V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I
.pdfРадлнська держасюу l1ер;од неnу (1921 - Kil1elfb 1920-х рр.)
прискореноi" iндустрiалiзацii', за збереження класового миру в
Kpai'Hi, проти посиления полiтики репресiЙ. Вони вважали, що сталiнська полiтика викличе ВИСТУГlи проти Радянсько'j влади значних мас населения, боялися повторения масових селян ських повстань початку 1920-х рр.
Полiтичнi розбiжностi в бiльшовицькому керiвництвi пере росли у запеклу боротьбу за владу. У 1928 - на початку 1929 року назасiданнях Полiтбюро вiдбувалися справжнi битви
сталiнцiв i бухарiнцiв. Зрештою, бiльшiсть партiйних керiвни
KiB пiд.тримали Сталiна, який святкував перемогу на пленумi
ЦК ВКП(б) у KBiTHi 1929 р. Його учасники звiльнили М. Бу xapiHa з посади редактора «Правдю> i керiвника KOMiHTepHY,
а М. Томськоro усунули вiд керiвництва радянськими f/РОф
спiлками. У листопадi 1929 р. Бухарiна виключили зi складу Полiт6юро. О. Риков протримався на посадi голови Раднарко му СРСР i в Полiтбюро ЦК ВКП(б) до грудня 1930 р.
Перемогу сталiнiстiв закрiпила партiйна чистка
1930 рр., У ходi якоi" з лартii" було виключено 170 тис.
BiK, 1'Обто бiльше десятоi' частини ii'складу. Серед виключсних була значна кiлькiсть розгромлених «лiвих»i «правих» супро тивникiв Сталiна.
Поразка Бухарiна була обумовлена ТИМ, щО ПОеДИНОК ~liж ним i Сталiним вiдбувався всерединi партiйного апараry. «Пра
Bi» не ризикнули звернутися до широкоi' партiйноi' маси, опри
люднити розбiЖI-fостi в керiвництвi, побоюючись звинувачень
у фракцiйностi та розколi партii'. HaToMicTb Сталiн виявився
бiльш умiлим i спритним полiтиком, великим майстром апарат но! iнтриги. Вiи вчаСfЮ зумiв замiнити прибiчникiв Бухарiна у багатьох партiйних органiзацiях. Скажiмо, у листопадi 1928 р. замiсть «правого» l\if. Угланова керiвником найбiльшоi" i най
авторитетнiшо'i в Kpai'Hi Московськоi' парторганiзацi"i став ста
лiнець В. Молотов; керiвництво профспiлок СРСР було «пiд
силене» пiдручним Сталiна Л. Кагановичем. Пiд свiй контроль
Сталiн взяв i провiднi ДРукованi ОРI"ани кра"iни.
Й. Сталiн i його прибiЧI:IИКИ вдало i ефективно використа
ли настроУ натиску, штурму, якi охопили значну частину сус-
181
РОJДiл 3
пiльетва i якi ВИЯБИЛИ себе у пiдтримцi прискореного розвит
"-)' промисловостi, будiвництва соцiалiзму. Один iз делегатiв
ХУI партiйно"i конференцiУ, яка пройшла у тpaBHi 1929 р.,
так передав змiст бiльшостi виступiв на нiй: «Дайте завод на
Уралi, а правих до дiдька! Дайте електростанцiю, а правих до дiдька!». Найпопулярнiшим гаслом тих pOKiB було: «Не мае таких фортець, якими бiльшовики не могли б оволодiти». Партii" вюlвилися бiльш близькими iде! Сталiна щодо форсо ваного будiвництва соцiалiзму, а не проrюзицi·i Бухарiна про продовження полiтики непу.
