Фонетичні особливості Германський консонантизм

В германських мовах порівняно з індоєвропейськими відбулась зміна способу артику­ляції приголосних, але місце артикуляції залишилось без змін:

губні зубні піднебінні

змичні > фрикативні p>f t >p k>h

дзвінкі > глухі b>p d>t g>k

придихові > непридихові bh > b dh > d gh > g

Три ряди закономірностей закону Грімма (1-ий перебій приголосних у германських мовах)

1) Глухі проривні р, t, k (та придихові ph, th,kh) у мовах індоєвропейської сім'ї відповідають глухим фрикативним f, þ, h у германських мовах.

індоєвр. р → герм, f (губний)

t → þ (зубний)

k → h (задньопіднебінний)

а) р, (ph) — f: снск. páñc(n), рос. пять — гот. fimf, ст. ісл. fimm, ст. a. fif (< *fimf), шв. fern, нім. funf, англ. five; снск. pitár, гр. patér — гот. fadar, ст. ісл. faðir, ст. в. н. fatar, ст. a. fæder, шв. fader, нім. Vater, англ. father.

б) t, (th)-þ: снск. tri, trayas, гр. treis, лат. tres, рос. три — гот. (þrija, þreis, ст. ісл. þrir, ст. а. þrі, þriе, шв. tre, англ. three;

в) k, (kh) — h: снск. katarás, лит. katras, укр. котрий — гот. hwaþar, ст. їсл. huaþarr, ст. в. н. hwedar, ст. сакс, hwedar, ст. a. hwæþer, англ. whether;

2) Придиховим bh, dh, gh у мовах Індоєвропейської сім'ї відповідають дзвінкі фрикативні b, đ, g у германських мовах.

а) bh-b: снск. nábhas, гр. nephos (хмара), рос. небо —ст. сакс, nebal, ст. ісл. nifl, ст. в. н. nebul, ст. a. nifel.

б) dh —d: снск. rudhirás, гр. erythros, укр. рудий — гот. rauþs (род. відм. raudis), ст. ісл. rauðr, ст. a. read, шв. röd, нім. rot, англ. red.

в) gh — g: лат. hostis, рос. гость — гот. gasts, ст. Ісл. gestr, ст. в. н. gast, ст. a. giest, шв. gast, англ. guest;

3) Дзвінкі проривні b, d, g у мовах індоєвропейської сім'ї відповідають глухим проривним р, t, k у германських мовах.

а) b-р: лит. dubus— гот. diups, ст. ісл. djupr, ст. a. deop, англ. deep; рос. болото — ст. в. н. pfuol, ст. а. рої, англ. pool.

б) d-t: гр. dyo, лат. duo, рос. два — гот. twai, ст. ісл. tveir, ст. а. twa, шв. tva, англ. two;

снск. dru, daru, рос. дерево — гот. triu, ст. ісл. tre, ст. а. treo(w), шв. tra, англ. tree.

в) g —k: снск. ajras, гр. agrós, лат. ager — гот. akrs, ст. ісл. akr, ст. а. æсег, шв. ǻker, нім. Acker, англ. acre;

Винятки із закону Грімма (закон Вернера):

1) Після глухих фрикативних (s) глухі проривні (р, t, k) не переходять у f, þ, h, тобто у сполученнях sp, st, sk другі елементи не підпадають дії 1-го закону Грімма:

рос, стать, лат. stare — гот. standan, нім. stehen, англ. stand;

рос, гость, лат. host is — гот. gasts, ст. ісл. gestr, ст. в. н., gast, англ. guest;

2) У сполученнях двох проривних (pt, kt) лише перші еле­менти підлягають дії 1-го закону Грімма, a t не змінюється: снск. nakta – гот. nahts, лат. nох (род. відм. noctis) –ст. a. neaht, – нім. Nacht.

3) В германських мовах на місці глухих приголосних f, þ, h, які слід було б чекати згідно з 1-м актом закону Грімма, у багатьох словах зустрічаємо дзвінкі фрикативні b, đ, g або проривні b, d, g:

снск. pitar —герм. faðar, гот, fadar, ст. a. fæder.

Вернер припустив, що раніше і в германських мовах на­голос був вільним, тобто міг падати не лише на перший, але і на Інші склади слова. З переходом наголосу на перший склад глухий приголосний ставав дзвінким:

Германський ротацизм

Індоєвропейське s, за законом Вернера, відповідає гер­манському z, котрий у різних германських мовах передається як:

r в північногерманських мовах (ст. ісл. Dagr), -- у західногерманських мовах (ст. a. dæg-), s у східногерманських мовах (гот. dags)

Але у західногерманських мовах (ст. а., ст. в. н.) в поло­женні між голосними замість s (z) з'являється r. Це явище зветься західногерманським ротацизмом:

гот. maiza — ст. в. н. mеrо, ст. а. mаrа

гот. batiza — ст. в. н. bezziro, ст. a. betera

гот. hausjan — ст. в. н. horen, ст. a. hieran.

Явище ротацизму відбувається також при утворенні основ­них форм сильних дієслів:

гот. kiusan — kaus — kusum — kusans

ст. a. ceosan — ceas — curon — coren (to choose).

Асиміляція -уподібненням (асиміляцією) сусідніх звуків:

рn>рр і. е. *kupna — гот. *huppon, ст. a. hoppian, ст. ісл. hoppa (скакати);

gn > kk лит. lugnas (гнучкий) — ст. ісл. lokkr, ст. а. 1ос(с);

ln > ll рос. полнньш — гот. fulls, ст. ісл. fullr, ст. a. ful;

nu > nn снск. rinvami — гот. rinnan, ст. ісл. renna, him. rinnen (текти);

zm>mm снск. tasmai— гот. þamma (йому, тому).

Подовження приголосних j, w (g, d) після наго­лошеного голосного:

снск. dvitiya — ст. в. н. zweiio, ст. ісл. tveggia, гот. twaddje (другий)

ст. прус, druwit — гот. triggwa, ст. в. н. triuwa, ст. ісл. tryggwo (вірити)

В західногерманських мовах подовжуються й інші приголосні (крім r), які знаходяться між наголошеним коротким голосним та j (і):

фін. kuningas — ст. сакс, kunni, ст. в. н. kunni, ст. а. суn(n), (родов. відм. cynnes — j не збереглося);

гот. bidjan — ст. a. biddan < biddjan, ст. сакс, biddian (просити) ст. ісл. biþia

гот. snutrs — ст. a. snottor, ст. сакс, snottar (розумний), ст. ісл. snotr

Голосні (германський вокалізм)

Голосні германських мов мають певні особливості, що відрізняють ці мови від інших мов Індоєвропейської сім'ї. Основні індоєвропейські голосні: e, ē, o, ō, a, ā

При редукції дифтонгів виникали короткі голосні і, u.

В германських мовах у системі голосних відбулись зміни. Замість і. є. а (ō - довге), зустрічаємо закономірно герм. ō (довге):

ā, ō> герм. ō: лат. mater — ст. a. mōdor, ст. ісл. moðir, гр. phrator — гот. brōþar,

a>a гр. agros —гот. akrs

a, o>а герм о: лат. molere— гот. malan, ст. в. н. malan

е > е, i: рос. ветер - герм, wind, лат. ventus,

ē> різні голосні в гер­манських мовах: ā в півн. герм, мовах ст. Ісл. at, æ в зах. герм. мовах ст. a. æt ст. сакс, æt; ē в східн. герм, мовах гот. ēt