1.Міжнародні свідоцтва

2.Журнал нафтових операцій.

3.Вплив судна на навколишнє середовище

.Журнал нафтових операцій

Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою. Згідно Правила 5 таке Свідоцтво видається кожному нафтовому танкеру валовою місткістю 150 регістрових тон (р. т.) і більше і кожному іншому судну валовою місткістю 400 регістрових тон (р. т.) і більше, яке здійснює рейси в порти, що знаходяться під юрисдикцією інших сторін Конвенції. Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою видається на термін, встановлений Адміністрацією, але не перевищуючи п'яти років із дня його видачі. Свідоцтво втрачає силу, якщо на судні без санкції Адміністрації зроблені істотні зміни в конструкції, устаткуванні, системах, пристроях, за винятком заміни такого пристрою чи устаткування на такі ж самі; а також якщо не проведені проміжні огляди. Видане судну свідоцтво також втрачає силу при передачі судна під прапор іншої держави.

Журнал нафтових операцій. Згідно Правила 20 кожен нафтовий танкер валовою місткістю 150 р. т. і більше і кожне судно валовою місткістю 400 р. т. і більше, що не є нафтовим танкером, забезпечується Журналом нафтових операцій. Журнали нафтових операцій заповнюються за встановленою формою і можуть бути або частиною офіційного суднового журналу, або окремим журналом. Журнал нафтових операцій заповнюється у кожнім випадку, коли на судні виконуються будь-які з зазначених нижче операцій:

• операції в машинних приміщеннях (для всіх суден): прийом баласту в танки нафтового палива або їх очищення; скидання брудного баласту чи промивної води з танків; видалення нафтових залишків; скидання за борт чи видалення іншим способом льяльних вод, що накопичились в машинних приміщеннях;

• баластно-вантажні операції (для нафтових танкерів): завантаження нафтового вантажу; перекачування нафтового вантажу в межах судна під час рейсу; вивантаження нафтового вантажу; прийом баласту до вантажних танків; очищення вантажних танків, включаючи мийку сирою нафтою; скидання баласту; скидання води з відстійних танків.

Журнал нафтових операцій зберігається на борті судна в такому місці, що легко доступно і дозволяє в будь-який час зробити перевірку Журналу. Журнал зберігається протягом трьох років після внесення в нього останнього запису.

Судновий План надзвичайних заходів по боротьбі із забрудненням нафтою. Згідно Правила 26 кожен нафтовий танкер валовою місткістю 150 р. т. і більше і кожне судно валовою місткістю 400 р. т. і більше повинні мати на борту судновий План надзвичайних заходів по боротьбі з забрудненням нафтою, схвалений Адміністрацією. План повинний включати:

• процедуру, яку повинні виконати капітан чи інша особа, що несуть службу на суднах, при повідомленні у випадку інциденту, що викликає забруднення нафтою;

• перелік організацій чи осіб, з якими повинен бути встановлений зв'язок у випадку інциденту, що викликає забруднення нафтою;

• докладний опис дій, які негайно повинні почати виконувати особи, що знаходяться на борту судна, для обмеження чи регулювання скидання нафти в результаті інциденту;

• процедури і пункти зв'язку на судні для координації дій на борту судна з національною і місцевою владою по боротьбі з забрудненням.

Журнал вантажних операцій. Згідно Правила 9 (Додатка 2 до конвенції МАРПОЛ 73/78) кожне судно, яке перевозить шкідливі рідкі речовини наливом, забезпечується Журналом вантажних операцій. Він може бути частиною офіційного суднового журналу чи окремим журналом за установленою формою. Журнал вантажних операцій заповнюється по кожному танку у всіх випадках, коли на судні виконуються будь-які з зазначених нижче операцій зі шкідливими рідкими речовинами: навантаження вантажу; перекачування вантажу в межах судна під час рейсу; вивантаження вантажу; прийом баласту до вантажних танків; очищення вантажних танків; скидання баласту; видалення залишків у прийомні спорудження; скидання в чи море видалення залишків методом вентиляції. Журнал зберігається протягом трьох років після внесення в нього останнього запису.

Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню стічними водами. Згідно Правила 4 (Додатка 4 до конвенції МАРПОЛ 73/78) Міжнародне свідоцтво про запобігання забруднення стічними водами видається кожному судну, що робить рейси в порти, що знаходяться під юрисдикцією інших Сторін Конвенції, після його огляду. Таке свідоцтво видається Адміністрацією або особою, належним образом нею уповноваженою. У кожному випадку Адміністрація несе повну відповідальність за свідоцтво. Згідно Правила 7 даного додатка, Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою видається на термін, встановлений Адміністрацією, але не перевищуючого п'яти років із дня його видачі. Свідоцтво втрачає силу, якщо на судні без санкції Адміністрації зроблені істотні зміни в конструкції, устаткуванні, системах, пристроях, за винятком заміни такого пристрою чи устаткування на такі ж, а також якщо не проведені проміжні огляди.

