- •Міністерство освіти і науки України
- •Програма навчальної дисципліни
- •1.1. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.2.1. Опис навчальної дисципліни за заочною формою навчання
- •1.2.2. Опис навчальної дисципліни за заочною формою навчання
- •1.3. Зміст навчальної дисципліни
- •Тема 1. Особливості організації і функціонування корпорацій
- •Тема 2: Діяльність корпорацій на фінансовому ринку
- •Тема 3: Витрати, дохід і прибуток корпорації
- •Тема 4: Аналіз фінансової звітності корпорацій
- •Тема 5: Ціна капіталу та управління його структурою
- •Тема 6: Управління власним капіталом
- •Тема 7: Управління залученим капіталом
- •Тема 8: Фінансування інвестиції в основний капітал
- •Тема 9: Фінансування інвестицій в оборотний капітал
- •Тема 10: Корпоративне фінансове планування
- •2. Розподіл балів, що присвоюються студентам
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи
- •2. Реорганізація акціонерних товариств
- •3. Система управління фінансами корпорацій
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Операції з корпоративними цінними паперами на фондовому ринку
- •3. Формування і розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні
- •4. Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів у зарубіжних країнах і в Україні
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Виручка (дохід) організації
- •3. Цінова політика корпорації та її вплив на виручку від реалізації продукції
- •4. Планування прибутку
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Консолідована фінансова звітність.
- •3. Показники, що визначають положення корпорації на фондовому ринку.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Методичний підхід до формування капіталу.
- •3. Середньозважена і гранична вартість капіталу.
- •4. Методи визначення вартості (ціни) компанії.
- •5. Методи розрахунку оптимальної вартості капіталу.
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Оцінка окремих елементів власного капіталу.
- •3. Емісійна та дивідендна політика.
- •Ключові підходи до вибору дивідендної політики
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Ефект фінансового важеля та його використання в управлінні залученим капіталом.
- •3. Показники ефективності використання позикового капіталу.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Джерела фінансування капітальних вкладень.
- •3. Методи вартісної оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •Вихідні дані по інвестиційних проектах
- •Розв’язання:
- •4. Оцінка ефективності фондового портфеля.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Вибір політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями.
- •3. Оцінка ефективності використання оборотних активів.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •2. Практика фінансового планування в Україні та за кордоном.
- •3. Бюджетування підприємства.
- •Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Практичні завдання
- •Література
- •Практичні завдання
- •Література
- •Практичні завдання
- •Література
- •5. Методичні рекомендації і завдання для домашньої контрольної роботи
- •Завдання для домашньої контрольної роботи
- •Вихідні дані
- •Задача 3
- •Вихідні дані
- •Задача 5
- •Вихідні дані
- •Задача 6
- •Вихідні дані
- •Вихідні дані
- •Вихідні дані
- •Задача 9
- •Вихідні дані
- •Вихідні дані
- •Задача 11
- •Вихідні дані
- •Вихідні дані
- •Задача 13
- •Вихідні дані
- •Задача 14
- •Вихідні дані
- •Задача 16
- •Задача 17
- •Задача 18
- •Задача 20
- •6. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань
- •7. Підсумковий контроль
- •Cамостійна робота студентів
- •Практичні заняття
- •Семінарські заняття
- •Індивідуальна робота
- •Модульний контроль
- •8. Список рекомендованої літератури
- •Річний баланс умовного акціонерного товариства
- •Річний звіт про фінансові результати умовного акціонерного товариства і. Фінансові результати
- •Іі. Елементи операційних витрат
- •Ііі. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Котлова Лідія Миколаївна Даценко Вікторія Володимирівна Управління корпоративними фінансами
- •Дніпропетровська державна фінансова академія управління корпоративними фінанСамИ
3. Цінова політика корпорації та її вплив на виручку від реалізації продукції
Цінова політика є одним з ключових методів управління виручкою від реалізації, який забезпечує найбільш важливі пріоритети виробничого й науково-технічного розвитку підприємства (корпорації).
Цінова політика являє собою дієвий інструмент укріплення позицій підприємства на товарному ринку. Встановлюваний в процесі розробки цінової політики рівень цін на продукцію (роботи, послуги) має безпосередній вплив на величину виручки від реалізації і прибутку.
Процес безпосередньої розробки цінової політики включає такі етапи:
вибір ключових цілей формування цінової політики;
оцінка рівня цін на продукцію;
оцінка потенціалу й особливостей товарного ринку;
диференціація цінової політики в розрізі видів продукції і витрат виробництва;
вибір моделі побудови цін на окремі види продукції;
розробка конкретного рівня цін на товари (послуги);
формування методики своєчасного корегування цін.
При визначенні цін на продукцію підприємству доцільно враховувати такі фактори:
рівень споживчого попиту на цю продукцію;
еластичність попиту, що склався на ринку на дану продукцію;
можливу реакцію ринку на зміну виробництва конкретних товарів;
заходи державного регулювання цін (наприклад, на продукцію монополістів).
