V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I
.pdfФорсова~~Cl.модеРlliзацiя СРСР i З;И;lIненr-/я радянського...
фiнляндii", на часгку яких припадала майже п'ята частина фа
брично-заводсько"i продукцiI i приблизно 16 % найбiльш ква
лiфiкованих кадрiв.
Водночас рiвеиь виробництва радянсько"i промисловостi у розрахунку на ДУШ} населення був у 5-10, а то й у кiлька десяткiв разiв нижчим, нiж у провiдних краТнах CBi1)'. Бага то складних промислових виробiв не виготовлялося взагалi, а бiльшiсть виробничих процесiв виконувалася вручну. В цi лому народне господарство знаходилося на доiндустрiальнiй
стадi"i розвитку.
Необхiднiсть iндустрiалiзацi"i, пiдведення пiд промисловi пiдприемства нового технiчного базису усвiдомлювалася як правлячою бiльшiстю краlНИ, так i опозицiйпими силами. Yci
вони визнавали подальшу iндустрiалiзацiю як найбiльш еко
номний шлях реорганiзацi)" економiки кра"iни, а також були
свiдомi того, що iндустрiалiзацiя дозволить змiцнити позицi'i
СРСР як вогнища cBiTOBo"i революцii" у ворожому капiталicтич
ному оточеннi. В структурно-технологiчному планi питання
такожбуло очевидним: потрiбно було створювати розвинугу
мзпiинобудiвну базу, розширювати можливостi вiтчизняного
енергетичного та палнвного комплексiв. 3начно гiршими були справи щодо фiнансових pecypciB на потреби iндустрiалiза цi"i. Свого часу iдеолог росiйсько'i iндустрiалiзацii" професор В. Гриневецький робив ставку на масштабнi закордоннi iHBec-
тицi"i, але для срср, який вiдмовився вiд сплати царських бор riB i повернення iноземцям УхньоУ нацiоналiзовано·" власностi, розраховувати на це було неможливо. Так само важко було розраховувати i на те, що кошти для lНдустрiалiзацi"i надiйдуть вiд селянських господарств. Антикапiталiстична пропаганда унеможливила активну пiдтримку державою розвитку i змiц ненюi одноосiбних селянських ГОСlIодарств. внаслiдок чого
ресурси зростання селянського накопичення, частина якого
могла б надiйти у промисловий сектор економiки, були на дiйно заблокованi. Нарештi, як наголошуе росiйський iсторик В. 111естаков, внаслiдок подiбних причин проблематичним ви
ЯВИЛОСЯ i зростання накопичення уприватних господарствах
211
Роздiл 4
поза аграрним сектором, оскiльки «постlИЮ погрози з боку влади i опозицi! по вiдношенню до буржуазi! етимулювали лише короткоча,::нi спекулятивнi торговельно-фiнансовi опе рацi'i, але аж нiяк не масштабне IIриватне фiнансування iнду
стрiалiзацiY».
Диск)'сi"i середини 1920-х рр. навколо питання капiтало
вкладень в iндустрiалiзацiю виявили два пiдх.оди до його ви
рiшення. Зокрема, «лiвi» опозицiонери (Л. Троцький, €. Пре
ображенський, Г. П'ятаков та iH.) наполягали на здiйсненнi прискорсно"i iндустрiалiзацil за рахунок вилучення коштiв у селянства на користь промислового будiвництва. Цьому, на Ух
думку, мало сприяти як директивне запровадження пiдвище
них промислових цiн, так i посилене оподаткування заможно
го селянства. Водночас вони пропонували РОЗШИРИ1'и плановi засади у розвитку народного господарства, мобiлiзувати маеи
на потреби iндустрiалiзацi"i та обмежити еКСПJIуататорськi тен
денцi"i капiталiстичних елементiв MicTa i села. У «Платформi
бiльшовикiв-ленiнцiв», опублiкова.нiЙ у BepecHi 1927 р., опо зицiя пропонувала «зростаЮЧО:\<IУ фермерству села» протиста
вити «бiльш швидке зростання колект~вiв».
