V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I
.pdfРадянська дер:жава у перiод непу (J 92/ - KinelIb 1920-х рр.)
знания бiЛЬШОВИЦI>КОГО режиму. УрЯДИ €вропейських держав
були проiнформованi про нову позицiю Москви.
6 сiчня 1922 р. Верховна вiйськова рада Антанти вирiшила
скликати в iталiйськiй ГенуУ мiжнародну конференцiю з еко
номiчних i фiнансових питань, запросивши до участi в нiй yci
€вропейськi краi"ни, ВЮlючаючи i Радянську Росiю. Наступно
го дня iталiйський уряд надiслав офiцiйне запрошення Рад
наркому РСФРР.
Конференцiя вiдкрилася у ГенуУ 10 квiтня 1922 р. До складу радянськоi" делегацП, яку очолював нарком закордонних справ
рсфрр Г. Чичерiн (формальний ГО.10ва делегацii" В. Ленiн внаслiдок хвороби залишився в MOCKBi), увiйшли л. KpaciH,
М. Литвинов, я. Рудзутак, В. Воровський, а також представ
ники вiд ycix нацiональних радянсы<Их республiк та вiд Хо р~змськоУ, Бухарськоi· i Далекосхiдноi" республiк. Усього делс гацiя налiчувала понад 60 чоловiк.
Захiдними державами радянськiй делегацii було вручено так званий Лондонський меморандум експертiв, в якому ви
сувалися вимоги повернення закордонним власникам наЦlOна
лiзованих пiдприемств виплати боргiв царського i Тимчасово
го урядiв у розмiрi 18,5 млрд золотих крб, вiдмiни монополii"
зовнiшньо·j торгiвлi тощо. Проте жорстка позицiя радянських
представникiв, контрпретензiУ яких складали 39 млрд золотих
карбованцiв, не дозволила дiйти порозумiння. Разом з тим ра дянська дипломатiя досягла на конференцi"i значного зовнiш ньополiтичного успiху, уклавши 16 квiтня 1922 р. У передмiстi ГенуУ Рапалло двосторонню угоду з Нiмеччиною. Головним у нШбуло те, що уряди обох держав взаемно вiдмовлялися вiд вiдшкодування збиткiв, завданих вiЙною. KpiM ТОГО, Нiмеччи:" на вiдмовлялася вiд нацiоналiзованого в РСФРР майна CBOIX
громадян за умови, що Радянський уряд не буде задовольня
ти аналогiчних претензiй iнших держав. Мiж двома краi"нами вiдновлювалися дипломатичнi i консульськi стосунки, а також
встановлювався принцип повного сприяння В торгiвлi i госпо
дарсъких вiдносинах. Уже в серединi 1920-х рр. на долю Нiмеч
чини припадало 30 % радянськоi· зовнiшньоi" торгiвлi. Цьому
191
РоздL'I3
суттево посприяв i пiдписаний у Берлiнi 24 квiтня 1926 р. ра дянсько-нiмецький договiр про дружбу i взаемний нейтралiтет, який ще на п'ять pOKiB прсдовжив дiю Раn.алльсько·i угоди.
Договiр в Рапалло мав великий вплив на розвиток науково технiчного спiвробiтництва ДВОХ Kpa·iH. Уже Блiтку того Ж року Нiмеччина i Радянська Роеiя пiдпиеали тасмний воснний дого
Bip, який передбачав, що нiмсцьке лiтакобудiвне пiДПРИЕ:МСТВО «lOHKepe» одержало можливiсть створювати вiйеьковi лiтаки
на заводi у фiлях (поблизу Моекви), концерн Круппа - арти
лсрiйськi гармати на заводах у Середнiй Азii·. Нiмецька армiя
вiдкрила у Казанi танкову, а у CaMapi - вiйськово-хiмiчну ШКО
ли. У Липецьку було створено тренувальний центр пiдготовки нiмецьких льотчикiв. Росiйськi i нiмецькi хiмiки епiльно пра цювали над створенням нових зразкiв хiмiчноi" збро"i. Все це дозволяло Нiмеччинi обхоДити cTarri Версальеького договору,
що забороняли j·Й мати сучасну технiчно оснащену армiю й
Т! вiйеьково-промислову базу. Водночае з боку РСЧА У рiзнi
перiоди у Нiмеччинi побували М. Тухачевський, о. €гopOB,
п. Дибенко, й. Якiр та iншi вiйськовi командири, якi вивчали
там новинки вiЙеьковоj· технiки та HOBiTHbo"i зброi·.
