2 курс. Ден. ФК / Фінанси Ден. (ІІ частина) Фін. 2011

Усі проекти, на які можуть бути надані позички цими організаціями, поділяються на чотири групи:

–проекти макроекономічної стабілізації економіки країнипозичальника;

–проекти структурних перетворень у певних секторах економіки;

–інвестиційні проекти;

–проекти технічної допомоги.

Погашення позик за згодою сторін здійснюється товарними поставками чи валютою. Погашення позик і виплата процентів за ними може відбуватися після закінчення пільгового періоду, який надає відстрочення погашення позики на 3—5 років після використання кредитних коштів.

Державний кредит, як і будь-яка інша форма кредитних відносин, вимагає особливого контролю. Цей контроль поширюється як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення.

Джерелами погашення державних позик можуть бути:

–доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні

проекти;

–додаткові надходження від податків;

–економія коштів від зменшення видатків;

–емісія грошей;

–залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу). Найбільш реальним джерелом погашення державних позик є

доходи, отримані від інвестування позичених коштів.

Емісія грошей є фіктивним джерелом погашення боргу, оскільки внаслідок неї інфляція знецінить повернені державою кредиторам кошти.

Ефективність державних кредитних операцій визначається за формулою:

	Е	Н В	100% ,	(1)
		В

де Н — надходження за системою державного кредиту; В — витрати за системою державного кредиту.

Разом з тим сума надходжень за системою державного кредиту і перевищення надходжень над витратами за кредитними операціями не дають вичерпної характеристики їх ефективності. Слід враховувати також позитивний вплив державного кредиту на стан бюджету держави і грошового обігу, і в підсумку — на економічний розвиток суспільства.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

Четверте питання пов‘язане із теорією державного боргу. В бюджетному кодексі визначено поняття:

71

–державного (місцевого) боргу;

–гарантованого державою (АР Крим чи територіальною громадою міста) боргу.

Державний борг – загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Місцевий борг – загальна сума боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення.

Гарантований державою борг – загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Гарантований Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста борг – загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено місцевими гарантіями.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.

Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу (без урахування гарантійних зобов'язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій) станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200 відсотків (для міста Києва - 400 відсотків) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих запозичень та капітальних трансфертів (субвенцій) з інших бюджетів), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до частини четвертої статті 21 цього Кодексу.

Розрізняють первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нарахованих відсотків і непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.

Розрізняють поточний і капітальний державний борг. Поточний борг — сума основного боргу, що підлягає погашенню в

72

поточному році, й належних до сплати у цей період відсотків за усіма випущеними на цей момент позиками. Капітальний борг — загальна сума заборгованості минулих років і відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Державний борг поділяється також на внутрішній і зовнішній. Існування великого державного боргу може підірвати

економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансовий стан. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватись за рахунок податкових надходжень.

Джерелами погашення внутрішнього боргу є : бюджетні кошти, кошти, отримані від приватизації державного майна, нові запозичення. Джерелами погашення зовнішнього боргу також можуть бути золотовалютні резерви країни.

Ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом.

Питання для обговорення

1.Розкрийте суть державного кредиту за економічним змістом, матеріально-речовим втіленням, зовнішньою формою вияву і юридично-правовим статусом.

2.У чому полягає об'єктивна необхідність державного кредиту? Розкрийте роль державного кредиту за умов розвинутої ринкової економіки і демократичних форм державності.

3.Розкрийте особливості державного кредиту як фінансової категорії. Що спільного і відмінного між державним кредитом і податками як фінансовими категоріями?

4.Які функції виконує державний кредит? Охарактеризуйте дію регулюючої функції державного кредиту на розвиток фінансового ринку, рівень оподаткування і масштаби бюджетного фінансування, економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу.

5.Які є форми державного кредиту?

6.За якими ознаками класифікуються державні позики?

7.Що таке державний борг? Розкрийте відмінності між державним боргом і державною заборгованістю.

8.За якими ознаками класифікується державний борг? Що таке поточний і капітальний борг? Що лежить в основі класифікації державного боргу на внутрішній і зовнішній?