Для встановлення цін на продукцію використовують такі методи:
розрахунку цін виходячи із собівартості і прибутку (у процентному співвідношенні до собівартості і на вкладений капітал);
орієнтація на споживчий попит на продукцію, що виготовляється підприємством (за більшого попиту вища ціна і навпаки. В результаті, при фіксованій собівартості продукція продається по різних цінах, що залежать від місця і часу продажу;
застосування середньогалузевих цін;
орієнтації на ціни продукції, що випускається підприємствами-конкурентами (цінового лідера).
Політику ціноутворення розробляють у відповідності з обраною маркетинговою стратегією, яка може передбачати:
вихід на новий ринок товарів;
розширення ринку продукції, що випускається підприємством;
сегментацію ринку продукції по групах приоритетних покупців;
розробку принципово нових видів продукції або модифікацію вже існуючої для освоєння нових ринків.
Типові цінові стратегії розділяють на три типи:
встановлення ціни трохи вищої, ніж у конкурентів (преміальне ціноутворення);
встановлення цін приблизно на рівні конкурентів (нейтральне ціноутворення);
встановлення цін трохи вищих за ціни конкурентів (стратегія цінового прориву).
Преміальне ціноутворення може бути обране у тому випадку, якщо присутній сегмент ринку, на якому покупці готові платити за особливі якості товару трохи більшу ціну, ніж основна маса потенційних споживачів. Стратегія преміального ціноутворення може застосовуватися і в тому випадку, якщо продукція має певні характеристики, які мають приоритетне значення для покупців в даному сегменті ринку. Лише за дотримання цієї умови підприємство зможе одержати прийнятний прибуток за рахунок продажу своєї продукції в даному сегменті ринку за ціною, що включає „преміальний надлишок” у порівнянні з середньо ринковим рівнем ціни за найбільш повне задоволення потреб даної групи споживачів.
Нейтральна стратегія ціноутворення виражає не лише відмову від використання цін для розширення освоєного сегменту ринку, але й дозволяє ціні знижувати цей сегмент. Отже при виборі такої стратегії роль ціни як інструмента маркетингової політики зводиться до мінімуму. Таке рішення може бути виправданим в тому випадку, якщо:
дослідження товарного ринку підтверджує, що підприємство може досягти своїх комерційних цілей а допомогою інших маркетингових інструментів окрім ціни;
фінансовий аналіз використання інших інструментів маркетингу свідчить, що проведення цих заходів потребуватиме менших витрат, ніж використання заходів, пов’язаних із застосуванням цін в рамках нової стратегії ціноутворення.
Нейтральне ціноутворення може застосовуватися у тих випадках, якщо:
покупці вельми чутливі до рівня цін на товар виробника, що перешкоджає преміальному ціноутворенню;
підприємства-конкуренти жорстко реагують на будь-яку спробу зміни цін на даному сегменті товарного ринку;
кожному продавцю на ринку необхідно підтримувати певні співвідношення цін в рамках цінового ряду на різні моделі (модифікації) однієї і тієї ж продукції виробника (або їхньої групи).
Стратегія цінового прориву спрямована на одержання максимального прибутку за рахунок збільшення обсягу продажу на освоєному сегменті товарного ринку. При цьому цін продукції. Що встановлюється в рамках даної стратегії, не обов’язково має бути низькою за величиною. Вона є невеликою тільки по відношенню до споживчих якостей товару, її необхідності для покупців і цін аналогічних конкуруючих видів товарів. Реалізація подібної цінової стратегії може бути успішною лише в тому випадку, коли підтвердиться, що потенційні конкуренти з певних причин не зможуть (або не захочуть) відповісти аналогічним зниженням цін.
В процесі реалізації готової продукції рівень цін визначає можливий обсяг продажу, і відповідно, виробництва. Так, при збільшенні обсягу продажу знижується доля умовно-постійних витрат, що припадають на одиницю продукції. Тому витратний метод ціноутворення при ринковій організації збуту продукції супроводжується серйозними фінансовими втратами підприємства. Такі втрати пов’язані з тим, що собівартість виробу відповідає лише певному обсягу його випуску і продажу. Відповідно фінансові розрахунки підприємства, засновані на витратному методі ціноутворення, можуть виявитися неправильними.
Більш правильний підхід полягає в тому, щоб спочатку спрогнозувати рівень ціни нового виробу, яку можна одержати на ринку, а потім встановити обсяг його випуску й можливі ринки збуту. В такому порядку доцільно оцінювати і враховувати витрати при обґрунтованій ціновій політиці підприємства. При аналізі витрат для обґрунтування цінової політики слід точно розрахувати не лише величину витрат на випуск продукції, але і їх можливі коливання при зміні обсягу продажу. При цьому рекомендують враховувати граничні витрати. Управління цінами в рамках активної політики ціноутворення дозволяє досягти такого рівня витрат на виробництво і збут продукції при якому підприємство одержить бажаний фінансовий результат.
Для вибору цінової стратегії застосовуються такі заходи:
оцінка витрат на виробництво і збут продукції;
уточнення фінансових цілей підприємства;
вибір потенційних покупців;
визначення маркетингової стратегії;
встановлення можливих конкурентів;
фінансовий аналіз діяльності підприємства;
сегментний аналіз ринку;
аналіз конкуренції на конкретних сегментах ринку;
оцінка державного регулювання у сфері ціноутворення.