I.47.1 Тахікардiї

• Реципрокні:

• хронічні;

• пароксизмальні;

• Вогнищеві (ектопічні):

• хронічні;

• пароксизмальні;

Надшлуночкові тахікардії:

• сино-передсердна (синоатріальна);

• передсердна (атріальна);

• передсердно-шлуночкова (AV);

• вузлова:

• звичайного типу;

• незвичайного типу;

• з додатковими шляхами проведення:

• ортодромна;

• антидромна;

Шлуночкові тахікардії:

I.47.0 постійно-зворотна:

• мономорфна;

• поліморфна;

І.47.2 нестійка (від 3 шлуночкових комплексів до 30 с.):

• мономорфна;

• поліморфна;

І.47.2 стійка (більше 30 с.):

• мономорфна;

• поліморфна;

I.48. Фiбриляцiя I тріпотiння передсердь

I.49.0 Фiбрiляцiя та тріпотіння шлуночкiв

Приклади формулювання діагнозів.

1. ІХС: Міокардіофіброз, передсердно-шлуночкова вузлова пароксизмальна реципрокна тахікардія (звичайна). СН 0 стадії.

2. WPW-синдром, передсердно-шлуночкова пароксизмальна реципрокна ортодромна тахікардія. СН 0 стадії.

3. Синдром подовженого інтервалу Q-T, пароксизмальна поліморфна шлуночкова тахікардія, синкопальний стан. СН 0 стадії

Клініка.

Обстеження хворого з порушеннями серцевого ритму включає в себе розпитування хворого, клінічні та інструментальні методи дослідження. Воно спрямоване на виявлення причин розвитку аритмій, тих несприятливих факторів, які можуть сприяти їх прогресування надалі, точне визначення видів аритмій, діагностику стану серця (клапанного апарату, розміру камер серця, товщини стінок, скорочувальної здатності).

При розпиті хворого звертають увагу на анамнестичні дані: перша поява неприємних відчуттів в області серця і супутніх їм явищ; діагностування (якщо воно проводилося) об'єктивних порушень серцево-судинної системи та інших органів і систем, які могли б спричинити за собою розвиток порушень серцевого ритму; проводилося раніше лікування і його ефективність; динаміку розвитку симптомів аж до моменту звернення хворого до лікаря. Дуже важливо з'ясувати, чи були у пацієнта шкідливі звички, виробничі шкідливості, які захворювання він переніс, а також знати сімейний анамнез. Виявлення скарг хворого має велике значення, так як порушення серцевого ритму часто супроводжуються появою неприємних відчуттів. Вони визначаються видом порушення ритму, ступенем гемодинамічних розладів, характером основного захворювання. Найбільш часті скарги пацієнтів з аритміями - це неприємні відчуття в області серця: серцебиття (відчуття ритмічних або неритмічних серцебиття), перебої, відчуття завмирання і «зупинки» серця, болі різного характеру або відчуття стиснення, відчуття тяжкості в грудях і т. д. Відчуття можуть мати різну тривалість і частоту, розвиватися раптово або поступово, періодично або без певної закономірності. Крім того, можуть відзначатися різка слабкість, головний біль, запаморочення, нудота, синкопальні стани, що є показником розвитку гемодинамічних порушень. При зниженні скоротливої здатності лівого серця відзначаються задишка, кашель, задуха. Поява або прогресування серцевої недостатності при аритміях є прогностично несприятливими.

Порушення ритму серця у багатьох випадках супроводжуються відчуттям страху і тривоги. У частини хворих аритмії протікають безсимптомно.

Клінічні дослідження виявляють: стан хворого може бути різним (від задовільного до важкого) в залежності від виду порушення та вихідного стану хворого. Можливі млявість, втрата свідомості (непритомність), прояви гіпоксичної енцефалопатії аж до коми. Порушення вегетативної нервової системи проявляються у вигляді занепокоєння, тривожного поведінки, змін забарвлення шкіри, пітливості, поліурії, дефекаціїт.д. Забарвлення шкіри може бути як блідою, так і гиперемированной, особливо при наявності артеріальної гіпертензії, цианотичной при серцевій недостатності. При лівошлуночкової серцевої недостатності виявляються зміни при фізикальному дослідженні системи органів дихання - ослаблення везикулярного дихання або жорстке дихання, вологі хрипи незвонкіе, іноді в поєднанні з сухими хрипами. При цьому може визначатися акцент II тону на легеневій артерії. Дослідження серцево-судинної системи часто виявляє зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС) та частоти пульсу - збільшення або зменшення, порушення ритмічності тонів серця і пульсових хвиль. Змінюється гучність тонів, наприклад, різна гучність I тону при фібриляції передсердь (ФП), посилення I тону при шлуночковій екстрасистолі, ослаблення його при пароксизмальної надшлуночкової тахікардії (ПНТ). Зменшення наповнення пульсу визначається при судинній недостатності, при МА нерідко виникає дефіцит пульсу. Часто спостерігаються зміни АТ - гіпо-або гіпертензія. При правошлуночкової серцевої недостатності - збільшення печінки і болючість її. При зниженні ниркового кровотоку - олігоурія. Також може розвиватися тромбоемболічний синдром.

Діагностика

Методи діагностики аритмій:

1. Електрокардіографічні. Включають всі методики, які дозволяють зареєструвати аритмію у вигляді електрокардіограми:

1. Стандартна ЕКГ в 12 відведеннях;

2. Теле ЕКГ - пряма трансляція ЕКГ з датчика пацієнта на пунт розшифровки;

3. Поверхневе картування – запис ЕКГ через 90 грудних відведень;

4. Навантажувальні проби:

• фармакологічні (АТФ-проба для вивчення стану провідної системи серця, діагностики порушень ритму, а також купування пароксизмів тахікардій);

• фізичні (велоергометрія, тредміле-тест);

5. Моніторування ЕКГ (стаціонарне, амбулаторне).

2. Електрофізіологічні – об’єднуються в методику, яка називається електрофізіологічне дослідження (ЕФД). Методика базується на регістрації безпосередніх внутрішньосерцевих потенціалів спеціальними електродами. Регістрацію можна проводити через стравохід (черезстравохідне ЕФД), через електроди, які вводяться в серце через судини (ендокардіальне чи внутрішньосерцеве ЕФД) чи через електроди, які накладаються на епікардіальну поверхню серця після торакотомії (епікардіальне ЕФД).

3. Прогностичні методи – дозволяють визначити прогноз аритмії. До даних методів відносять: варіабельність серцевого ритму, спектральний аналіз.

Електрокардіографія залишається провідним методом у розпізнаванні порушень серцевого ритму.