V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

зводило до нерацiоналыюro використання засобiв, до нору­ шения пропорцiйностi економiчного розвитку.

НайбiJlьше суперечностей була в сiльському господарствi i його взщ::минах з промисловiстю, Селяни не ба)f<аЛИ добро­ вiльно продавати хлiб державi за низькими цiнами, прагнучи продавати йога безпосередньо споживачам за цiнами вiльного ринку, якi були значно вищими, нiж державнi. В Kpa'iHi знову i знову виникали хлiбозаготiвельнi труднощi, якi особливо дали про себе знати у 1925-1926 та 1927-1928 роках.

Незважаючи на те, Н(О Б серединi ]920-х рр. сiльське гос­ гюдарство СРСР досягло за виробництвом CBOf'] продукцii' до­ БОfННИХ показникiв, piBeHb його TOBapHocTi, тобто продукцi'l.

яка продавалася державi i на вiльному РИНk.)', ск.падав трохи бiльwе третини у порiвняннi з1913 р. Це означало, що основну

частину продукцi;' ссляни споживали caMi, а потреби пое1'iйно

зростаючога MicbKOro населення i ap\1i'i задовольнити не \1Огли. Тим самим гальмувалося зростання промисловостi кра·J·НИ.

Таким чином, непiвська система у тому виглядi, як вона СКj]алася за життя В, Ленiна, у Mipy завершення вiдбудовчо­ го перiоду «працювала» з усе бiльшими й бiльшими збоями. 3агострилися iMaHeHTHo влаСТИБi 'iй антагонiзми, У полiти­ ui - :-"1iж розмаi'тгям соцiальних iHTepeciB i бiльшовицьким

авторитаризмом: економiчно вiдроджене село все l1астiйнiше шукало полiтичних засобiв виразу своУх iHTcpeciB, ЩО в умо­

Бах однопартiйностi створювало реальну базу для посилення

фракцiйноУ боротьби всерединi ВКП(б),

Дедалi бiльш суперечливою ставала економiчна молел" I!епу. Ilовне завантаження виробничих потужностеЙ. фiзич­ не j моральне етарiння основного капiталу ВИf\·1агали значних iнвестицiй для йога оновлення, етворення нових виробництв,

але майже повна вiдсутнiсть зовнiшнiх джерел Фiнансування

в умовах TpeCTiBCbKoro госпрозрахунку вела до посиленого перерозподiлу обiroвих коштiв на користь важко'] промисло- BOCTi, що стримувало розвиток тих галузей промисловосТJ (легко'i, харчово'О, якi забезпечували селянський Сl10ЖИВЧИЙ

110ПИ1', заГОС1'рювало «товарний голод»,

161

РОЗДiл 3

==============~==~

з огляду на це зростання на КОрИСТI> MicTa нееквiвалеRТНО­ го обмiну мiж MicTOM i селом, посилення «товарного голоду»

обмежували пiДВИЩЕННЯ TosapHocTi селянських господаретв. Селяни, переважно середняки, в умовах пiдвищення цiн на

споживчi товари переходили до Ух домашнього виробництва, а низька ТOBapHicTL селянських господарств затруднювала здiй­

снення житп:во необхiдно"i промислово"i модернiзацii' кра"iни," оскiльки призводила до зниження обсягiв еКСfЮРТУ селянсько"i продукцii", а вiдтак i до зменшення iмпорту необхiдного облад­ нання, до нестачi сировини для промисловостi i продуктiв хар­

чування для MicbKoro населения та Червоно"i apMi....

