6.2.3 Розробка заходів зі зниження соціально-економічного та екологічного збитків навколишньому морському середовищу

Надходження у морське середовище речовин або енергії, які завдають або можуть завдати шкоди біологічним ресурсам, здоров'ю людини та її діяльності на морі, це створює перешкоди для рибальства, знижує якість використання морської води, погіршує умови відпочинку. Шкідливі речовини, що забруднюють Світовий океан, поділяються на речовини природного походження та вироблені в результаті людської діяльності. Перші містяться в ґрунтах, що складають береги річок і морів, і в глибинах земної кори. До других відносяться відходи органічного або неорганічного походження, що містяться у стічних водах промислових підприємств великих міст, водного транспорту. Шляхи надходження тих і інших речовин у Світовий океан також можуть бути природними (ерозія берегів морів, вулканічна діяльність на дні океанів, стік річок, атмосферні опади) і зумовлені людською діяльністю (системи стічних вод, пристрої для видобутку корисних копалин з морського дна тощо), забруднювати морське середовище може енергія, головним чином термальна, яка міститься в охолоджуючих водах теплових і атомних електростанцій, як берегових, так і плавучих. Вплив забруднень на морське середовище різний і обумовлений їх токсичністю і обсягом надходження. Токсичність забруднень визначається їх гранично допустимою концентрацією (ГДК) в морському середовищі.

Існують особливо небезпечні речовини, перевезення яких морем пов'язана з ризиком знищення морської флори і фауни. Для зменшення цього ризику розроблені міжнародні правила перевезення морем токсичних вантажів. Малотоксичні речовини також можуть мати значний вплив на морське середовище. Особливо небезпечна в цьому випадку евтрофікація прибережних морських вод – насичення їх поживними речовинами (азот, фосфор та інші), що приводить до прискореного розвитку окремих видів водоростей і морських організмів і в кінцевому рахунку до порушення екологічної рівноваги. Основним джерелом надходження цих речовин в море є змив добрив з сільськогосподарських угідь.

Економічний збиток від забруднення морського середовища складається з прямого і непрямого. Прямий збиток обумовлений фактичними витратами на ліквідацію видимих наслідків забруднення морського середовища. Він містить витрати на відкачування забруднених шарів води, збір розлитої нафти, очищення пляжів і т. п. Непрямий збиток пов'язаний з втратами, які не можна оцінити в грошовому відношенні: втрата місць лову і окремих видів риб, пов'язане з цим зміна структури промисловості прибережних районів і так далі.

Забруднення морського середовища може бути випадковим в результаті якої-небудь аварії або непередбачених обставин або хронічним, внаслідок тривалого забруднення акваторії стічними водами хоча і з низьким рівнем вмісту шкідливих речовин, але у великих кількостях. Останнє особливо небезпечно в разі надходження забруднюючих речовин в обсязі, що перевищує самоочищаються здатність водойми, звичайно в акваторіях з малим водообміном.

Нафта і нафтопродукти в морському середовищі приносять найбільший економічний збиток. Нафта і нафтопродукти, вилиті на поверхню, швидко поширюються на десятки і сотні кілометрів, утворюючи плями забруднення. Швидкість їх розповсюдження і товщина плівки залежать від фізично-хімічних властивостей конкретного сорту нафти і від гідрометеорологічних умов в місці розливу. Плівка нафтопродуктів на поверхні моря активно поглинає розчинений у воді кисень, перешкоджає процесам газообміну між водною поверхнею та атмосферою. Це знижує вміст кисню в мілководних ділянках морів і перешкоджає його надходженню з глибоководних акваторій в атмосферу. Значна частина нафтопродуктів може перебувати на глибині 1 – 10 м під поверхнею моря у вигляді окремих крапель, що викликано природної турбулентністю моря, вітрохвильовими та іншими процесами. Пляма забруднення згубно діє на все живе, особливо в прибережній зоні. Найбільш уразливі морські організми на ранніх стадіях розвитку (личинки, яйця).

Основна частка забруднення морського середовища нафтою припадає на морський транспорт. За світовою статистикою, з кожного мільйона тонн нафти, що перевозиться танкерами, проливається 160 т. При цьому 42 т припадають на приймаючий порт, а інші на порт відправки і шлях прямування; 60 % випадків забруднення морського середовища відбувається в результаті неправильних дій людини, 40 % – в результаті виходу з ладу обладнання.

Особливе місце займає в забрудненні морського середовища процес морського видобутку корисних копалин. Наприклад, при видобутку з морського дна піску і гравію, що використовуються в якості будівельного матеріалу, вода містить дрібні суспензії з розміром частинок менше 0,07 мм, загальна кількість яких становить близько 5 % обсягу видобутого піску або гравію, а концентрація досягає 50 г/л . Такі суспензії довго зберігаються у воді, викликаючи загибель риб і безхребетних від засмічення зябер твердими частками, а рослин – від зменшення кількості проникаючої у воду сонячної радіації і відповідної температури води. Після розробки таких родовищ залишаються рухливі котловани, які не можуть служити місцем нерестовища або корму риб. Котловани, що виходять при якірному землечерпанні, залишаються на кілька десятків років.

Серйозний збиток Світовому океану наносять радіоактивні речовини – продукти випробувань ядерної зброї, радіоактивні відходи атомних електростанцій, підводних човнів і суден з атомними енергетичними установками. Плаваюче сміття (дерева, водорості, пластмасові упаковки та поліетиленові плівки) може потрапляти в дихальні органи морських тварин, перешкоджати нормальному газообміну між водою й атмосферою. Пластмаси та поліетиленові плівки не руйнуються протягом багатьох років, а надходження їх в океан не зменшується. Сміття потрапляє в океан із суден, із стоком річок, з берегів морів і розноситься течіями на величезні відстані. В останні роки збільшується також термальне забруднення морського середовища – випуск в акваторію вод, змінюють її природну температуру, що веде до порушення екологічної рівноваги між окремими видами морських рослин і тварин. Міжнародно-правова охорона середовища Світового океану та його ресурсів знайшла відображення в численних угодах держав по запобіганню забруднення моря нафтою та іншими шкідливими речовинами в результаті судноплавства, скидання відходів із суден і наземних джерел, досліджень і розробки ресурсів морського дна і його надр. Серед них – універсальні конвенції, дія яких поширюється на весь Світовий океан, і регіональні – з охорони окремих його районів.

Питання до самоперевірки

1.Видача свідоцтв ;про попередження забруднення нафтовмістких .сполук.

2.Попередження забруднення водного сер

Лекція 10 Екологічні проблеми пов’язанні з забрудненням водного середовища.

План лекції