55.Вплив візантійської культури на розвиток писемності та культури Київської Русі.

Культура Київської Русі тісно пов’язана з прийняттям Християнства. Водохреща в 988 році вважається поворотним пунктом в історії племен Східних слов’ян. Разом з релігією східнослов’янські племена сприйняли і візантійську писемність, навички будівництва з каменю, канонічні підвалини іконопису, окремі зразки прикладного мистецтва. Культура Київської Русі – це, перш за все культура, демократичного міського товариства під чудовим управлінням.

Найвищий розквіт держави припав на 11 століття. У це століття населення країни стало становити близько семи-восьми мільйонів чоловік. Смоленськ, Новгород, Київ стали найрозвиненішими міськими центрами. Найбільшим і населеним державою в Європі тоді вважалася Київська Русь.

Культура Візантії сприяла залученню російської держави до культури еллінізму і через неї – до основ культури Близького Сходу, Заходу, Стародавнього Єгипту. Проте вчені все ще ведуть суперечки і неоднозначно характеризують візантійський вплив на розвиток країни. При цьому багато наполягають, що саме Візантія сприяла розумінню християнства в якості вищого релігійного закону і системи світогляду. Таким чином, прийнявши Православ’я, російський народ черпав моральні та релігійні засади і принципи з першоджерела.

Взаємовідносини з Візантією тривали тривалий період. Протягом століть культура Київської Русі, система освіти в державі формувалися за візантійським прикладу. Прийняття Християнства також здійснювалося за його зразком.

Необхідно відзначити, що історичний вибір Православ’я правив Руссю князя Володимира не був випадковим. Різні релігійні посольства приїжджали до правителя з пропозиціями прийняти їх віру. Однак після того як повернулися послані Володимиром у різні країни гінці і розповідали про християнському богослужінні з особливим захопленням, князь віддав перевагу саме Християнства. Обумовлено це було не тільки красою церемонії богослужіння, а й рядом соціально-політичних причин.

Культура Київської Русі перебувала під перехресним впливом різних цивілізацій. Це пояснювалося розташуванням держави між Заходом і Сходом. Древнє держава було пов’язано різноманітними політичними і торговими відносинами з Центральною та Західною Європою з одного боку, а з іншого – з Азіатським Сходом і Візантією. Київська Русь з самого 10-го століття опинилася в центрі проходять транзитних ринкових шляхів. Вони з’єднували її південних, східних і західних сусідів.

Незважаючи на територіальну близькість західноєвропейських країн, основний обмін людьми та ідеями йшов у південному і північному напрямках. Саме тому в східнослов’янські землі Християнство почало проникати задовго до офіційного його затвердження.

З прийняттям Православ’я набуло поширення і освіта. Навчання проводилося в монастирських, міських, церковних і світських школах.

Художня культура Київської Русі представлена мозаїкою і фрескою. Крім того, найвищий розвиток отримав релігійний жанр – іконопис. Самостійність це мистецтво набуло в 14-15 століттях. У цю епоху творили такі майстри, як Рубльов і Грек. Іконопис та мозаїка аж до 18 століття були практично єдиними формами художнього самовираження російського народу.

Система храмового живопису бере свій початок у 11 столітті. Збереглася вона в зображеннях в Софійському соборі. У 12 столітті славу придбав Алімпій (російський майстер-іконописець). Йому приписано авторство над великою вражаючої краси іконою «Ярославська Оранта» («Богоматір Велика Панагія»).

виражає дух часу Рюриковичів стиль став для Київської Русі таким же першим, як і для Західної Європи романський.