Водночас зовнiшнi прояви демократизму i вiдносного бла­

гополуччя новоУ економiчноi" полiтики не могли приховати й

негативнi явища, викликанi нею. В серединi 1920-х рр. у сус­ пiльствi стали наростати HOBi катаклiзми. З'явилася значна

кiлькiсть надбагатих людей, «непманiв», якi нерiдко вели рес­ торанний, розгульний спосiб жипя. В уrvювах, коли сировина i матерiали не вiльно продавалися, а розподiлялися державними чиновниками передусiм мiждержавними пiдприемствами, неп­ мани для одержання матерiальних фондiв змушенi були давати

хабарi державним керiвникам, партiйним бюрокраrам, подат­

кiвцям тощо. IIIироких масштабiв набули хабарництво, коруп­ цiя, а також iншi соцiальнi аномалiУ - безробiття, злочиннiсть, проституцiя i т. п. Цi явища викликали обурення, незадоволен­ ня народу. життевий рiвеиь якого залишався дуже низьким. Ро­ бiтники HaBiTb мрiяти не могли про довоенну заробiтну плат)" тим бiЛЫJIе, що всьоro кiлька pOKiB том)', пiд '-{ас громадянс:ько"i вiйни бiльшовицька партiя виховувапа робiтникiв - свою опо­ ру - у дусi ненавистi до «буржу"iв», агiтувала за Тх знищення. Антинепiвськi настроТ яскраво вiддзеркалювали кризу пiсля­

революцiйноi" MacoBo'j психологi"i, яка виявлялася у «синдромi нездiйснених надiй» «Переживаючи розрухи, голод, нестатки,

робiтничий клас нарештi, думав, що буде вже добре, що вже настане час, коли затурканий робiтник, який не втручався у

справи колишнiх можновладцiв, зумiе пiдняти голову, що вже не буде буржуазi"i, яка жила i живе ще зараз приспiвуючи,але

162

~==Р=а=д=Я/-lська держава у nерiод неnу (1921 - Kinelfb 1920-х рр.)

виявилося не те, робiтник таки боровся, робiтник був на фронтi i вiдстоював iнтереси своIх же братiв, але буржуазiю BiH бачить

ще й зараз, що вона та, яка у той момент, коли робiтник захи­ щав iнтереси масвони влаштовували бали, бенке'IУвали, пили

робiтничу кров, але перемiг революцiйний робiтничий клас.,.

Зараз Ti ж капiталiсти-БУРЖУI живуть, знову наживаються i все

при владi робiтникiв, Як дивиться робiтник, змучений, розтер­ заний, хворий, який не може оroвтатися за 1О pOKiB революцii'? Та BiH готовий кинутися розiрвати Ух на шматочки, знишити на

шмаТО4КИ Iх, злiеть кипить, робiтник незадоволениЙ... », - пи­

сав Й, Сталiну КИIВСЬКИЙ робiтник TeMKiH. Пiд цими словами

могли б пiдписатися мiльйони трудящих СРСР. Спостерiгаючи за вiдродженням приватно'j власностi, розгулом непманiв, у на­

родi все частiше лунали запитання: «За що боролися?», «Чия ВШtДа в Kpa'iHi?», «Навiщо був потрiбен Жовтень?». lнакше ка­

жучи, неп дедалi бiльше суперечив психологiчним r,шстроям

знаЧИОI tlастини населения кра'iни.

По CYTi, крах непу був зумовлений iдеологiею, екоиомiкою j еонiальною пеихологi€ю широких народних мае.

ИаQiо~a.nьно~держаВlli процеси в,монахиепv таvтво!!еИИI СРСР

Комунiстична доктрина, постулати яко'i бiльшовики настiй­

но втiЛlOвали в жипя, починаlOЧИ 3 жовтия 1917-го, вважала

нацiональне питания другорядним у порiвияннi з класовими

протирiччями. Його вирiшення ставилося у пряму залежнiсть

вiд ycnixiB еоцiалiстичного будiвництва, оскiЛЬЮ1 теоретики бiльшо~изму були переконанi, що 3 побудовою еоцiалiзму i знищенням антагонiстичних класiв нацiональнi суперечностi й вiдмiнностi будуть також подоланi.

lЦе з дожовтневих часiв бiльшовики були прибiчниками централiЗ0вано'i держави. €диноi' для Bcix нацiй i народностей,

що у нiй проживають. BTiM, стрiмкий розпад Росiйсько'i iмпе­ pi'f i створення на i"i руУнах нацiоналыrих державних утворень ПРИJ\оIУСИВ НОВУ владу взяти курс на федералiзм як НОВУ форму

163

Роздiл 3

-~=======~=~==~----_.._ ---

державного устрою на всiй територiУ КОЛИШНЬОI iмперi"i. При

цьому бiльшовики незмiнно наГОЛОlIIували на стратегiчну

тимчасовiсть цiE:\ форми.

