2.2. Кліщі – збудники хвороб людини
Коростяний кліщ (рис. 2.4) – збудник такого захворювання як короста (рис. 2.5).
Рис. 2.4. Коростяний кліщ (Sarcoptesscabiei): а – самка; б – самець
Рис. 2.5. Прояв корости
Кліщ білого або жовтувато-білого кольору, самець до 0,23 мм завдовжки і 0,19 мм завширшки, самка до 0,45 мм завдовжки і 0,35 мм завширшки.
Після запліднення, яке відбувається на поверхні шкіри, самець гине, а самка пробирається в поверхневі шари епідермісу, прокладаючи в них ходи (рис. 2.6). Роговий шар шкіри самка буравить міцними хітиновими щелепами. Поза шкірою самка гине протягом декількох днів. За 6-8 тижнів життя самка відкладає в коростяному ході до 50 яєць[3,5].
Інкубаційний період триває від 7-10 днів до 1місяця і довше.Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворим, при користуванні його постільною або натільною білизною, знаходженні в одному ліжку. Серед дітей інфекція може передаватися через іграшки, якщо ними заздалегідь користувалася хвора дитина.
Рис. 2.6. Звичайний тип ходу коростяного свербуна: а – на бічній поверхні пальця; б – на тильній поверхні; в – на долоні; г – хід у вигляді тріщинки (Т) з залишками звичайного ходу
На місці проникнення кліща в шкіру з'являється маленька бульбашка. Проте головним симптомом корости є сильне свербіння, особливо різке увечері і вночі, після того, як хворий лягає в ліжко. Окрім характерного свербіння,відзначають появу парних і розсіяних точкових вузликово-бульбашкових висипань, коростяних ходів (штрихоподібні пунктирні лінії сіруватого кольору). Улюбленою локалізацією корости є міжпальцеві складки кисті, бічні поверхні пальців рук, згинальна поверхня променезап'ясткових суглобів, розгинальна поверхня передпліччь, ліктьового суглоба, передньобокова поверхня тулуба та інші (рис. 2.7).Вказані вище місця улюбленої локалізації корости пояснюються тим, що коростяний кліщ вважає за краще розташовуватися на ділянках з тонким роговим шаром. У маленьких дітей відзначають декілька іншу локалізацію корости: вона вражає внутрішні краї стоп, підошви, долоні, сідниці і шкіру голови [4,18].
Рис. 2.7. Частота локалізації ходів коростяного кліща на тілі хворого (%)
При складності клінічної діагностики корости проводять лабораторне дослідження з метою виявлення коростяного кліща. Його можна витягнути зкоростяного ходу голкою. Ефективний метод тонких зрізів лезом безпечної бритви бульбашок або ходів кліща разом з вмістом. Середовище обробляють розчином 20% їдкого лугу, накривають покривним скельцем і розглядають під мікроскопом. У препараті виявляють кліщі або продукти їх життєдіяльності - яйця, екскременти у вигляді купок чорних крапок [14].
Лікування. Застосовують засоби, які розпушують роговий шар і, проникаючи в коростяні ходи, знищують кліщів. Вибір протипаразитарних засобів вельми обширний. Проте ефект терапії часто визначається не характером засобу, а правильністю його застосування і ретельністю лікування.
Перед втиранням протикоростяного засобу хворому доцільно прийняти гарячий душ, який сприяє механічному видаленню з поверхні шкіри кліщів і розпушуванню рогового шару. За наявності піодермії або екзематозного процесу до початку лікування душ не призначають. Миття також забороняють під час лікування. Протикоростяні засоби втирають в шкіру тулуба і кінцівок, особливо ретельно - в місця улюбленої локалізації корости. Втирання не проводять в шкіру голови.
Вельми ефективною є втирання в шкіру розчину бензилбензоата (бензиловий ефір бензойної кислоти). Використовують для дорослих 20% водно-мильну емульсію бензилбензоата, для маленьких дітей - 10%. Водно-мильна емульсія бензилбензоата зберігає активність протягом 7 днів після приготування. Емульсію втирають по 10 хвилин 2 рази (з 10-хвилинною перервою). Після цього хворий надягає знезаражений одяг і змінює постільну білизну. На наступний день втирання повторюють. Через 3 дні проводять миття в лазні або під душем і зміну білизни.