В цiлому спiвробiтництво У вiйськовiй еферi СРСР i Вей марськоУ республiки у 1922-1933 рр., яке ТРИJ3(lло до приходу
до влади А. Гiтлера i було згорнуте за iнiцiативою Радянського
уряду, стало звичайним явищем тогочаено·i CBiTOBOi" завнiш
ньополiтичноi" практики i не набуло ;значних масштабiв.
«Перша велика зустрiч у верхах» хх СТ., як називали Ге нуезьку конференцiю дипломати, не призвела до встановлен ня мiцних вiдносин РСФРР з захiдними державами. Так само
«нудною i даремною», за словами л. Краеiиа, виявилася i мiж народна фiнансово-економiчна конференцiя у Гаазi, яка Bik
булася влiтку 1922 р. 3акiнчивши СIЮЮ роботу 20 лилня, вона також не урегулювала економiЧНИА вiдносин мiж Радянською
Росiею i Заходом.
У цiлому радянськiй зовнiшнiй полiтицi на початку ] 920-х pOKiB продовжувала бути властива певна двоУстiсть. На це звертав увагу ще англiйський фiлософ i громадеький дiяч
192
____РадяНсЬКа держава у nерiод неnу (1921- кiнець 1920-хрр.)
Б. Рассел, який побував у РСФРР. BiH наГОЛОlllував, що бiль шовики «люди практичнi, якi намагаються налагодити TopriB-
лю з Заходом, поступово створити бiльш чи менш нормальну
державу», не вщмовляючись водночас i вiд своlх найважливi
ших програмних поло)кень, що передбачали просування рево
люцiУ на Захiд, нав'язування йому комунiСТИЧНОI iдеологii".
Сподiвання радянського керiвництва на «cBiTOBY револю
цiю» змiЦнi:ли yi 923 р., коли кризова сюуацiя в Нiмеччинi,
пов'язаназ окупацiею Францieю РурськоУобластi су вiдповiдь
на затримку Нiмеччиною виплати черГОВОl суми репарацiй),
викликала у лiдерiв KOMiHTepнy бажання «пiдштовхнутю> збройне повстання нiмецькоro робiтництва. Однак цьому ба
жанню не судилося здiйснитися, оскiльки робiтничий виступ
У Нiмеччинi було придушено урядовими вiЙськами. Невдачею
закiнчилися й подiбнi спроби розпалити «багаття cBiТOBo"i ре волюцii"» у БолгарiI та Польщi.
утому ж таки 1923 р. рiзко заroстрилися вiдносини СРСР
зВеликобританieю. Причиною цього загострення стало ви несения на початку року смертних вирокiв двом англiйським священикам; яких радянська юстицiя звинуватила у шпигун
CTBi, затримання прикордонною службою СРСР двох англiй
ських риболовецьких суден та шалена антибританська кампа
нiя в IpaHi i Афганiстанi. Все це примусило Англiю У трав Hi 1923 р. пред'явити ультиматум уряду Радянськоro Союзу,
який увiйшов В iсторiю як «ультиматум Керзона». Водночас
активiзувалися i росiйськi бiлоемiгрантськi кола, якi розрахо
вували довести справу до радянсько-британського збройного
конфлiкту: у швейцарськiй Лозаннi у днi роботи черговоТ мiж
народноУ конференцiУ з питань роззбро€ння та кордонiв був убитий радянський дипломат В. ВоровськиЙ.