Вплив судна на навколишнє середовище

Судна флотів світу є істотним джерелом забруднення атмосфери та світового океану. Жорстокі вимоги міжнародної морської організації (ІМО) від 1997 року з контролю якості газів, які виділяють суднові дизелі, та видалення за борт льяльних, побутових та стічних вод, спрямовані на обмеження негативного впливу суден, що експлуатуються, на навколишнє середовище.

Очевидно, що чим важче паливо, яке використовується для двигунів судна, тим більше в ньому важких металів. У зв'язку з цим застосування на суднах природного газу і водню – найбільш екологічно чистих видів палива, є досить перспективним. Відпрацьовані гази дизелів, що працюють на газовому паливі, практично не містять твердих речовин (сажі, пилу), а також окислів сірки, набагато менше містять чадного газу та незгорілих вуглеводнів.

Сірчаний газ, що входить до складу газів, які виділяють працюючи двигуни судна, окислюючись, розчиняється у воді і утворює сірчану кислоту, у зв'язку з чим ступінь шкідливості для навколишнього середовища вдвічі вищий. Ці гази й кислоти порушують екологічний баланс.

Надходження у морське середовище речовин або енергії, які завдають або можуть завдати шкоди біологічним ресурсам, здоров'ю людини та її діяльності на морі, це створює перешкоди для рибальства, знижує якість використання морської води, погіршує умови відпочинку. Шкідливі речовини, що забруднюють Світовий океан, поділяються на речовини природного походження та вироблені в результаті людської діяльності. Перші містяться в ґрунтах, що складають береги річок і морів, і в глибинах земної кори. До других відносяться відходи органічного або неорганічного походження, що містяться у стічних водах промислових підприємств великих міст, водного транспорту. Шляхи надходження тих і інших речовин у Світовий океан також можуть бути природними (ерозія берегів морів, вулканічна діяльність на дні океанів, стік річок, атмосферні опади) і зумовлені людською діяльністю (системи стічних вод, пристрої для видобутку корисних копалин з морського дна тощо), забруднювати морське середовище може енергія, головним чином термальна, яка міститься в охолоджуючих водах теплових і атомних електростанцій, як берегових, так і плавучих. Вплив забруднень на морське середовище різний і обумовлений їх токсичністю і обсягом надходження. Токсичність забруднень визначається їх гранично допустимою концентрацією (ГДК) в морському середовищі.

Існують особливо небезпечні речовини, перевезення яких морем пов'язана з ризиком знищення морської флори і фауни. Для зменшення цього ризику розроблені міжнародні правила перевезення морем токсичних вантажів. Малотоксичні речовини також можуть мати значний вплив на морське середовище. Особливо небезпечна в цьому випадку евтрофікація прибережних морських вод – насичення їх поживними речовинами (азот, фосфор та інші), що приводить до прискореного розвитку окремих видів водоростей і морських організмів і в кінцевому рахунку до порушення екологічної рівноваги. Основним джерелом надходження цих речовин в море є змив добрив з сільськогосподарських угідь.

Економічний збиток від забруднення морського середовища складається з прямого і непрямого. Прямий збиток обумовлений фактичними витратами на ліквідацію видимих наслідків забруднення морського середовища. Він містить витрати на відкачування забруднених шарів води, збір розлитої нафти, очищення пляжів і т. п. Непрямий збиток пов'язаний з втратами, які не можна оцінити в грошовому відношенні: втрата місць лову і окремих видів риб, пов'язане з цим зміна структури промисловості прибережних районів і так далі.

Забруднення морського середовища може бути випадковим в результаті якої-небудь аварії або непередбачених обставин або хронічним, внаслідок тривалого забруднення акваторії стічними водами хоча і з низьким рівнем вмісту шкідливих речовин, але у великих кількостях. Останнє особливо небезпечно в разі надходження забруднюючих речовин в обсязі, що перевищує самоочищаються здатність водойми, звичайно в акваторіях з малим водообміном.

Нафта і нафтопродукти в морському середовищі приносять найбільший економічний збиток. Нафта і нафтопродукти, вилиті на поверхню, швидко поширюються на десятки і сотні кілометрів, утворюючи плями забруднення. Швидкість їх розповсюдження і товщина плівки залежать від фізично-хімічних властивостей конкретного сорту нафти і від гідрометеорологічних умов в місці розливу. Плівка нафтопродуктів на поверхні моря активно поглинає розчинений у воді кисень, перешкоджає процесам газообміну між водною поверхнею та атмосферою. Це знижує вміст кисню в мілководних ділянках морів і перешкоджає його надходженню з глибоководних акваторій в атмосферу. Значна частина нафтопродуктів може перебувати на глибині 1 – 10 м під поверхнею моря у вигляді окремих крапель, що викликано природної турбулентністю моря, вітрохвильовими та іншими процесами. Пляма забруднення згубно діє на все живе, особливо в прибережній зоні. Найбільш уразливі морські організми на ранніх стадіях розвитку (личинки, яйця).

