2. Планування та організація евакуації населення

Планування, безпосередню підготовку і проведення евакуаційних заходів здійснюють евакуаційні органи. Завчасно формуються:

- евакуаційні комісії (ЕК);

- збірні евакуаційні пункти (СЕП);

- проміжні пункти евакуації (ППЕ);

- евакоприйомних комісії (ЕПК);

- прийомні евакуаційні пункти (ПЕП);

- оперативні групи (ОГ) з організації вивозу евакуйованого населення;

- групи управління на маршрутах пішої евакуації;

- адміністрації пунктів посадки (висадки) населення на транспорт (з транспорту).

Територіальні евакуаційні та евакоприйомних комісії очолюють заступники начальників ГО місцевого самоврядування, а галузеві (об'єктові) ЕК - заступники начальників ГО галузей (об'єктів) економіки. У них включають осіб керівного складу адміністрацій, органів транспортних, народної освіти, соціального забезпечення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, зв'язку, представників військових комісаріатів, мобілізаційних підрозділів органів виконавчої влади та управління ГО і НС.

Військовозобов'язані (що мають мобілізаційне розпорядження) в евакооргани не призначаються. У евакокоміссіях об'єктів економіки створюються групи оповіщення і зв'язку, обліку та інформації, організації збору і відправки населення, а також групи начальників СЕП, евакуаційних ешелонів, старших по автомобільних і пішим колонам.

Збірні евакуаційні пункти формуються на базі одного об'єкта економіки. Вони здійснюють збір і облік евакуйованих, їхнє відправлення в заміську зону. СЕП розташовуються в будівлях громадського призначення поблизу пунктів посадки на транспорт і на початку маршрутів пішої евакуації. Кожен з них забезпечується зв'язком з районною евакокоміссіей, пунктами посадки і вихідним пунктом (при пішої евакуації), із заміською зоною. Кожному збірному евакуаційному пункту присвоюється номер, і за ним закріплюються транспорт, розташовані поблизу захисні споруди та підприємства, робітники і службовці яких з членами сімей будуть через нього евакуюватися, як і решта населення. До одного СЕП приписується не більше 4000 - 5000 чоловік. Відповідно до цього визначається і кількість виділених для евакуації транспортних засобів.

Приблизний робочий апарат збірного евакопункту: начальник і його заступник, група оповіщення, група реєстрації та обліку, група охорони громадського порядку, група формування ешелонів (піших колон), медичний пункт і кімната матері та дитини, стіл довідок, комендантська служба.

Проміжні пункти евакуації створюються за межами зон можливих руйнувань (заражень, забруднень) у найближчих до них населеним пунктах, поблизу шляхів сполучення. Вони завчасно готуються в інженерному відношенні і призначаються для короткочасного розміщення (відпочинку) евакуйованого населення, його перереєстрації, проведення при необхідності дозиметричного і хімічного контролю, обробки людей і відправки їх у місця розселення в заміській зоні.

Група управління організовує рух піших колон, підготовку і підтримання маршруту в справному стані, регулювання руху та організацію охорони громадського порядку, ведення радіаційної хімічної і інженерної розвідки на шляху прямування, надання медичної допомоги нужденним. Для обслуговування піших колон на маршруті створюються рухомі медичні бригади на санітарних автомобілях.

Начальники маршрутів пішої евакуації розміщуються на їх вихідних пунктах і виконують свої завдання методом патрулювання.

Евакоприйомних комісії створюються для організації прийому, розміщення та першочергового життєзабезпечення евакуйованого населення. За рішенням місцевої адміністрації в заміській зоні формується районна (міська) ЕПК, очолювана заступником голови адміністрації. До її складу включають начальників відділів та служб адміністрації району (міста) або їх заступників, представників ОВС та інших працівників, пов'язаних з прийомом, розміщенням і забезпеченням евакуйованих. У такій комісії створюються групи обліку та інформації, прийому та розміщення дорожнього та транспортного забезпечення.

Приймальні евакуаційні пункти призначені для прийому, обліку та розміщення прибуває населення. Розташовуються вони поблизу пунктів (станцій, пристаней) висадки в громадських та адміністративних будівлях. У структуру ПЕП входять групи зустрічі, прийому та розміщення городян, обліку, відправки і супроводу евакуйованих, охорони громадського порядку; медичний пункт, кімната матері та дитини, стіл довідок, комендантська служба. При локальних військових конфліктах потрібно, як правило, прискорити вивезення населення з пунктів прикордонної зони. Завдання з організації евакомеропріятій в цьому випадку покладаються на оперативні групи. Вони формуються з представників органів місцевого самоврядування, органів управління ГОЧС, відповідних евакоорганов. До їх складу входять підрозділи:

- оповіщення населення;

- обліку та реєстрації населення;

- транспортні;

- охорони громадського порядку;

- розміщення людей;

- пости організації громадського харчування;

- забезпечення предметами першої необхідності;

- медичні.

Формуються також адміністрації пунктів посадки (висадки). У них включаються в основному представники транспортних органів. Завдання таких пунктів: забезпечення своєчасної подачі транспортних засобів, організація посадки (висадки) людей, контроль за забезпеченням охорони громадського порядку та медичної допомоги, облік відправлення (прибуття) транспорту та інформування про це відповідних евакокоміссій.

Для визначення черговості евакуації громадян і більш чіткого планування їх розміщення всі, хто евакуюється діляться на три групи. Перша (рассредоточиваемого населення) - робітники і службовці, що продовжують виробничу діяльність у зонах можливих сильних руйнувань категорійних міст, а також забезпечують їх життєдіяльність. Друга (працездатне населення) - робітники і службовці, які припиняють в особливих умовах свою трудову діяльність або переносять її в заміську зону. І третя - решта населення, основна частина якого може бути вивезена ще до початку загальних евакомеропріятій.