Діагностика

До лабораторних показників дефіциту заліза відносять: 1. Зниження рівня сироваткового (негемоглобінового) заліза (нормальний вміст заліза в сироватці —12,5-30,4 мкмоль/л).2. Зниження вмісту гемоглобіну в кожному еритроциті — гіпохромія.3. Зменшення діаметра еритроцитів — мікроцитоз.4. Анізо- та пойкілоцитоз.

Вміст ретикулоцитів при ЗДА звичайно в межах норми (до 12 на 1000), але іноді буває дещо підвищеним, особливо якщо хворі до дослідження отримували препарати заліза. Кількість ретикулоцитів може значно змінюватися, наприклад, після крововтрати їх кількість зростає. При тривалому дефіциті заліза можливий перехід у гіпоплазію: кількість ретикулоцитів знижується (менше 0,5%). Кількість лей­коцитів і тромбоцитів при ЗДА частіше всього не змінено, хоча іноді визначається тенденція до зниження.

Дослідження пунктату кісткового мозку при ЗДА суттєвих патологічних змін не дає. Кількість клітин у 1 мкл кісткового мозку звичайно нормальна, і лише в деяких випадках визначається гіперплазія. Гемоглобінізація еритрокаріоцитів, як і при інших формах гіпохромних анемій, порушена, що виражаєть­ся в збільшенні кількості базофільних і поліхроматофільних еритрокаріоцитів за рахунок зменшення кількості оксифільних форм.

Для вивчення за­пасів залізанеобхідно визначати загальну залізозв'язуючу здатність сироватки (ЗЗЗС) - кількість заліза,що може зв'язатися з трансферином. У нормі ЗЗЗС складає 30,6-84,6 мкмоль/л. Вирахувавши з ЗЗЗС кількість заліза в сироватці, одержують ненасичену або латентную залізозв'язуючу здат­ність. І та, і інша при ЗДА підвищені.Коефіцієнт насичення(процент, що складає залізо сироватки від ЗЗЗС) при ЗДА різко знижується. У нормі він у середньому дорівнює 31%.

Для оцінки запасів заліза викори­стовується десфераловий тест: хворому вводять 500 мг десфералу, після чого визначають вміст заліза в добовій сечі. У нормі цей показник складає 0,6-1,3 мг/доб, а при ЗДА значно знижується (іноді до 0,2 мг на добу і менше).

Диференціальна діагностика гіпохромних анемій

Основні ознаки	Залізодефіцитна анемія	Сидероахрестична анемія	Анемія при хронічних захворюваннях	Таласемії
Сироваткове залізо	Знижене	Підвищене	Норма або підвищене	Підвищене
Загальна залізозв’язуюча здатність сироватки	Підвищена	Знижена	Норма або знижена	Знижена
Вміст феритину у крові	Знижений	Підвищений	Підвищений	Підвищений
Кількість ретикулоцитів	Норма	Норма або підвищена	Норма або підвищена	Підвищена
Мішенеподібність еритроцитів	Може бути	Може бути	Може бути	Часто виражена
Базофільна пунктація еритроцитів	Відсутня	Наявна	Відсутня	Наявна
Кількість сидеробластів та сидероцитів	Знижена	Підвищена	Підвищена	Підвищена
Непрямий білірубін	Норма	Норма	Норма	Часто підвищений
Проба з десфералом	Негативна	Позитивна	Позитивна	Позитивна
Ознаки гіпосидерозу	Наявні	Відсутні	Відсутні	Відсутні
Ефект від препаратів заліза	Є	Відсутній	Відсутній	Відсутній

Лікування

Дієта хворого на ЗДА повинна містити 130 г білка, 90 г жиру, 350 г вуглеводів, 40 мг заліза, 5 мг міді, 7 мг марганцю, 30 мг цинку, 5 мкг кобальту, 2 г метіоніну, 4 г холіну, вітаміни груп В й С.

Основний принцип лікування ЗДА — тривале застосування препаратів заліза для внутрішнього прийому в адекватних до­зах.Препарати заліза в переважній більшості випадків при установленній ЗДА повинні застосовуватися всередину. Для забезпечення наростаючого підвищення рівня гемоглобіну їх необ­хідно застосовувати щодня і довгостроково в адекватних дозах, що відповідають добовій дозі двовалентного заліза від 100 мг (мінімальна доза) до 300 мг (максимальна доза). Вибір добової дози в таких межах визначається в першу чергу індивідуальною переносимістю препаратів заліза, а також вираженістю дефіциту залі­за. Більше 300 мг двовалентного заліза на добу не призначають, тому що об'єм його всмоктування при цьому не зростає.