9.Розкрийте соціально-економічні наслідки державного боргу.

10.У чому полягає сутність системи управління державним боргом? Які завдання вирішуються у процесі управління державним боргом? На яких принципах базується політика управління державним боргом?

73

11.Що передбачає процедура обслуговування і погашення державного боргу? Які є джерела обслуговування і погашення державного боргу? 12.Які є показники оцінки платоспроможності та ліквідності держави як суверенного боржника? Назвіть основні методики оцінки боргового тягаря.

13.Що таке реструктуризація боргу? Охарактеризуйте основні шляхи реструктуризації боргових зобов'язань.

Тестові завдання

1.Доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, називаються:

1) доходи бюджету;

2) надходження до бюджету;

3) державний борг.

2.Усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти), називаються:

1) доходи бюджету;

2) надходження до бюджету;

3) державний борг.

3.Державний кредит — це:

1)складова загальнодержавних фінансів, що дає змогу утворити централізовані фінансові ресурси для загальнодержавних потреб;

2)особлива форма грошових відносин, коли держава є кредитором, позичальником або гарантом;

3)грошові відносини, що виникають між державою, юридичними і фізичними особами, пов'язані з мобілізацією коштів та їх використанням на фінансування державних потреб.

4.Яку роль у державному кредиті відіграють держава, юридичні та фізичні особи:

1) держава — позичальник, а юридичні та фізичні особи — кредитори; 2) держава — кредитор, юридичні й фізичні особи — позичальники;

3) держава, юридичні та фізичні особи можуть бути як кредиторами, так і позичальниками?

5.Зовнішній державний кредит — кредит наданий:

1)підприємством підприємству;

2)банком банку;

74

3) урядом однієї держави урядові іншої держави.

6. Які є способи коригування позикової політики:

1)мінімізація вартості позики, стабілізація державних цінних паперів;

2)управління зовнішнім і внутрішнім боргами;

3)рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення позики, реструктуризація, анулювання?

7.Хто здійснює випуск облігацій внутрішньої державної позики:

1) Міністерство фінансів України;

2) Національний банк України;

3) Казначейство України?

8.До державних боргових зобов'язань належить:

1)облігація та казначейський вексель;

2)приватизаційне боргове зобов'язання та житловий чек;

3)варіанти відповіді 1) і 2) правильні.

9.За характером виплати доходу державні позики поділяються на:

1) виплати за кредитами урядам іншими країн, міжнародним організаціям та фінансовим інститутам; 2) коротко-, середньота довготермінові; 3) фіксовані та плаваючі; 4) дисконтні, виграшні та процентні; 5) знеособлені та цільові.

10.За допомогою розподільної функції державного кредиту здійснюється:

1) регулювання грошового обігу;

2) формування централізованих грошових фондів держави;

3) фінансування витрат держави;

4) підтримка малого бізнесу.

11.Що є джерелом покриття державного боргу:

1)видатки бюджету;

2)доходи бюджету;

3)державні кредити?

12. Державний борг буває:

1)бюджетний;

2)зовнішній та внутрішній;

3)інвестиційний;

4)комерційний.

75

13.У чому полягає сутність поняття "конверсія":

1) зміні дохідності позики;

2) збільшенні термінів дії випущеної позики; 3) об'єднанні кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених

кількох позик обмінюються на облігації нової позики?

14.У чому полягає рефінансування державного боргу:

1)погашенні попередньої державної заборгованості шляхом випуску нових позик;

2)зміні дохідності позик;

3)сплаті боргу за рахунок золотовалютних резервів країни;

4)зміні умов позичання, пов'язаних із термінами погашення заборгованості?

Ключові терміни і поняття

Державний кредит	Капітальний державний борг
Державні позики	Управління державним боргом
Облігація	Обслуговування	державного
	боргу
Казначейське зобов'язання	Погашення державного боргу
Державний борг	Реструктуризація
Внутрішній державний борг	Поточний державний борг
Зовнішній державний борг	Державна заборгованість

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Сутність системи управління державним боргом.

