномінації з 1 січня 1961 року вартість проїзду стала 5 копійок і такий тариф протримався понад 30 років, аж до 13 квітня 1991 року. Спочатку для оплати проїзду в метро використовувалися талони. Контролери у касовому залі згашували талони відриванням нижньої нижньої частини, а іншу частину віддавав пасажирові. Однак така система була недосконалою, у години-пік подекуди з'являлися черги. Перші автоматичні контрольні пункти, які приймали монети 5 копійок, вперше у Києві були введені в експлуатацію на станції «Університет» 12 вересня 1961 році. Талони також лишилися у використанні. У квітні 1991 року вартість проїзду зросла в три рази і частина турнікетів була перероблена на прийом 15-ти копійкової монети, а частина на прийом 3-х п'ятаків[65].
У 1992 році Україна ввела в обіг власну валюту, почалась гіперінфляція, через що ціни на проїзд часто змінювались. Турнікети перестали приймати монети в якості оплати проїзду і прохід через них тимчасово був закритий. Для одноразових поїздок використовувались паперові квитки. Перші з яких коштували 50 копійок, а останні — 10 000 купонів. 1 жовтня 1992року у обіг були введені металеві жетони. Відтоді вже не було потреби кардинально переробляти турнікети при зміні тарифу, просто жетони продавали за новою ціною. Однак з'явилася нова проблема — деякі пасажири завбачливо запасалися жетонами, щоб використовувати їх за нового тарифу. Тому одночасно зі зміною тарифу іноді доводилося міняти і жетони. Так5 червня 1993 року були введені металеві жетони меншого розміру, а 20 квітня 1994 року їх замінили пластмасовими блакитного кольору, що мали нижчу собівартість[66].
На місяць продавався проїзний на пред'явника, для студентів проїзних не було. З листопада 1993 року був введений проїзний з магнітною картонною карткою на один місяць, тому частина турнікетів стали працювати з магнітними картками. З червня 1995 року картонну картку замінили пластиковою. За 1993 рік тариф виріс з 5 до 100 карбованців, за 1994 рік — зі 100 до 1500 карбованців, за 1995 рік — з 1500 до 10000 карбованців[67].
У 1996 році вартість проїзду піднялася до 20000 купонів. Після грошової реформи 1996 року вартість проїзду склала 20 копійок. У грудні 1996 року тариф на проїзд підняли до 30 копійок, він протримався до 2000 року. З жовтня 1997 року рочали випускатись студентські проїзні квитки на метро, вартістю в два рази нижчою від звичайного[68].
19 березня 2000 року ціна на проїзд була збільшена до 50 копійок і введені нові пластмасові жетони зеленого кольору. З 1 липня 2000 року випущений учнівський проїзний на метро вартістю 7 гривень. Проїзний представляв собою пластикову картку без магнітної смужки і пред'являвся на контрольному пункті. 4 листопада 2008 вартість проїзду збільшена до 2 гривень, а зелені жетони замінено блакитними, які діяли до 2000 року[69]. З лютого 2009 року тариф на проїзд було знижено до 1 гривні 70 копійок[70], а з 6 вересня 2010 року — знову 2 гривні, але блакитні жетони, що були куплені до подорожчання, продовжували використовуватись[71].
|
|
|
|