ФК-09-1 / Державний фінансоовий контроль Ден. 2012

1.Органи, які здійснюють фінансовий контроль у розвинутих країнах світу.

2.Рахункова палата та урядові контрольно-ревізійні служби розвинутих країн світу та їх повноваження.

3.Порівняння системи державного фінансового контролю України та Франції.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Урозвинутих країнах ринкової економіки фінансовий контроль відповідно здійснюють: у державах парламентського типу - парламент, у президентських – виконавча влада. Відповідно до вимог Лімської декларації вищий контролюючий орган повинен бути зовнішнім (не створеним усередині відповідних організацій), що забезпечує незалежність його дій і прийнятих рішень від стороннього впливу. Відповідно незалежність членів цього контролюючого органу також має бути гарантована Конституцією, передусім їх відкликання.

Матеріальна основа такої незалежності – фінансова незалежність (забезпеченість відповідними ресурсами для виконання поставлених перед вищим органом фінансового контролю завдань).

Убільшості розвинутих країн світу, у тому числі у країнах Європейського Союзу, фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядові контрольно-ревізійні служби.

Так, у ФРН, Фінляндії та в інших країнах Рахункова палата контролює діяльність усіх федеральних підприємств, страхових установ федерації, приватних підприємств із 50% часткою держави, решту організацій та відомств, якщо вони розпоряджаються державними коштами.

В Австрії Рахункова палата уповноважена здійснювати перевірки не лише державного господарства федерації, а й контролювати фінансову діяльність місцевих органів влади, благодійних фондів і закладами, управління якими здійснюється органами федерації.

Державна рахункова палата Угорщини, крім того, контролює діяльність податкового управління, державної митниці, управління гербових зборів і навіть господарську діяльність партій.

УВеликій Британії функції державного фінансового контролю виконує Національна ревізійна рада.

УСполучених Штатах Америки контроль у галузі фінансів здійснюють: Державне казначейство, Головне контрольно-фінансове управління Конгресу, Адміністративно-бюджетне управління при президентові, Управління з добору і розстановки кадрів, Президентська рада з боротьби із фінансовими зловживаннями в державних закладах, Рада честі й ефективності в уряді, інспектори Федеральної резервної системи, Федеральної корпорації зі страхування депозитів штатів та інші органи, не говорячи вже про податкову службу. До функцій цих органів належить проведення ревізій, перевірок, встановлення оцінки і складання оглядів про виконання федеральних програм. При цьому перевіряється законність, доцільність та ефективність здійснених витрат.

61

УФранції важливу роль в управлінні централізованими фінансовими ресурсами крім уряду й Міністерства фінансів, промисловості і економіки відіграють також такі спеціалізовані державні утворення, як Національна кредитна рада, Банківська контрольна комісія, Комісія економічного і регіонального розвитку країни.

Крім зазначених відомств, у Франції використовуються структури контролю галузевого спрямування, зокрема, такі, як Генеральна інспекція національної освіти, Генеральна інспекція національної політики тощо.

На приватних підприємствах контроль держави за їх діяльністю обмежується перевірками своєчасності й повноти відрахувань до бюджету, правильності ведення бухгалтерського обліку, дотримання чинного законодавства з питань оплати праці найманих працівників, виконання державних контрактів і зобов'язань (контроль за використанням бюджетних коштів).

Убільшості країн основними критеріями, за якими держава контролює роботу приватних і державних підприємств, є виконання обов'язкових відрахувань до державного (федерального) бюджету і реалізація урядових замовлень. У державному секторі економіки, крім того, предметом державного контролю є оцінка ефективності роботи підприємств шляхом порівняння видатків і реалізації продукції, цільове витрачання державних коштів та використання державного майна.

Так, контроль за діяльністю державних підприємств у Франції, частка яких становить близько 20%, умовно поділяють на два основні різновиди:

– внутрішній контроль, який забезпечують фінансові контролери підприємств, адміністрацій, державні бухгалтери та Генеральна інспекція фінансів, спрямований в основному на перевірку законності здійснених операцій та збереження державного майна від розкрадання;

– зовнішній, який здійснює Рахункова палата та її регіональні підрозділи, з одного боку, судовий нагляд за індивідуальними рахунками управління головних державних бухгалтерів і контроль адміністративного характеру за комплексом операцій державного обліку, з іншого. Перевіряє й оцінює всі державні рахунки, видає постанови, в яких відзначаються не лише недоліки роботи державних об'єктів, а й рішення щодо відшкодування втрат, заподіяних державі.

Найбільш прийнятною для України системою державного фінансового контролю є система, яка існує у Франції, з огляду на те, що структура цих органів і виконуваних ними функцій контролю за використанням бюджетних коштів практично ідентична.

Таблиця 1.