РаДАисыа КJПЬ1Vра vДО6,иепv
Пiсля закiнчення громадянсько! вiйни в умовах тимчасово го ослаблення дикта1)'РИ бiльшовицько! партi"i, всупереч роз pyci i голоду, пожвавилося кулыурне життя кра·iни, дiяльнiсть
багатонацiонально"i iнтелiгенцii". Стали вiдкриватися приватнi
видавництва, поновився вихiд журналiв «Былое», «Голос ми
нувшего», «ЭКОНОМИСТ», «Право и жизнь» та iнших часописiв
демократичного спрямування. rнтелiгенцiя почала смiливiше,
вiльнiше висловлювати рiзноманiтнi погляди та думки. По жвавлення культурного i наукового житгя було розцiнено бiль шовиками як зростання буржуазноi· i дрiбнобуржуазноi" iдеоло riY, небезпечноУ для дiяльностi влади. Непокiрна iнтелiгенцiя
викликала ненависть у керiвництва РКП(б). «Явнi контррево
люцiонери, пiдсобники Антанти, органiзацiя Пслуг i шпиryнiв,
розбещувачi учнiвсько! молодi», - таку характеристику давав "iй В. Ленiн у листi головi ВНК Ф. Дзержинському.
Поч.аток 1920-х рр. був ознаменований посиленням контро лю над духовним життям суспiльства. У 1921 р. було створено
Агiтпроп ЦК РКП(б), а 8 червня 1922 р. Раднарком вйрiшив «з метою об'€днання ycix видiв цензури, яка icнy€ В PociY», заснувати Головне управлiння у справах лiтера1)'РИ i мисте цтва - Головлiт. Цьому органу доручалося видавати дозволи
на видання ycix ДРУI<ованих TBOpiB, складати списки заборо
нених книг, roтувати постанови, якi стосувалися друкарень,
]82
РадЯlIська держава у nерiод lIеnу (1921 - KiHelfb 1920-х рр.)
бiблiотек, книжковоi" торгiвлi. Роком пiзнiше з'явилася i Го
ловна репертуарна комiсiя (Головрепертком), яка здiйснювала цензуру в театральнiй сферi.
Гот)'ючись до лiквiдацi'i непокiрно'i iнтелiгенцii", Ленiн у TpaBHi 1922 р. запропонував включити вперший радянський Кримiнальний кодекс статтю, яка передбачала смертиу кару або тривале позбавлення волi чи висилку за кордон за rтропа
ганду, яка об'сктивно сприяла мiжнароднiй буржуазi'i. Тодi ж
у листi дО Ф. Дзержинського BiH вимагав вислати за кордон
найвiдомiших представникiв староУ росiйськоi" iнтелiгенцi'i. Для цього головi ВНК було запропоновано постiйно збирати матерiали про Ух полiтичний стаж, роботу та лiтературну дi
яльнiсть. 3 цим листом партiйний лiдер просив таЕ:МНО озна
йомити ycix ч.пенiв Полiтбюро i зобов'язати Ух придiляти
2-3 години на тиждень перегляду некомунiстичних видань. 31 серпня 1922 р. У «Правдi» з'явилася iнформацiя пiд на
звою «Перше попередження», в якiй говорилося, що дe~Ka частина БУр'жуазноi' iнтелiгенцii' проДовжуе антирадянську
дiяльнiсть. П опорними пунктами були названi вища школа, публiцистичнi, хуДожнi, лiтературнi та фiлософськi видан
ня, сiльськогосподарська наука. Повiдомлялося також, що
активНl IНтелiгенти-контрреволюцiонери висилаються у пiв нiчнi губернi'i та за кордон. Серед 160 висланих були декан фiзико-математичного факультету Московського унiверситету
В. Стратонов, eKOHOMicT С. Прокопович, iсторик О. Кiзеветтер,
соцiолог П. CopoKiH, BceCBiTHЬO вiдомi фiлософи О. Бердяев,
С. Франк, М. Лосеький, С. Буиаков та iH.
Бiльшовикам для реалiзацii' планiз модернiзацii' краi'ни по
трiбен був iнтелект, але iнтелекг слухняний, потрiбна була iнтелiгенцiя, яка передусiм виконувала б партiйнi команди. I бiльшовики, переслiдуючи природне вi.1ЬНОДУМСТRО iнтелiген
цii', одночасво обiцянками, демаroгiЕ:Ю, пiдкупом залучали Ti на
евiй бiк. При цьому використовувався патрiотизм iптелiгенцii',
бажання служити народу, а нерiдко й Т! безвихiдне становище. Зокрема, вживалися заходи, щоб врятувати вчених вiд голо
дноУ cMepTi. Так, у 1921 р. було прийнято спецiальний декрет
183
РОЗДUl3
«Про створення сприятливих умов для роботи академiку Пав
ЛОВУ», €диному на той час росiйському лауреату НобелiВСЬКОl премii". Були виданi також декрети «Про полiпшення побуту вчених», «Про заходи щодо покращання житлових умов на укових працiвникjв» ТОЩО. HaYKoBui залучалися до розробки
економiчних планiв, до роботи ВРНГ та %1J~МИХ HapKoMaTiB.
Бiльшовицьке керiвницгво вважало, що неписьменна лю
дина перебувае поза полiтикою, оскiльки не' чита€ пресу i не сприйма€ комунiстичну iдеологiю, а вiдтак не може формува тися як людина ново'" соцiалiстично·j епоХи. Саме тому най
важливiшим завданням, яке партiя намагалася вирiшити в
культурнiй сферi, була лiквiдацiя неписьменностi.
Восени 1923 р. виникло товариство «Геть неписьменнiсть».
Його головою став «всеросiйський староста» М. Калiнiн, а
членами - Н. Крупська, М. Ульянова, нарком освiти А. Луна
чарський та iH. На сво"! кошти товариство утримувало тисячi
шкiл, де навчалися неписьменнi. У 1926 р. бiльше "оловини
населення кра·iни вж~ вмiло читати i писати. Дещо вищим pi-
вень письменностi був у MicTax, а також у РСФРР,Укра"t"нi та
Бiлорусii". Водночас на Сходi цей piBeHb залишався значно ниж
чим, нiж У цiлому по Kpa·iHi. Незважаючи на великi труднощi, неl1исьменнiсть було в основному подолано: вже 1927 р. 90 % бiлоруських. 94 % киргизьких i майже 96 % татарських учнiв вiдвiдували у своУх республiках рiдномовнi початковi школи.
3 середини 1920-х рр. у зв'язку з J;10hiпшенням економiЧНОl ситуацi"t" в Kpai"Hi збiльшилися кошти у народну oCBiтy, зросла кiлькiсть шкiл. Масовою формою пiдготовки робiтникiв стали школи фабрично-заводського учнiвства (Ф3У), де спецiальне навчання поеднувалося з загальноосвiтнiм.
3 утворенням у 1922 р. Радянського Союзу центральне ке
рiвництво вважало за потрiбне придiлити пiдвищену увагу розвитковi культур народiв СРСР. У квiтиi 1923 р. ХШ з'"iзд РКП(б) проголосив полiтику коренiзацiУ, основною метою
яко"i визначалося сприяння розвитку культур i мов нацiй та
нацiональностей, якi населяли союзну державу, хоча, як вiд
знача€, наприклад, С. Кульчицький, на першому планi у дер-
184
... ~Qдянська держава у nерiод неnу (/921- Ki//elIb 1920-хрр)
жавно! партii' було завдання укоренитися (про це свiдчилз й назва полiтичного курсу) В нацiональних республiках. Щоб змiцнити евiй вплив у республiках, партiя повинна була роз мовляти з населенням його рiдною мовою i наповнити свiй управлiнський апарат мiсцевими кадрами. BTiM, не пiдлягас СУМHiBY, що кореdiзацiя сприяла CTpiMKOMY розвитку пригнi
чених до того нацiональних культур.
Результати коренiзацП ] 920-х рр. були Досить· вагомими.
