Психіатрія Сонник

При цьому зникають зовнiшнi ознаки сп'янiння. Хода i мова без змiн, поведiнка зумовлена внутрiшнiми психотичними, iмпульсивними мотивами, почуттям тривоги, страху, якi можуть змiнюватися немотивованою злобою, люттю. Цi реакцiї можуть виникати на основi маячних i галюцинаторних переживань.

Iнодi у станi патологiчного сп'янiння дiї хворих позбавленi спрямованостi i проявляються у формi безглуздих актiв нападу, захисту, або втечi. Це призводить до тяжких антисоцiальних вчинкiв. Такі дiї супроводжуються або криком, стереотипним повторенням одних i тих же слів, або мовчазною зосередженістю.

В залежності від особливостей клінічного перебігу видiляють наступні форми патологiчного сп'янiння: присмеркову, делiрiозну, галюцинаторнопараноїдну та манiакальну.

Якщо у станi патологiчного сп'янiння хворi скоюють кримінальні вчинки, їх визнають неосудними.

МЕТОДИ ЕКСПЕРТИЗИ АЛКОГОЛЬНОГО СП’ЯНІННЯ.

Амбулаторний огляд - опитування про дозу та вид випитого алкогольного напою, оцінка скарг, зовнішнього вигляду, поведінки, ходи, мови та інших об’єктивних критеріїв неврологічного та психічного стану, а також стану внутрішніх органів.

Реакція А.М. Рапопорта - у 2 пробірки наливають по 2мл дистильованої води, пропонують особі, що обстежується, дути в одну з них через довгу скляну трубку протягом 15 секунд, потім у обидві пробірки, додають по 15 крапель чистої сірчаної кислоти і по 1 краплі 0,5% розчину марганцевокислого калію. При наявності алкоголю у видихуваному повітрі спостерігається зміна кольору марганевокислого калію, а у контрольній пробірці зберігається світло-рожевий колір.

Методика Л.А. Мохова та І.П. Шинкаренка - досліджуваному пропонують дути через спеціальну трубку. При наявності у видихуваному

211

повітрі парів алкоголю сухий реагент у трубці змінює жовтий колір на зелений або блакитний.

ХРОНІЧНИЙ АЛКОГОЛІЗМ.

Хронічний алкоголізм - це захворювання, що виникає внаслідок систематичного вживання алкогольних напоїв, харктеризується патологічним потягом до них і призводить до психічних та соматичних розладів, а також порушення соціальних взаємовідносин індивіда.

Провідним синдромом захворювання виступає наркоманічний або синдром залежності, який має наступні ознаки:

∙хворобливий, непереборний потяг до алкоголю та втрата самоконтролю при вживанні спиртного ("психічна залежність");

∙розвиток абстинентного синдрому - поява психічних та соматоневрологічних симптомів хвороби при утриманні від вживання алкоголю (розлади сну, жахливі сновидіння, тремор, неспокій, гіпнагогічні галюцинації, хворобливі відчуття у внутрішніх органах і т. ін.) - "фізична залежність";

∙зміна толерантності - збільшення чи зменшення індивідуальної чутливості до алкоголю;

∙психотоксична дія - розлади психічної діяльності після одноразових доз і зміни особистості при тривалому вживанні;

∙зміни соматичних і неврологічних функцій.

Алкоголiзм виникає поступово, непомiтно для оточуючих i самого майбутнього алкоголiка. Цей перiод називається побутовим, або звичним, пияцтвом. Алкоголь на цьому етапі вживають вiд випадку до випадку, але у великiй кiлькостi. У станi сп'янiння спостерiгається блювота, однак блювотний рефлекс з часом пригнiчується, що є однією з ознак початку захворювання.

Побутове пияцтво триває в середньому вiд 5 до 10 рокiв. У чоловiкiв зазвичай починається у вiцi 20-30 рокiв, у жiнок у вiцi 25-35 рокiв.

212

Алкоголiзм подiляють на три стадiї:

I стадiя - початкова, легка, неврастенiчна; II стадiя – середня (наркоманічна);

III стадiя - кiнцева, тяжка, енцефалопатична.

