5.2 Фінансові основи діяльності нбу

НБУ є економічно незалежною установою і діє як самостійний економічний суб’єкт.

НБУ сам складає кошторис своїх надходжень і витрат, який має забезпечити повне виконання його функцій. Кошторис затверджується Радою НБУ. При цьому за наявності перевищення доходів над видатками сума перевищення вноситься у Державний бюджет, а в протилежному випадку — покривається за рахунок Держбюджету.

До кошторису доходів та витрат НБУ включає прогнозовані доходи і витрати, в тому числі амортизаційні відрахування, резерви під знецінення активів та інвести­ції, що спрямовуються на забезпечення діяльності банку. Національний банк визначає прибуток (збитки) та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Дохідна частина кошторису формується за рахунок діяльності НБУ як банківської установи, яка здійснює активні операції та надає послуги банкам і іншим клієнтам. НБУ на платній основі розміщує сформовані ресурси: в депозити в іноземній валюті (біля 24% активів), в ЦП нерезидентів (понад 35% активів), в ЦП України (біля 18% активів), в кредити банкам та іншим позичальникам (понад 14% активів), в монетарне золото (біля 2% активів) та інші активи.

НБУ отримує непроцентні (операційні) доходи: за надані банкам послуги СЕП та електронної пошти, за розра­хунково-касове обслуговування банків, за операціями на валютному ринку, за послуги депозитарію на первинному ринку ЦП та дилерські послуги на вторинному ринку державних ЦП.

Крім цього, НБУ отримує доходи від інших видів діяльності (інкасація і перевезення банкнот, монет і інших цінностей; реєстрація і ліцензування банків; видача ліцензій іншим суб’єктам господарювання; продаж ювілейних монет, випущених НБУ; продаж іншої банківської продукції: акцизних марок, сертифікатів, цінних папе­рів, чекових книжок, розрахункових чеків та бан­кнотного паперу, реалізація основних фондів тощо).

До витратної частини кошторису НБУ входять: процентні витрати (за отриманими НБУ кредитами, за строковими депозита­ми банків, за кредитами від міжнародних організацій); комісійні витрати (за операціями з банками, з ЦП та на валютному ринку); витрати на виготовлення банкнот, монет та іншої продукції; адміністративно-господарські витрати; інші витрати (аудит, маркетинг, реклама, спонсорство та сплата неосновних податків).

Одержання прибутку не є метою діяльності НБУ, але у разі його отримання (за 2011 рік – 14,5 млрд.грн.), НБУ здійснює розподіл прибутку після підтвердження зовнішнім аудитором та затвердження Радою НБУ річного фінансового звіту у такому співвідношенні: 50% - до загальних та інших резервів НБУ (поки сума загальних резервів не стане більшою 10% обсягу грошово-кредитних зобов'язань НБУ); 50% - до Держбюджету.

5.3 Завдання та функції нбу

Відповідно до Конституції України основним завданням НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні цієї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Відповідно до Закону «Про НБУ» на центральний банк покладено ще 23 функції, які за ступенем важливості можна поділити на декілька груп.

1) Функції центрального банку. В межах даної групи функцій НБУ:

– веде Державний реєстр банків;

– організовує діяльність Державної скарбниці України;

– видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень (у формі поста­нов Правління НБУ, інструкцій, положень, правил). Ці акти є обов’язковими для органів держав­ної влади, банків, суб’єктів господарювання та фізичних осіб незалежно від форм власності. Вони підлягають обов’язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України;

– здійснює грошово-кредитну політику;

– представляє інтереси України у взаємовідносинах із центральними банками інших держав та міжнародними фінансовими організаціями. НБУ тісно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європей­ським банком реконструкції і розвитку, Європейським центральним банком, центральними банками держав – членів ЄС, Банком міжнародних розрахунків у м. Базелі, центральними банками багатьох держав, а також провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, грошово-кредитної і банківської статисти­ки, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у міжнародній практиці систем розрахунків та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, має кореспондентські відносини з банками інших держав.

2) Функції емісійного центру. НБУ згідно з Законом «Про НБУ» має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети, організації їхнього обігу та вилучення з обігу.

До 1992 р. в Україні в обігу перебували грошові знаки – рублі, що емітувалися Держбанком СРСР. У 1992 р. НБУ запровадив в обіг перехідну власну українську валюту – карбованець (спочатку в готівкову сферу, а потім і в безготівкову). У вересні 1996 р. в Україні була проведена безконфіскаційна грошова реформа і випущена в обіг національна ва­люта – гривня, яка стала єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття в усі види платежів.

Згідно з чинним законодавством НБУ за­безпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет), він розробляє дизайн грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту і платіжні ознаки.

НБУ має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу на те­риторії України на всіх етапах руху грошей. Він установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає поря­док ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.

Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу територіальних управлінь НБУ на замовлення комерційних банків.

3) Функції банку банків. У межах даної групи функцій НБУ:

– здійснює державну реєстрацію банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ;

– надає ліцензії та дозволи на здійснення банківських операцій;

– організовує систему рефінансування, виступаючи для банків кредитором остан­ньої інстанції;

– визначає правила здійснення банківських операцій, бухгалтерського обліку, звітності та захисту інформації;

– визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому чи­слі між банками та іншими кредитними установами, напрями роз­витку сучасних банківських технологій;

– координує та контролює функціонування СЕП – державної системи міжбанківських розрахунків;

– здійснює регулювання та нагляд за банківською діяльністю.

4) Функції банку уряду. У межах даної групи функцій НБУ:

– зберігає кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів на рахунках Державного казначейства України. Умови та порядок обслуговування коштів Держбюджету визначаються договором між НБУ та Державним казначейством України.

– приймає участь в обслуговуванні внутрішнього державного боргу. Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється МФУ через банківську систему шляхом проведення операцій по розміщенню ОВДП, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі. НБУ виконує обов'язки: – генерального агента МФУ з організації розміщення ОВДП на первинному ринку (у формах аукціонів); – контролюючого органу за надходженням коштів від учас­ників торгів та переказування коштів до прибуткової час­тини державного бюджету; – депозитарію за облігаціями у бездокумен­тарній формі; – дилера на вторинному ринку;

– приймає участь в обслуговуванні зовнішнього державного боргу України. При цьому НБУ: – є обслуговуючим банком уряду України при здійсненні платежів при залученні ресурсів ззовні та погашенні зовнішнього боргу; – організовує розміщення на зовнішньому ринку емітованих урядом ЦП в іноземних валютах; – виступає як банк-депозитарій при здій­сненні фінансових операцій з МВФ, Світовим Банком та іншими нерезидентами; – є безпосереднім позичальником кредитів від ЄБРР, залучених під державні гарантії для фінансування малого та середнього бізнесу в Україні; – організовує на території України купівлю-продаж конвер­тованих валют для виконан­ня зовнішніх фінансових зобов’язань; – здійснює моніторинг стану загальної зовнішньої довго­строкової заборгованості країни; – складає та на­дає Світовому банку звітність про валовий зовнішній борг України; – здійснює контроль за дотриманням ліміту державного зовнішнього боргу України;

– обслуговує єдиний казначейський рахунок (ЄКР). ЄКР є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів. Цей рахунок відкритий Державному казначейству в НБУ для обліку коштів та здійснення розрахунків у СЕП НБУ. ЄКР об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Казначействі (центральний рівень), його управлінням в Автономній Республіці Крим (АРК), областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління). Оскільки лише Державне казначейство України має повноцінний ЄКР, він і є безпосереднім учасником СЕП НБУ. Територіальним управлінням ДК рахунки в НБУ не відкриваються. ДК та його територіальним управлінням відкриваються лише технічні рахунки в РРП НБУ, а на балансі ДК - відповідні субрахунки територіальних управлінь. Операції, проведені через СЕП, відображаються як на технічних рахунках Державного казначейства і територіальних управлінь, так і на відповідному ЄКР Казначейства і субрахунках територіальних управлінь;

– проводить з КМУ взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку. Для цього на запит Кабінету Міністрів України НБУ надає інформацію щодо монетарних процесів. КМУ, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит НБУ надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу країни. НБУ має право подавати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій НБУ;

– може брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу (Голова НБУ або за його дорученням один із його заступників). У засіданнях Правління НБУ банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

5) Функції валютного органу. У межах даної групи функцій НБУ виконує обв’язки державного органу валютного регулювання та валютного контролю.

У сфері валютного регулювання НБУ:

– установлює правила проведення в Україні резидентами і не­резидентами валютних операцій;

– визначає структуру валютного ринку України, а також поря­док та умови торгівлі валютними цінностями на ньому;

– установлює порядок переведення, ввезення, пересилання в Україну та з неї валютних цінностей;

– визначає порядок відкриття резидентами рахунків у банках за межами України та нерезидентами рахунків в уповноважених бан­ках України;

– установлює загальні правила видачі резидентам та нерезиден­там ліцензій та індивідуаль­них ліцензій на здійснення валютних операцій, видає ці ліцензії і приймає рішення про їх скасування;

– установлює єдиний порядок визначення і використання курсу грошової одиниці України відносно іноземних валют;

– установлює спільно з Кабінетом Міністрів України порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових одиницях та неконвертованій валюті, які використовуються у торговельному й неторговельному обороті з іноземними державами;

– нагромаджує, зберігає і використовує золотовалютні резерви України;

У сфері валютного контролю НБУ:

– здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;

– забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю;

– застосовує міри відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.