Реалiзацiя прав народiв Poci! на самовизнач:ення, аж до вiд­ дiлення i утворення незалежних держав, в умовах громадян­ сько"!" вiйни перетворила П на конгломерат рiзних нацiОН~lЬ­ но-державних утворень. Полыца, фiнляндiя Литва, Латвiя, Естонiя, Тува обрали державну самостiЙнiсть. В YKpaIHi та

Бiлорусi'! утвердилась радянська форма державностi. У Серед­

нiй Азii' впродовж 1920 р. виникли Хорезмська та Бухарськ,а

народнi радянськi республiки. Того ж року на Далекому Сходi була утворена «буферна» ДСР, до Сl<ладу яко"i з 1921 р. входила Бурят-Монгольська автономна область. Республiки 3акавказ­

зя (Азербайджан, Грузiя та Вiрменiя), Радянська влада в яких була ветановлена внаелiдок збройного втручання в 'ix Сl1рави РСФРР у 1920-1921 рр., 12 березня 1922 р. утворили конфеде­ ративний союз закавказьких республiк, перетворений у груднi того ж року на 3акавказьку Соцiалicтичну Федеративну Ра­ дянську Ресrrублiку (3СФРР).

У складi РСФРР упродовж 1918-1922 рр. виниКJШ велика

кiлькiсть автономних утворень, першИfo,Ш з яких були Турке­

станська АСРР (KBiTeHE. 1918 р.), Трудова KOl\'IYHaнiмцiв Повол­

жя (жовтень 1918 р.)та БашкирськаАСРР (березень 1919року). у 1920 р. утворш\Ися Татарська i Киргизька aBТOHoMHi республi­ ки, атакож Чуваська, Калмицька, Mapi~cbKa, Вотська, Карач.асво­

Черкеська aBТOHoMHi областi. У 1921-1922 рр. проголошуються

Казахська, Горська, Дагестанська, Якутська, Кримська аВТОIIОМ­

иi республiки lx соцiалыlИЙ i полiтичний лад мали спiльнi риеи,

Bci ВОНИ були державами диктатури пролетарiату. Однотипним був i державний апарат· радянських республiк: вищi органи В.lади - з"iзди Рад, вищi органи управлiння - уряди, сформованi переважно бiльшовикамИ. На територiУ республiк дiяли декрети i постанови з'i"здiв Рад, ВЦВК i РНК РСФРР. Разом з тим за

допомоroю автономiй народи Poci'j намагалися захистити своу

права вiд тиску центральних властей, реалiзувати нацiШI~lьнi iнтереси у мовнiй, кую,турнiй, релiгiйнiй сферах.

t64

РадЯ1/ська держа~а у l1ерiод непу (1921 KifletIIJ I 92()-х рр.)

Одночасно зi становленням автономiй в рсфрр вiдбувало­

ся Ti зближення з iншими радянськими республiками. Спiвро­ бiтництво 3 ними передбачало вирiшення широкого кола пи­

тань, i невдовзi розпочався процес об'Е:днання держапаратiв

республiк: збройнi сили об'сдналися в Е:динiй армй, управлiн­ ия промисловiстю. транспортом, зв'язком i зовнiшньою ТОР­

гiвлею стали централiзованими. Але оскiльки договори мiж рсфрр та iишими радянськими республiками, якi дали назву всьому конгломерюу (<<договiрна федерацiю», не передбачали

Пlдпорядкування вищих opraHiB управлiння в респу6лiках ана­ логiчним iнститутам рсфрр. це породжувало невизначенiсть.

