V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

Революцiя i т<онmрреволюцiя у вогlli гро.мадЯNськоi· вiЙflll

виступити проти Радянськоi· влади (офiцерство, дворянство,

буржуазiя, iнтелiгенцiя, заможне селянство), i мав превентив­

ний характер. Масовим явищем стало заручництво. За оцiнка­ ми фахiвцiв, лише у вереснi-жовтнi 1918 р. на територi"i Радян­ ськоУ Poci"i було розстрiляно близько 15 тис. чоловiк. Водночас

у Kpa"iHi розпочалося с.творення мережi концентрацiйних табо­ piB, контингент яких налiчував десятки тисяч ув'язнених.

Але метод заручникiв передбачав не лише тимчасову iзо­ ляцiю, а й фiзичне знищення одних людей за провину i зло­

чини iнших. Про це йшлося, примiром, у наказi наркома вну­

трiшнiх справ т: Петровського у BepecHi 1918 р.: «8бивство Володарського, вбиветво Урицького, замах на вбивство й по­ ранення Голови Ради Народних KOMicapiB Володимира Iллiча Ленiна, Mi3COBi, десятками тисяч розстрiли наших ТОВ<:Iришiв

у фiнляндii·, на YKpai"Hi i, нарештi, на Дону i в Чехословач­ чинi, змови, якi постiйно вiдкриваються, в тилу наших армiй, вiдкрите'визнання правих ecepiB й iншоi" контрреволюцiЙНОl сволоти у цих змовах i водночас мiзерна кiлькicть серйозних

репресiй i масових розстрiлiв бiлогвардiйцiв i буржуазiY з боку Рад показуе, що, незважаючи на постiйнi слова про масовий

терор... цього терору насправдi нема€. З таким станом речей

повинно бути рiшуче покiнчено. Розхлябаностi i м'якотiлостi необхiдно негайно покласти край. Yci вiдомi мicцевим Радам IlpaBi есери ПО13иннi бути негайно заарештованi. Jз буржуазii" i офiцерства мае бути взята значна кiлькiсть заручникiв. За най­

меншоi" спроби опору чи щонаймсншого руху в бiлогвардiй­ ському середовищi повинен застосовуватися беззаперечний розстрiл. Мiсцевi губвиконкоми мають виявляти СТОСОВНО цього особливу iнiцiативу»

Вй.конаюiЯ цього наказу призвело дiйсно до масоного взяпя i розстрiлу заручникiв. Так, у N5! 5 «llJ,отижневика Надзвичайних

Комiсiй» мимоxiдь повiдомлялося про розстрiл У Петроградi f,i'ятиста заручник.iв. ПоГ<щитися з такою жорс1окою мiрою,

HaBiTb враховуючи важку ситуацiю 1918 р., неможливо. TaKi

розстрiли лише загострювали боротьбу i яели до нових жертв

з обох cTopiH. У тому ж «Щотижневику» дсякi чекiсти пропо-

91

KaM€H€Ba

Роздi.'l2

нували пiддавати заарештованих «найжахливiшим тортурам,

вiд опису яких холод жаху охопив би контрреволюцiонерiв». Босени 1918 р. посилився i бiлий терор. Так, загiн отамана

Б. Анненкова 10 верееня 1918 р. розстрiляв понад 1500 по­

всталих проти мобiлiзацi"i селян Славгородського повil)' ОМ­

еькоУ губернii", а генерал В. Покровський ~iСJJЯ взяпя 18 верее­

ня МаЙКОIlа знищив 2500 полонених. 3 кожним днем взаемна

ненависть бiльшовикiв i Ух супротивникiв посилювалася. Порiвнюючи розгортання восени ] 918 р. червоного i бiло­

го терору, росiйськi iсторики наголошують на особливостях

репресивно"i полiтики бiльшовикiв. По-перше, бiльшовики

проводили чiтко визначенi цiлеспрямованi репресii", а тому, вирiшуючи передусiм полiтичнi i економiчнi завдання, вони в значно меншiй Mipi дезорганiзовували тил, анiж аналогiчнi акцiУ бiлих. По-друге, червоний терор постiйно супроводжу­ вався й iншими «профiлактичними заходами» - ре€страцiею офiцерiв, розгалуженою системою штрафiв тоща. По-треТ€, у бiльшовикiв не iснувало розбiжноетей мiж словом i дiлом,

HaToMicTI> нерiдко прихованi репресi"i проти бiльшовикiв нега­ тивно впливали на громадську думку саме внаслiдок того, що Ух заперечували caMi виконавцi.

3бiльшення чисельностi ЧеРВОI-IО'" армй за рахунок додатко·, вих мобiлiзацiй, реорганiзацiя "ii керiвництва, праh'Тичне здiй­ снення принципу €дностi фРОНl)' i тилу дозволили бiльшови­

кам восени 1918 р. переломити ситуацiю на свою користь на

головному фронтi - Схiдному.

5 зерееня Схiдний фронт пiд командуванням. КОJlИШНЬОГО полковника царсько·i apMi"i С. перейшов унаступ.

1О вересня червонi чаетини увiйшли в Казань, 12 - в Симбiрськ,

а у жовтнi вiйськами РСЧА були взятi Сизрань i Самара, дещо

пiзнiше - Бугуруслан, Бузулук i Бугульма. У цих боях вiдзначи­

Jlася Перша армiя Схiдноro фрон1)' пiд командуванням М. Туха­ чевськоro, дворянина, учасника Першо"i cBiTOBOi" вiйни, поручика

старо'" apMi"i, який лише HaBecHi 1918 р. став членом РЮ1(б).

у тилу бiлих вiйськ розгорнувся партизанський рух. 54-ден­

ний рейд тилами бiлогвардiйцiв вiд Оренбурга до Кунгура здiй-

92

Ре'!!?.люцiя i .к:онmрреволюцiя у вогнi гРOJ.1адЯ//СЬКОi" вiйnu

СШJЛа партизанська армiя пiд командуванням колишнього мо­ лодшого унтер-офiцера, голови ЧелябiНСЬКОI Ради В. Блюхера.

30 вересня 1918 р. BiH рiшенням ВЦВК першим у Радянськiй республiцi був нагароджений орденом Червоного Прапора. За

час походу з ] 8 липия до 12 верееня партизани провели повад

20 БОIВ, розгромивши i<iлька полкiв та дезорганiзувавши тили

бiлогвардiйцiв i чехословакiв.

У xoдi OciHHboгa нас1)'ПУ червоних вiйськ на Сходi фронт бiлих армiй був прорваний у смузi до 600 1<1'\11 i У глибину до 300.,.450 км. Радянська влада була вiдновлена на всьому Се­ редньому Поволжi i Прикам''i. До зими Схiдний фронт ni- дiйшов до Уралу. 31 грудня червонi частини взяли Уфу, а

у ci чнi 1919 р. - Оренбург i Уральськ.

Важливим районом бойових дiй у 1918 р. було MicTO Цари­ цин. Тут Донська армiя генерала П. Краснова намагалася з'€д­

натися з бiлими вiйськами, якi дiяли проти радянського Схiд­

ного фронту. Захисники MicTa пiд керiвництвом Й. Сталiна i

колишнього слюсаря з Луг,щська К. Ворошилова з липня 1918

року до сiчня 1919 р. вiдбили три вiдчайдушних нас1)'ПИ вiйськ П. Краснова. Цi невдачi КОШ1)'вали Краснову посади команду­ !Очога армkю, а захисникам MicTa - 50-тисячних жертв.

BO(HHi невдачi обумовили полiтичну поразку «демокра­ тично'i контрреволюцii"». 18 листопада 1918 р., розiгнавши

Лиректорiю i прогалосивши себе Верховним правителем Ро­ ci"i, в Омську до влади прийшов адмiрал О. Колчак (ранiше MiHicTP збройних сил Директорii). Таким чином, в результатi

омського перевороту (диний антибiльшовицький фронт роз­ l1ався. В Катеринбурзi з'i"зд членiв Установчих зборiв ухвалив

нрипинити боротьбу проти Радянськоi" влади i спрямувати Bci

сили на боротьбу проти «злочинних узурпаторiв владю>, тобто IIРОТИ Колчака i йога прибiчникiв.

HaToMicTb iншi лiдери бiлога руху заявили про пiдтримку О. Колчака. На Пiвднi змiцнилася диктатура командуючого До­ бровольчою армicю А. Денiкiна, який у сiчнi 1919 р., пiдпоряд­

кувавши собi залишки заганiв II. Краснова, створив 06'еднанi

Збройнi сили Пiвдня Poci"i, а на Пiвночi головну роль почав

93

Роздiл 2

вiдiгравати генерал €. Мiллер. Ц! подiУ ознаменували собою

чергове перегрупування сил у контрреволюцiйному таборi, якому восени 1918 р. бiльшовики завдали вiдчутно·j поразки.

IiОЙОВn Ari на фронтахV1919-1922 пр.

Перемоги Червоно'i apMiY восени !918 р. на Схiдному фронтi .

спiвпали зЛистопадовою революцiею в Нiмеччинi. Повалення династiУ Гогенцоллернiв дало можливiсть ВЦВК анулювати 1Злистопада Брестський мирний договiр i розпочати визволен­ ня Оl\.-упованих. НiмеЧ4ИНОЮ теригорiЙ. 17 листопада частини

Червоно"i apMi"j перейшли демаркацiйну лiнiюi розпочали про~ сування вслiд за нiмецькими вiйськами, що вiдходили з терит-о-" pi·i Укра·iни, Бiлорусi'iта Прибалтики. ПросуваflНЯ ЧервоноУ армГ!"

супроводжувалося боями з бiлими i нацiональними латиськими, естонськимита iншими вiЙськами. Незабаром·ix опiр було зломле­

но. у результат! бойових дiй Радянська влада розповсюдилася

майже на всютериторiю Бiлорусi'i i значну частину.прибалтики.

Тут були cTBopeHi Латвiйська, Литовська, Бiлоруська радянськi

республiки, а також Естляндська трудова комуна. BTiM, влiтку

1919 р. нацiональним силам Прибалтiйських краУн вдалося по­

валити Радянську владу i домоrтися незалежностi.

Дещо iншою була ситуацiя в YKpa'iHi.Ще пiд час окупацiY нiмецько-австрiйськими вiйськами на "ii територiУ розгор­

нувся могутнiй партизанський рух, якому була притаманна

неоднорiднiсть стосовно як складу учасникiв, так i Ух полi­ ТИ4НО! орiентацi"i. lснували повстанськi загони комунiстич­ нога, анархо-махновського, лiвоесерiвського, нацiонально­ го та iнших спрямувань. Керiвництво партизанським рухом

комунiстич:но! орiентацi! здiйснювалося бiлыповицькими органiзацiями, якi дiяли згiдно з вказiвками ЦК РКП(б). У MOCKBi знаходилося Повстанське бюро, що направля­ ло в УкраУну партiйних працiвникiв, агiтацiйну лiтературу, зброю, боеприпаси. Серед робiтництва Донбасу активно дi­

яло Донське бюро РКП(б), яке мало безпосереднiй зв'язок з

командуванням РСЧА.

94

Революцiя i конmррево!/юцiя у ooZNi громадЯ"_СЬКОi' eiUHU

в умовах наближення поразки Нiмеччини у Першiй cBi- товiй вiйнi радянське командування розпочало розгортання

регулярних частин Червоно'i армН" ДЛЯ вторгнення в межi

Украlни. Ще у вереспi 1918 р. були сформованi YKpai"HcbKi радянськi повстанськi дивiзii", а 28 листопада створено

Ти,мчасовий робiтничо-селянський уряд Украi'ни на чолi з

Г. Л'ятаковим. Цей орган мав стати альтернативою ство­

ренiй украlНСЬКИМИ полiтичними силами Директорi'i - на­ цiональному органу влади, який очолив повстання проти окупацiйних вiйськ та пронiмецького режиму гетьмана

П. Скоропадського.

3 15 листопада радянськi вiйська розпочали наступ проти вiйськ украУнськоУ Директорii", який конц~нтрувався на Двох на­

прямках: харювському та КИ·j·ВСЬКОМУ. Фактично розroрнулася

вiйна мiж Радянською Росiею i новоутвореною УкраУнською

Народною Республiкою. У нiч на 1 сiч:ня 1919 р, спалахнуло

бiльшовицьке повстання у XapKoBi, який за два днi по тому був

взятий частинами Червоноi"apMi'iдо якоro переi"хав украlНСЬКИЙ Радянськии уряд, очолювании Х. Раковським. 19 сiчня вiйська

Директорi'i залишили Полтаву, а 26 сiчня - Катеринослав.

Не менш успiшно розroртався наступ i на киi'вському напрямку,

де 12 сiчня червоноармiйцi захопили Чернiгiв, а 21 сiчня - Ко­

НОТОП та Бахмач. Вранцi 5 лютого червонi частини ввiрвалися

!\О Киева. До весни 1919 р. Радянська влада була встановлена lIa бiльшiй частинi Украi'ни.

Навесиi 1919 р. на теренах колишньо"i Росiйськоi' iмперii' Р03i10чався третiй перiод громадянськоi" вiЙни. Запеклi бойо­ Bi операцi'j розгорталися на трьох наЙваЖ.lивiших фронтах: (:хiдному, де вiйська О. КОJlчака ще наприкiнцi грудня 1918 р.

:шхопили 1lерм, створивши умови для об'(днаНI-JЯ 3 бiлогвар­

)~iйськими частинами на Пiвночi Poci'i; Iliвденному, де на­

рощувала своУ сили добровольча армiя А. Денiкiна, та Пiвнiчно­

Захiдному, ЯКИЙ виник внаслiдок активiзацiУ антирадянсы<их

сип на чолi з генералом М. Юденичем, Протистояння бiль­

LJlовикiв i бiлих доповнювалося вiйськовими акцiями малих

I1РИКОРДОННИХ держав (фiнляндi"i, Прибалтiйських держав)

95

Роздiл 2

та дедалi масштабнiшою участю у I"ромадянськiй вiйнi

селянських загонiв, дi{ яких поступово lIеретворювалися на один iз найважливiших чинникiв вiЙни.

Iliдготовка сил внутрiшньоУ i зовнiшньо\" контрреволюц;'!

до ново{ епроби ЗНИЩИТИ Радянеьку реепублiку змусила бiль··

шовикiв консолiдувати ево'( лави. Це вiдбулося у березн-i 1919 року 1-Iа VШ з'Уздi РКП(б), делегати якого прийняли нову пар­

тiйну програму, визначили полiтику партi"i у вiйськовiй сферi

та взяли курс на союз з середняком. Розгром так звано'( «ВОСН­

но"!" опозицi"i» (О. Бубнов, К. Ворошилов, r. П'ятаков та (н.),

що виступала проти використання воснспецш та проти центра­

лiзацiУ управлiння i пiдвищення дисциплiни в армП, значно пiдвищив бойовi якостi РСЧА. Водночас курс на союзниць­ Ki вiдносини з середнiм селянством та вiдмова вiд ставки на

комiтети бiдноти закладали Iliдвалини соцiальних передумов перемог на фронтах.

Великого значения у справi консолiдацi'i сил перед вирi­ шальними битвами на фронтах громадянськоi" вiйни лiдери

РКП(б) надавали об'сднанню iIюдських i матерiальних ресур­ ciB ycix радянеьких республiк (Poci"i, Укра"iни, Бiлорусi"i, Лит­ ви, Латвi"i та Криму), якi iснували тодi на уламках Росiйсько"i iмперii". 3 цiсю метою декретом ВЦВК 1 червня 1919 р. було

проголошено створення i'x «BOE:hho-полiтичного союзу». Bi н псредбачав об'сднання житт€вих сфер дiялыюстi радянських

республiк (оборони, економiки, прадi, фiнансiв, транспорту,

пошти i телеграфу). Управлiш!я цими сферами з Москви фак­

тично перетворювало республiки на регiони YHiTapHoi" дер­

жави." якi мали тiльки певнi ознаки aBToHoMi"i у другорядних

сферах управлiння.

Напередоднi вирiшальних битв розширити свою соцiаль"­ ну базу намагалися й бiлi режими. 30крема, уряд О. Колчака

працюючи над проектом Конституцi'j, у KBiTHi 1919 р. опри­ люднив «Декларацiю про землю», яка проголошувала право

селян на вирощений ними врожай, у тому чисЛl на декретню( i «самозахоплених» землях, але не вказувала, яким чином у

майбутньому буде вирiшуватися земельне питания. Така не-

96

РеrЮЛlOцiя i конmррево}/IОЦiя у вогll; громадЯ/[СЬКОi" вiЙlIll ===

визначенiсть rюроджувала все HOBi й HOBi селянськi виступи. За неповними пiдрахунками, в Сибiру i на Далекому Сходi у 1919 р. проти бiлогвардiйських вiйськ дiяло близько 150 тис. партизан. У вiдповiдь колчакiвський режим посилював репре­ ci!: в однiй лише }(атеринбурзькiй губернi"i його жертвами стали

ПОШ1Д 25 тис. I.J.оловiк.

Основними гаслами внутрiшньо! полiтики А. Денiкiна були: «вiдновлення порядку», «Захист православноi· вiри», «жодних класових привiлеi"в», «боротьба проти бiльшовизму», «BO€HHa

диктаryра». Великодержавна, шовiнiстична полiтика денiкiн­

ського уряду - «Особливо"i наради» - вiдштовхувала "вiд ньо­

го нацiонаJlьнi сили Украiни, народiв Кавказу та Закавказзя,

Прибалтики. Аграрна полiтика, спрямована на передачу по­ мiщиками частини CBO€i землi за викуп селянам, не викликала у них особливо! прихильностi до бiлого руху. Ухвала про 8-ro- динний рабочий день не виконувалася внаслiдок мiлiтаризацi"i економiки. Вимушенi жорстокi репресiУ проти робiтництва,

серед якого популярними були бiлыповицькi иастро·i, викли­ кали посилення його опору денiкiнському правлiнню.

Рiзновидом гюлiтики, що П проводив А. Денiкiн, було прав­

лiння «Уряду Пiвдня PociY» I-Ia LlОлi з генералом П. Врангелем.

Бiльш iCTOTHO вiдрiзняло цей уряд вiд iнших задеклароване

прагнення «до об'еднання рiзних частин PociY вшироку феде-

раЦlЮ, засновану на вiльнiй угодi i на спiльностi iнтересiю).

Нездатнiсть, а точнiше, неможливiсть керiвникiв бiлого руху виробити i втiлити В життя полiтику, яка задовольняла

б i консолiдувала бiльшiеть населения, призводила до широ­

кого розповсюдження повстанського, переважно селянського,

руху в тилу бiлогвардiйських вiйськ, обумовлюючи, зрештою,

Ух поразку.

Широкомаештабнi BO€НHi дii" бiлих армiй у весняно-лiтню кампанiю 1919 р. вiдкрили вiйська о. Колчака, якi розгорну­ ли наС1УП на всьому Схiдному фронтi. Серед головних Ух за­ вдань було об'€днання з вiйськами Денiк.iна задля наступного походу на Москву. Проте наприкiнцi квiтня частини Червоно"i apMiY, об'еднанi у Пiвдснну (на чолi з М. Фрунзе) i Пiвнiчну

97

РОЗДUI2

(командуючий В. Шорiн) оперативнi групи, зупинили наступ колчакiвцiв, а 28 квiтня перейшли у контрнаступ. 3авдяки низ­ цi тактичних операцiй були визволенi ранiше втраченi радян­ CbKi територii", а також захоплений Урал з мiстами Катеринбург

(14 липня) та Челябiнськ (24 липня). Особливе значения мала поразка вiйськ Колчака пiд Челябiнсыюм, де бiлогвардiйцi

втратили oCTaHHi резерви, а в полон потрапили 15 тис. чоло­ BiK. Подальший наступ червоних вiйськ розвивався на захiд­

носибiрському i туркестанському напрямках. До початку 1920 року вiйська о. Колчака були остаточно розгромленi, а caJVfQro адмiрала було взято в полон i згiдно з рiшенням Iркутського ВРК розстрiляно 7 лютого 1920 р. Того ж дня було пiдписано

перемир'я з Чехословацьким корпусом, який до жовтня того Ж

року через Владивосток залишив межi Pocii.

У розпал наступу Червоноi армП на Схiдному фронтi ак­ тивiзувалися BO€HHi дii i на iнших фронтах. Найбiльш небез­ печним для бiльшовикiв став наступ влiтку-восени 1919 р. на lIiвденному фронтi вiйеьк генерала А. Денiкiна, який голо­ вним плацдармом антибiльшовицькоi боротьби вважав Укра­

Уну. 1 це було не випадково, оскiльки антирадянський виступ отамана М. Григор'€ва, суперечностi раДЯнського командуван­ ня з селянами-повстанцями Н. Махна, тривала рсорганiзацiя

вiйськ УкраУнськоro фронту, згубна полiтика продрозкладки i

розселянювання, серйознi помилки в нацiональному питаннi

обумовлювали слабкiсть позицiй бi~ьшовикiв на украiнських

теренах. Спроби змiцнити тил за допомогою червоного терору

теж не мали успiху, а 20 тис. жертв «дiялыюстi» укра"iнських чекiстiв ще бiльше ускладнили ситуацiю. Розформування украУнськоУ «надзвичайки», чистка партiйних лав були запiз­ нiлою реакцi€ю Москви i не покращили становища. Економiч­ Hi й полiтичнi репресii пiдiрвали в республiцi базу Радянськоi влади. У 1920-х рр., намагаючись уперше узагальнити досвiд громадянсько·i Bi йни, радянськi icторики й вiйськовi дiячi

Р. Ейдеман i М. KaкypiH писали: «Якщо Денiкiну вдалося над­

звичайно швидко оволодiти Украi"ною, 1'0 це не тiльки вна­ слiдок слабини нашоi" Червоноi АрмП (В цьому розумiннi i

98

Революцiя i 1<Оllmрреяолюцiя у воги; гро_""адЯIIСоКОi" вiЙIIZl

)~eHiKiH не дуже Mir похвастатися своi"ми збройними силами), а в значнiй Mipi тому, що Укра.на в той час являла собою су­ цiльний казан повстань. Нашi спроби придушити повстанство 1919 р. не завершилися успiхом так, як не увiнчалися успiхом lIашi заходи в цьому напрямi на початку 1920 р.».

3вичайно, приклади невиправданоУжорстокостi, пiдозрiлос­ Ti, самосуду i спалахiв нестримного насилля часто-густо 3YCTpi-

чалися i в революцiйному 19] 7 р. Жертвою самосуду стали, 30-

крема, мiнiстри колишнього Тимчасовоro уряду О. Шингарьов та Ф. Кокошкiн. Ледве не був розстрiляний У першi днi Жов­ тня американський соцiалiст Джон Рiд, який залишив чудовий опис перших днiв революцii". Пiсля початку громадянсько"i Bi- йни розширилися i масштаби невиправданого насильства, яке

I1РИНОСИЛО величезну шкоду молодiй Радянськiй республiцi.

Чого лише коштувала революцii' ганебна кампанiя «розкоза­

чення», що проводилася на початку ] 919 р. Донбюро РКП(б) i Громадянупром Пiвденного фронry! MacoBi гюзасудовi роз­

етрiли козакiв, у тому числi старих i HaBiTb жiнок у станицях

Аерхнього Дону, стали причиною описаного М. Шолоховим

У «Тихому Донi» Вешенського повстання донських козакiв i еерйозних поразок ЧеРВОНОl apMiY на 11iвденному фронтi, По­

дiбнi лод,i'i вiдбувалися в багатьох районах Пiвденноi' Укра'iЮI,

1\ оренбурзьких степах i на Пiвнiчному фронтi. Вже тодi жерт­

вою свавiлля ставали HaBiTb прославленi командири Червоноi' apMi'i, TaKi як Б. Думенко або Ф. Миронов.