Порівняльна таблиця системи державного фінансового контролю України та Франції

62

Органи, що здійснюють державний	Органи, що здійснюють державний
фінансовий контроль в Україні	фінансовий контроль у Франції
Міністерство фінансів	Міністерство фінансів,
	промисловості і економіки
Рахункова палата	Рахункова палата (діє з 1303 р)
Державна фінансова інспекція	Генеральна інспекція фінансів (діє з
	1816р.)
Державне казначейство	Казначейство (діє з 1887 р.)
Контрольно-ревізійні підрозділи	Фінансові контролери підприємств,
галузевих міністерств та відомств	адміністрацій, державні бухгалтери

Питання для самоконтролю

1.Назвіть органи, які здійснюють фінансовий контроль у розвинутих країнах світу.

2.Охарактеризуйте повноваження Рахункової палати та урядових контрольноревізійних служб розвинутих країн світу.

3.Назвіть характерни ознаки фінансового контролю Франції та його різновиди.

4.Порівняйте системи державного фінансового контролю України та Франції.

Бібліографічний список до теми

[23-26, 28, 31]

63

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар будується на співвідношенні таких етапів:

1)організаційного;

2)постановки мети та актуалізації знань;

3)висунення проблеми;

4)обговорення проблем;

5)узагальнення та систематизації знань. Орієнтовна схема аналізу семінару.

При проведенні, відвідуванні та спостеріганні заняття семінару, слід

звернути увагу на такі його сторони:

1.Підготовка до семінарського заняття:

–вибір теми;

–постановка цілей і завдань;

–визначення кола питань для обговорення;

–забезпечення літературою;

–інструктаж і консультування;

–забезпечення умов для проведення занять;

–розробка індивідуальних завдань для повного розкриття питань, які винесені для обговорення.

2.Зміст та процес семінарського завдання:

–повідомлення теми;

–повідомлення мети та завдань;

–мотивація навчальної діяльності;

–постановка питань для обговорення згідно плану семінару;

–управління та корекція під час обговорення поставлених питань;

–підведення учасників семінару до самостійних висновків, заключень, переконань.

3.Організація та активізація навчально-пізнавальної діяльності учасників семінару:

–коментування;

–обговорення та доповнення повідомлень;

–заповнення пробілів у знаннях, уміннях та навичках;

–аргументація;

–опанування;

–рецензування;

–демонстрація та ілюстрація теоретичних положень, застосування їх на практиці;

–створення та вирішення проблемних ситуацій.

4.Діяльність викладача:

–підведення підсумків по кожному питанню, яке обговорюється;

–уміння акцентувати увагу слухачів на головному, основному;

–робота по формуванню та розвитку зв'язного мовлення;

–постановка питань викладачем та слухачами під час

–повідомлень і обговорень.

64

5.Розкриття теми:

–чи всі питання розглянуті;

–глибина та повнота їх висвітлення;

–кількість слухачів, які виступали з повідомленнями та брали участь

уобговоренні.

6.Досягнення мети семінару:

–глибина, систематизація та узагальнення знань по темі;

–формування та розвиток навичок самостійної роботи слухачів;

–застосування отриманих знань на практиці;

–удосконалення прийомів самоорганізації та самоконтролю за навчальною працею;

–засвоєння етичних норм поведінки та спілкування.

7.Підведення підсумків семінарського заняття викладачем:

–оцінка повідомлень, виступів та доповнень з точки зору просування слухачів на більш високий рівень самостійності в засобах здобуття нових знань;

–формування загально-навчальних та спеціальних навичок та умінь (навчально-інформаційних, навчально-інтелектуальних).

Після аналізу проведення семінарського заняття за запропонованою схемою робляться висновки та вносяться пропозиції, корективи.

Модуль I. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування державного фінансового контролю

Змістовий модуль 2. Практичні аспекти державного фінансового контролю

Семінарське заняття № 1-2

Тема 3. Державний фінансовий контроль з боку Державної фінансової інспекції

Мета заняття: закріпити теоретичні знання з питань здійснення державного фінансового контролю з боку Державної фінансової інспекції України.

План заняття

1.Структура ДФІ, її головні завдання та функції.

2.Контрольні заходи через які реалізується державний фінансовий контроль з боку ДФІ.

3.Різновиди державного фінансового аудиту та їх основні функції.

4.Суть та значення інспектування, яке проводиться органами ДФІ.

5.Етапи проведення ревізії та організація ревізійного процесу.

6.Реалізація матеріалів контрольних заходів та моніторинг за виконанням прийнятих рішень.

65

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

ДФІ здійснює державний фінансовий контроль шляхом проведення:

–інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій;

–державного фінансового аудиту;

–перевірки державних закупівель.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті. Державний фінансовий аудит включає до себе:

1.Аудит ефективності.

2.Аудит виконання місцевих бюджетів.

3.Аудит діяльності суб'єктів господарювання.

4.Аудит окремих господарських операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання (операційний аудит).

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольноревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Реалізація результатів контрольних заходів (ревізії)

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

66

Тести

1.Аудит ефективності - це:

а)форма державного фінансового контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають; б)форма незалежного фінансового контролю, яка спрямована на визначення ефективності діяльності суб’єктів господарювання;

в)форма поточного фінансового контролю, яка спрямована на визначення ефективності використання коштів підприємств, установ та організацій для реалізації запланованих цілей та встановлення факторів, які цьому перешкоджають; г)правильна відповідь відсутня.