Основна частка забруднення морського середовища нафтою припадає на морський транспорт. За світовою статистикою, з кожного мільйона тонн нафти, що перевозиться танкерами, проливається 160 т. При цьому 42 т припадають на приймаючий порт, а інші на порт відправки і шлях прямування; 60 % випадків забруднення морського середовища відбувається в результаті неправильних дій людини, 40 % – в результаті виходу з ладу обладнання.

Особливе місце займає в забрудненні морського середовища процес морського видобутку корисних копалин. Наприклад, при видобутку з морського дна піску і гравію, що використовуються в якості будівельного матеріалу, вода містить дрібні суспензії з розміром частинок менше 0,07 мм, загальна кількість яких становить близько 5 % обсягу видобутого піску або гравію, а концентрація досягає 50 г/л . Такі суспензії довго зберігаються у воді, викликаючи загибель риб і безхребетних від засмічення зябер твердими частками, а рослин – від зменшення кількості проникаючої у воду сонячної радіації і відповідної температури води. Після розробки таких родовищ залишаються рухливі котловани, які не можуть служити місцем нерестовища або корму риб. Котловани, що виходять при якірному землечерпанні, залишаються на кілька десятків років.

Серйозний збиток Світовому океану наносять радіоактивні речовини – продукти випробувань ядерної зброї, радіоактивні відходи атомних електростанцій, підводних човнів і суден з атомними енергетичними установками. Плаваюче сміття (дерева, водорості, пластмасові упаковки та поліетиленові плівки) може потрапляти в дихальні органи морських тварин, перешкоджати нормальному газообміну між водою й атмосферою. Пластмаси та поліетиленові плівки не руйнуються протягом багатьох років, а надходження їх в океан не зменшується. Сміття потрапляє в океан із суден, із стоком річок, з берегів морів і розноситься течіями на величезні відстані. В останні роки збільшується також термальне забруднення морського середовища – випуск в акваторію вод, змінюють її природну температуру, що веде до порушення екологічної рівноваги між окремими видами морських рослин і тварин. Міжнародно-правова охорона середовища Світового океану та його ресурсів знайшла відображення в численних угодах держав по запобіганню забруднення моря нафтою та іншими шкідливими речовинами в результаті судноплавства, скидання відходів із суден і наземних джерел, досліджень і розробки ресурсів морського дна і його надр. Серед них – універсальні конвенції, дія яких поширюється на весь Світовий океан, і регіональні – з охорони окремих його районів.

Питання до самоперевірки

1.Видача свідоцтв ;про попередження забруднення нафтовмістких .сполук.

2.Попередження забруднення водного сер

3Захист та збереження морського середовища.

.

Рекомендована література

Основна

1. Бедрій Я.І. та ін. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник. – Львів,1999. – 238 с.

2. Воронцов А.П. Рациональное природопользование: Учебное пособие. – М.:ЭКМОС,2000, - 303с.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 203 с.

4. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. – К.: МАУП, 1998. – 228 с.

5. Леонов В.Е. Расчет предотвращенного ущерба от выхлопных газов двигателей транспортных средств воздушного бассейна: Методические указания. – Новосибирск: НГАВТ, 1999, - 14с.

6. Леонов В.Е. Экология: Учебное пособие. – Новосибирск: НГАВТ, 1999, - 133с.

7. Леонов В.Е. Технология очистки сточных вод: Учебное пособие. – Новосибирс: НГАВТ, 2001, - 116с.

8. Леонов В.Е. Теоретические основы защиты окружающей среды: Новосибирск. НГАВТ, 2003. – 152с.

9. Лєонов В.Є., Шерстюк В.Г., Бень А.П., Технологія очищення стічних вод з метою захисту гідросфери. Монографія / За редакцією д.т.н., проф. В.Є.Лєонова - Херсон: ХДМІ, МУБіП, 2008, - 152 с.

10. Леонов В.Е. Расчет предотвращоного ущерба от выхлопных газов двигателей транспортних средств воздушному басейну.Методические указания к выполнению практических работ.Новосибирск.НГАВТ,1999, -15с.

11. Малишко М. Екологічне право України: Навч посібник. – К.: Юридична книга, 2001. – 392 с.

12. Никаноров А.М., Хоружая Т.А. Глобальная экология: Учебное пособие. – М.: ПРИОР, 2000, - 280с.

Додаткова

13. Новиков Ю. В. Охрана окружающей среды. М.: “Высшая школа”, 1987.

14. Дато Н. Д.. Планета Земля в опасности. М.: “Мир”, 1988.

15. Нунупаров В. Д. Предотвращение загрязнения моря. М.: