V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

· r:адян~vка держава у nСРlOд неnУJl92! - Ki./lelfb 1920-:.: РЕ.)

дослiдники, прийняття Конституцii' i<СПрИЯЛО вiдродженню у новому виглядi патрiархальних монархiчних iдей i вело до консолiдацi"i деспотично'i влади», оскiльки «8 сво"iй полiТИЦl централiзацi"i влади партiя використовувала той самий Ha6ip методiв, що й са~.I'}Д,ержавство. - русифiкацiю нацiональних кулы)'р, з одного боку, та включення нацiоналышх елiт у цен­ тральну полiтичну слiту - з iншого».

ЯКЩО спочатку ерер утворили чотири республiки, то у наступнi роки до йога складу ввiйшли HOBi радянськi рес­

публiки: Узбецька i ТУРКJlленська Ре? у ! 925 р., Таджицька

РСР у 1929 р., а Казахська та Киргизька РСР - у J936 р. У тому ж pou,i пiсля розпуску ЗСФРР радянськi Азербай­ джан. Вiрменiя i Грузiя також увiйшли до складу ерср. Пс­

редбачалося, що у Mipy того. як буде лiквiдовано пануван­

ня каlliталу в сусiднiх з срер Kpa'iHax, BiH буде зростати за

рахунок при€днання до нього нових союзних радянських

республiк i з часом перетвориться на Свiтовий СРСР, В яко­

му будуть безпоссредньо вирiшуватися питання зближення

; злиття нацiЙ.

Поглиблення у другiй половинi J 920-х рр. курсу на обме­ ження i витiснення капiтанiстичних елементiв, особлино Ilере­ xin до колективiзацi'i на селi, супроводжувалось помiтним зву­ женням прав нацiонаньних республiк i автономних утворень.

Самостiйнiеть, свободу нацiонального рознитку i «P03KBiT\)

нацiй цеlПРальнс kepiBJ-IИЦТВО намагалося I3ce бiльше 06.\1еж­

ити лише КУЛЬТУРlIо-нацiональною сферою.

rромаДСЬКО-ПОПjТИЧИИЙ 1I038И10К P~Af:l~tbKOro сvспiпьства

На початку 1920-х рр. Радянеька держава докорiнно Bin- рiзнялася вiд Ti€'i «напiвдержави» без apMi', i полiцi"i, без бю­ pOKpaTi"i, яка УЯВЛЯоJася В. JIeHiHY напередоднi революui·'. Реальна, а не уявна диктатура пролетарiату увiбрала в себе надцентралiзовану владу бiльшовикiв, теро'р j деспотичне па­

нування партiйно'" бюрократii·. Тому не дивно, що на Х з"iздi РКП(б) В. Ленiн прямо заявив: «Ми пiсля двох з половиною

171

Роздiл 3

pOKis РадЯНСhко"i влади перед YCiM CBiTOM виступили i скюали

в Комунicтичному lнтернацiоналi, що диктатура пролетарiату

неможлива iнакше, як через Комунiстичну лартiю».

На початку 1922 р. в ycix радянських республiках iснувала та форма полiтич:ного устрою, яку на ХН з'i"здi РКП(б) назва­ ли «диктатура лартi"i». Влiтку того Ж року вiдбувся вiдкритий

судовий процес над правими есерами. BiH мав чiтко виражену

пропагандистську мету _О показати населенню, якою злочин­

ною може бути будь-яка полiтична опозицiя Радянськiй владi. Керiвництво ecepiBcbKoi" партii" звинувачувалося, зокрема, в органiзацii" те.рористичних aKTiB проти бiльшовицьких лiдерiв

у1918-1919рр.

Усерпнi 1922 р. трибунал винic смертний БИРОК дванад­

цятьом пiдсудним есерам, серед яких були BiciM членiв цк napTii· - о. Гоц, М. Гендельман, М. IBaHoB, с. Тимофеев та iH.

Останнiй, звертаючись до бiльшовицьких суддiв, У своему

останньому словi на судi заявив: «Ви одержите нашi голови, щоб покласти Ух до Hir Комiнтериу, але честi нашоi" БИ не одер­

жите». Трохи згодом смертний вирок пiдсудним було замiнеио

рiзними строками тюремного ув'язнення.