конфлiкти та тертя. 3 огляду на те, що конглоt\-1ерат НИХ рес­

публiк в однiй кра·iиi був можливий тому, що влада Рад. була лише фасадом диктатури РКП(б), яка здiйснювалася однаково

ефективно у кожнiй iз них, серед керiвних дiячiв центрально­ го апарату мiцнiла думка про те, що переl';юга в громадянськiй

вiйнi € добрим приводом для лiквiдацiУ дскларативноУ само­

стiйностi республiк. Вони вважали за нео6хiднс «автономiзу­

вати» Ух, тобто зрiвняти за статусом завтономними республi­

ками, що iснували у складi Росiйсько"l ФедерацiУ. Посиленню об'Е:днаВLJИХ устремлiнь рсфрр сприяли 'iiеко­

номiчна допомога iншим радянським республiкам, Уважаючи, {;_~o оплотом Радянсько"I влади с промисловi робiтники i що роз­

ниток iн,дустрi"i - шлях до реальноУ piBHOCTi нацiй, радянське

керiвництво насамперед прагло розвивати промислове будiв­ ництво в нацiональних республiках. Росiйська Федерацiя, 30- крема, допомогла усрр у вiдбудовi промислового потенцiалу

Донбасу; издала 20 млрд карбованцiв на вiдродження про­ мисловостi Бiлорусii". До Закавказзя iз рсфрр було вивезено

Ki,lbKa ткацьких фабрик i друкарень. За допоr.югоIO Радянсько"i

Poci"i у березнi ] 921 р. було вiдкрито нафтопровiд Баку -Тбiл i- ci, а в Грузi'i розпочалося будiвництво гiдроелектростанцiЙ.

Питання вдосконалення вiдносин з РСФРР майже одиочас­

но поставили HaBeCHi 1922 р. ЦК компартiй Украi·ни i Бiлору­ ci"i. Трохи згодом аналогiчне рiшенвя СТОСОВНО 3акавказьких республiк ухвалив пленум крайовоro KOMiTe'IY РКП(б). Пере-

165

Роздiл 3

гляду форм взаемовiдносин мiж республiками, якi склалися у

пiсляреволюцiйнi роки, вимагали як економiчнi, так i полiтич­ Hi чинники. Саме тому для остаточного вирiшення питання про взаемовiдносини мiж республiками 11 серпня 1922 р. Орг­

бюро цк РКП(б) створило комiсiю, до складу якоi" ввiйшли

Й. Сталiн, В. Куйбишев, Х. Раковський, С. ОрджонiкiJJ,зе та ще

кiлька вiдомих дiячiв партii".

€ДИНО]' думки стосовно питання ВИХОду з сюуацi"i, яка

склалася навколо конституцiйноro вирiшення нацiонально­

го питания, не було. Серед низки пропозицiй видiлялися двi:

проект наркома у справах нацiональностей РСФРР Й. Сталi­

на, якого до того ж у KBiTHi 1922 р. ПРИЗllачили на нову в партii"

посаду генерального секретаря ЦК РКП(б), про включення iH-

ших самостiйних радянських республiк до складу Росiйсько} Федерацi"i на правах aBToHoMii" (<<план автономiзацi}») та iдея

вдосконалення «доroвiрноi" федерацi"i», в якiй нацiональнi рес­ lIублiки були б по-справжньому рiвноправними, у повнiй Mipi

зберiгаючи «атрибути нацiональноi" незалежностi». Серед iH- ших цю iдею вiдстоювали голова уряду усрр Х. Раковський,

атакож вiдомi ленiнськi соратники Л. Троцький, М. Бухарiн,

М. Креетинський та iH.

