Офтальмологія посібник

.pdf

Скачиваний:

1840

Добавлен:

06.03.2016

Размер:

5.23 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 45 / 255 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 > Следующая >>>

Тема ІІI. ЗАХВОРЮВАННЯ ПОВІК, СЛІЗНИХ ОРГАНІВ...

температури, лихоманка, різке збільшення лімфатичних вузлів. Може ут% ворюватися абсцес (мал. 3.12).

Лікування. Призначається інтенсивна антибактеріальна терапія місцево і всередину, сухе тепло. У випадку формування абсцесу – його розкриття.

Дакріоаденіт хронічний. Характеризується сльозотечею, виділеннями у внутрішньому куті очного яблука, частіше гнійного характеру, збільшенням слізної залози, щільною припухлістю в зовнішньо%верхньому куті очної щі% лини. Може бути зміщення очного яблука і диплопія (двоїння). Запальні явища майже відсутні. При надавлюванні на ділянку слізного міхура із сліз% них отворів виділяється гній. Процес дво% або однобічний. Може бути різної етіології: туберкульозної, сифілітичної, проявом лімфаденіту (мал. 3.17).

Постійна сльозотеча (не на вітрі, в пилу, внаслідок інших подразників) свідчить про патологію сльозовідвідних шляхів.

Можливі:

–виворіт слізної точки;

–звуження або стеноз слізного канальця;

–запалення слізних шляхів (каналікуліт – грибкової, хламідійної, сифі% літичної, герпетичної етіології);

–запалення слізного міхура внаслідок стенозу або непрохідності слізно% носового каналу).

Дакріоцистит гострий. Припухлість у ділянці слізного міхура, почерво% ніння та набряк нижньої повіки і ділянки носа, сльозотеча. Може розвину% тися флегмона слізного міхура. Можливе утворення нориці (майже у всіх випадках) (мал. 3.18, 3.19).

Лікування. Гострий та хронічний дакріоцистити лікуються в умовах стаціонару. Хронічний дакріоцистит потребує обов'язкового оперативного лікування (утворюють співустя між слізним міхуром і порожниною носа – дакріоцисторіностомія). При гострому дакріоциститі першочергово необ% хідно провести розкриття абсцесу, що утворився.

Дакріоцистит новонароджених. Виникає внаслідок вродженого пороку – наявності желатиноподібної плівки, яка закриває слізний каналець внутріш% ньоутробно. Виникає в перші дні після народження (мал. 3.20). Через пору% шення проходження сльози в подальшому виникає гнійне запалення. У ді% лянці слізного міхура з'являється припухлість. При натисканні на нього зі слізних точок виділяється гній, слиз. Можливе утворення флегмони.

Лікування. Лікування починається з масажу слізного міхура, коли вміс% том слізного міхура можливе відновлення прохідності. Наступним етапом є зондування, під час якого руйнується плівка й відновлюється прохідність.

ЗАХВОРЮВАННЯ ОЧНОЇ ЯМКИ – один із найбільш складних роз% ділів офтальмології. Складність ця зумовлена тим, що в невеликому об'ємі міститься багато різних за гістологічною будовою анатомічних структур,

42	І. М. Безкоровайна, В. В. Ряднова, Л. К. Воскресенська. ОФТАЛЬМОЛОГІЯ

які забезпечують життєдіяльність і функції ока. Очна ямка сполучається з порожниною черепа, з нею межують придаткові пазухи носа, у зв'язку з чим у ній можливий розвиток різноманітних патологічних процесів, що ме% тастазують із цих структур.

Основними симптомами захворювань очної ямки є зміщення очного яблу% ка, обмеження його рухливості. Зміщення очного яблука супроводжується ви% пинанням – екзофтальмом або западанням – енофтальмом (трапляється знач% но рідше). Відзначаються також зміщення очного яблука вбоки (мал. 3.21).

Екзофтальм виникає внаслідок збільшення вмісту очної ямки, у зв'язку з набряком, крововиливом, пухлиною або зменшенням порожнини ямки, зумов% ленними підвищенням тонусу симпатичної нервової системи, діенцефальними порушеннями, випинанням стінок в умовах запальних процесів, пухлин у при% даткових пазухах носа. Екзофтальм може бути від ледь помітного до значного. Визначають його за допомогою екзофтальмометра Гертеля (мал. 3.3).

Мал. 3.3. Вимірювання вистояння очних яблук екзофтальмометром

Енофтальм спричинений збільшенням об'єму очної ямки при перело% мах її стінок і розходженні відламків кісток, атрофії клітковини ямки, па% ралічах і парезах симпатичного нерва (ураження його в шийному відділі призводить, окрім енофтальму, до птозу, міозу, гіпотонії очного яблука – синдрому Горнера).

Тема ІІI. ЗАХВОРЮВАННЯ ПОВІК, СЛІЗНИХ ОРГАНІВ...

Бічні зміщення очного яблука виникають водночас із екзо% або ено% фтальмом у разі локалізації процесу в бічній ділянці очної ямки. Зміщення часто супроводжується двоїнням зображення (диплопія).

Порушення рухливості очного яблука в бік, протилежний зміщенню ока, може бути від незначного до цілковитої нерухомості (офтальмоплегія).

Частота патологічних процесів в очній ямці становить 0,5 – 0,8% від за% гальної кількості всіх захворювань очей. Найбільш часто трапляються за% пальні захворювання та пухлини очної ямки (мал. 3.4).

Флегмона очної ямки – розлите запалення всієї клітковини очної ямки з подальшим її некрозом.

Етіологія і патогенез. Спричиняють захворювання білий або золотис% тий стафілокок, гемолітичний стрептокок, рідше – диплококи Френкеля,

Мал. 3.4. Комп'ютерна томографія орбіт

диплобацили Фрідлендера. Флегмона очної ямки починається здебільшо% го, як тромбофлебіт або тромбартеріїт судин очної ямки з утворенням дріб% них гнояків, що зливаються. Найчастіше специфічні тромботичні зміни су% дин зумовлені гнійними процесами в придаткових пазухах носа, рожистим запаленням обличчя, загальними інфекційними метастазуючими процеса% ми в організмі й порожнині черепа. Можливе інфікування орбітальної клітковини при ушкодженнях, сторонніх тілах орбіти, операціях. Описані випадки розвитку флегмони очної ямки як ускладнення гнійного дакріо%