Так, кiлькicть росiян - членiв ВКП(б) - знизилася ПРОТЯГО\1
1922-1927 рр. з 72 % до 65 %, тодi як кiлькiсть YKpai"HuiB i
бiлорусiв у партiйних органiзацiяx i"xHix республiк протягом 1922-1932 рр. зросла, вiдгювiдно, з 24 % i 21 % до 59 % та 60 %. HaBiTb Hauii" Середньо! Азi"j становили у 1932 р. понад половину членiв napTi! у своУх республiках. У 1929 р. пред r..тавники ТИТjльноi" для респу6лiки нацii· складали в YKpai"Hi
59 %, у БiлорусiУ - 66 %, а у BipMeHi"i HaBiTb 95 % партiйного i
державного З!1ара:ry. Щоправда, у реСlIублiках Середньо! Азi!,
де все ще 6ракувало освiчених кадрiв, тон у державнiй адмiнi
страцi! задавали росiяни.
Багато фахi:щiв, зокрема А. Каппелер, слушно зауважують,
що така лi6еральна мовна й культурна полiтика у добу непу
не 6ула для радянського керiвництва самоцiллю. По-перше, воно хотiло забезпечити стабiльнiсть полiетнiчноi" iмперi"i_ г.о-друге, усунути дискримiнацiю неросiян, а отже, позбути ся нацiональних конфлiктiв. По-трете, лiберальна полiтика у
царинi культури була хорошим прикриттям перед iноземни
ми державами, якi слiд було революцiонiзувати, а, по-чствер- те, Р1Дномовнi школи й ДРукованi видання мали поширювати комунiстичну iдеол:огiю серед неросiян, про що переко,.шиво свiдчило гасло: «Культура нацiональна за формою, соцiалiс
тична за змiстом».
1923-1925
роках стали дискусii·, присвяченi питанням мiсця, ролi i пер спеКТИБ РОЗБИТКУ вiТЧИЗНЯНОI iнтелiгенцii" в пiсляреволюцiй
нiй Pocii". Вони стали свосрiдним дiалогом мiж iнтелiгенцiсю
i владою. Його учасниками, з одного боку, були А. Луначар-
185
РОЗДUJ3
ський, Л. Троцький, М. Бухарiн, Г. Зiнов'св, Д. Рязанов, аз iH-
шого - лiтерюурознавець П. Сакулiн, колишнiй eMirpaHT про
фесор Ю. Ключников, критик i публiцист О. Воронський та iH.
Пiдсумком цих дискусiй стали важливi партiйнi рiшення. Так,
18 червня 1925 р. була прийнята резоmoцiя цк РКП(б) «Про
полiтику партi'i в галузi художньо'i лiтератури», а 18 верееня
того ж року - резолюцiя про роботу фахiвцiв. цк висловився .
за вiльне змагання рiзних груп i течiй у лiтературi. Водночас
було заявлено про вжитгя заходiв для покращення умов робо ти i побуry фахiвцiв, надання Ум рiзноманiтних пiльг тощо.
Однак досягнутi в ходi дискусiй «угоди» виявилися недов
говiчними. Вже у другiй половинi 1920-х рр. розпочався новий наступ на iнтелiгенцiю, серед яко! все частiше почали Jпукати
й знаходити «BoporiB народу» та «шкiдникiв», на яких звалю вали провали соцiалiстичного будiвництва. Так, у 1928 р. ДНУ сфабрикувало так звану «шахтинську справу». 1Оберезня було оголошено, що у MiCTi Шахти на Донбасi нiбито розкрИТо контрреволюцiйну змоJ3У технiчних спецiалicтiв. У саботажi i
державнiй зрадi було звинувачено 55 чоловiк, багато з яких «зi
зналися» у ско(них «злочинах». Пiсля цього розпочалася KaM~
панiя арештiв, звiльнень, масового переслiдування безпартiЙ··
них фахiвцiв i службовцiв. Досвiд «шахтинсько'i справи» використовувався потiм каральними органами П1Д час проведення
знаменитих полiтичних процесiв 1930-х рр.