Спецiальна резолюцiя ХН Всеросiйськоi" партiйноi" конфе­

ренцi"i «Про антирадянськi партi·j i теч:i"i» у серпнi 1922 р. по cYTi санкцiонувала застосування репресiй до полiтичних iHa-

кодумцiв, виправдовуючи це «революцiйною доцiльнiетю».

Таким чином, слова М. Томського, який на ХI партiйному з'i"z;­

дi у KBiTHi 1922 р. заявив про те, що «у нас багато партiй, але

на вiдмiну вiд закордону у нас одна партiя при владi, а iншi у в'язницi», лише зробили пiдсумок проuесу становления «дик­ татури партi"i». До речi, згiдно з даиими, якi 5 сiчня 1954 р. MiHicтepcTBo внутрiшиiх справ срер надало цк КПРС, за­

гальна кiлькiсть заарештованих органами ВНК-ОДПУ за Bci

види злочинiв У 1921-1928 рр. склала 842 232 людини, з них ] 52 633 були засудженi. Серед заарештованих за КОНТРРСВО­ люцiйнi злочини було 457 347 чоловiк. Питома вага «контр­ революцiонерiв» збiльшилася з 38 % у ]921 р. до 64 % - у

1928-му.

172

Радянська держава у nepioa неnу (1921 - KiHelJ" 1920-х рр.)

у березнi 1923 р. У MOCKBi вiдбувся: останнiй Всеросiйський

з'i"зд eCepiB, в якому взяли участь делегати вiд есерiвських ор­ ганiзацiй 3 iнших республiк. З'i"зд, який ГО1}'вав{;я за допомо­ гою i пiд контролем ДПУ, заявив, що партiя соцiалiстiв-рево­

люцiонерiв зiйшла з iСТОРИ'IНо"i арени. Наступного року така сама доля спiткала i колишнiх меншовикiв. Пiсля придушення ecepiBcbKOro i соцiал-демократичноro руху на початку 1920-х pOKiB. бiльшовики позбулися органiзованих проявiв полiтич­

ноУ конкуренцii", утвердивши евiй однопартiйний полiтичний режим, який уроки непу все бiльше набував авторитарного

бюрократичного характеру.

Ще у груднi 1921 р. на ХI Всеросiйськiй конференцi"i PКI I(б) один iз теоретикiв бiльшовизму М. Бухарiн вкотре нагадав од­

нопартiйцям, що «весь курс ново"! економiчно'j полiтики взя­

тий нами веерйоз i надовго, але Hi в якому разi не назавждю>, що «€ рiч, далi якоi" не переЙдеш... це перспектива комунiз­ му», а вiдтак, неп е не бiльше нiж «величезний стратегiчний

маневр». Цi слова з промови Бухарiна якнайкраще пояснюють наступне ставлення бiльшовицькоi" влади до «непiвсько"i еко­ номiкю>, яку вона з самого початку хотiла <шiдiм'яти пiд себе»,

пiдпорядкувати цiлям органiзацi'j соцiалiстичноro виробни­ цтва в параметрах попереДНЬОJ' iдейно-теоретичноi" програми, тобro наближених до «BOE:Hho-комунiстичноi"» моделi. Для

цього бiльшовики повиннi були зробити максимально важким вихiд ycix iнших соцiально-економiчних iHTepeciB «непiвсько"i Poci"i» 11а piBCHb полiтичного представництва в системi opraHiB державноj' влади i управлiння, а самс - селянства, робiтничоro класу, iнтелiгенцii', дрiбно'i i середньо'i буржуазi·i. Оскiльки ж цi iнтереси iснували об'ективно i так само об'ективно виявля­ ли себе в полiтичних настроях самих членiв правлячо"i партi"i, Г!' керiвництво повинно було потурбуватися й про те, щоб зi­

ткнення ЦИХ рiзних соцiальних iHTepeciB не розiрвало партiю

на фракцii", угруповання та платформи.