Проект Сталiна «Про взаемовiдносини РСФРР з незалеж­ ними республiками» був схвалений IJ,К компартiй Азербай­ джану i BipMeHi'i. Пленум ЦК Грузii" визнав його передчасним,

аЦК компартi"j Бiлорусii' висловився за збереження iснуючих

доroвiрних вiдносин мiж БСРР та РСФРР. Лише YKpai'HcbKi

бiльшовики утрималися вiд обговорення сталiнського проек­ ту. 1 все ж, незважаючи на TaKi розбiжностi у поглядах, план «автономiзацii"» був схвалений на засiданнi KOMici'i Полiтбюро

ЦК РКn(б) 23-24 верееня 1922 р.

В. Ленiн, який внаслiдок хвороби не брав учаетi в обгово­ peHHi сталiнськоro проек1)', пiеля ознайомлення з наданими

йому матерiалами, вiдкинув iдею «автономiзавji'» i висловився

за нову, бiльш зручну для республiканських партiйних лiдерiв форму об'€днання - нову федерацiю, союз ycix незалежних

радянських республiк. У листi керiвництву ЦК РКП(б) Ленiн

166

Радя//ська держава у nерiод неnу (192/ - KilJeltb 1920-х рр.)

ДОВОДИВ, ЩО потрiбна двоповерхова федерацiя: «8ажливо, щоб ми не давали поживи «незалежникам», не знищували Ух незалежностi, а створювали ще новuй поверх, федерацiю pie-

НОnРП61lUX республiю>.

От".же, JleHiH не бачив нiчого страшного у тому, що слово «Ро­

сiя» зникне з назеи об'еднаноi" держави. Справа була не в назвi.

Суть, тобто cTaryc республiканських компартiй як регiональних органiзацiй Е:ДИНОI партii" разом iз пiдпорядкованiстю найважли­ вiших республiканських HapKoMaTiB московському центру, зали­

шалася недоторканною за Bcix можливих змiн у формi чи назвi.

Свiдомий вибiр партiйного вождя на користь «Союзу Радян­ ських Соцiалiетичних Республiю>, а не «Росiйсько"i Соцiалiстич­

но·!" Федеративно·j Радянеькоi" Республiки» був обумовлений тим, що в!н ЧУДово розумiв, що нову державу не слiд ототожнювати

з однi€ю Росiею, оскiльки iнакше неможливо буде гаранryвати

саме П виживання. Як справедливо зазнача€ iталiйський iсторик

А. Грацiозi, «Сталiн, який спочатку виступав проти ленiнськоi" iдеi, потiм оцiнив ii" належним ЧИНОМ i пiзнiше, не чiпаючи феде­

ральних фОРМ, волiв вихолощувати Ух змiсп>.

Жовтневий пленум цк РКП(б) прийняв запропоновану Ле­ нiним формулу~единоУ держави i утворив конституцiйну ко­ мiсiю у складi и. CTaniHa (голова), М. Калiнiна, Г. П'ятакова, х. РаКОБСЬКОГО, г. Чичерiна та представникiв вiд республiк. Комiсiя висловилася за утворення HapKoMaTiB трьох типiв - злитих, об'€днаних та автономних. 3литi наркомати надiленi «безроздiлыlOЮ владою>}, мали дiяти на всiй територii" новоУ федерацii", не зважаючи на республiканеькi кордони. Такий

же статус повиннi були мати Державне полiтичне управлiння

(ДПУ), Держбанк i Верховний суд. Об'еднанi наркомати вiдР1Знялися вiд злитих тiльки тим, що пiдпорядкованi москов­ ськiй колегii" республiканськi пiдроздiли дiстали назву нарко­ MaTiB. CTaryc самостiйних управлiнських ланок у республiках зберегли лише шiеть HapKOMaTiB: юстицii", внутрiшнiх справ,

освiти, охорони здоров'я та соцзабезпечення.