Iнший пiдхiд репрезентували переважно економiсти-аграр ники, спiвробiтники Особливо"i наради з вiдновлення осно вного капiталу промисловостi (ОНВОК). Враховуючи ще до революцiйний досвiд ГОСllодарюва.ння, професори В. Громан, В. Базаров, М. KoндpaTЬ€B вiдстоющши програму збалансова
нога розвитку народного господарства, створення СllРИЯТЛИ
вих умов ДЛЯ пiднесення сiльського господарства та поступо
вого накопичення коштiв для прискореного зростання важко"i
I1ромисловостi. Такий пiдхiд був близьким i частинi партiй них керiвникiв, й передусiм головному партiйному теоретику М. Бухарiну, який вiдкидав iдею прискореНОl iндустрiалiзацi"i та пропонував продовжувати неп, збiльшувати капiталовкла дення в легк)' промисловiсть та кооперувати на добровiльнiй
OCHOBi сеЛЯНСЬКI господарства.
На XJV з'"iздi ВКП(б) Й. Сталiн, якии тривалий час ухи
лявся вiд вiдповiдj на питання !додо джерел фiнансування iH-
212
ФОРСО(Юllа AlодернiЗGЦiя СРС!' i 3.мi!J1fеюt>l радЯIIСЬКОСО ...
дустрii", вперше заговорив про iН.J.уетрiалiзацiю як генераЛi,НУ лiнiю партi'i, спрямовану на перетворення СРСР iз краi"ни, що
завозить машини i обладнання, на Kpai'HY, яка виробляс 'ix СВО "iми силами. Проте конкретно на цьому I1артiйному з'i"здi, який
згадом Стал!н назвав «з'"iзл.ом iндустрiалiзацi"i», питания про
промисловий розвиток кра"iни не розглядалося, хоча тези вiд
повiдно"i доповiдi були попередньо схваленi й опублiкованi.
Восени ] 926 р. ХУ партiйна конференцiя ухвалила у вiд носно стислi строки (<наздогнати, а потiм перевершити» pi-
вень ПРОМИСЛОВО розвинутих капiталiстичних краУн. Джере лами iндустрiалiзацi"i, як i ранiше, були названi накопичення
держпромисловостi, бюджетний перерозподiл коштiв iз iнших
галузеи (В основному з CiJ1bCbKOro господарства) на користь
важко"i iндустрi'i та використання заощаджень населення че
рез позики. I1римiром, вже у 1927/1928 р. державнi позики у населения складали 1О % бюджету СРСР. Помiтну роль серед
джерел iндустрiалiзацi'i мапи вiдiгравати прибутки вiд експор
ту зерна й сировини, в основному лiсу й нафти, а також вiд продажу спиртних напоlв. Чималi кошти держава, починаючи 3 1927 р., одержувала i внаслiдок реалjзацii' на закордонних aYKuioHax художнiх цiнностсй, що зберiгаШfСЯ у провiдних музеях i картинних галереях краi"ни.
у Mipy того як змiцнювалася сталiнська лiнiя в керiвництвi краlНОЮ, плани iндустрiалiзацil набували все бiлып видимих обрисiв. Концепцiя М. Бухарiна врештi-решт була вiдкинута. HaToMicTb утвердилась cTaJliHCbKa: згортання непу, посилення
ролi держави у пiднесеннi економiки, форсований розвиток
важкоi' промисловостi, використання села як постачальника коштiв та робочо"i сили для потреб iндустрiалiзацi"i. Воч:евидь, взявши курс на iндустрiалiзацiю, Сталiн та йога однодумцi з
часом все бiльше i бiльше переходили на позицii" ранiше роз громлено"i ними «лiвоi'» опозицi·i.