Пiсля заборони на Х з'i"здi РКП(б) фракцiй всерединi пар­ тй почав CTpiMKO набирати силу процес концентрацii" влади

в руках партапарату. Незважаючи на формальне збережеНI-lЯ

173

Роздiл 3

- - .~======-~. =0---==

практики виборностi, контролю за дiяльнiстlO керiвництва

та iнших проявiв демократизму, ряДовi комунiсти поступово

вiдчужуються вiд полiтичного жиnя, втрачають можливicть

реально брати участь в управлiннi краi"ною. У 1923 р. Й. Ста­

лiн вперше нiдкрито заявив, що «для захисту партi! вiд впливу

НI~ПУ» необхiдно обмежити демократiю.

Централiзацiя партiйно-державного управлiння, за яко! Bci призначення на KepiBHi посади здiйснювалися зверху вниз,

Сllрияла появi так званоi' номенклатури. Затверджений у лис­

топадi 1923 р. Оргбюро цк РКП(б) список N!! 1 включав 4000

посад, призначення на якi вiдбувалися лише ЦК партii". За дру­

гим списком вiдомства caMi призначали на посади працiвни­

KiB, повiдомляючи й узгоджуючи з партiйним керiвництвом Ух

кандидатури. Така практика пiдбору керiвних KaApiB призвела дО ТОГО, що у часи непу виник «унiфiкований тип радянсько­ го керiвника зi стереотипною догматизованою свiдомiстю,

одномiрним класовим пiдходоМl). Таких керiвникiв постiйно

перекидали з одного мiсця роботи на iнше, з однi€"i галузi в iHllIY, що призводило до постiйноi" плинностi KaApiB, знижен­ ия вiдповiдальностi за роботу, невиправданоro уиiверсалiзму. До речi, на соцiальне розшарування РКП(б) та на полiтичне

розмежування в i"i «верхах» звернув увагу й англiйський фiло­

соф Б. Рассел, який вiдвiдав Радянську Росiю у 1920 р. «MeHi здалося, - писав BiH, - що всю правлячу верству можна роздi­ ЛУIТи на три групи. Це, по-перше, С1;'ара гвардiя революцiоне­ piB, випробуваних роками переслiдувань. Цi люди обiймають бiльшу частину високих посад. В'язницi i заслання зробили Ух непохитними i фанатичними i до певноi' мiри вiдiрвали Ух вiд власно'i кра'iни. Це найчеснi~t1i люди з глибокою вiрою в те, що комунiзм вiдродить цей cBiT. Вони вважають себе цiлком вiльиими вiд сентиментiв, але фактично вони сентиментальнi

в усьому, що стосусться комунiзму i того режиму, який ними створений... Друга група правлячо'i верстви... складаcrься з

кар'€ристiв, якi стали ревними бiльшовиками через M<lTepi- альний успiх бiльшовизму. Сюди можна вiднести армiю полi­ цейських, шпигунiв, та€миих агеитiв, бiлыпiсть яких залиши-

174

Радя//ська державау nерiод неnу (1921- KiNelfb 1920-х рр.)

лася з часiв царизму... 3 цього боку бiльшовизм репрезенту€ Надзвичайна комiсiя, орган, практично незалежний вiд УРЯДУ,

який Ma€ СВО! власнi збройнi формування, що забезпечують­ ся продовольством краще, нiж Червона Армiя... Третя група правлячо"j бюрократi"i склада€ться з людей, якi не € ревними

комунiстами, але якi згуртувалися навколо уряду, оскiльки BiH виявився ста6iльним, i якi працюють на нього, виходячи з па­ трiотичних MipKYBaHb а60 тому, що мають можливiстr, вiльно розвивати СВО"! iде"j без перешкод з боку традицiйних iнститу­ TiB влади. У цьому середовищi можна знайти людей типу про­

цвiтаючих дiлкiв, якi за сво"iми здiбностями не поступаються

американським трестIВСЬКИМ магнатам, ДОМОГЛИСЯ всьоro СВО­

·iми руками i ro.г:овою, але якi працюють не за грошi, азаради

усшху 1 влади».