Зрештою, прагнучи уникнути подальшоro загострення мiжнародного становища, бiльшовицький уряд ерср lliшов на ПОС'I)'пки. Органiзувавши багатотисячнi театралiзованi
манiфестацii" трудяш,ИХ, пiд час яких тисячами спалювалися опудала MiHicTpa закордонних справ ВеликобританiУ лорда Керзона, BiH без особливого шуму виконав л.еякi вимоги уль-
193
Роздiл 3
тиматуму. На свободу були вiдпущенi англiйськi (ШlПигуни», звiльненi з-пiд арешту британськi траулери тощо. Вирiшення деяких спiрних питань було перенесено за стiл переговорiв.
НёСТУШШЙ, 1924 piK увiйшов в iсторiю рэ.дянсько"i зовнiш ньоТ полiтики як piK визнання СРСР. Еже 1 лютого лейборист ський уряд Великобританi'i lliд керiвництвом Р. Макдональда визнав Радянську державу де-юре i запропонував органiзувати англо-радянську комiсiю для вивченчя назрiлих економiчних i полiтичних проблем у вiдносинах мiж двома кра·iнами.
lнiцiатива англiйських лейбористiв викликала хвилю ВИ
знань срер урядами багатьох краУн CBiTY. Протягом 1924--1925 pOKiB дипломатичнi вiдносини з Радянським Союзом устано
вили Iталiя, llJвецiя, Данiя, ABCTpiH, Грецiя, Мексика, Францiя, Норвегiя, Японiя. Всього за ц! роки СРС? визнали 13 держав.
На особливу увагу заслуговуе дiяльнiсть радянських ди
пломатiв на Далекому Сходi, де вiдбулося вiдновлення зв'яз
KiB з Китаем. Цсй процес був тривалим i складним, оскiльки у той час Китай був подiлений на кiлька частин, у кожнiй з
я'(их було свое керiвництво. Тiльки у травиi 1924 р. видатном:у
радянському дипломату Л. Карахану вдалося пiдписати у rle- l(iHi угоду з Китаем про вiдновлення дипломатичних в-iдносин
i збереження контролю срер над Китайсько-Схiдною залiз ницею (КС3), яка проходила територiею Маньчжурi·i.
Незважаючи не беззаперечнi успiхи радянськоi' зовнiш
IIЬО"!" полiтики, уряди багатьох Kpai"ji, збентеженi триваюч.ою
вiдкритою пропагандою KOMiHTCPHOM i його провiдною сек
цiею - PКI 1(6) I-.')'pcyна «cBiTOBY революцiю», .продовжува-: ли з великою недовiрою ставитися до дiяльносТl радянських дипломатiв i торговелыю-економiчних представництв, ува
жаючи Ух (до речi, небезпiдставно) лиwе прикриттям зусиль бiлыuовикiв, спрямованих на розпалювання «революцiйно"i llожежi» на Заходi.
Наприкiнцi 1924 р. в Англi'j до влади знову прийшли КОН серватори. У ходi передвиборноi" кампанii" вони оприлюдни··
ли сфабрикований документ - так званий «лист 3iHoB'eBa», в
якому нiбито мiстився заклик до англiйських KOMYHicTiB про
194
.РадЯllсь,,·а держава у nерiод неnу (1921 - Ki/le1/b 1920-); рр.)
пiдroт~вку антиурядового поястання. Консерватори вiдмо
вилися ратифiкувати угоду про торгiвлю з срер, пiдписану
лейбористським урядом. Антирадянськi настроУ у Великобри таиiУ особливо посилилися у 1926 р. Приводом став страйк ан
глiйських llIaXTapiB, який був пiдтриманий KOMiHTepHOM i ра
дянськими профспiлками. Англiйський уряд розцiнив цю пiд
тримку як втручання срср у внутрiшнi справи великоi" держа
ви. У \ 927 р. консерватори розiрвали дипломатичнi вiДlЮСИIIИ з Радянсъким Союзом, якi були вiдновленi лише у 1929 р.