Загальними динамiчними ознаками алкоголiзму є розвиток пристрасті до алкоголю, становлення i динамiка фiзичної залежностi, змiна толерантності до спиртних напоїв, порушення психiчної діяльності, патологiчнi змiни у соматичнiй i неврологiчнiй сферах.

Перша стадія алкоголізму.

В цій стадії розрізняють наступні ознаки:

1.Психiчна залежнiсть вiд алкоголю у виглядi обсесивного синдрому.

2.Відсутність фiзичного потягу до алкоголю.

3.Зростаюча толерантність (стійкість до спиртних напоїв).

4.Змiна форм сп'янiння.

5.Перехід вiд епiзодичного до систематичного прийому алкоголя.

6.Формування неврастенiчного синдрому з початковими проявами психічних розладiв.

7.З боку соматичної сфери - розлади апетиту, нетривалi розлади системи травлення, неприємнi вiдчуття i біль у окремих органах.

8.З боку нервової системи - периферичнi локальні неврити, посилення сухожилкових та періостальних рефлексів, гіпергідроз.

Найчастiше чинниками актуалізації алкогольного потягу є ситуацiйнопобутовi моменти (сварка у родинi, негаразди на роботi, горе та iн.) або коливання настрою. Фiзичного потягу до алкоголю на цiй стадiї захворювання ще немає.

Наприкінці цієї стадії доза алкоголю, що вживається задля сп'янiння збільшується у 3-5 разів. Одночасно знижується контроль за кiлькiстю випитого.

213

Неврастенiчний синдром виражається у вегетативно-судинних розладах, неврастенiчнiй і астенiчнiй симптоматицi, безсонні, певному загостреннi особистісних рис, якi у майбутньому призводять до психопатизації.

Друга стадія алкоголізму.

При другій стадії алкоголізму спостерігається:

1.Психiчна залежнiсть від спиртних напоїв обсесивного характеру з втратою кiлькiсного контролю над вживанням алкоголю i прагнення до фiзичного комфорту в стані сп’яніння.

2.Фiзична залежнiсть у виглядi компульсивного потягу до алкоголю.

3.Змiна реактивностi на алкоголь проявляється у виглядi встановлення максимальної толерантностi, виникненням амнезiй, систематичним пияцтвом, псевдозапойними ексцесами.

4.Поступове формування психопатободібного синдрому (астенiчного, iстеричного, експлозивного, апатичного типів).

5.Порушення функціонування внутрiшнiх органiв (гастрит, гепатит) та систем ( серцево-судинної, дихальної, сечостатевої та iн.).

6.Нервова система - розлади вегетативних функцiй, полiневрити, мізочковий та iншi мозковi синдроми.

Одним з головних критерiїв другої стадiї є поява фiзичної залежності, яка полягає у постiйній необхiдності поповнювати органiзм новими порцiями спиртних напоїв. Iнакше настає абстинентний синдром, що тяжко

переноситься i проявляється розладами з	боку	серцево-судинної,
вегетативної систем, шлунково-кишкового тракту та ін.

Хворi скаржаться на прискорення або сповiльнення пульсу, блювоту, пронос, головний бiль, слабкiсть, тремтiння у кiнцiвках, гіпергідроз, лихоманку.

Такі ж розлади виникають вранці після прийому великої кількості алкоголю і носять назву похмільного синдрому. Його прояви вдається полегшити неспецифiчними засобами (кефiром, томатним соком, розсолом) або тонiзуючими процедурами (душ, ванна).

214

Абстинентний синдром дуже стiйкий. Лiкування може повнiстю зняти або зменшити його, але при вiдновленнi пиятики вiн знову проявляється, навiть пiсля тривалих перiодiв утримання від алкоголізації.

В другій стадії алкоголізму можуть виникати алкогольні (металкогольні) психози.

Третя стадія алкоголізму.