2.Регулююча функція державного кредиту на розвиток фінансового ринку.

Бібліографічний список до семінарського заняття

[1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 14, 20, 22, 23, 24, 25, 27]

Семінарське заняття №5

Тема 10. Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання

Мета заняття:	поглибити, систематизувати та узагальнити
	знання студентів про	місцеві фінанси та
	фінансове вирівнювання.

76

План заняття

1.Основи теорії місцевих фінансів.

2.Сутність, функції та принципи організації місцевих фінансів.

3.Місцеві фінансові інститути та їх характеристика.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Опрацьовуючи матеріал першого питання зверніть увагу на історичні аспекти науки про місцеві фінанси.

Наука про місцеві фінанси бере свій початок з другої половини XIX ст., саме тоді відбувся процес остаточного оформлення місцевого самоврядування. Протягом XIX—XX ст. розвиток поглядів на сутність місцевих фінансів, їх склад та принципи організації проходив від представлення їх як фінансового господарства територіальних одиниць (господарства місцевих спілок), сукупності умов для задоволення потреб місцевих самоврядних одиниць, матеріальних засобів місцевого самоврядування, доходів і видатків органів місцевого самоврядування і до системи економічних відносин.

Місцеві фінанси як система економічних відносин функціонують на основі певних вихідних засад, закріплених у відповідних законодавчих документах, що регламентують діяльність органів місцевого самоврядування. До найважливіших законодавчих актів слід віднести Конституцію України, Бюджетний кодекс України, закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про систему оподаткування", щорічні закони про Державний бюджет України, Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та ін.

УКонституції України, прийнятій Верховною Радою України 28 червня 1996 р., дається тлумачення місцевого самоврядування, окреслюються складові матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування, вказуються основні підходи до формування і використання коштів місцевих бюджетів.

УЗаконі України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятому 21 травня 1997 р. на розвиток положень Конституції України та відповідно до вимог ратифікованої Україною у 1996 р. Європейської хартії місцевого самоврядування, визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади його організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

УБюджетному кодексі України від 8 липня 2010 р. визначено низку концептуальних положень, які стосуються місцевих фінансів: структуру місцевих бюджетів, склад доходів що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, склад доходів АРК, обласних та районних бюджетів, склад доходів та видатків бюджетів районів у

77

містах, нормативи відрахувань податку на доходи фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування, видатки та кредитування місцевих бюджетів, бюджет розвитку місцевих бюджетів, особливості затвердження місцевого бюджету з дефіцитом або профіцитом, особливості здійснення місцевих запозичень, порядок складання, розгляду, затвердження, виконання та звітності місцевих бюджетів.

Щорічними законами про Державний бюджет України уточнюється склад доходів загального та спеціального фонду місцевих бюджетів, визначається механізм надання додаткових дотацій місцевим бюджетам з державного бюджету, встановлюються розміри коефіцієнтів вирівнювання для надання дотацій вирівнювання місцевим бюджетам з державного бюджету. Чинне законодавство України у сфері оподаткування визначає перелік місцевих податків і зборів, механізм їх справляння, граничні ставки і права органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження.

Розглядаючи друге питання зверніть увагу на те, що місцеві фінанси займають важливе місце у фінансовій системі країни поряд з державними фінансами, фінансами суб'єктів господарювання і фінансами домогосподарств. Головною передумовою існування місцевих фінансів як окремої і специфічної ланки фінансової системи країни є конституційне закріплення інституту місцевого самоврядування — права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до чинного законодавства.

Місцеві фінанси як економічна категорія — система економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань.

У сучасній науковій літературі України та країн пострадянського простору місцеві фінанси досліджуються в контексті функцій, завдань і ролі органів місцевого самоврядування. У зв'язку з цим важливими є питання про розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування; обґрунтування доцільності надання окремих державних повноважень органам місцевого самоврядування і гарантування відповідного фінансового забезпечення їх виконання; окреслення складу і визначення обсягів фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування; забезпечення самостійності й ефективності у їхньому використанні; державна фінансова підтримка місцевої влади.