У 1927 р. розiрваними виявилися i дипломатичнi вiдноси ни з Китаем,де було вчинено напад на радянське посольство.
у тому ж роцi Францiя все нагальнiше вимага.1а вiдiзвати
радянського посла Х. Раковського, а у Варшавi бiлоемiгран
том Б. Ковердою був убитий радянський повпред П. Бойков. З о.гляду на це радянське керiвництво не виключало можли
BOCTi найгiршоro розвитку мiжнародних подiЙ. У груднi 1927 р.
Й. Сталiн з трибуни ХУ з'i"зду заявив, що «перiод мирного
спiвжиття вiдходить У минуле, звiльняючи мiсце перiоду iмпе
рiалiстичних HaCKoKiB i пiдготовки iнтервенцii" проти ерер».
Ситуацiю у cBiTi 1927 р. BiH порiвняв 3 ситуацiею, що ск.fIала-
. ся у 1914 р. напередоднi початку Першо;" cBiТOBOI вiЙни. Бiль шiсть сучасних дослiдникiв певнi того, що Сталiн у той час
. використовував загрозу вiйни як iHCTpYMeHT змiцнення своеУ
влади над партiею, оскiльки, як зазначае, наприклад, М. Загла
дiн, «безпосередня небезпека вiйни була мiнiма"ьною, тому
що в краУнах Заходу при влад: стояли уряди, якi у бiльшостi сво"Ш орiентувалися на полiтичнi вирiшення спiрних питань».
Намагаючис·ь уникнутн iзоляцil на мiжнароднiй apeHi,
радянська дипломатiя обачно маневрувала. У 1926-1927 рр. ерср вдалося налагодити бiльш TicHi контакти зi сво"iми пiв
денними .сусiдами - "Гуреччиною, [раном та Афганiстаном.
З ними були пiдписанi' договори, якi були аналогiчнi угодi з
Нiмеччиною. У жовтнi 1927 р. Голова ЦВК ерер м. Калiнiн,
виступаючи перед трудящими, в черговий раз наГОJJОСИВ, що
зi схiдними кра"t"нами «ми все бiльше входимо в економiчний
зв'язою>.
]95
Роздiл 3
у серпнi 1928 р. Радянський Союз приеднався до пакту
Брiана-Келлога, пiдписаного в Парижi за iнiцiативою фран цузькоro MiHicTpa закордонних справ А. Брiана i йоro амери
канського колеги Ф. Келлога. 15 провiдних держав cBi'ry взяли
на себе зобов'язання вiдмовитися вiд вiйни як «знаряддя зо внiшньо'i полiтики» i врегульовувати можливi конфлiкти «За
допомогою мирних засобiв».
На жаль, значення цього крок-у, який Mir би стати початком нового дiалогу Радянськоi" держави з краi'нами Заходу, змiн
нити полiтичнi механiзми запобiгання вiйнi, було перекрес
лено декларацiями KOMiHTepHY i заявами Й. Сталiна. Зокрема,
VI конгрее KOMiHTepнy того ж року у резолюцi"i CTOCOBJ-;O пак
ту Брiана-Келлога зазначив наступне: «... Пролетарiат Радян ського Союзу не поринае в iлюзi"i про можливостi мiцного миру з iмперiашстами. BiH знае, що напад iмперiалiзму на Ра дянську владу неминучий, що в Ilроцесi CBiTOBo"i пролетаРСЬКОl революцi"i неминучi i необхiднi вiйни пролетарських держав з буржуазними, вiйни за визволения cBiтy вiд капiталiзму».