Рiшення пленуму ЦК РКП(б) не припинили дискусi:i мiж центральним керiвництвом i грузинськими бiльшовиками

167

Роз;жiл 3

щодо питания входження до складу майБУТНl>ОГО союзу окре­ мих республiк. I-lевдовзi вона перетворилася на «грузинсышй iнцидент». Наприкiнцi жовтня 1922 р. ЦК компартii" Грузil· конективно пiшов у вiдставку. Це сталося пiсля ТОГО, як гру­

зинськi комунiсти запропонували розглянути питання про

роздiльне входження 3акавказьких реСП~·':'·.I;j~ у створюваний союз, що Бимагало перегляду рiшень пленуму ЦК РКП(б).

Представник центру r. Орджонiкiдзе вiдразу ж квалiфiкував таку позицiю як «неприпустиме порушення партiйно"i дисци·· плiни». Справа дiйшла до взаемних образ та рукоприкладства.

Комiсiя CeKpeTapiaтy ЦК РКП(б) на чолi з Ф. Дзержинським,

яка на мiсцi розглядала цю складн)' ситуацiю, засудила по·· зицiю ЦК компартi"i Грузi"i, виправдавши дii" Орджонiкiдзе.

Тяжко хворий В. Ленiн не змiг активно втрутитися у розгляд

цього iнцидеН1У, але вiдомо, що BiH обурювався дiями як

г. ()рджонiкiдзе, так i Ф. Дзержинського, вбачаючи у них про­ яви Rеликодержавноf'О шовiнiзму.

у груднi 1922 р. розпочався завершальний етан створен­ ня нового федеративного об'еднання радянських республiк.

Делегати УН ВсеукраУнського, 1 3акавказького та IV Всебiло­ руськоro з'"iздiв Рад висловилися за створення СРСР. Остан­

HiM 26 грудня пiдтримав рiшення про об'еднаНIIЯ Х Всеросiй­ ський з'Узд Рад. 29 грудня у MOCKBi працювала конференцiя повноважних делегацiй чотирьох союзних республiк. На нiй були затвердженi проекти Декларацii: i Договору про утворен­ ня союзно! держави, визначена дата вiдкриття об'еднавчоro

з'i"зду Рад.

1 Всесоюзний з'"jзд Рад вiдбувся 30 грудня 1922 р. BiH за­ твердив Декларацiю i Доroвiр про утворенняСРСР, обрав

Центральний ВиконаВ4ИЙ KOMiTeT Союзу РСР - однопалат­ ний орган влади у складi 371 представника iHTepeciB насе­

лення республiк за пропорцiйним принципом. ЦВК одержав

BepXOBHi повноваження на перiод мiж з'i·здами Рад. Обранiй тодi ж Президi"j ЦВК було доручено пiдготувати Положення

про наркомати СРСР, про РНК та Раду Працi i Оборони, про ЦВК i його членiв, проекти державних символiв СРСР. Для

168

радяI/сыш держава у nepioa неnу (1921 - KilJelfb 1920-хрр.)

керiвництва роботою ЦВК було обрано чотирьох голiв­

М. Калiнiна (вiд РСФРР), Г. Петровського (вiд усрр), Н. HapiMaHoBa (вiд зсфрр), о. Червякова (вiд БСРР), а та­

кож секретаря А. €нукiдзе. Це стало завершенням об'€днав­ чого руху народiв. Нацiональнi республiки, якi увiйшли до складу ерср, закрiпили за собою «право вiльного виходу iз Союзу». Ленiн, однак, був певен того, що це був лише

формальний момент, був «пустим папiрцем, нездатним за­

хистити росiйських iНОРодцiв}) вiд шовiнiзму росiйського бюрократа. Заходи щодо дi€вого захисту неросiйського на­

селення так i не були вжитi.