Формується через 8-10 рокiв пiсля початку зловживання алкоголем. Має наступні основні ознаки:

1.Психiчний потяг до алкоголю зумовлений потребою у своєрідному психiчному комфортi, носить компульсивний характер.

2.Виразна фiзична залежність з абстинентним синдромом.

3.Реактивнiсть органiзму продовжує змiнюватися: знижується толерантнiсть, окрiм псевдозапоїв з'являються справжнi або систематичне п'янство, з низькою толерантнiстю i вiдсутнiстю ситуацiйного контролю.

4.Подальше зниження особистостi з помiтними змiнами iнтелектуальномнестичних функцiй. Деменцiя нiвелює iндивiдуальнi особистісні риси.

5.Алкогольні (металкогольні) психози.

6.Ураження органів i систем, у деяких випадках з незворотнiми змiнами (цироз печiнки, серцево-судинна недостатнiсть тощо).

7.Загострення неврологiчної симптоматики.

Синдром психiчного потягу до алкоголю змiнюється поглибленою фiзичною залежністю. Вживання алкоголю носить характер справжнiх запоїв: 3-4 днi безперервного пияцтва з 10-15 днями так званого свiтлого промiжку. Запой завжди починається з компульсивного потягу, толерантнiсть знижується, особливо добова.

Алкоголік вживає спиртнi напої щоб знову вiдчути фiзичний комфорт, або хоча б позбавитися вiдчуття загальної слабкостi, нездужання, провини. Хворий швидко п'янiє, досягаючи стану вираженої iнтоксикацiї. Вживають найчастiше сурогати, так як вони дають бiльш виражене почуття сп'янiння у вiдносно невеликих дозах.

215

Вiдбуваються подальшi iнтелектуально-мнестичнi розлади - хворi втрачають зацiкавленiсть у суспiльному житті, виробничi справи їх не цiкавлять, як правило вони втрачають роботу, починають вести паразитичний спосiб життя, руйнується сiм'я.

Особистiсть хворих нiвелюється, рiзкi психопатичнi прояви зглажуються, що робить бiльшiсть хворих з III стадiєю схожими один на одного - спустошеними, байдужими до оточуючого, з iнтересами звуженими на задоволенні потреби у алкоголi (алкогольна деменція).

Розрiзняють два типи алкоголного недоумства:

Еректильний - спочатку нагадує експлозивну форму психопатiї - з збудливiстю, агресивнiстю, гнiвливими спалахами без iстотних причин на фонi нерозважливостi та непомiркованостi з елементами нетримання емоцiй, пiдвищеної говiрливостi, плаского гумору.

Торпiдний - характеризується млявiстю, апатiєю, байдужiстю, iнодi ейфоричним вiдношенням до оточуючого.

На III стадiї захворювання помiтнi органiчнi симптоми недоумства зниження пам'ятi та критики. У 13% випадкiв вiдмiчаються алкогольні психози. Виявляється загальне погiршення опiрностi органiзму, у результатi чого цi особи частiше за все помирають вiд рiзноманiтних iнтеркурентних захворювань (грип, запалення легень та iн.). Захворювання внутрiшнiх органiв i систем носять хронiчний i малозворотнiй характер (виразка шлунку, цирроз печінки, iнфаркт мiокарду i т.д.).

Вiдмiчаються бiльш вираженi розлади нервової системи у вигляді дискоординацiї рухiв, iнсультів, тромбозів мозкових судин, судинних кризів з наступними парезами i паралiчами.

АЛКОГОЛЬНI ПСИХОЗИ.

Хронiчний алкоголiзм у приблизно 10% випадкiв призводить до розвитку алкогольних психозiв, найчастiше за все алкогольного делірію (бiлої гарячки ) - до 90% усіх алкогольних психозiв.

216

ГОСТРІ АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ.

Гострий алкогольний делірій - психоз, що розвивається зазвичай на фонi тривалого важкого синдрому алкогольної абстиненцiї.