Подiбнi оцiнки створювали враження, що для полiтичного
керiвництва СРСР прiоритетними € зв'язки по лiнii' KOMiHTep-
ну, а дiалог з буржуазними державами розцiнюеться як виму
шений обставинами, як такий, ЩО не вимагас чiткоro додер жання прийнятих мiжнародних зобов'язань. Саме тому дiловi кола краУн Заходу не поспiшали вкладати кошти в раДЯНСf.ку eKoHOMiKY, а питания надания СРСР позик i кредитiв для iТ розвитку помiтно ускладнилося.
BTiM, протягом 1920-х pOKiB мiжнародне становище Ра дянського Союзу в цiлому значно змiцнилося. Вдалося про рвати дипломатичну блокаду краi"ни. Призупинивши вiдкритi експансiонiстськi прагнення краУн Заходу, Радянська держа ва забезпечила собi мирнi умови для вiдновлення економiки.
ВОДIючас бiлыIIвицькимM керiвництвом витрачалися значнi
кошти на пiдтримку комунiстичного i революцiйного руху в
усьому CBiTi, що негативно позначалося як на мiжнародному авторитетi держави, так i на П економiчному розвитку.
196
Р"дЯIIська держава у nерiод 1Iеnу (J 92/ Ki11eIfb 1920-хрр.)
ДОНУМЕНТИТАМАТЕРIADИ
ДОКУМЕНТ}
РЕЗОЛЮЦIЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРIВ КОМАНД l-i 1 2-i БРИГАД
КОРАБЛIВ, ЩО ДИСЛОI(УЮТЬСЯ У КРОНШТАДТI
1 березня 1921 р.
3аслухавши 'доповiдь команд, вiдправлених загальними збо
рами команди кораблiв до м. Петрограда для вияснення справ у Петроградi, постановили:
1. Внаслiдок того, ща нинiшнi ради не виражaIОТЬ волю ро бiтникiв i селян, негайно зробити перевибори рад та€мним голо
суванням, причому перед виборами вiльну попередню агiтацiю
Bcix робiтникiв i селян.
2.Свободу слова i друку для робiтникiв i селян, аиархiстiв,
лiвих соцiалiстичних партiЙ.
3.Свободу зборiв i професiйних спiлок i селянських об'€д
нань.
4.3iбрати не пiзнiше 1Оберезня 1921 p~ безпартiйну конфе ренцiю робiтникiв, червоноармiйцiв i MaTpociB м. Петрограда, Кронштадта i Петроградськоi губернii:.
5.3вL'1ЬНИТИ BCix полiтичних ув'язнених соцiалicтичних партiй,
атакож ycix робiтникiв i селян, червоноармiйцiв i MaтpociB, ув'яз нених у зв'язку з робiтничими i селянськими рухами.
6.Вибрати комiсiю для перегляду справ ув'язнених у тюрмах i концентрацiйних таборах.
7.Лiквiдувати будь-якi полiтвiддiли, позаяк жодна партiя не може КОРИС1Уватися привiлеями для пропаганди своУх iдей i
одержувати вiд держави кошти для цi€I мети. 3aMiCTb них мають
бути заснованi вибранi з MiCUb КУЛЬ1Урно-просвiтницькi KOMicii",
для яких кошти повиннi вiдпускатися державою.
8.Негайно зняти Bci загороДЖУвальнi загони.
9.3рiвняти пайок для Bcix трудящих, за винятком шкiДЛИВИХ
ueXIB.
10. Лiквiдувати комунicтичнi бойовi загони в ycix вiйськових частинах, а також на фабриках i заводах рiзнi чергування з боку KOMYHicTiB, а якщо Taк.i чергування а60 загони знадобляться, то
197
Роздiл 3
можна призначати у вiйськових частинах з рот, а на фабриках i заводах на розсуд робiтникiв.