у роки неву справжн€ пiднесення переживало творче життя
краlНИ, в якому вiдбувався пошук нових художнiх форм та за собiв. Так, важливу роль в об'(днаннi радянських художникiв вiдiграла Асоцiацiя хуДожникiв революцiйно'i Poci'i (АХРР), яка
виникла у 1922 р. i яка до початку 1930-х рр. змогла органiзува~ ти й провести понад 70 виставок. Дiячi АХрр мали на MeTi ю~у дожньо-документальне збереження найвеличнiшого моменту iCTopii' у його революцiйному поривi». Вони HaBiTb БИСУНУЛИ гасло «геро'iчного реалiзму», який повинен був стати основою майбутньоro CBiТOBOrO мистецтва. Iсторико~реВОJJюцiйна тема тика була провiдною у творчос.тi таких вiдомих художникiв, як К. Петров-ВоДкiн, М. Греков, И. Бродський та iи.
186
Радянська дер.жава у nерiод I/eny (1921 - KiHelfb 1920-.>: рр.)
.
Поруч з ними створювали сво} полотна i члени започат KOBaHoi' у 1925 р. групи «Майстри аналiтичного мистецтва».
Керiвник групи П. фiлонов разом з iншими i"i учасниками ви
користовували у сво"iй творчостi для вираження соцiально-фi лософеьких iдей елементи експресiонiзму та футуризму.
у 1920-Ti рр. розвивалися й деякi iншi напрямки живо пису. Так, засновником радянського побутовога жанру був
€. Чепцов. У портретному жанрi працювали Б. Кустодiев,
С. Малютiн, Г.Ряжський, пейзажному -Б.Яковлев, лiричному .- К. Юон та iH.
Працюючи у жанрi пейзажу i натюрморту, Нове товариство
живописцiв та товариство художникiв «Буття» широко вико ристовували традицii" примiтивiзму, росiйського лубка тощо.
Прагнення до лакон:iчноi", виразно"i, конструктивноi" форми
було притаманне членам творчоi" групи «4 мистеuтва». Вона
виникла у ] 924 р. i об'еднала вiдомих хуДожникiв (В. Фавор
ський, П. Кузнецов, М. Сарьян), скульпторiв (О. Матвеев) та apxiTeKтopiB (1. Жолтовський, О. Щусев та iи.).
у серединi 1920-x рр. активно дiяло також Товариство cTaHKoBicTiB, що об'еднувало в своУх рядах молодих художни-
KIВ, якi вiдстоювали станковий живопис та намагалися у своУх
картинах передати дух сучасиостi, життя iндустрiальноi' Pocii·. Важливим напрямком Ух дiялыюстi стало зображення пере
творювача cBiтy - новоУ людини. 3 огляду на це улюбленим для художникiв-станковiстiв стае образ спортсмена. Чи не
першим, хто звернувся до СIIортивноi" тематики у своi"й твор
чостi, був О. ДеЙнека.
HOBi шляхи у розвитку радянськоi' архiтекryри намагалися прокласти О. BecHiH, К. Мельников, М. Гiнзбург, 1. Голосов, В. Кринський, якi групувалися навколо створених у 1920 р. Вищих державних художньо-технiчних майетерень (Вхуте мае). Водночас значна частина досвiдчених архiтекторiв opi- €нтувалаея в своi"й творчостi на використання ДOCBiдy мину
лога. Багато з них входили до Московського apxiTeKrypHoгo товариства, яке очолював О. Щусев. До речi, саме IЦYC€B став автором перших двох дерев'яних мавзолei"в В. Ленiна та брав
187
Роздiл 3
активну участь у проектуваннi й спорудженнi його кам'яного
мавзолею.