Як наголошують О. Барсенков i О. Вдовiн, перший етап iндустрiалiзацii', який охопив грудень 1925 - жовтень ] 928 р.,
вiдрiзнявся тим, що У ньому посднувалися вiдбудовчi проце
си з розгортанням нового промислового будiвництва згiдно
2]3
Роздiл 4
з планом ГОЕЛРО. Зокрема, велика промисловiеть у 19261928 рр. збiльшила свою продукцiю майже вдвiчi, хоча, на
приклад, виробництво чавуну у 1928 р. складало всього 78 % довоенного рiвня. 110ЧИНаючи з 1927 р., споруджувалися
1О нових електростанцiЙ. В YKpai'Hi однi€ю з них був Днiпро гее, будiвниuтво якого розгорнулося за 12 км вiд Запорiж
жя. Проект цього енергетичного riraHTa впродовж багатьох pOKiB розробляв видатний учений-енергетик i гiдротехнiк
1. Александров. У цей же час в iHIIIOMY KiHui краi'ни розпоча
лося будiвництво Туркеетано-Сибiрськоi' залiзницi довжиною 1452 км. Туркеиб мав з'еднати зерновi й лiеовi райони Сибi
ру з бавовняними районами СередньоУ Азii', У 1926-1927 рр,
йшла пiдготовча робота до будiвництва трьох велетнiв чорно\ металургii': Кузнецького заводу - в Сибiру, MarHiTOfOPCbKQГO
- на Уралi, Криворiзького - в YKpa'I'Hi. Проектувалося будiв
ництво Свердловського заводу важкого машинобудування i Нижньотагiльського вагонобудiвного заводу. У MOCKBi було
закладено фундамент Московського автомобiлыюго заводу, У 1927 р, з'явилися першi радянськi лiтаки aBiaКOHcTpYJcropa О. Туполева - АНТ-2 та АНТ-3,
Уеього в першi роки iндуетрiалiзацi! розгорнулося будiвни
цтво понад 600 нових промислових пiдпри€мств, на багатьох
старих проводилася серйозна реконструкцiя виробничих по
тужноетеЙ. Все це дозволило збiльшити питому вагу промие
лового виробництва (у порiвняннi з аграрним) з 36 % У 1926 р,
до 48 % - у ] 928-му,
Чи не найголовнiшою особливiетю радянськоi' економiки,
яка найбiльше виявила себе пiд час iндустрiалiзацi'i, стало фактичне вiдокремлення внутрiшнього ринку вiд зовнiшнього, Шлях до iндустрiалiзацii' лежав через закритrя внутрiшнього ринку, що, по CYTi, усувало конкуренцiю iмпортних TOBapiB, Цьому сприяла монополiя зовнiШНЬОl торгiвлi та максималь~ю високi митнi тарифи, Однак закритiсть економiки призвела до того, що вiтчизняна промисловiсть формувалася у штучних,
тепличних умовах, а вiдтак 'iiпродукцiя вiдзначалася досить низъкою конкурентоспроможнiстю на зарубiжних ринках,
214
Форсована '\юдер//iзсщiя СРС? i з.мiЦ1lення радЯflського... |
|
- |
.. |
3 самого початку iндустрiалiзацiя набула в ерср кiлькох принципових рис: чiткий подiл народного господарства на два
сектори - прiоритетний, який передбачав в основному вироб
ництво продукцi! военного призначення, i непрiоритетний - yci iншi види дiяльностi, ВКJПOчаючи виробництво предметiв споживанНя. Передбачалоеь сконцентрувати зусилля на не багатьох вирiшальних напрямках, здiйснити першочерговий розвиток гал)'зей важко! та оБОРОННОI промисловостi, запро
вадити переважно плановi методи господарського керiвни
цтва, широке використання технiки i технологiй Заходу, а та
кож по€днати iндустрiалiзацiю з колективiзацieю сiльського
госп6дарства.
3азначимо, що OCHOBHi економiчнi показники сiльського господарства у 1926-1928 рр. були вищими, нiж до револю цil. Валово"!" продукцii" в KpaYHi вироблялося на 18-20 % бiль ше, порiвнюючи з 1913 р., проте темпи приросту залишали ея низькими - всього 3 % на piK. На селi переважала ручна праця, а товарного хлiба село виробляло на 30 % менше, l'iж
у дореволюцiйнiй Pocii". Оеновну масу iз 25 млн селянських
господарств у 1927 р. складали бiдняuько-середняцькi госпо дарства, якi виробляли зерно для власного епоживання. На тлi промислового виробництва, що поетiйно розвивалося, дрiбне селянське Биробництво вигляда.ло слабким i малоефектив НИМ. Керiвництвокра!ни надii" на покращення стану справ у
сiльському господаретвi деда.гIi частiше пов'язувало з запро вадженням на ce~Тii великого виробництва.
Кооперування селянства, включаючи виробниче об'€днан ия в ycix можливих на той час формах, ставало об'€ктивною
необхiднiс1Ю, яка диктувалася потребами соцiальио-еконо
мiчного розвитку кра·iии. У 1926 р. за iнiцiативи й. Сталiна в
Ц...К партiУ було утворено комiсiю, яка вивчала становище iCHY-
ючих кооперативiв i, зокрема, колгоспiв та радгоспiв. Комiсiя
рекомендувала посилити сприяння держави розвитковi «coцia
лiстичного землеробства» у формi податкових пiльг i прямоi"
матерiальноi" допомоги. 3апровадЖенi заходи дещо стиму
лювали кооперативний рух. Так, до осеиi 1927 р. У збуто-по-
215
Роздiл 4
стач.аjIЫIИХ кооперативах та товариствах зi спiльно"i обробки землi (ТСО3ах) перебувало близько трстини селянських гос подарств, а у 1929 р. - понад 55 %. Проте в колгоспи до червня 1929 р. об'сдналися лише 3,9 % селянських господарств.
ХУ з'"iзд ВКП(б) у груднi 1927 р. висунув завдання забезпе чуни «на OCHOBi подаЛЫI10ГО кооперування селянства ПОС'I)fПО вий перехiд розпорошених селянських господарств на рейки
великого виробництва (колективний обробiток землi на OCHOBi iнтенсифiкацi·j i машинiзацi·j землеробства), всебiчно пiдтри
МУlOчи i заохочуючи паростки усусr:iльнено"iсiJlьськогосподар
сько"! працi». Пiдкреслювалося, що кооперування селянських
господарств буде здiйснюватися «як через процес обiгу, так i дедалi бiльше через реорганiзацiю та об'еднання самого ви робництва... на OCHOBi ново"!" технiки (електрифiкацiя тощо)>>.
3'·iзд категорично висловився проти будь-якого адмiнiстратив
ного сиску чи примусу щодо селян. У його рiшеннях наголо
шувалося, що перехlД до великого колективного господарства
«може вiдбуватися лише за згоди на це трудящих селян». Hi CTPOKiB, Hi темпiв, Hi тим паче якихось единих форм i способiв
перетворень з'i"зд не встановлював.
у рiшеннях з'i"зду говорилося також куля», який мав здiйснюватися шляхом
i про «наступ на курпщтримки кооперацi"i
i проведснням «правильно"i полiтики всередuнi кооnераmи-
6i6», спрямовано"i на спринння незаможникам i на боротьбу з
«КУРКУЛЬСl>КИМИ тенденцiямИ». Висуваючи завдання нас'I)'ПУ
на куркульство, з'i"зд пропонував вжити низку заходiв, якi «об межують розвиток каlliталiзму на селi», проте жоден з них не
спрямовувався на розорения уи пряму лiквiдацiю куркульських
господарств податковими або адмiнicтративними заходами. Хлiбозаготiвельна криза зими 192711928 рр., яка повною
мiрою виявила себе пiСJlЯ партiйного з'Узду, flOMiTHO усклад-: нила економiчну i соцiальну ситуацilO у MiCTi й на селi. Пе ребоi" в надходженнi зернових на ринок i пов'язане з ними швидке зростання цiн на хлiб виявили себе у жовтнi-ЛИСТОl1а дi, коли незаможнi верстви села вже реалiзували свiй «товар ний» хлiб, а заможнi господарi не бажали продавати державi
216
Форсована ,иодернiзацiя СРСР i з.мiцнеllНЯ раijянського...
зерно за низькими цiнами. Обстановка вимагала виваженого
пiдходу, але сталiнська група, яка щойно домоглася бiльшостi
в полiтичному керiвництвi кра·iною, не виявила Hi держаВНОl
МУДРостi, Hi розумiння iHTepeciB селянства як союзника робiт ництва у соцiалiстичному будiвництвi. Бiльше того, вона пiш ла на прямий злам непу i широке застосування надзвичайних
заходiв, тобто насильства над селянами.
Коли спалахнула хлiбозаготiвельна криза, на село виi·хали «8ибиватю) хлiб тисячi партiйних працiвникiв рiзних раигiв,
утому числi члени Полiтбюро цк ВКП(б), включаючи i Ста лiна, який у сiчнi-лютому 1928 р. здiйснив по"iздку ДО СИбiру. Там BiH показав, як треба боротися за хлiб. Цiлком природна поведiнка товаровиробникiв на рин:k.)' була оголошена «хлiб
ним страйком», тобто свiдомим саботажем полiтики iндустрi
злiзацi"i. Проти «куркулiм вживалися надзвичайнi заходи - тюремне ув'язнення, депортацiя у вiддаленi райони, часткова або повна конфiскацiя майна (<<розкуркуленню».