J 1. Дати повне право дй селянам над своею землею так, як
'jl\l 6ажаеться, а також мати худобу, яку утримувати повинен i
управляти своi'ми силами, т06то не користуючись найманою
працею.
12.Просимо Bci вiйськовi частини, а також товаришiв вiЙСЬJ(О
вих KypcaHTiB приеднатися ДО напю'j резолюцi·i.
13.ВимагаЕ:МО, щоб yci резолюцi'i були широко оприлюдненi
пресою.
]4. Призначити роз 'j'зне бюро для контролю.
15. Дозволити вiльне кустарне вир06ництво власною працею.
Резолюцiя ПРИЙlIята бригадними зборами при двох, що утри-
малися.
ДОКУМЕНТ 2
тз ДОПОВIДI ДИРЕКТОРА IНСТИТУТУ КОН'ЮНКТУРИ nроф. М. КОНДРАТЬЕВА В СIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬЮЙ
СЕКЦII ДЕРЖПЛАНУ BlД IMEНI ПЛАl-IOВОI KOMICIl
НАРКОМАТУ ЗЕМЛЕРОБСТВА
Ciчень 1924 р.
Ми ведемо МОВУ про аграрну революцiю. Значення i"i потрiб
но розглядати з ДВОХ точок ЗОРУ: з точки зору бiльш тривалого перiоду i з ТОЧКИ ЗОРУ даного короткого псрiоду. HCMa€ нiякого CYMHiBY, що позитивне значення аграрно'!, революцii' величезне. Вона знищила Ti перешкоди для розвитку виробничих сил, якi мiетилися в земельному режимi. Але з точки зору короткого перiо ду в самому процесi свого здiйснення вона безперечно сприяла поглибленню розпаду i деградацi'i сiльського господарства, вона викликала MacOBi передiли i дуже сильне вирiвнювания i нiвелю
вання !'осподарств з загальним пересуванням 'ix вниз, здрiбнеНr~Я
господаретв, з одного боку, i зменш-ення групи без посiвних гос
подарств, з шшоro ...
Bci цi процеси не могли в перiод Ух завершения не викликати,
в свою чергу, гютрясiния сiльського господарства i йога тимчасо
во'! дсградацii'. 3 oceHi 1922 р. виявилася глибока депресiя на вну-
198
РадЯIIська держава у nерiод lIеnу (1921- Killeljb 1920-х рр.)
===-_.
трiшньому ринку продуктiв еiльеького госгюдарства, особливо зерновюс ця депресiя корiниться у вiдносному перевиробництвi названих продуктiв, яке, в свою черry, обумовлюпьея не лише збiльшенням сiльськогоеподарсько'i продукцi"i, але й значною глибиною руйнуваНIfЯ ilfдуетрi'j i MicT краi'ни i, як наслiдок, па дiнням внутрiшнього ринку. Вона корiнитьея також у недостат ньому розвитку налого експорту. Kpai'Ha перероела внутрiшнiй ринок еiльеькогоеподарських продуктiв. Веп принiс з собою по чаток вiдбудови гоеподарства. 8iдновлення ринку епонукало i
оживило етимули до розширення гоеподарства.
Якi ж перспективи розвитку ринку i яка та оеновна лiнiя ВПJlИ ву, який BiH буде здiйснювати на хiд розвитку нашого сiЛhСЬКО го господарства? Навряд чи можна сумнiватися, ЩО обсяг РИI-J
кового обiгу як веерединi кра'iни, так i у зовнiшнiх зносинах у
найближчий час буде розширюватися. Прогрееивним, бажаним напрямом розвитку сiльського гоеподарства буде те, яке а) пiдве де сировинну базу пiд розвиток промиеловостi, б) змiцнить екс портнi мож:ливостi краi"ни, В) дасть найбiльш широке поле для
використання працi надлишкового с.-г. населення, г) посилить
податково-платiжнi сили С. I:-;аселення, д) дасть найбiльшу pauio- нальнiсть i усталенiсть с.-г. з органiзацiйно-виробничоi" точки
зару. Поза задоволенням ЦИХ БИМОГ неможливо очiкувати пi,ДНС
сення всього народного господарства... В iHTepecax вiдродження
ринку для проДУктiв iндустрii" слiд визнати бажщlИМ i прогресив
ним посилення TOBapHOCTi селянського господарства, залучення Ух до процесу суспiльного виробництва i ринкових вiдносин...