Як вказувалося ранiше, для синдрому абстиненцiї характерне безсоння з жахливими сновидiннями. По мiрi ускладнення синдрому абстиненцiї цi сновидіння стають дедалi жахливiшими, приймають авантюрно-детективний характер (бiйки, вбивства, погоня, стрибки через безодню i т.д.). Потiм частково заповнюються зоологiчним змiстом - рiзнi дрiбнi тварини. I, нарешті, хворий практично не спить вночi, i, зазвичай, у цю нiч його жахливi сни наче проектуються назовнi. Виникають рiзноманiтнi зоровi галюцинацiї, що можуть заповнювати увесь оточуючий простiр. У хворих вiдсутнє орiєнтування у часi (здається, що час йде швидше) i в оточуючій реальності, але зберiгається орiєнтування у власнiй особистостi.

Спостерігається розмашистий тремор усього тiла, звiдси назва цiєї хвороби - delirium tremens ( тремтячий делiрiй). Хворим здається, що вони в пеклi, у в'язницi i т.д. Вони вiдчувають безперервний потiк яскравих сценоподiбних зорових галюцинацiй, найчастiше загрозливого характеру. Вони бачуть небiжчикiв, страшнi обличчя, дрiбних тварин: гризунів, земноводних i т.д., але завжди у зменьшеному виглядi(мікрозоопсії); велику кiлькiсть комах, чортiв i все це безперервним хороводом обертається навколо хворого. Можуть бути, хоча i рiдше, також слуховi галюцинацiї: крики, свист i т.д., тактильнi: вiдчуття ниток у роті, потiк води; нюховi: запах сiрки та iн.

Характерне поєднання страшного зі смiшним. Наприклад: навколо стрибають чорти, якi погрожують хворому i в той же час пiдносять йому чарачку горiлки i смiються. Все це вiдображається на поведiнцi хворих, якi то вiдмахуються вiд комах, то ховаються пiд лiжко, то смiються.

Максимум виразності психотичний стан набуває при алкогольному делiрiї в нiчний час. Вранцi галюцинацiї зникають, збудження хворого зменьшується, однак наступної ночi вiдбувається загострення писхозу.

217

У середньому тривалiсть делiрiю складає 5-7 днiв. Небезпечний вiн перш за все тим, що хворi вiдчуваючи страх, можуть скоїти агресивнi дiї щодо оточуючих або самогубство. Окрiм того, тривале збудження та важка інтоксикація хворих може призвести в окремих випадках до смертi внаслiдок серцевої недостатностi, пневмонiї або набряку легень.

Несприятливий перебіг також мають такі варіанти делірію, як професійний (хворий під час психозу імітує свою професійну діяльність) і муситуючий (проявляється інкогерентністю мислення та хаотичною моторною активністю).

В окремих випадках пiсля перенесеної бiлої гарячки у хворих може розвинутися корсаковський психоз (втрата пам'ятi на подiї, що вiдбуваються безпосередньо на теперiшнiй час, амнестичне дезорієнтування, псевдоремiнiсценцiї, конфабуляцiї в поєднаннi з полiневритами).

Гострий алкогольний параноїд - психотичний стан, що характеризується неглибоким порушенням свідомості, яскравим, афективно насиченим маяченням відношення і переслідування. супроводжується страхом, тривогою, епізодичними ілюзіями і галюцинаціями. Поведінка хворих визначається фабулою маячення. Тривалість гострого алкогольного параноїду від декількох днів до місяця.

Гострий алкогольний галюциноз - цей психоз також розвивається гостро, але на вiдмiну вiд делiрiя, по-перше, перебiгає при яснiй свiдомостi з збереженням повного орiєнтування у часi, мiсцi i власнiй особистостi; подруге, при ньому спостерігаються виключно слуховi галюцинацiї. Крiм того, гострий алкогольний галюциноз може проявлятися як в перiод абстиненцiї, так i на висотi зловживання алкоголем.

Хворий безперервно чує голоси, якi то звертаються до нього, то обговорюють його мiж собою. Змiст цих висловлювань пов'язаний з пияцтвом хворого. Вони погрожують йому, називають п'яницею i неробою. При цьому також можливi агресивнi дiї щодо оточуючих або самогубство

218

хворих. Тривалiсть гострого алкогольного галюциноза в середньому 2-3 тижнi.