2.Ревізія — це:

а)метод документального контролю за окремими питаннями фінансовогосподарської діяльності підприємств, організацій, установ на основі бухгалтерських документів; б)метод документального контролю за всією фінансово-господарською

діяльністю підприємства, організації, установи за певний проміжок часу; в)метод документального контролю в процесі якого проводиться обстеження певних вимірів виконаних робіт, витрачання матеріалів, палива, енергії тощо; г)правильна відповідь відсутня.

3.За результатами проведеної ревізії оформляється:

а)акт; б)довідка; в)звіт; г)буклет.

4.Інспектування полягає у

а)перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, функціонування системи внутрішнього контролю; б)документальній і фактичній перевірці фінансово-господарської діяльності

підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства; в)перевірці всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю, із

загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю; г)правильна відповідь відсутня.

5.Результати перевірки державних закупівель викладаються в:

а)акті;

67

б)звіті; в)довідці;

г)інвентаризаційному описі.

6.Комплексна ревізія передбачає:

а)перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю, із загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю; в)перевірку окремих сторін або учасників фінансово-господарської діяльності господарюючих суб'єктів, із певним переліком питань;

б)охоплення всіх сторін діяльності підконтрольного підприємства, організації, установи, господарську і фінансову діяльність суб'єкта контролю, питання збереження і ефективного використання фінансових ресурсів, якості та стану бухгалтерського обліку та звітності; г)перевірку в однотипних підприємствах, організаціях, установах по певному

переліку питань, що дозволяє виявити типові недоліки або порушення і прийняти заходи до їх усунення.

7.Державний фінансовий контроль реалізується ДФІ через проведення:

а)контролю за утворенням, обслуговуванням і погашенням державних боргів України; б)контролю за дотриманням податкового законодавства;

в)державного фінансового аудита та інспектування; г)контролю за використанням коштів резервного фонду Кабмину України.

8.Результати державного фінансового аудиту викладаються у:

а)довідці; б)акті; в)звіті;

г)правильна відповідь відсутня.

9.Результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей оформляються в:

а)акті; б)звіті; в)довідці;

г)інвентаризаційному описі.

10. Метою аудиту ефективності виконання бюджетної програми є:

а)оцінка повноти досягнення запланованих цілей, виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів; б)сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення

бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів;

68

в) порівняння результативних звітних показників виконання програми із заданими параметрами, у т. ч. в паспорті бюджетної програми; г) виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та

фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

11.Об'єктами аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетної установи є:

а)управлінські рішення керівництва бюджетної установи з питань її фінансовогосподарської діяльності, планові документи, господарські договори, фінансово-господарські операції, бухгалтерський облік, фінансова і статистична звітність та внутрішньогосподарський фінансовий контроль; б) результати раніше проведених ревізій та перевірок, з допомогою яких можна

зробити висновки, щодо об'єктивних і суб'єктивних причин виникнення або існування проблеми аудиту; в) показники статистичної, фінансової та оперативної звітності;

г) інша відповідь _______________.

12.Основними завданнями державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів є:

а)надання оцінки формування і рівню виконання місцевого бюджету. б)встановлення причин, що негативно впливають на виконання місцевого бюджету; в)визначення шляхів удосконалення управління бюджетними коштами,

державним та комунальним майном, в тому числі можливості збільшення доходів бюджету; г)виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та

фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

Ситуаційні завдання

Завдання 1. Побудувати блок-схему лінійного зв'язку між органами державного фінансового контролю.

Завдання 2. Питання, яке потребує вирішення. Про вдосконалення фінансового контролю в Україні.

Стислий виклад суті проблеми, яка потребує розв’язання:

–відсутність теоретичних розробок з питань класифікації видів фінансового контролю;

–відсутність закону про фінансовий контроль;

–дублювання контрольних функцій органами, що здійснюють фінансовий контроль.

Студент має висловити і обґрунтувати свою думку щодо того, які саме закони та законопроекти, пов’язані з організацією та порядком діяльності

69

державного фінансового контролю в Україні необхідно удосконалити та прийняти.

Бібліографічний список до семінарського заняття

[1-5, 9-11, 13-17, 19-22, 24, 25, 27-29]

Семінарське заняття № 3-4

Тема 4. Податковий контроль у системі Державної податкової адміністрації України

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та придбати практичні навики з питань здійснення в Україні податкового контролю.

План заняття

1.Поняття і зміст податкового контролю.

2.Податкова перевірка в системі податкового контролю.

3.Класифікація податкових перевірок.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Перевірка — це спосіб здійснення контролю органами Державної податкової служби правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

Крім перевірок, існує ще 2 способи здійснення податкового контролю:

—облік платників податку;

—інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

Перевірки поділяються на такі види:

1) камеральні;

2) документальні:

–планові невиїзні,

–планові виїзні,

–позапланові невиїзні,

–позапланові виїзні;

3) фактичні.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

70