Можна втирати 20-33% сірчану мазь (дітям -10%) або мазь Вількінсона (по 15% сірки і дьогтю, 10% крейди і по 30% зеленого мила і вазеліну). У дітей застосовують мазь Вількінсона навпіл з цинковою пастою. Ці мазі втирають в шкіру 1 раз на день протягом 5 днів. На 6-й день проводять миття в лазні або під душем і лише після цього заміну натільної і постільної білизни [3,5,11].
Залозник вугровий (рис. 2.8) - збудник демодекозу (залозна короста).
Рис. 2.8. Залозник вугровий (Demodexfoliculorum)
Локалізація: у порожнинах і протоках сальних залоз (рис. 2.9) на обличчі і верхній частині грудей, волосяних сумках брів і вій.
Рис. 2.9. Залозники вугрові в протоках сальних залоз: 1- волосся; 2 - кліщ; 3 - сальна залоза; 4 - волосяна цибулина
Зараження відбувається контактним шляхом від хворої людини, або зараженої тварини.
У людини частою ознакою демодекозу є прищі, рожеві та ювенільні вугрі, висипи, гнійники, виразки на обличчі (рис. 2.10). В ускладнених випадках прищі можуть бути на спині, грудях, стегнах. Окрема проблема – демодекоз повік, який викликає блефарити (запалення країв повік)[12].
Рис. 2.10. Ознаки демодекозу
Симптоми:
червоні плями на обличчі;
підвищена жирність шкіри, розширені пори. Уражені ділянки – шкіра на носі та щоках волога і сальна, з характерним блиском;
відтінок обличчя став блідим чи сірим;
на шкірі можуть з’являтися горбики з утворенням грубої – «рубцевої» тканини за наявності безлічі твердих ущільнень, які призводять до горбистості шкіри і нездорового кольору обличчя;
свербіж, лоскотання і відчуття повзання посилюються ввечері і продовжуються вночі;
втрата волосся і свербіж волосистої частини голови;
втрата вій і свербіж повік, їх набряк. Іноді біля кореня вій – кірочки у вигляді муфт.
Лікування. Після попереднього очищення уражених частин (брів, повік, чола, щік, підборіддя, тощо) від кірочок спиртовими настоянками календули чи евкаліпту – судинозвужувальні антисептичні засоби (двічі, з інтервалом 15 хв.), наносимо мазь – перметрин 4%, інтервали по 1–2 дні, до 5 застосувань. Також судинозвужувальні засоби – екстракт ромашки і ментол. З акарицидів можна використовувати бензилбензоат в мазях, гелі і емульсії. Якщо в патологічний процес вже підключилися бактерії, то доречно застосовувати антибактеріальні мазі – тетрациклінову, офлоксацинову тощо. У разі демодекозу повік рекомендована мазь пренацид (застосовується двічі на день, 5–7 днів) [15].
Цукровий та сирний кліщі (рис. 2.11) є збудниками захворювання людини, яке називається кишковий акаріаз.
Рис. 2.11. Сирний кліщ(Acarussiro)
Кліщі потрапляють в шлунково-кишковий тракт разом з їжею чи пилом. Викликають нудоту, блювання, пронос. Може виділятися гній і кров в екскрементах, загальне нездужання, низька температура. Окрім кишечника можуть уразити інші органи (дихання, сечостатевої системи та інші).
Кліщі роду Loxanoetus є збудниками хвороби вух – отоакаріаз, або вушний акаріаз.
Кліщі родів Tyroglyphus, Carpoglyphus, Glycyphagusвикликають легеневий акаріаз. Хвороба проявляється кашлем з кров`ю, астмою, біллю у грудях.
Кліщі Nephrophagessanguinariusможуть викликати сечостатевий акаріаз.
Кліщі роду Histiogaster є збудниками циститу [3,11].