3. Особливості соціальної структури населення України на початку 20 століття.

Соціальна структура населення – це система різних видів спільнот (класових, майнових, професійних, територіальних) і стійких та впорядкованих зв’язків між ними. Соціальний клас – велика сукупність людей з близьким життєвим рівнем, цінностями, інтересами, освітою, соціальним статусом. Як правило, виділяють вищий, середній і нижчий клас.

Одні дослідники визначають соціальну групу (клас) на підставі доходу, майнового стану, професії або роду занять, освіти. Інші включають до певного класу, групи тих людей, які самі себе до них зараховують незалежно від соціально-економічних показників, що визначають їхнє соціальне становище.

Всі люди від народження є рівними, незважаючи на свої статеві, расові, етнічні характеристики. В процесі співжиття у соціальному просторі з іншими особистостями, самореалізуючись та розкриваючи свої таланти, індивід власними зусиллями, відповідно до того, яку користь він приносить суспільству, заслуговує на переміщення у більш привілейовану групу. Соціальна нерівність веде до створення «соціальної драбини», по якій люди рухаються вгору, забезпечуючи собі, своїм дітям все кращі життєві умови і все ширші можливості, або вниз, де ці можливості звужуються.

Тип соціальної структури відображає характер суспільно-економічної системи суспільства. Для розвинутих країн характерна соціальна структура, у якій вищий клас становить приблизно 10-15 % всього населення, середній клас – 60-80 %, нижчий клас – 15-20 %. Певну частину нижчого класу становлять безробітні, бездомні, сезонні робітники. Враховуючим чисельність середньої групи та її стабілізуючий вплив на суспільство, цивілізацію розвинутих країн (західну цивілізацію) іноді ще називають «цивілізацією середнього класу». До ознак середнього класу відносять наявність власності у вигляді накопиченого майна чи існуючої як джерело прибутку, високий рівень освіти, середній по країні прибуток, професійну діяльність, що має високий престиж у суспільстві. Інтереси середнього класу домінують у суспільстві розвинених країн, протистоять бажанню найбагатших ще більше збагатитися й компенсують радикальні зазіхання найбідніших на зміну соціального устрою суспільства.

Для країн, що розвиваються, характерна соціальна структура суспільства, у якій на вищий клас припадає 1-3 % загальної чисельності населення, середнього – 5-7 %, нижчого – 90 %.

У сучасному відкритому суспільстві чинником, який впливає на покращання місця людини у суспільстві, є освіта. Набувши вищого рівня освіти, працівник підвищує свою фахову кваліфікацію, може виконувати більш складну та відповідальну роботу, і це дає йому підстави для одержання вищої винагороди за вкладену працю, допускає до прийняття владних управлінських рішень, створює можливості для користування певними привілеями.

4. Роль і місце національного питання у розгортанні політичної боротьби на Україні на початку 20 століття.

Буржуазно-демократичні реформи 60—70-х pp. та їхній вплив на соціально-економічний розвиток і політичне становище в Україні.

Економічна політика російського царизму в Наддніпрянській Україні в пореформений період. Початок капіталістичної індустріалізації в Україні. Формування буржуазії. Утворення робітничого класу й зародження робітничого руху.

Особливості промислового перевороту в Східній Україні. Ство­рення великої машинної індустрії. Роль іноземного капіталу. Перетворення Наддніпрянської України в головну вугільно-мета­лургійну базу Російської імперії.

Особливості аграрних відносин у Наддніпрянській Україні. Соціальне розташування селянства. Масові селянські рухи та заворушення. Економічна криза 1900—1903 pp. та її вплив на соці­ально-економічні процеси в Україні.

Зародження та розвиток капіталізму в західноукраїнських зем­лях, його особливості. Нормування робітничого класу. Посилення боротьби робітників Західної України за соціально-економічні та політичні права. Оформлення соціал-демократичного напрямку.

Специфіка аграрних відносин у західноукраїнських землях. Прискорений процес диференціації селянства. Зародження укра­їнського кооперативного руху.

Колоніальний характер економіки західноукраїнських земель. Економічне й політичне становище трудящих мас. Політика національного гноблення західноукраїнського населення.