Розвиток у 1920-Ti рр. скульптурного мистецтва в СРСР важко уявити без творчостi 1. Шадра (1. {ванова). У 1921-1922 роках на державне замовлення ним були CTBopeHi знаменитi зображення «Сiяча», «Робiтника», «СеJнШИНа>i, «Червоноар
мiйця», якi незабаром з'явилися на радянських грошових зна ках, марках i облiгацiях.
у графiцi i дитячiй iлюстрацi'i 1920··х рр. активно rтpацюва
ли представники рiзних поколiнь О. Бенуа, М. Добужинський,
В. Фаворський, Д. Митрохiн, С. Чехонiн та iH. Ух творчiсть
об'еднувала висока uрофесiйнiсть у зображеннi реалiстичних i ум:овно-узагальнених сюжетiв.
у лiтературi, яка була однi€ю з найважливiших сфер куль
турного життя, iснувало суперництво рiзних шкiл, наuрямкi.в
та жанрiв, що надавало''iй яскравих фарб та BI1COKOГO зву
чання. ПроДовжували активно працювати письменники i по-
е,и, ЯК! розпочали свою творчу дiяльнiсть. ще в дожовтнеаi роки - О. Мандельштам, М. Горький, А. Ахматова та iH. Вод-
ночас в лiтературне коло увiйшли й представники молодого
поколiння - Д. Фурманов, Л. Леонов, Б. Пiльняк, М. Булгаков,
О. Фадеев, А. flfJaТOHoB, Е. Багрицький, О. Безименський та iи. HOBi твори виходили з-пiд пера фУI)'ристiв (В. ХЛЕ:бнiкова, Д. Бурлюка, В. Маяковськоro) та iмажинiетiв, лiдером яких
був С. €ceHiH.
увеликiй кiлькостi виникали лiтературно-художнi групи та товариства, серед яких видiлялися: Росiйська асоцiацiя проле тарських письменникiв (РАПП), «Лiвий фронт мистецтва» - ЛIФ, «Кузня», «Серапiоновi брати» та багато iH.
утеатральному мистецтвi спiвiснували класична школа ро сiйськоro театру, яку репрезентували Московський хуДожнiй i Малий театри, i HOBaTopcbKi студi"i €. Вахтангова, В. Мейер
хольда, О. TaipoBa. Поруч з класичним репертуаром ставили
ся твори молодих драматургiв про революцiю, громадянську
вiйну, сучасне життя. Швидко зростала мережа професiйних i
аматорських TeaTpiB.
188
==-_!..адЯIIСЫ:Ц дep:~~C!вay nерiод неnу (192 J - I<iflelfb j920-x рр.)
Незважаючи на труднощi вiдбудовчого перiоду, Радянська держава знаходила кошти i для пiдтримки вiтчизняного KiHC-
матографа. Створювалися HOBi кiностудi"i в УСРР, Бiлорусii",
республiках Закавказзя та Узбекистанi. Молода радянська Ki-
нематографiя одержала cBiToBe визнання. У 1925 р. розпочав ся трiумфальний гюхiд краi'нами cBiтy фiльму С. Ейзенштейна «Броненосець Потьомкiю>.
у той же час як зверху, вiд партiйноi" верхiвки, так i знизу, передусiм вiд молодих ультрареволюцiйно налаштованих дiя чiв культури, йшливимоги адмiнiстративного втручання в ду ховнусферу, вимоги заборонити, лiквiдувати Ti чи iншi творчi
групий течi"i 'ЯК «I1ес'<?цiалiстичнi», «не потрiбнi пролетарiа
ту i народу». З КОЖ:НИМ рщюм цей процес все бiльше набирав
силу. Додалi жорсткiшою ставала цензура. У J923 р. пройшла
чистка бiблiотек вiд э;нтирадянських книг, якi вилучалися i
знищувалися. Серед них були твори Платона, 1. Канта, деякi
книги Л. Толстого, П. Кропоткiна. Пiзнiше TaKi чистки стали
регулярними.
у 1929 р. розпочалася кампанiя проти письменника А. Ве селого, який опублiкував у журналi «Молодая гвардия» оповi дания «Боса правда», геро! якого - колишнi червоноармiйцi - розповiдають про те, що iдеали, за якi вони боролися, виявили ся забутими. Тодi ж переслiдувань зазнали Б. Пiльняк та С. За
мятiн, якi опублiкували cBoi' твори за кордоном, М. Булгаков та iншi митцi. У KBiTHi 1930 р., не витримавши постiйних нападок дiячiв «Biд мистецтва», покiнчив з жИ'ггям В. МаяковськиЙ.
у цiлому, незважаючи на зростаючий iдеологiчний тиск, 1920-Ti рр. стали перiоДом справжнього розквiту раДЯНСЬКОI культурн, яка увi6рала в себе як революцiйнi iдеi", так j кращi традицi"i попередньо"i доби.
ЗОВИiWИВ п:ап!тииа Радвиськоrо Союзv у 1920-Тi РОНИ
Уже пiд з?вiсу громадянсько"i вiйни найбiльш прозiрливi
полiтики i громадськi дiячi Заходу все рiшучiше почали висту
пати за налагодження CTOCYHKiB з Радянською Росiею. Цьому
189
Роздiл 3
сприяло й пiдписання у березнi 1921 р. радянсько-англiйсыю"i
торговельноi· уmди. ВПРОДОВЖ року TaKi ж угоди були укладе
Hi й з деякими iНIllИМИ €вропейськими державами - Нiмеччи
ною, Iталi€ю, Норвегieю та Австрi€ю.
у тому Ж 1921 р. РСФРР нормалiзува.па вiдносини i зi ево
Уми пiвденними суеiдами. 26 лютого вона пiдписала договiр про добросусiдетво з Персi€ю ираном). Ним передбачалося,·
що радянський уряд вiдмовляtтьея вiд виплати Ipaнy боргiв
царськоi· Poci"i, але HaToMicTb переда€ йому Bei росiйськi КОН цееii", залiзницi та телеграфнi лiнii", побудованi Росiею на ipaH- ськiй землi. OKpiM цього, згiдно з шостою статтею договору, Радянська республiка одержала право вводити своУ вiйеька на
територiю IpaHY у випадку загрози ii" захоплення збоку iнших краУн або коли вона може бути використана ними для напа
ду на РСФРР. За два днi по тому, 28 лютого, Радянська Росiя
уклала угоду про дружбу з Афганiстаном, першою з yeix дер
жав Бизнавши його cYBepeHiTeT.
16 березня було пiдписано радянсько-туреЦЬКI-1Й ;iOГOBip про дружбу i братство. BiH повнiстю визнавав cYBepeHiTeT Ту
реччини i лiквiдовував cTapi нерiвноправнi росiйеько-турецькi
угоди.
Пiсля звiльнення територii" Монголii" вiд залишкiв бiлогвар
дiйських вiйськ 5 листопада 1921 р. РСФРР встановила з нею
дружнi вiдносини.
Таким чином, до 1922 р. iз сусiднiх з Росiею держав лише
Румунiя, Китай та Японiя не мали з нею дипломатичних
зв'язкiв.
3 переходом до непу i певною втрат~ю надiй на швидку пе ремогу «cBiTOBOi" революцii"» першочерговим завданням радян
ськоУ зовнiшньо"i полiтики стала подальша нормалiзацiя еко
номiчних i дипломатичних вiдносин з провiдними краi"нами
Заходу. У BepecHi 1921 р. радянське керiвництво, зацiкавлене в
одержаннi кредитiв для вiдновлення економiки, розвитку ТОР гiвлi, прийняло рiшення провизнання частини боргiв царсько"!" Poci"i, висунувши водночас вимоги вiдшкодування збиткiв, за
вданих iнтсрвенцiЕ:Ю, надання кредитiв, дипломатичного ви-
]90