унаступнiй хлiбозаготiвельнiй KaMllaHi"i, особливо нзвеснi
1929 р., надзвичайнi заходи почали застосовуватися ще шир
ше i жорсткiше. Порушення законностi, свавiлля, насильство
викликали вiдкритi протести селян, якi здiйснювали акти те
рору проти партiйних i державних службовцiв та брали участь
умасових заворушеннях. За неповними даними, у 1929 р. в
СРСР було заре€стровано понад 1300 селянських повстань. Звичайно, Сталiн розумiв, що надзвичайнi заходи, за допо··
могою яких вдалося подолати хлiбозаготiвельну кризу, при
датнi лише як короткотривалий захiд для вилучення готовоl
продукцil. Hixтo не змiг би примусити селян-власникiв по
стiйно, з року В piK вирощувати товарне зерно не на продаж, а
для держави. Щоб позбавити селян можливостi працювати на ринок i змусити lX сiяти стiльки, скiльки потребувала держа ва, Ух спочатку треба було позбавити власностi, тобто колектиВIЗУвати, одержавити сiльське господарство шляхом колекти вiзацii" селянських засобiв виробництва.
Початок широкомасштабноi" iндустрiалiзацii" та пiдготовка
до кардинальних перетворень в аграрному ceKTopi eKoHOMi-
217
Роздiл 4
ки обумовили повернення партiйно-державного керiвництва
СРСР до утопiчно"i iде"i всеосяжного державного планування, якого, до речi, вимагала i Програма партi"i, прийнята у 1919 р.
Вiдтак, учасники ХУ з'"iзду ВКП(б) ухвалили розробити комп
лексний Ilлан розвитку народного господарс"гва краIни, який би визначив пропорцi"i та темпи ро:звитку господарських галу
зей та perioHiB кра"t"ни на п'ятирiчний TepMiH.
Розробка плану першо"i п'ятирiчки проводилась у Держпла
Hi та ВРНГ. Iу вiдзначала гостра боротьба мiж рiзними група·
ми фахiвцiв, яка вiддзеркалювала вiдмiнностi у поглядах на перспективи розвитку краi"ни в i"i вищому керiвництвi. За про позицi€ю ГOJIOВИ Держплану Г. Кржижанiвського, готувалися два варiанти п'ятирiчного плану - мiнiмальний (вiдправний)
та оптимальниЙ. Показники останнього були в цiлому на 20 %
вищими, нiж першого.
Сталiнським керiвництвом була пiдтримана робота колек тиву ВРНГ, який пiд керiвництвом В. Куйбишева розробляв
лише оптимальний BapiaHT плану, основна увага в якому при дiлялася прискореному розвитку ваЖКОI промисловостi, що
мала стати вирiшальним сектором економiки. ВРНГ перед
бачала забеЗllечити щорiчний прирiст промислово"i продук
цi"i на 19--20 %. Проти таких високих темпiв висловлювалисл досвiдченi економiсти В. Базаров, Г. Громан, 1. КалiннiКО8 та iншi працiвники Держплану, якi, посилаючисьна свiтови'й до
свiд, були певнi того, що HaBiTb пок~ники вiдправного BapiaH-
ту п'ятирiчного плану мають бути зниженi ПРИJ.JаЙмнi вдвiчi.
Ух пiдтримували й лiдери «право"i опозицii"», зокрема М. Буха piH, який етверджував, що «iз цеГ,lИН майбутнього» заводiв i фабрик не побудувати.
3иконання першого п'ятирiчного плану, що мало тривати впродовж 1928/1929 - 1932/1933 рр., офiцiйно розпочалося
] жовтня 1928 р., оскiльки господарський piK у той час розпочи навел з жовтня. Проте широке обговорення контрольних цифр юану, пiдготовлених BPHI~ розгорнулося лише у rpуднi 1928 р. Вони передбачали зростання Bciei" промисловостi на 167 % (важ ко"&" - на 221, а легкоi' - на ВочеВI-IДЬ, що про вiдправний
218
ФорсС?вmш модер"iзацiя СРС? i з~нi1f"еIiI/Я радЯlIського...