Як уже було сказано, тепер у клініці використовуються препара­ти двовалентного заліза, що приймаються за 1 годину до їжі або не раніше, ніж через 2 години після їжі. Більш кращому всмоктуванню заліза сприяють аскорбінова або янтарна кислота, а також фруктоза, що у тих або інших кількостях входять до складу різних препаратів. Не варто запивати препарати заліза чаєм, тому що танін, що містить­ся в чаї, утворює із залізом з'єднання, яке не всмоктується.

Основні препарати для прийому заліза всередину

Препарат	Склад	Кількість Fe++ у 1 таблетці, мг	Добова кількість таблеток або капсул
Гемостимулін   Ферамід Фероплекс Ферокаль Фероцерон     Конферон   Тардиферон Ферро-градумет	Заліза лактат+сухий гематоген+міді сульфат Заліза дихлординікотинамід Заліза сульфат +віт.С Заліза сульфат +кальцію фруктозодифосфат+ церебролецитин Натрієва сіль ортокарбоксибензоілфероцену Заліза сульфат + натрію діоктисульфосукцинат Заліза сульфат + мукопротеаза Заліза сульфат + інертна пластична субстанція	50   20 10 40   40   50   80 105	6-9   10-12 8-10 3-6   3-6   3-6   1-2 1-2

 

Підвищення рівня ретикулоцитів спостерігається на 8-12 день від початку лікування, а вміст гемоглобіну частіше всього починає зростати через 3-3,5 тижні від початку лікування. Повна нормалізація вмісту гемоглобіну, еритроцитів, нейтрофілів відбувається приблизно через 5-6 тижнів.

Після повної нормалізації гемоглобіну для поповнення запасів заліза лікування необхідно продовжити ще протягом 2-3 місяців, правда в зменшених дозах (лікувальна доза знижується в 2-3 рази).

Показання для парентерального введення заліза:

• Патологія ШКТ, що поєднується з порушеннями всмоктуван­ня (ентерити, хронічні панкреатити й інші стани із синдромом мальабсорбції).

• Великі резекції тонкої кишки.

• Гастректомія.

• Непереносимість перорального прийому препаратів заліза (диспептичний і больовий синдром), особливо при виразковій хво­робі.

• Неспецифічний виразковий коліт.

• Необхідність швидкого насичення організму залізом у випад­ку майбутніх операцій (із приводу фіброміоми, геморою й ін.).

Усі препарати заліза для парентерального введення містять по 100 мг заліза в 1 ампулі. Основні препарати: ектофер (по 2 мл в/м 1 на добу), фербитол (по 2 мл 1 разів на добу), феррум-лек (в/м через день по 2-4 мл або в/в за схемою), ферковен (в/в по 2-5 мл 1 разів на день протягом 10-15 днів).

Гемотрансфузії у випадку ЗДА застосовують при низькому гемоглобіні – менше 50-40 г/л. У переважній більшості випадків дотримання основних прин­ципів лікування ЗДА супроводжується позитивним ефектом.

Більшості хворим, особливо при кровотечах, що продовжу­ються (наприклад, при численних місячних), показана протирецидивна (підтримуюча) терапія, як-то прийом препаратів заліза короткими курсами по 7-10 днів щомісяця. При рецидивах ЗДА показане проведення повторного курсу лікування протягом 1-2 місяців.

Первинна профілактикаЗДА проводиться в групах осіб, у яких є схильність до її розвитку. У першу чергу, це вагітні і дівчатка-підлітки, жінки що годують грудьми, і жінки з велики­ми і тривалими менструаціями, донори. Починаючи з 8-го тиж­ня вагітності, усі вагітні жінки розподіляються на 4 групи, для кожної з яких рекомендуються відповідні схеми профілактики і лікування (у залежності від рівня гемоглобіну і часу появу ЗДА). Жінкам із тривалими і численними менструаціями призначають­ся 2 курси профілактичної терапії тривалістю 6 тижнів (щоден­на доза—30-40 мг) або після менструації протягом 7-10 днів щомісяця протягом року. Донорам, а також дітям спортивних шкіл призначаються 1-2 курси профілактичного лікування про­тягом 6 тижнів у поєднанні з антиоксидантним комплексом.

Вторинна профілактикапроводиться особам із раніше вилікуваною ЗДА при наявності умов, що сприяють погрозі виник­нення ЗДА (фіброміома матки, численні менструації й ін.). У цих групах хворим після проведеного лікування ЗДА рекомендується профілактичний курс тривалістю 6 тижнів (добова доза заліза — 40 мг), а потім проводять по два 6-тижневих курси на рік або прийом 30-40 мг заліза щодня протягом 7-10 днів після менструації.

Всі хворі на ЗДА й особи з факторами ризику повинні знаходи­тися на обліку в терапевта як із приводу самої ЗДА, так і з при­воду захворювань, що є її причиною, з обов'язковим проведен­ням не менше 2 разів на рік загального аналізу крові і дослід­ження рівня сироваткового заліза.