Тема 9. Держава та її економічні функції

1. Економічні функції держави.

Державне регулювання економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси.

Економічні функції держави:

• розробка та затвердження правових основ економіки;

• визначення цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку;

• реалізація соціальних цінностей (мінімум зарплати, тощо);

• регулювання діяльності з метою вирівнювання сукупного попиту та сукупної пропозиції;

• захист конкуренції;

• фінансування суспільних благ та послуг;

• регулювання зовнішньоекономічних і валютних відносин.

2. Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

Методи державного регулювання економіки:

• прямі (плани, державне замовлення, тощо);

• непрямі (бюджетно-податкова і грошово-кредитна політика, тощо);

Планування – конкретна форма реалізації погодженого, збалансованого розвитку економіки в цілому та її складових частин. Планування директивне (обов’язкове для виконання), індикативне (прогнозування) - вид планової роботи, що виявляє умови, шляхи і завдання майбутнього розвитку економіки.

Слід розрізняти короткострокове та довгострокове державне регулювання.

До першого відносять антициклічне регулювання, в основі якого лежить кейнсіанська концепція впливу на сукупний попит (модель мультиплікатора) – величину споживчих, інвестиційних та урядових видатків, а також антиінфляційне регулювання, що здійснюється переважно у вигляді політики доходів (контролю над зарплатою і цінами та обмеження темпів зростання грошової маси) відповідно до рекомендацій монетаристської концепції.

Довгострокове регулювання – це цілеспрямований вплив на обсяг і структуру капіталовкладень, рівень заощаджень, структурні зрушення, розвиток наукомістких виробництв, розвиток регіонів тощо. Практично будується на використанні бюджетно-податкових та кредитно-грошових, адміністративних інструментів, а також на програмуванні економіки.

Відповідно до завдань конкретної економічної ситуації розрізняють два види державної економічної політики:

• стимулювальну – спрямовану на збільшення обсягу виробництва і зайнятості, яка застосовується за умов економічного спаду (кризи);

• стримувальну – спрямовану на скорочення обсягів виробництва і зайнятості, що застосовується в умовах “перегрітої” економіки, коли за досягнення повної зайнятості зростання сукупного попиту призводять до розвитку інфляції.

Стимулювальна і стримувальна політика звичайно реалізується за допомогою інструментів фіскальної та монетарної політики.

Фіскальна політика – це різновид державної економічної політики, що ґрунтується на маніпулюванні державним бюджетом, його доходами та видатками.

3. Фінансова система.

Фінанси – система економічних відносин, які виникають в процесі створення та використання фондів грошових ресурсів, необхідних для забезпечення відтворення. Складаються з фінансів держави, фінансів підприємств (фірм), фінансів населення.

Державний бюджет (фінанси держави) – система грошових коштів, що знаходяться в руках держави і призначені для фінансового забезпечення функцій держави, система грошових надходжень та видатків держави.

Центральне місце в системі доходів бюджету займають податки, частка яких становить 80-90%. Податки є економічною основою для здійснення урядових видатків – закупівель товарів та послуг (утримання армії, міліції, апарату управління, будівництво автомагістралей, оплата праці вчителів, суддів, пожежних та ін.) і державних трансфертних платежів (допомоги по безробіттю, пенсії, стипендії та ін. соціальні програми).

Податки поділяються на:

• прямі, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків (податок на доходи підприємств і організацій, прибутковий податок, податок на майно, земельний податок та ін.) та

• непрямі, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу (акцизний збір, мито, податок на додану вартість та ін.).

Прибуткові податки можуть бути:

• прогресивними – якщо зі зростанням доходу середня ставка податку зростає;

• регресивними – якщо середня ставка знижується зі зростанням доходу;

• пропорційними – коли середня ставка залишається незмінною незалежно від розмірів доходу.

Якщо державні видатки перевищують надходження, виникає дефіцит державного бюджету, якщо надходження перевищують видатки – профіцит.

Іншим джерелом поповнення державного бюджету є державні позики. Випуск позик створює державний борг.

4. Бюджетно-податкова система як інструмент економічної політики держави.

Оподаткування є невід'ємною економічною функцією будь-якої держави. Податки — це обов'язкові платежі державі юридичними та фізичними особами. Це головна форма державних доходів. Податкові відносини уособлюють певну частину фінансових відносин, що пов'язана з формуванням грошових доходів держави. Тому податок як економічна категорія перш за все втілює у собі систему економічних відносин з приводу розподілу частини власності (доходу) між державою та іншими господарюючими суб'єктами.

Податкові відносини потребують надійної нормативної бази регулювання. Вони здійснюються за допомогою податкового права. Ця галузь містить сукупність юридичних норм, які визначають виникнення, зміни, припинення податкових відносин, види податків, порядок їх стягнення, об'єкти, суб'єкти та ставки оподаткування, відповідальність платників тощо. Ці категорії розглядаються у певних законах України та інших нормативних актах.

Податкова система — це закріплена законодавством сукупність податків, які стягуються, а також принципів, форм і засобів їх побудови. Вона забезпечує концентрацію у безпосередньому розпорядженні держави фінансових ресурсів для вирішення найголовніших загальнодержавних та соціальних завдань. Через податки, пільги, фінансові санкції, що є невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективності господарювання, які стимулюють досягнення встановленої мети, раціональне використання підприємствами залишених у них доходів на виробничий розвиток, створюючи при цьому рівні умови для всіх учасників суспільного виробництва.