Незважаючи на це, складний i неоднозначний процес фор­

мування Союзу РСР мав велике полiтичне значення. За сло­ вами о. Барсенкова i о. Вдовiна, знову «у новому вбраннi i з багатьма витратами було вiдновлено тисячолiтню Росiйську державу, яка гарантувала безпеку iснування i розвитку YCiM росiйським народам». Гадасмо, що стосовно гарантiй «6езпс­ ки iснування i розвитку» народiв СРСР цi автори дещо пере­

бiльшували майбутню роль НОВ01 держави, тим бiльше прикро

те, що вони зарахували до «росiйських народiв» азербайджан­ цiв, бiлорусiв, BipMeHiB, грузинiв, укра"iнцiв, а також численнi неросiйськi нацiональностi caMoi· Росiйсько"i Федерацii·. Без­ перечно, з утворенням СРСР його народи здобули свою дер­ жавнiсть, хоча Ух повноваження були обмеженi, а cYBepeHiTeT

вельми скромним.

Оформлення €дино"i союзноi" держави було продовжено на

II Всесоюзному з'i"здi Рад, який 31 сiчня 1924 р. затвердив першу Констюуцiю ерср, що проголосила добровiльнiсть

об'еднання республiк, i"хню рiвноправнiсть, вiльний вихiд республiк iз СРСР, а також правоiнших держав на входжен­ ня в Радянський Союз. У виключному вiданнi Союзу мали бути питания зовнiшньо"i щшiтики i торгiвлi, вiйни i миру, органiзацii" i керiвництва збройними силами, загального KepiB- ництва i планування економiки i бюджету, розробки основ за­ гальносоюзного законодавства. Вищу владу в Kpa·iHi здiйсню­ вав Всесоюзний з'"iзд Рад, який скликався щорiчно, а у перiод

169

Роздiл 3

====================~

мiж 1'i"здами -- ЦВК срср, що складався з двох палат: Ради

Союзу, яка вирiwувала загальносоюзнi питаНl-IЯ, i Ради На­

цiонаJlbJюстеЙ,. завданням яко'i було вiдстоювання iHTepeciB

численних народiв срср. 3акони набували силу. якш.о вони приймапися обома палатами. У промiжках мiж сесiями ЦВК

ерср ВИЩУ законодаВ4У владу здiйснюваJIа lIрезидiя

ЦВК срер, яка обиралася на спiльному засiданнi обох палат.

I {ВК формував вищий ВИI<онавчий орган - РНК СРСР у складi

1О HapKoMaTiB (п'яти загал[,носоюзних i п'яти об'еднаних­ союзно-республiканських). Головою Раднаркому СРСР було

затверджено В. Ленiна, але внаслiдок хвороби, а потiм i CMepTi

BiH так i не приступив до роботи. 3 1924 р. на ЦIO посаду було

призначено О. Рикова. Конституцiя передбачала створення Верховного суду при ЦВК СРСР, на ЯКИЙ покладалися фУНК­ цi'l розгляду справ про зловживання вищих посадовцiв та про

в:'дповiднiсть рсслублiканського i союзного конституцiйного

законодавства.

Як i перша КОlIституцiя РСФРР 1918 р., нова Конституцiя i\шла яскраво виражений класовий характер. оскiЛhКИ 6рати участь у виборах радянських оргаиiв могли лише трудящi. Не

обирали i не могли бути обраними до opraHiB влади особи, якi використовували найману працю або жили на Ilетрудовi

прибутки, rrриватнi торговцi, чснцi, свящсники, КОJlишнi по­

лiцейськi та жандарми, позбавленi виборчих прав за рiшенням

суду. душевнохворi.

у Конституцi'i срср 1924 р. не було характеристик сус­ пiльного устрою союзно'j держави, роздiлiв про права i

об08'ЯЗI<И громадян, виборче право i мiс.цевi органи влади. Bci Ц! питання вирiшувалися рсслублiканськими конституцi­ ями. 30креi'vШ. Конституцi! РСФРР та зсфрр були прийнятi у нас.тупному poui.

Конституцiя 1924 р. значно посилила централiзацiю со­

юзних opraHiB влади, передусiм партi'i,' яка вiдтодi стала га­ рантом цiлiсностi величезнb"i держави, зiгравши вирiшальну роль у перетвореннi зруйновано'i Росiйсько'i iмперi! на YHiTap-

ну державу нового зразка. Як наголошують сучаснi росiйськi

170