- •Міністерство освіти і науки України
- •Isbn 966–7619–42–7 © Панаіт т. І., Пуга г. Д., Різак в. М., 2007 Зміст
- •Розділ 1 метрологія і біометрія
- •Основи метрології та біометрії
- •Особливості методів оцінки медичної інформації
- •Оцінка достовірності показників в медицині. Елементи теорії похибок
- •Методи оцінки медичної інформації
- •1.1. Лабораторна робота № 1 Використання в медико-біологічних дослідженнях розподілу Гаусса
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •1.2. Лабораторна робота № 2 Кореляційний аналіз зв’язків між випадковими змінними величинами в медицині
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ 2 основи біомеханіки і молекулярних явищ
- •2.1. Лабораторна робота № 1 Вимірювання параметрів періодичних процесів
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •2.2. Лабораторна робота № 2 Заняття спектральної характеристики слуху-аудіограми—на порозі чутності
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •2.3. Лабораторна робота № 3 Визначення коефіцієнта в’язкості рідини за допомогою капілярного віскозиметра
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •2.4. Лабораторна робота № 4 Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини методом відриву краплини
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •2.5. Лабораторна робота №5 Визначення параметрів оточуючого середовища
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •2.6. Лабораторна робота №6 Визначення тиску крові людини
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ 3 електродинаміка та електронна медична апаратура
- •Правила техніки безпеки при виконанні робіт даного розділу
- •3.1. Лабораторна робота № 1 Дослідження роботи випрямляча змінного струму
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •3.2. Лабораторна робота № 2 Вивчення роботи транзисторного підсилювача
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •3.3. Лабораторна робота №3 Вивчення роботи електронного осцилографа
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •3.4. Лабораторна робота № 4 Вивчення роботи електрокардіографа
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •3.5. Лабораторна робота №5 Дослідження апарата для увч-терапії
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •3.6. Лабораторна робота №6 Вивчення роботи реографа
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Послідовність виконання роботи
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ 4 квантовооптичні явища
- •4.1. Лабораторна робота № 1 Вивчення фізичних основ мікроскопії
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •4.2. Лабораторна робота № 2 Вивчення фізичних основ рефрактометрії
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •4.3. Лабораторна робота № 3 Вивчення основ спектрометричних вимірювань
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •4.4. Лабораторна робота № 4 Визначення концентрації цукру у розчині поляризаційним методом
- •Теоретичні відомості
- •Опис поляриметра су-4
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •4.5. Лабораторна робота № 5 Вивчення фізичних основ дифрактометрії
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •4.6. Лабораторна робота № 6 Визначення концентрації розчину за допомогою фотоелектроколориметра
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Додатки
- •6. Трансмембранний градієнт для натрію у хворих гіпертонічною хворобою
- •7. Трансмембранний градієнт для калію у хворих гіпертонічною хворобою
- •8. Вміст калію (в м-екв/л) в плазмі крові хворих гіпертонічною хворобою
- •9. Молярний коефіцієнт к/Na в сечі хворих гіпертонічною хворобою
- •10. Молярний коефіцієнт Na/к в слині хворих гіпертонічною хворобою
- •11. Залишковий азот в крові (мг %) хворих гіпертонічною хворобою
- •12. Хлориди (в м-екв/л) в добовій сечі хворих гіпертонічною хворобою
- •13. Хлориди (в м-екв/л) в сиворотці крові хворих гіпертонічною хворобою
- •15. Вміст Cu
- •16. Вміст азоту
- •17. Вміст кальцію
- •18. Вміст фосфору
- •19. Вміст калію
- •20. Вміст амонію
- •21. Вміст Na2o
- •22. Вміст к2о
- •23. Вміст р2о5
- •24. Вміст кобальту
- •25. Вміст нікелю
- •26. Вміст свинцю
- •27. Вміст хрому
- •28. Вміст молібдену
- •Додаток 1.2.1
- •Основні фізичні константи
Послідовність виконання роботи
1. Увімкнути блок живлення лазера і після 5-6 хв. прогріву натиснути кнопку «пуск».
2. Виставити дифракційну гратку і отримати чітку дифракційну картину на екрані.
3. Виміряти положення перших, других і третіх максимумів дифракції (відрахувати відстань від головного максимуму вправо (hк) і вліво (h’к)).
4. Результати вимірювань занести в таблицю 4.5.1.
5. Визначити довжину хвилі випромінювання лазера, енергію кванта випромінювання Е = h∙() і порахувати відносну похибку.
6. Зіставити отриманий результат із значенням довжини хвилі випромінювання з технічних даних приладу.
7. Зробити висновки відносно похибки досліду.
Таблиця 4.5.1.
№ пп |
Порядок спектру, К |
Період гратки |
hк |
hк |
l |
|
| ||
|
|
d, мм |
мм |
мм |
мм |
мм |
мм |
мм |
% |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сер. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 4.5.2.
Номер дифр. кільця |
m |
L,мм |
Д1,мм |
Д2,мм |
Д,мм |
tg |
sin |
r,мм |
,мм |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8. Виставте мазок крові і отримайте чітку дифракційну картину на екрані. Виміряйте зовнішній Д1і внутрішній Д2діаметри першого темного кільця і обчисліть діаметр кільця Д за формулою (4.5.10).
9. Обчисліть tg1за формулою (4.5.8) і по таблиці знайдітьsin1.
10. Обчисліть розмір еритроциту r1 за формулою (4.5.7): а) зробіть аналогічні виміри і обчислення для наступних світлих і темних кілець; б) обчисліть середній розмір еритроциту ; в) результати вимірювань і обчислень занесіть у таблицю 4.5.2.