Взявши в cBo·i руки керiвництво партiйним i державним

апаратом, й. Сталiн мет.JДИЧНО усував вiд керiвництва як сво­

Ух полiтичних супе;JНикiв, так i людей, якi, з йога погляду, були неблагонадiЙними. В результатi бiльшiсть найважливi­

ших партiйних i державних посад опинилися в руках малоос­

вiчених, малокультурних керiвникiв, таких як Л. Каганович, К. Ворошилов, якi ладнi 6ули пiдтримувати i захищати будь­

якi пропозицi"j партiйнога вождя. Як наслiдок, piBeHb оевiти

членiв уряду у 1920-Ti рр. постiйно знижувався. Якщо на по­

чатку десятилiття вищу oCBiтy мали BiciM HapKoMiB, то у 1929

роцi лише три. Вiдмова вiд принципу виБОРlIостi кадрiв, яка

пороДЖУвала безвiдповiдальнiсть керiвникiв ycix ланок управ­

лiння, цiлком задовольняла партiйну BepxiBКY, позаяк змiЦН:IО­

вала У]" владу.

Велике зна4енfiЯ у становленнi номенклатурноi· системи мало використання Ilартiйним керiвництвом прийому до лав партij· робiтникiв «вiд верстата», внаслiдок чого вiдбувалося розмивання cTapoi· партiйно"i гвардi"j непiдготовленими, мало­ письменними масами, якi легко сприймали iде"j про «свiтле ко­ мунiстичне майбупю> i так само легко виконували Bci накази партiйних вождiв. Цi новоспеченi бiльшовики стали соцiаль­

ною базою, яка за6езпе4ила Сталiну просування до вершин

175

Роздiл 3

влади. Тут варта пригадати слова Л. Троцького, який цiлком

слушно зауважував: «Ранiше... нiж невiдомий Сталiн рантом

вийшов iз-за лаштункiв... бюрократiя знайшла його... Бюро­

кратiя перемогла... ycix BoporiB не iдеями i аргументами, а

лише завдяки власнiй вазi. Свинцевий зад бюрократii" важив

бiльше, нiж голова революцil.. , Ось вирiшення загадки радян­ ського термiдору».

. 1lрактично впродовж ус·ього перiоду нену в СРСР тривала

полiтична боротьба у вищих ешелонах радянського партiйно­

го керiвництва. Ii'головною рушiйною силою була боротьба за

владу, яка переплiталася з безкомпромicною боротьбою за ви­

бiр подальших шляхiв розвитку краi"ни та боротьбою за право

на власне тлумачення марксистськоi" доктрини. На першому етапi, у ] 923-·] 924 рр., вона розгорiлася навколо так званого «ленiнського заповiту», викладеного в його OCTaHНlX надикто­ ваних статтях, зокрема у «Jlистi до з'i"зду».

Слiд зауважити, що ще в OCTaHHi роки життя В. Ленiна вла­ да в РКП(б) зосередилася в руках «TpiYMBipaтy» - у складi за­

ступника голови РНК i РПО Л. Кам€н€вз, голови Виконкому

KOMiHTepHY Г. 3iHOB'€Ba та Й. Сталiна, який керував Секрета­ piaToM цк РКП(б). Ix суперником виступив Л. Троцький, який

У жовтнi 1923 р., коли вибухнула серйозна криза у вiДНОС.l1нах промислових i сiЛЬСЬКОГОСIlодарських товаровиробникiв, рiз­

ко засудив спроби командувати цiнами в дусi «Военного кому­ нiзму». Серед причин, якi викликали кризу зб)"lУ, BiH назвав бюрократизацiю партiйного апараry, узурпацiю ним прав на

вирiшення Bcix найважливiших господарських питань, роз·· гляд Ух без rpУНТОБноi' пiдготовки тощо. Вiддзеркалюючи ан­ тибюрократичнi i антиноменклатурнi настроУ всерединi пар­ тiйно"i елiти, Троцький вимагав замiнити «секретарську бlQРО­

кратiю» партiйною демократi€ю.