ХРОНІЧНІ АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ.

Хронiчний алкогольний галюциноз. Зустрiчається дуже рiдко. Хворi протягом ряду рокiв майже безперервно чують голоси, звикають до них i перестають звертати на них увагу. Настає емоцюйне сплощення. Бiльшiсть дослiдникiв вiдносить хронiчний алкогольний галюциноз до шизофренiї, яка поєднана з алкоголiзмом.

Алкогольне маячення ревнощів. Цей психоз найбiльш часто проявляється немотивованими, безглуздими iдеями ревнощів по вiдношенню до своєї дружини. Такi хворi можуть бути соцiально небезпечними, скоїти вбивство дружини, дiтей або уявного коханця.

При багаторiчному зловживаннi алкоголем на ІІІ стадії захворювання може сформуватись недоумство, зумовлене органічним ураженням головного мозку. На цій стадії спостерігаються так звані енцефалопатичні психози, до яких належать корсаковський психоз, енцефалопатія Гайє-Верніке та ін.

Корсаковський психоз характеризується важкими порушеннями пам’яті та свідомості (фіксаційна амнезія, конфабуляції та амнестине дезорієнтування), пригніченим настроєм у пацієнтів, поліневрітами.

Алкогольна енцефалопатія Гайє-Верніке - дуже важкий стан, який супроводжується явищами гострої інтоксикації та різноманітними неврологічними порушеннями. Хворі знаходяться в стані оглушення яке поступово може переходити в сопор або кому. Прогноз несприятливий.

ЛIКУВАННЯ.

Медична допомога при тяжкому алкогольному сп’янінні:

∙Штучне викликання блювоти та промивання шлунку. Викликати блювоту можна за допомогою підшкірного введення 0,25-0,5 мл

219

1% розчину солянокислого апоморфіну (одночасно тамує збудження).

∙Видалення сечі за допомогою катетера (при затримці сечовиділення).

∙Прийом 5-10 крапель нашатирного спирту на 1/2 стакану води.

∙При порушенні серцевої діяльності і коматозному стані - підшкірні введення 1-2 мл 10% розчину кофеїн-бензонату натрію, п/ш чи в\в ін’єкція 1-3 мл 10% коразолу (можна повторювати через кожні 1-2 години), 1 мл кордіаміну, 1-3 мл 0,1% розчину азотнокислого стрихніну, в/в введення 200-300 мл фізіологічного розчину чи 5% розчину глюкози з 15 МО інсуліну.

∙Вдихання суміші 90% кисню і 10% вуглекислоти.

∙При асфіксії - вдихання кисню, штучне дихання, підшкірна ін’єкція 1 мл 1% розчину лобеліну, в/м чи в/в введення 1 мл

цитітону, загальне та місцеве зігрівання.

Лiкування хворих на хронiчний алкоголiзм.

Таке лікування проводиться у декілька етапів:

На I етапi виконують дезiнтоксикацiйну терапiю в/в введенням 5% розчину глюкози з вiтамiнами С i групи В, в/м iн'єкцiями сірчанокислої магнезiї.

На II етапi застосовують умовнорефлекторну терапiю, тобто виробляють негативний умовний рефлекс на алкогольнi напої за допомогою блювотних засобiв. З цією метою (краще на групових сеансах) пiсля iн'єкцiї апоморфiну, або вживання відвару баранця хворим дають невелику дозу спиртного. Таким чином, поступово виробляється блювотний рефлекс на алкоголь, який потiм проявляється вже без iн'єкцiй апоморфіну навіть при вiдчуттi запаху, або однiй згадцi про алкоголь. Цей рефлекс, однак, потребує пiдкрiплення кожнi декiлька мiсяцiв.

На другому етапi застосовують метод сенсибiлiзацiї. Хворим дають таблетки тетураму (антабус), фталазолу, тріхополу які несумісні з алкоголем.

220