4 травня 1919 р. А. Денiкiн розпочав наступ на цари­

цинському, а 19 травня - на донбаському напрямках. Його

вiйська складалися з трьох армiй: Добровольчо. - генерала

В. Май-Маевського, Кавказькоi' - генерала П. Врангеля та

Донсько! - генерала В. Сидорiна. Ух успiшнi операцil при­

:~вели до втрати бiльшовиками значних територiй УкраlНИ i Поволжя, проте змiна полiтичного режиму мало що зна­ чила для населення, оскiлъки penpeci'i бiлих вiдрiзнялися вiд червоного терору лише безсистемнiстю, але не масштабами. Лише в YKpai'Hi, за неповними даними, денiкiнцi розстрiляли 38 436 чоловiк, а пiддали екзекуцi'i 61 189 чоловiк.

99

Роздiл 2

3 лилня 1919 р. в Царицинi Денiкiн лiдписав так звану «Мос.ковську директиву», згiдно з якою метою наступу прого­

лошувалася столиця РадянськоУ PociY. В результатi вереснево­ го настулу денiкiнцiв вiд бiльшовикiв були звiльненi Курськ,

Воронеж, Орел, нависла загроза над Тулою.

Оголосивши влiтку J919 р. Пiв.п.енниИ фронт головним фронтом громадянськоi' вiйни, бiльшовицьке керiвництво про_"

вело шерег заходiв щодо його змiцнення. Повсюди пройшли вже традицiйнi лартiйнi, КОМСОf\юльськi j профслiлковi мобi­ лiзацiУ, було проведено тюкдень вiдкритого прийому до лав РКП(б), ЛОСИJ1Ився тиск на робiтникiв лiдприе.мств, що випус­ кали з6рою i 60€припаси. На лiвдень перекидалися вiйська 3 iнщих фронтiв. Проте становище 6iльшовикiв виявилося на-

стiльки складним, що розлочалося створення ПlДпiльних лар­ тiйних органiзацiй у Москв; й iнших MicTax на випадок захо­ плсння Ух бiлогвардiЙцями. BTiM, услiхи денiкiнських вiйськ

виявилися короткочасними.

У жовтнi 1919 р. радянськi вiйська Пiвденноro фронту пе­ рейшли у контрнаступ, вирiшальну роль в якому вiдiграла l"Iерша KiHHa армiя пiд командуваннямс. Будьонного. латись­

Ki нацiональнi частини (<<латиськi стрiльцi»). вiйськовi з'€д­

наннл червоних козакiв. Червона армiя одержала пiдтримку i з

боку робiТI-IИЧИХ пiдпiльних бойових органiзацiй великих MiCT та шахт Донбасу. Водночас у тилу денiкiнцiв розгорнуiзся МО­ гутнiй партизанський рух; лроти Денiкiна вис1)'ПИВ Н. Махно

та lншi селянськi отамани. збройнi сили украУнського нацiо­ налыlO-ВИЗВОЛЫЮГО руху тощо. У пiдсумку до весни 1920 р.

де~'iкiнськi вiйська були витiсненi з Укра'iни i Пiвнiчного Кав­

казу. а сам А. Денiкiн, перебравшись iз залишками Своеу apMi'i

(35-50 тис. чол.) до Криму, передав загальне команду~ання

П. Врангелю й eMirPYBaB.

Досить складна СИ1)'ацiя HaBecHi 1919 р. склалася на Пiв­

нiчному Заходi. Тут у TpaBHi 18-тисячнi вiйська М. Юдениqа

перейшли в нас1)'П на Петроград. Бiльшовики провели M06i- лiзацiю трудящих Петроградського военного округу у вiцi BiA 17 до 45 pOKiB, створивши 3 них спецiаJ1ьнi робiтничi полки.

100