Незважаючи на пiдтримку Троцькоro ще 46 членами пар­ Ti"j зi стажем до ] 917 р. (серед них були €. Преображенський,

Л. Серебряков, Г. П'ятаков, О. Розенгольц та iH.), якi, пiДГО'IУ­

вавши так зваh]' «3аяву 46-ти», також запiврували ({BНYTpi­ партiйну диктатуру», дискусiя 1923 р. (ii змiст для бiльшостi

176

РадЯlIська держаооу nepioa неnу (1921- KilleJfb 1920-х рр)

рядових l\OMYHicTiB залИlllИВСЯ невiдомим) закiнчилася переiVЮ­

гою «TpiYMRipaTY». Спробi Троцькоl"O уточнити свою позицiю i, МОЖJJИВО, вiдновити дискусiю носени 1924 р. було негайно покладсно край. Як наroлошують роеiйеькi iсторики, це була «остання вiдкрита дискусiя в радянськiй iCTopiY», яка «тривала

3 перервами ДО сiчня 1925 р.». До речi, у цiй дискусii" Сталiн

вперше випробував прийоми, якi згодом ним широко практику­ валися: оroлошення будь-яко·j iдейноУ групи в партi·) --'- фракцiй­ ною i розкольницькою, а будь-яко·j критики на адресу бiльшостi

ЦК чн Полiтбюро ЦК - замахом на сднiсть партiйних лав.

KpiM адм;нiстративного ресурсу, Сталiн у боротьбi про­

ти опозицiонерiв вдало використовував й iдеологiчну зброю.

У низцi лекцiй, присвячених основам ленiнiзму i прочитаних перед студентами Свердловського унiверситету, BiH розвинув

далi ленiнську тезу про можливiсть побудовн соцiалiзму в од­

нiй Kpai"Hi, фактично вiдмовившись Bi]! концепцii" сBiTOBO·i рево­ люцii·. Завдяки цьому новий партiйний лiдер зумiв спрямувати

енергiю мас на пiдтримку режиму. Широка пропаганда iдеl бу­ дiвництва соцiалiзму в однiй Kpa"iHi дозволила йому об'еднати НRВКОЛО себе кадри партiйного i державного апарату.

Пiднесення Сталiна вiдбувалося на тпi заroстрення в Kpai·Hi селянського питання. Незадоволення села Радянською владою у 1923-1924 рр., посилення полiтиуно"i активностi селянства вимагали пошуку партkю бiльш гнучко·j сеЛЯНСЬКОl полiтики

в рамках непу. Найпослiдовнiшу лiнiю на розширення еконо­

мiчних i частково полiтичних прав селянства llРОВОДИВ М. Бу­ xapiH, який у своУх пiдходах до нього виходив iз можливостi

повiльноro еволюцiйного вростання селянсь[{оi" кооперацii" i

заможних сеЛЯН-ГОСIlодарiв у соцiалiзм. Уважаючи, що праця таких селян корисна СУСlliльству i збiльшуе TOBapHicTb сiль­ ськогосподарського виробництва, Бухарiн у KBiTHi 1925 р. на

зборах активу МосковськоУ органiзацi"i РКГI(б) став на захист

«хазЯЙНОRИТОГО мужичка»: «Селянам, yciM селянам слiд ска­

затн: збагачуйтесь, розвивайте свое господарство i не турбуй­

тесь, що вас !lРИТИСНУТЬ». ДЛЯ збiльшення купiвельно"i спро­ можностi селянства BiH пропонував усунути адмiнiстративнi

177

==~=Роздiл 3 =========

перешкоди на шляху розвитку еелянеьких господаретв, нада-·

ти селянам ширшi можливостi креДИ'lувания та 6икористання наймано'i працi.

ВСlДночас «лiвi комунiстю> (€. Преображенський, 1. Смiл­ ,'а, В. Оеинс\,кий та iи.) захищали cTapi антиселянськi позицi'i,

виходячи 3 необхiдноетi першочергового jJОЗi.IИТКУ промисло­ BOCTi за рахунок експлуатацi'i несоцiалiеТИЧIIИХ економiчних

укладiв, шляхом встановлення монопольно виеоких цiн на

промисловi товари, БИСОКИХ податкiв тощо.