BapiaHT плану тодi вже не було й мони. Про нього говорилося
лише як про «мiнiмальний», «опортунiстичний», «ворожий». 23 квiтня 1929 р. оптимальний BapiaHT п'ятирiчки, нсзважа
ючи на заперечення Кржижанiвського, був затверджений уря дом i в тому ж мiсяцi схвалений ХУI конференцi€ю ВКП(б). BiH передбачав збiльшення за п'ятирiчку випуску промисло
ВОI продукцi"i У 2,8 раза (важко·j - у 3,3) i сiльськогосподарсько"i
- у 1,55 раза; заробiтна ПI1ата в промисловостi мала зрости на 71 %, а прибутки селян - на 67 %. Передбачалося до KiH- ll,Я п'ятирiчки усуспiльнити 4-5 млн селянських господарств
(18-20 % ·ix кiлькостi) i 17,5 % посiвноi· площi. В культурнiй сферi було намiчено запровадити загальну обов'язкову почат
кову oCBiтy, JJiквiдувати неIlисьменнiсть населення у вiцi до 40 pOKiB, пiдготувати квалiфiкованих фахiвцiв для Bcix галузей народного господарства. V з'i"зд Всесоюзний з'·iзд Рад у TpaBHi того ж року прийняв перший п'ятирiчний план, OCHOBНI показники якого вiдповiдали тим, що були визначенi рiшеннями
партiЙноi· конфсренцii".
Головною полiтичною метою першоУ силення соцiалiетичного сектору у MiCTi перший п'ятирiчний план, на вiдмiну Bi)].
п'ятирiчки було по й на еелi. ВОДН04ае наетупних, базував
ея на принципах непу. У ньому перед6ачалося подальше впро ваДЖСI-IНЯ у виробництво госпрозрахунку, доведення його до кожного пiДПРИЕ:мства, а не до тресту, як намiчалоея ранiшс.
Найголовнiшою його особливiетю була узгодженiеть i гармо нiчнiеть ycix його завдань мiж собою. Однак вже дуже швидко fюказники п'ятирiЧI-lОГО плану змiнилиея. Влiтку 1929 р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову про фореований розвиток низки провiдних галузей промисловоетi. Розпочинався сталiнський «великий стрибою> у розвитку радянсько"i економiки.
СОЦiа,nьно-еКОI!'ОМiqнмй РО3ВИТОК ере.
Реалiзацiя задумiв першо"i п'ятирiчки була насамперед зо piCHTOBaHa на розвиток важкоУ iHДYCTpi"l: паливноi", металур гiйноУ, хiмiчно·i промисловостi, електроенергетики, а також
219
Роздiл 4
машинобудування, тобто тих секторiв економiки, якi змоr::.и 6
зробити СРСР технiчно незалежною державою.
Для вирiшення завдань iндустрiалiзацi'i повсюди створю валися гiгантськi будiвельнi маЙданчики. Розпочалася рексн
струкцiя промислових пiдпри€мств У Москвi, Ленiнградi, на
Уралi та Донбасi. Ix розширювали, оснащували новим iмпорт
ним обладнанням. Водночас нов. пiдприемства часто-густо· будувалися на OCHOBi проектiв, якi замовлялися за кордоном, найчастiше в США та Нiмеччинi. Найбiльшими будовами пер шо'i п'ятирiчки стали: Днiпрогес, Сталiнградський, Челябiн ський та Харкiвський тракторнi заводи, пiдприемства важкого машинобудування в Свердловську та Краматорську, автомо
бiльнi заводи у Нижньому Новгородi i MOCKBi, хiмiчнi комбi
нати в Бобриках i Березняках. Найвiдомiшими серед новобу дов були два металургiйних комбiнати - Магнiтогорський на Уралi та Кузнецький у Захiдному Сибiру.
Однi€ю з особливостей перших п'ятирiчок стало те, що поповнення робiтничого класу вiдбувалося переважно за ра
хунок вихiдцiв iз села. За пiдрахунками росiйських учених, в 1927-1930 рр. Ух питома вага в комплектуваннi радянського
робiтництва складала 40 %, у 1931-1932 рр. - 65 %, а у 1933-
1937 рр. - 54 %.
З метою пiдвищения трудовоу активностi населения партiй
но-державним керiвництвом СРСР було органiзоване соцiалiс
тичне змагання, якеще у 1918 р. В. Ленiн уважав запорукою
успiшного соцiалicтичного будiвництва. Пiдтримавши почин робiтникiв ленiнградського заводу «Червоний виборжець»,
цк ВЮ1(б) 9 травня 1929 р. прийняв спецiальну постано ву «Про соцiалiстичне змагання фабрик i заводiв», що запо чаткувало широке впровадження у виробництво нових форм працi. Повсюди в Kpai'Hi почали створюватися ударнi брига ди, покликанi перевиконувати виробничi завдання. Розповсю дження отримали «зустрiчнi плани» - прийняття робiтничими колективами пiдвищених норм виробiтку. Влiтку 1930 р. на шахтах Донбасу розповсюдився рух пiд назвою «ГJюмадський буксир», тобто надання допомоги передовими колективами
220