Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
ім. Олеся Гончара
Практикум із дисципліни
«Гроші та кредит»
2013
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
ім. Олеся Гончара
Кафедра банківської справи
Практикум із дисципліни
«Гроші та кредит»
Дніпропетровськ
РВВ ДНУ
2013
Наведено основні аспекти суті, функцій і ролі грошей у товарному господарстві, сутності грошового обігу, кредиту і кредитної системи, поняття про міжнародні розрахункові та кредитні відносини. Зокрема, розкрито теоретичні та практичні підходи до основних законів грошового обігу, методів вимірювання інфляції, способів нарахування процентів, проведення конверсійних операцій на валютному ринку. У кожній темі уміщено методичні рекомендації, що допоможуть опрацювати теоретичний матеріал, виконати навчальні та контрольні роботи.
Для студентів 2-го курсу економічного факультету ДНУ.
вступ
Практикум із дисципліни «Гроші і кредит» укладено для того, щоб забезпечити студентів навчальним матеріалом, необхідним для самостійного вивчення практичного курсу. Видання включає теми, що стосуються практичних аспектів грошово-кредитного та розрахункового механізмів економічних відносин. Зазначені матеріали мають допомогти студентам у оволодінні поняттями сутності, функцій та ролі грошей і кредиту; механізму функціонування грошової системи в ринковій економіці; закономірності функціонування валютного та грошового ринків; ролі, специфіки та практики застосування грошово-кредитної політики, прикладними аспектами кредитних відносин.
Тема «Грошовий обіг і грошові потоки» План практичного заняття
Поняття та складники грошової маси, що обслуговує грошовий оборот. Грошова база.
Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.
Закон грошового обігу.
Характеристика грошового мультиплікатора.
Необхідні теоретичні відомості
Грошова маса — це сукупність залишків грошей у всіх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу на певний момент часу.
Грошовий агрегат — це показник обсягу і структури грошової маси.
У статистичній практиці України визначають і використовують для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.
Агрегат М0 включає готівкові кошти, які перебувають в обігу поза депозитними корпораціями (банкноти, казначейські квитки, монети). Готівка в касах банків сюди не належить. Це найліквідніша частина грошової маси, але її вага в розвинутих країнах з ринковою економікою становить 5 – 7%. В Україні частка готівки вже сягнула понад 40%, тому цей агрегат дуже важливий для статистичного аналізу і заходів регулювання грошової маси. Водночас висока частка готівки свідчить про недостатній розвиток безготівкових розрахунків.
Агрегат М1 складається з агрегату М0 і переказних депозитів у національній валюті, тобто коштів на поточних рахунках банків, які можуть бути негайно використані їх власниками для здійснення безготівкових платежів без попередження банків, без втрати їх вартості, сплати штрафів, пені тощо.
Агрегат М2 включає агрегат M1 і переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити, зокрема, сюди входять термінові й ощадні депозити в комерційних банках.
До агрегату M3 входить агрегат М2 та цінні папери, крім акцій, а саме: довгострокові приватні депозитні сертифікати спеціалізованих кредитних установ, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку – державні казначейські векселі, державні облігації, облігації і незабезпечені боргові зобов'язання корпорацій, векселі корпорацій.
Розмір агрегату M3 становить обсяг грошової маси на певний момент часу.
Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.
Величину грошової бази можна визначити за формулою
Гб = Г вип + Г рез,
де Г вип – сума готівки, випущеної центральним банком, яка не повернулася до його фондів, грн.; Г рез – сума грошей (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку, грн.
Рівень грошово-кредитного мультиплікатора залежить від норми обов'язкового резервування:
,
де т – грошово-кредитний мультиплікатор; r – норматив обов'язкового резервування, част.од.
Норматив обов'язкового резервування – це установлений Національним банком у процентному значенні розмір обов'язкових резервів до зобов'язань щодо залучених банком коштів. Даний норматив встановлює величину гарантійного фонду комерційного банку, що забезпечує надійне виконання його зобов'язань перед клієнтами. Одночасно він є інструментом регулювання діяльності комерційних банків та грошового обігу в країні з боку центрального банку.
Фактично рівень мультиплікатора, який склався на певний час, визначають як співвідношення загальної грошової маси в обігу і суми грошової бази за формулою
,
де mm – показник фактичного рівня мультиплікатора; М0 – маса готівки в обігу поза банками; D – маса грошей у депозитах комерційних банків; R – сума резервів комерційного банку.
Між грошовою масою і грошовою базою існує залежність:
.
Грошовий обіг — це рух грошей у процесі товарного обігу, надання послуг, погашення боргових зобов'язань. У зв'язку з цим виникає запитання: яка саме кількість грошей необхідна на ринку в певний час для безперебійного забезпечення товарного обігу?
На це запитання в загальному плані дає відповідь відкритий К. Марксом закон грошового обігу, згідно з яким кількість грошей визначають як відношення суми цін товарів до швидкості обігу однойменної грошової одиниці з урахуванням додаткових факторів — проданих у кредит товарів, суми взаємопогашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати. Суть закону полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці. Це можна виразити таким рівнянням:
,
де
М
– грошова маса, грн;
– сума цін на товари, що підлягають
реалізації за певний відрізок часу,
грн;К
—
сума цін товарів, проданих у кредит,
строк оплати яких не настав, грн; V
–
швидкість обігу грошової одиниці за
рік, об.; П
–
сума цін товарів, проданих у кредит,
строк оплати яких настав, грн; ВП
–
взаємопогашувані платежі, грн.
Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожну одиницю наявних в обігу грошей використовують у середньому для реалізації товарів і послуг за певний період. На основі відомого рівняння обміну І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою
,
де V – швидкість обігу грошей, об.; Р – середній рівень цін на товари та послуги, грн; Q – фізичний обсяг товарів та послуг, реалізованих у конкретному періоді, од.; М – грошова маса, грн.
Приклад 1
Розрахуйте кількість грошей, необхідних підприємству як засоби обігу, за такими даними:
1) сума цін за реалізованими товарами (роботами, послугами) – 4 500 млрд грн;
2) сума цін товарів (робіт, послуг), проданих з розстрочкою платежу, строк оплати яких не настав, – 42 млрд грн;
3) сума платежів за довгостроковими зобов'язаннями, строки яких настали, – 172 млрд грн;
4) сума взаємнопогашуваних платежів – 400 млрд грн;
5) середня кількість оборотів грошей за рік – 10.
Розв’язання:
.
Приклад 2
Визначте розмір грошових агрегатів М0 та М1, якщо відомі такі показники:
а) грошова маса – 43 570 млн грн;
б) кошти на строкових рахунках у банках – 2 560 млн грн;
в) кошти на поточних рахунках у банках – 1 580 млн грн;
г) довгострокові депозитні сертифікати – 200 млн грн.
Розв’язання:
М2 = М3 – довгострокові депозитні сертифікати = 43 570 – 200 = 43 370 млн грн.
М1 = М2 – кошти на строкових рахунках у банках = 43 370 – 2 560 = 40 810 млн грн.
М0 = М1 – кошти на поточних рахунках у банках = 40 810 – 1 580 = 39 230 млн грн.