11. Зробити висновки по лабораторній роботі.
Контрольні запитання
1. Будова і принцип дії гелій-неонового лазера.
2. Основні властивості лазерного випромінювання.
3. Механізм виникнення індукованого випромінювання.
4. Застосування лазерів у медицині.
5. Дифракційна гратка — оптичний пристрій.
6. Дифракція на гратці.
7. Як визначити розмір еритроцита по явищу
дифракції на мазку крові?
4.6. Лабораторна робота № 6 Визначення концентрації розчину за допомогою фотоелектроколориметра
Мета роботи:вивчити будову і принцип роботифотоелектроколориметра, визначити концентрації забарвлених розчинів.
Обладнання:фотоелектроколориметр ФЕК-56, набір розчинів.
Теоретичні відомості
При пропусканні світла через шар речовини його інтенсивність зменшується. Зменшення інтенсивності є наслідком взаємодії світлової хвилі з електронами речовини, в результаті якої частина світлової енергії передається електронам. Це явище називається поглинанням світла (рис.4.6.1). Нехай через однорідну речовину проходить пучок паралельних монохроматичних променів, довжиною хвилі . Виділимо елементарну дільницю шару речовини, товщиноюdх(рис.4.6.2).
При проходженні світла через таку дільницю його інтенсивність Іпослаблюється. Зміна інтенсивностіdІ пропорційна інтенсивності падаючого світла і товщині шаруdх:
dІ = -kIdx, (4.6.1)
де k — монохроматичний показник поглинання, який залежить від властивостей середовища і не залежить від товщини шару dх. Знак «-» означає, що інтенсивність світла зменшується.
Знайдемо інтенсивність Ісвітла, яке пройшло шар речовини, товщиноюl, якщо інтенсивність світла, яке входить у середовище, І0.
Рис 4.6.1. Зменшення інтенсивності світла І при пропусканні через речовину, товщиною l. |
Рис. 4.6.2. Схема доведення закону поглинання. |
Для цього проінтегруємо вираз (4.6.1), попередньо розділивши змінні:
.
В результаті отримаємо:
,
звідки
І=. (4.6.2)
Це закон Бугера. Він показує, що інтенсивність світла зменшується в геометричній прогресії, якщо товщина шару зростає в арифметичній прогресії. Натуральний монохроматичний показник поглинанняkє величиною, оберненою відстані, на якій інтенсивність світла зменшується за рахунок поглинання в середовищі ве разів.
Монохроматичний натуральний показник поглинання розчину поглинаючої речовини в непоглинаючому розчиннику пропорційний концентрації С розчину (закон Бера):
, (4.6.3)
де kl — натуральний показник поглинання, віднесений до концентрації розчину. Закон Бера виконується тільки для розбавлених розчинів. В концентрованих розчинах він порушується внаслідок впливу взаємодії між близько розташованими молекулами поглинаючої речовини. Підставляючи вираз (4.6.3) в (4.6.2), отримуємо закон Бугера–Ламберта–Бера:
(4.6.4)
Відношення єкоефіцієнтом пропускання.Оптична густина речовини рівна:
Д = . (4.6.5)
З виразів (4.6.4) і (4.6.5) отримуємо:
Д = . (4.6.6)
Закон Бугера–Ламберта–Бера є основою концентраційної колориметрії — фотометричний метод визначення концентрації речовини в зафарбованих розчинах. В концентраційній колориметрії використовуються методи, пов’язані з тією або іншою формулою фотометрії, тобто зміною інтенсивності світла. Для цього використовують дві групи приладів: об’єктивні (фотоелектроколориметри) і суб’єктивні або візуальні (фотометри).
Рис.4.6.3. Оптична схема фотоелектроколоримера ФЕК-56.
В клінічній практиці цей метод використовується для: вимірювання процентного вмісту оксигемоглобіну в крові; визначення мікроелементів у крові; залишкового азоту, сечовини і креатину в крові і амінокислотах: фосфору, ліпідів у біологічних тканинах; цукру в крові та сечі.
В нашій лабораторній роботі використовується фотоелектроколориметр ФЕК — 56. Оптична схема представлена на рис.4.6.3. В основі принципу роботи приладу покладено метод вимірювання двох світлових потоків шляхом зміни одного з них з допомогою діафрагми із змінним отвором.
Світло від джерела 1 з допомогою дзеркал 2 і конденсорів 3 розділяється на два пучки. Пучок 1 проходить через кювету 4 з досліджуваним розчином і систему оптичних клинів 5. Пучок світла 2 проходить через кювету 6 з розчинником і щілинну діафрагму 7.
Потім обидва пучки світла попадають на фотоелементи 8 і 9. Гальванометр 10 реєструє різницю фотострумів. За допомогою оптичних клинів зрівнюються світлові потоки, які попадають на фотоелементи при відсутності розчинів. При цьому стрілка гальванометра встановлюється на 0.
Якщо на шляху пучка 1 поставити кювету з досліджуваним розчином, а на шляху пучка 2 — з розчинником, рівність світлових потоків порушиться за рахунок різних оптичних густин і покази гальванометра будуть відрізнятися від 0.
Щоб відтворити порушену рівновагу, потрібно змінити інтенсивність пучка світла 2 за допомогою щілинної діафрагми. Розмір щілини діафрагми регулюється барабаном 2, на шкалі якого нанесені значення оптичної густини (і коефіцієнта пропускання). Щоб виміри проводити в монохроматичному світлі, на шляху обох пучків ставляться світлофільтри 12.