Лiнiя М. Бухарiна була пiдтримана й. Сталiним, я:кий у

]925 р. також BiMaBaB перевагу бiльш тривалому i менш 60- лiеному шляху п06удови еоцiалiзму разом iз селянством, вiд­

кидаючи адмiнiстрування та iншi залишки «BO€HHOГO комунiз­

МУ». HaBccHi 1925 р. з метою доломоги з6iднiлому селянству

вiдмiнялися Bci йога натуральнi поставки державi (ix замiняв

грошовий податок), рОЗШИр5';лися права оренди зеI\шi та найму батракiв, знижувався сiльськогосподарський податок. Влiтку

того ж року Ш з''iзд Рад СРСР визнав недоцiльними будь-якi адмiнiстративнi заходи щодо заможно «верхiвки» селянства.

Така lюлiтика «максимального РОЗI.lIирення иепу», яка про­ водилася до початку J927 р., викликала рiзку критику з боку так звано'i (<ново·i опозицi"i», яка сформувалася восени 1925 р. i

яка вважаilа сталiНСI>КУ концепцiю «соцiалiзму в однiй Kpa"iHi» «НaJ.J.iонально-обмежеIЮЮ». Лiдер ленiнградсышх KOMYHicT:B 1'.3iHOB'CB, л. Кампн::в та iишi член~ «ново'" опозицi"'» спробу_· вали дати бiй Сталiну i Бухарiну на XIV з'·iздi партi"i у груднi

1925 р. Однак прибiчники генерального секретаря, якi на з'·iз- 11i склали MiitHY i згуртовану б:льшiсть, завдали ·iM нищiвно'j

поразки. Сталiну вдалося досягти повноro органiзацiйного розгрому «Iюво"i опозицi"i», лiдери яко'" втратили ево"!" партiй­

но-державнi посади, i змiцнити евою владу в партii'.

HaBecHi 1926 р., 06'сднавwи своу зусилля, Г 3iHOB'CB,

л. КaM€Н€B. л. Троцький, €. Преображенський, К. Радек та iншi опозицiонери, створили нову. «об'сднану опозицiю» проти всевладдя Ста.пiна та його тодiшн·х союзникiв В Полiтбюро­

М. Бухарiна, о. Рикова та М, Томського. OCHOBHi економiчнi

178

~==Ра~ЯIICl,ка держава у nерiод lIепу (/921 - KillelfIJ /920-1: рр.)

iдеi' опозицiонерiв зводилися ДО того, 'ЦО БОНИ вимагали ЯК­

найшвидшо'i iндустрiалiзацi'i краiни, яка мала б ПРОВОДIlТИС51

ЕИСОКИМИ темпами з поступовим Ух зниженням, Оrюзицiонери були певнi ТОГО, щО високi те""IПИ iндустрiалiзсщi'i Д03ВОJlЯТЬ СРСР про:риматися до перемоги пролетарiату Б промисло­ ВО розвинутих Kpa'iH3x, Вони наполягали на посиленнi по­ даткового ТИСКУ на селянство, пiдвищеннi цiн 113 промислову продукцiю та звиженнi закупiвеЛЫIИХ цiн на продукцiю сiль­ СЬКОl'Oсподарського сектору, Фактиуно опозицiонери висува­ ли програму згортання веп)" тобто таку програму, яку з не-

,

,

великими ЗМIНами, враховуючи неПОПy;IЯРНIСТЬ веп)' як серед

партiйцiв, так i серед значно',' частини населення кра'iни, ЩО подiляла погляди опозицii', ксрiвництво ВЮ 1(6) на чолi зi Ста­

лiним розпочне виконувати наприкiнцi 1920-х рр,

БеЗl1ерсчно, iLle'i «об'еднано'i опозицi'i» знайшпи певну пiд­ тримку серед тих KOMY!IiCTiB, якi не були rOTOBi [(О «РОЗJllирен­ ня непу», подiляючи погляди опозицiонерiв, Однак, не маючи внутрiшньо'i' €ДАостi i взаемного LlOBip ·я. а головне - чiтко'i по­ зитивно'i програl\1И соцiапiстичного будiвництва, ПРИХИЛЫfИ­ кв Оllозицi'i не змогли виступити зi сво'iми iнiцiативаl\lИ IHOJJO полiтичних питань, якi були б пiдтриманi бiлынiстlO партiУ, На ХУ з"iздi ВКП(б) У J'Руднi 1927 р, Л, Троцький, Г. Зiнов'св, Л, Кюм:ю::в та iншi лiдсри «06'Е:днано', ОЛОЗИlJ;i'i» були виклю­