Функції фінансів і місцевих фінансів тісно пов'язані між собою, а призначення останніх зумовлено сутністю, функціями і роллю фінансів як однієї з найважливіших економічної категорії ринкового господарства. Місцевим фінансам притаманні такі функції: розподільна, контрольна та стимулююча.

78

Аналіз чинної законодавчої бази, яка регламентує функціонування місцевого самоврядування в Україні, дає можливість виділити такі основні принципи організації місцевих фінансів, що передбачають: обов'язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням; чіткий поділ доходних джерел, а також видатків між державним і місцевими бюджетами; надання відповідних власних доходів місцевому самоврядуванню; самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів; державну фінансову підтримку несамодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання; стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів; раціональне та економне використання матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів; гласність та відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування; залучення широких верств громадськості до прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів.

Місцеві фінанси в межах фінансової системи взаємодіють з фінансовим, у тому числі фондовим ринком, — при здійсненні органами місцевого самоврядування місцевих запозичень, а саме у процесі випуску, розміщення, обслуговування та погашення місцевих позик. На етапі становлення і розвитку ринкових відносин така діяльність органів місцевого самоврядування набуває все більшого поширення.

Опрацьовуючи матеріал третього питання слід усвідомити, що сутність місцевих фінансів як економічної категорії та зміст їх основного призначення виявляються у складі місцевих фінансових інститутів, до яких належать: місцеві бюджети, місцеві податки і збори, цільові фонди органів місцевого самоврядування, комунальний кредит, місцеві позики.

Центральне місце у системі місцевих фінансів займають місцеві бюджети, яких нині налічується понад 12 тис. До їх складу належать: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

У місцевих бюджетах протягом останніх років зосереджується приблизно третина бюджетних ресурсів країни; за їх рахунок проводиться задоволення потреб населення відповідних територіальних формувань. Дохідна частина місцевих бюджетів формується за рахунок власних і закріплених доходів, а також міжбюджетних трансфертів.

Перелік власних і закріплених доходів визначений у Бюджетному кодексі України на тривалу перспективу, що створює необхідні передумови для розвитку адміністративно-територіальних

79

одиниць і здійснення перспективного планування.

Місцевий бюджет відповідно до Бюджетного кодексу містить в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

Опрацьовуючи дане питання слід ознайомитися із складом доходів та видатків місцевих бюджетів.

Також необхідно звернути увагу на розділи Бюджетного кодексу, пов‗язані з особливостями складання, розгляду, затвердження, виконання та звітністю місцевих бюджетів.

Питання для обговорення

1.У чому полягає сутність місцевих фінансів? Назвіть спільні і відмінні риси місцевих фінансів і економічної категорії "фінанси".

2.Яку роль відіграють місцеві фінанси в реалізації соціальноекономічної і регіональної політики, зміцненні демократичних засад суспільного життя, розвитку місцевого самоврядування?

3.Назвіть основні нормативно-правові документи, що регламентують місцеві фінанси в Україні.

4.У чому сутність фінансової незалежності органів місцевого самоврядування? Вкажіть основні напрями її зміцнення.

5.Яку роль відіграють місцеві бюджети в системі місцевих фінансів? Дайте оцінку діючого порядку формування та використання коштів місцевих бюджетів.

6.Як реалізуються функції місцевих фінансів за допомогою бюджетних видатків?

7.Вкажіть основні недоліки діючої практики місцевого оподаткування в Україні та обґрунтуйте шляхи їх подолання.

8.Які цільові фонди формують органи місцевого самоврядування в сучасних умовах?

9.Як розвиваються комунальний кредит і місцеві запозичення в Україні?

Тестові завдання

1. Місцеві фінанси — це:

1)система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів з метою забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих;

2)витрати, що здійснюють місцеві органи влади в обов'язковому порядку за переліком, визначеним законодавством;

3)витрати, які здійснюють місцеві органи влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представницькими зібраннями.

80