Зараз Ma€ мiсце диспропорцiя мiж працею i капiталом у бiк
надлишку першого вiдноено останнього. HeДOCTaTH€ забезпе
чення с.-г. капiталом може стати значноIO перешкодо!О IIрогресу сiльського господарства. Щоб ослабити цi перешкоди, потрiбно
визнати бажаним посилення iндустрiалiзацii'...
Система заходiв сiльськогосподарськоi" полiтики досягне своУх
цiлей лише у тому випадку, ЯКЩО вона буде прагнути максималь
но розбудити господарську iнiцiативу i самостiйнiеть населення: якщо вона дасть MiUHe русло для господарсь/(оi' органiзацii" цi6 са
модiяльност~, зокрема для кооперативноi" органiзацii, i якщо вона буде прагнути забе:щечити найкращi умови для процееу накопи
чення матерiальних цiнностей на селi.
199
роздiл 3
ДОКУМЕНТ 3
ПРОЕКТ РЕЗОЛЮЦIl ПРО ВЗА€МОВIДНОСИНИ рсфрр 3 НЕЗАJJЕЖНИМИ РЕСПУБЛIКАМИ, ЗАПРОПОНОВАНИЙ
Й.СТАЛIНИМ
Не раuiше 11 серпия 1922 р.
1. Визнаги доцiльним формальний всryп незалежних Союз них республiк: Украi"ни, Бiлорусi!, Азербайджану, Грузi·j i BipMeHi! до складу РСФРР, залишивши питання про Бухару, Хорезм j ДСР вiдкритим i обмежившись прийняттям договорiв з ними щодо митноi" справи, зовнiшньо! торгiвлi, закордонних i вiйсъко
вих справ тощо.
I1римiтка: вiдповiднi змiни в констиryцiях, згаданих у l-MY
пунктi республiк, зробити lIiсля проведення питання в радян
ському порядку.
2.Визнати доцiльним формальне розповсюджсння компетен
цН ВЦВК'у, РНК i РПО рсфрр на вiдповiднi центральнi радян
CbKi установи псрелiчених у п. l-мy республiк.
3.Зовнiшнi справи (3аксправ, 30внiшторг), вiйсъковi справи,
залiзничнi, фiнансовi i пошти та телеграфу, зга,.~аних у п. l-му llезалежних реСllублiк об'€днати з такими РСФРР.
4. Наркомати: продовольства, працi i народного господарства формально пiдпорядl\.)'Вати директивам вiдповiдних HapKoMaTiB РСФРР.
5. Решту HapKoMaтiB згаданих у п. l-му республiк, асаме: юс
тицi!, освiти, внутрiшнiх справ, землеробства, робiтничо-селян
съко! iнспекцii", народного здоров'я i соцiального забезпечення
вважати самостiЙними.
Примiтка: органи боротьби з контрреволюцiЕ:Ю у згаданих
вище республiках пiдпорядкувати директивам ДПУ РСФРР.
6. Дане рiшення, якщо воно буде сх.валене цк РКП, не публi ку€ться, а переда€ться нацiональним цека, як циркулярна дирек тива для його проведення в радянському порядку через ЦВК або
з,"iзди Рад згаданих вище республiк до скликання Всеросiйського
з'i"зду Рад, на якому деклару€ться вано як побажання цих респу
блiк.
Член KOMici"i Й СmШl;Н
Правильно: (НазареmЯfl)
200