ченi iз партi'i; незабаром Троцького заслали ДО Казахстану. а у

1929 р, вислали за кордон, Це дозволило сталiнському угрутlO­

ванню одержати нео6меженi можливостi для формування ав­ торитарного полiтичного режиму. Гlеремiгши у BHYTpiIIlHbO- партiйнiй бороть6i, сталiнська бi;lьшiсть у ЦК ВКIJ(б) неза­

баром кардина.1ЫIO змiнила свiй скономiЧIIИЙ курс, За словами М, Валентинова (Вольськоro), «екстраординарнiсть станови­ ща, яка перетворила на нiщо, розбила в пух i прах опозицiю, Полiтбюро, або, точнiше сказати, Сталiн та найбещарнiша

частина Полiтбюро, яка при€дналася до нього - Калiнiн, Во­

рошилов, Куйбишев, Молотов, ,- персписують OCHOBHi гасла розбито'i опозицi'i, починають, за словами Троцького, жити «уламками i осколками iдей цiсУ опозицii'»,

179

Роздiл 3

=======

Пiсля розгрому троцькiстсько-зiнов'свського блоку сталiн­ ське керiвництво, по cYTi, розпочапо виконання йога еконо­

мiчноi' програми, передусiм взявши курс на прискорену iHJlY-

стрiаmзаЦIЮ та повну лiквiдацiю приватно"i власностi, яка в обмежених масштабах допускалася за часiв непу. При цьому

Сталiну i його прибiчникам довелося долати опiр так звано]

«право] опозицii'», до яко"i генсек зарахував сво]х колишнiх со-·

юзникiв - М. Бухарiна, О. Рикова та М. Томського.

Спроба рiщянськоro керiвництва знайти вихiд iз черroво"iхлi­

бозагстiвельноi" кризи на початку 1928 р. за ,z:(опомоroю наСИJIЬ­ ~твa, арештiв селян та конфiскацi] Ух майна виi<лйкала масов]

сепянськi протести, що не могло не позначитися й на ситуацi"i у

вищих етелонах влади. До того ж саме в цей час Й. Сталiн ви­

СУНУВ i «обrРУН'Iував» тезу про загострення класово"i боротьби

в Kpa]Hi в Mipy просування i"i на шляху до соцiалiзму. Сталося це на липневому (1928 р.) пленумi цк ВКП(б). Посилаючись на хлiбозаготiвельну кризу та сфабриковану органами ДIIУ

«шахтинську справу», Сталiн заявив учасникам пленуму, що зi

зростанням успiхiв соцiалiстичноro будiвництва в СРСР опiр «ворожих класiв» неминуче зростатиме. Таке його «вiдкриття»

розширило можливостi для ескалацii" напруженостi на «фрон­ тах класово] боротьбю) й лягло В основу Bcic"i репресивно"i анти­

народно} полiтики радянсько] держави у наступнi десятилiп'Я.

Все це знаменувала собою KiHeUb НОВ01 економiчно] полi- .

тики, яка розглядалася бiльшiстю партiйно-державного KepiB- ництва як тимчасовий, вимушений вiдс"ryп BlД СОЦIалiстичних принципiв.

За таких умов М. Бухарiн та йога· однодумцi виступили

за продовження розвитку кра"iни на базi непу, наполягали на

вiдмiнi надзвичайних заходiв стосовно· селян,· на вирiшеннi

зернових труднощiв економiчними методами, шляхом пiдви­

щення закупiвельиих цiн на хлiб, посилення допомоги селян­ ським roсподарствам, збiльшення державних хлiбних запасiв за рахунок iмпорту зерна тощо. Безперечно, це призвело б

до зменшення капiталовкладень у промисловiсть, стримува­

ло б iндустрiалiзацiю срер. «Правi» виступили також "роти

180